Питання для самоконтролю

1. Що таке співучасть у кримінальному праві?

2. Яке значення має кримінально-правовий інститут співучасті у злочині?

3. Якими ознаками характеризується співучасть?

4. Які види співучасників визначає Кримінальний кодекс України?

5. Які форми співучасті ви знаєте?

6. Хто такий організатор злочину?

7. Якими ознаками характеризується виконавець злочину?

8. Хто є пособником злочину?

9. За якими рисами виділяють підбурювача злочину серед інших співучасників злочину?

10. Визначте поняття співвиконавства у злочині. Які ознаки характеризують співвиконавство у злочині?

11. Чим відрізняється організована група від злочинної організації?

12. Що є підставою кримінальної відповідальності співучасників злочину?

13. В яких межах несуть відповідальність співучасники злочину?

14. Що в кримінальному праві розглядається як невдала співучасть у злочині?

15. Які умови добровільної відмови співучасників злочину?

16. Що таке ексцес виконавця?

17. Як вирішуються питання кримінальної відповідальності співучасників злочину при ексцесі виконавця?

18. Що таке причетність до злочину?

Рекомендована література

Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы / Ф. Г. Бурчак. – К.: Вища школа, 1986. – 206 с.

Кваша О. Організатор злочину (кримінально-правове та кри­мінологічне дослідження) : монографія / О. Кваша. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2003. – 216 с.

Козлов А. П. Соучастие: традиции и реальности / А. П. Козлов. – С.-Пб: Юридический центр Пресс, 2001. – 362 с.

Красиков Ю. А. Соучастие в преступлении : лекция / Ю. А. Красиков. – М. : ИНФРА–М–НОРМА. – 1996. – 47 с.

Митрофанов І. І. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у співучасті : монографія / І. І. Митрофанов, Т. М. Слободяник. – Кременчук : вид. ПП Щербатих О. В., 2009. – 280 с.

Митрофанов І. І. Співучасть у злочині : навчальний посібник / І. І. Митрофанов, Т. М. Слободяник. – Кременчук : вид. ПП Щербатих О. В., 2009. – 250 с.

Новицький Г. В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України : наук.-практ. посібник / Г. В. Новицький. – К. : Вища шк., 2001. – 96 с.

Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 1 (65). – С. 2–6.

Тельнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении / П. Ф. Тельнов. – М. : Юрид. лит., 1974. – 208 с.

Тема 14 Множинність злочинів

14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів.

14.2. Поняття та ознаки одиничного злочину.

14.3. Повторність злочинів.

14.4. Сукупність злочинів.

14.5. Поняття рецидиву злочинів.

14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів

Злочинна діяльність має найрізноманітніші форми і прояви. У деяких випадках характерною рисою антигромадської поведінки є вчинення одним суб’єктом декількох діянь, що є самостійними злочинами. Ця обставина знайшла законодавче відображення в інституті множини (множинності) злочинів.

Виступаючи невід’ємною частиною загального вчення про злочин, проблема множинності злочинів є однією з найважливіших та найскладніших у теорії кримінального права та правозастосовчій практиці. Вирішенню питань множинності злочинів приділялась значна увага у наукових працях багатьох учених радянської та вітчизняної науки кримінального права: М. І. Бажанова, М. І. Блум, Я. М. Брайніна, Р. Р. Галіакбарова, А. С. Горєліка, П. С. Дагеля, М. Д. Дурманова, М. І. Загородникова, В. С. Зеленецького, Ю. А. Красікова, Г. Г. Криволапова, Л. М. Кривоченко, П. К. Кривошеїна, Г. О. Крігер, В. М. Кудрявцева, В. П. Малкова, П. С. Матишевського, А. В. Наумова, Г. П. Новосьолова, А. А. Піонтковського, Ф. Р. Рагімова, І. В. Рашковець, Н. К. Семернової, М. О. Стручкова, Г. Т. Ткешеліадзе, К. У. Умарова, Є. А. Фролова, В. Ф. Шмельова, Ю. І. Шульмейстера, Ю. М. Юшкова, О. М. Яковлєва, Н. Ф. Яшинової та інших.

Під множинністю злочинів у кримінальному праві розуміється вчинення однією особою двох або більше окремих злочинних діянь, якщо за жодне з них не минули кримінально-правові наслідки, пов’язані з їх вчиненням.

Так, М. І. Бажанов зазначає, що при множинності злочинів завжди має місце поєднання в поведінці особи або співучасників двох чи більше злочинів. Тому множинність злочинів, видами якої є повторність, сукупність і рецидив злочинів, означає, що особою (співучасниками) вчинено два або більше злочинних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину¹.

Як кримінально-правовому явищу множинності злочинів притаманні спеціальні ознаки:

1) вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених однією чи кількома статтями Особливої частини КК. Для встановлення множинності злочинів необхідно встановити факт вчинення суб’єктом кількох діянь, кожне з яких є злочинним. При цьому не має значення чи були вони закінченими або незакінченими (готування чи замах на злочин), а також роль, яку виконував винний при вчиненні попереднього злочину (виконавець, організатор, підбурювач чи пособник). Не виключається множинність злочинів і при вчиненні одного діяння, що містить ознаки кількох злочинів (ідеальна сукупність злочинів). Вчинення злочину та іншого правопорушення, наприклад, адміністративного делікту, або іншого аморального діяння, що не є протиправним, множинності злочинів не утворює. Відсутній розглядуваний інститут і в тому разі, якщо суб’єкт вчиняє суспільно небезпечне діяння, заборонене ЗКВ, яке не може містити складу злочину. Наприклад, заподіяння шкоди у стані неосудності, або особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності;

2) збереження за кожним із злочинів кримінально-правових наслідків, пов’язаних з фактом його вчинення. Це означає, що до моменту початку нового злочинного посягання не минули строки давності, передбачені ст. 49 КК, після вчинення попереднього діяння і суб’єкт не був звільнений від кримінальної відповідальності з інших зазначених у законі підстав. Якщо особа була звільнена від кримінальної відповідальності за раніше скоєне діяння, вчинення наступного злочину не утворює множинності. У тому разі, якщо винний вчинивши перше посягання був у встановленому порядку засуджений, відбув покарання і під час вчинення нового посягання судимість з нього знята або погашена, множинність злочинів також відсутня. На це звертається увагу в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи», де вказується, що вбивство не може кваліфікуватися за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, коли судимість за раніше вчинене вбивство знята чи погашена в установленому законом порядку, коли на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до відповідальності за перший злочин, а у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 49 КК, – коли особа була звільнена судом від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності¹;

3) вчинені злочинні діяння повинні визнаватися самостійним кримінальним деліктом. Це означає, що кожне з вчинених діянь повинно бути не лише злочинним, але й одиничним, тобто передбаченим конкретною статтею ОЧ КК. У разі, якщо суб’єкт скоює кілька суспільно небезпечних діянь, кожне з яких є епізодом одного продовжуваного злочину, множинність злочинів відсутня.

Встановлення в діях винного ознак множинності свідчить:

1) про підвищену суспільну небезпечність. Це обумовлено тим, що вчинення кількох антисуспільних посягань заподіює значнішу шкоду порівняно з одним злочинним діянням;

2) про стійкість антисоціальних поглядів винного. Це сигналізує про те, що злочинне діяння є не випадковим епізодом у його житті, а вираженням сталих установок. Слід також зазначити, що множинність злочинів сприяє формуванню у винного навичок вчинення злочинних посягань, а в окремих випадках про формування кримінального «професіоналізму».

Ці обставини знайшли відображення в законі про кримінальну відповідальність. Так, факт множинності злочинів тягне за собою призначення більш суворого покарання, а так само інші негативні для винного наслідки. Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 КК обставинами, що обтяжують покарання, визнаються – вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів. Крім того, зазначені форми множинності передбачені в низці статей Особливої частини КК як кваліфікуючі ознаки. Наприклад, у ч. 2 ст. 185 КК обтяжуючою обставиною визнається повторне вчинення крадіжки.

За наявності множинності злочинів виключається можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), примиренням з потерпілим (ст. 46 КК), у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК), а також зі зміною обстановки (ст. 48 КК України). Повторність злочинів перешкоджає звільненню неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105 КК).