- •Митрофанов ігор іванович кримінальне право україни. Загальна частина
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Тема 1 Поняття, предмет, завдання та принципи кримінального права
- •1.1. Поняття кримінального права, його предмет і метод
- •1.2. Завдання кримінального права
- •1.3. Принципи кримінального права
- •1.4. Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
- •1.5. Наука кримінального права
- •1.6. Інститути кримінального права
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 2 Кримінально-правова політика України
- •2.1. Поняття та значення кримінально-правової політики України
- •2.2. Принципи кримінально-правової політики: поняття та зміст
- •2.3. Форми реалізації кримінально-правової політики
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 3 Закон України про кримінальну відповідальність
- •3.1. Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
- •3.2. Структура Закону про кримінальну відповідальність
- •3.3. Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
- •3.4. Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
- •3.5. Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 4 Поняття злочину
- •4.1. Загальне поняття злочину
- •4.2. Ознаки злочину
- •4.3. Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
- •4.4. Поняття і види категорій злочинів
- •4.5. Злочини та інші правопорушення
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 5 Склад злочину
- •5.1. Поняття і значення складу злочину
- •5.2. Ознаки та елементи складу злочину
- •5.3. Види складів злочину
- •5.4. Склад злочину і кваліфікація
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 6 Об’єкт злочину
- •6.1. Поняття і значення об’єкта злочину
- •6.2. Види об’єктів злочинів
- •6.3. Предмет злочину. Потерпілий від злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 7 Об’єктивна сторона злочину
- •7.1. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
- •7.2. Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
- •7.3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
- •7.4. Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
- •7.5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8 Суб’єкт злочину
- •8.1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину
- •8.2. Вік кримінальної відповідальності
- •8.3. Осудність і неосудність
- •8.4. Ознаки спеціального суб’єкта злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 9 Суб’єктивна сторона злочину
- •9.1. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
- •9.2. Поняття і форми вини
- •9.3. Умисел і його види
- •Відмінність прямого умислу від непрямого
- •9.4. Необережність та її види
- •Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
- •9.5. Злочин із двома формами вини
- •9.6. Мотив і мета злочину. Емоційний стан
- •9.7. Помилка та її значення
- •9.8. Невинувате заподіяння шкоди
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 10 Поняття та мета кримінальної відповідальності
- •10.1. Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
- •10.2. Підстава кримінальної відповідальності
- •10.3. Мета кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 11 Реалізація кримінальної відповідальності
- •11.1. Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності
- •11.2. Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
- •11.3. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •11.4. Стадії реалізації кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 12 Стадії вчинення злочину
- •12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
- •12.2. Готування до злочину
- •13.3. Замах на злочин
- •12.4. Закінчений злочин
- •12.5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 13 Співучасть у злочині
- •13.1. Поняття та значення співучасті у злочині
- •13.2. Ознаки співучасті у злочині
- •13.3. Види співучасників злочину
- •13.4. Відповідальність співучасників злочину
- •13.5. Форми співучасті за кримінальним правом
- •13.6. Причетність до злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 14 Множинність злочинів
- •14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів
- •14.2. Поняття та ознаки одиничного злочину
- •14.3. Повторність злочинів
- •14.4. Сукупність злочинів
- •14.5. Поняття рецидиву злочинів
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 15 Обставини, що виключають злочинність діяння
- •15.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- •15.2. Необхідна оборона
- •15.3. Уявна оборона
- •15.4. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •15.5. Крайня необхідність
- •13.6. Фізичний або психічний примус
- •13.7. Виконання наказу або розпорядження
- •13.8. Діяння, пов’язане з ризиком
- •13.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 16 Звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.2. Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.3. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 17 Покарання
- •17.1. Поняття і сутність покарання
- •17.2. Мета покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 18 Система та види покарань
- •18.1. Поняття та ознаки системи покарань
- •18.2. Покарання, що виконуються Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України
- •18.3. Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
- •18.4. Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ддупвп
- •18.5. Покарання, що виконуються мо України
- •18.6. Покарання, що виконуються увп Державного департаменту України з питань виконання покарань
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 19 Призначення покарання
- •19.1. Загальні засади призначення покарання
- •19.2. Обставини, що пом’якшують покарання
- •19.3. Обставини, що обтяжують покарання
- •19.4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •19.5. Пом’якшення покарання при його призначенні
- •19.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •19.7. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •19.8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
- •19.9. Обчислення строків покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 20 Звільнення від покарання та його відбування
- •20.1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
- •20.2. Загальні види звільнення від покарання та його відбування
- •20.3. Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 21 Судимість
- •21.1. Поняття судимості
- •21.2. Наслідки інституту судимості
- •21.3. Погашення судимості. Строки погашення судимості
- •21.4. Зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 22 Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •20.1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •20.2. Види примусових заходів медичного характеру
- •20.3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
- •22.4. Примусове лікування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 23 Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх
- •23.1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
- •23.2. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
- •23.3. Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
- •23.4. Звільнення від покарання та від його відбування
- •23.5. Погашення та зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Навчальне видання
- •Митрофанов ігор іванович
- •Кримінальне право україни.
- •Загальна частина
- •Навчальний посібник
- •2 Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. Докт. Юрид. Наук, проф. А. И. Коробеева, пер. С китайского д. В. Вичикова. – сПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 303 с.
2.3. Форми реалізації кримінально-правової політики
Формами реалізації кримінально-правової політики є законодавча, інтерпретаційна, правозастосовча діяльність держави, а також діяльність державних органів, громадських, наукових, навчальних організацій і закладів з правового виховання громадян.
Правотворчість – це та форма здійснення кримінально-правової політики, при якій відбувається формування такої політики держави завдяки створенню кримінально-правових норм та їх формальному вираженні. Оскільки кримінально-правова політика – це частина правової політики держави у сфері протидії злочинності, яка здійснюється засобами матеріального кримінального права, то формування кримінально-правової політики полягає у кримінально-правовій правотворчості, тобто у створенні норм матеріального кримінального права.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 85 Конституції України визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики віднесене до повноважень Верховної Ради України. Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повноважень Парламенту належить також і прийняття законів, в яких має виражатися державна внутрішня та зовнішня політика (у тій її частині, яка здійснюється Верховною Радою України). Нарешті, згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, та відповідальність за них. Це означає, що тільки закон про кримінальну відповідальність є тим нормативно-правовим актом, який визначає, які діяння визнаються злочинами і які покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили. І у зв’язку з цим ніякі інші положення жодних інших нормативно-правових актів не можуть містити кримінально-правових норм.
Таким чином, єдиним суб’єктом правотворчості в Україні є Парламент – Верховна Рада України, яка здійснює правотворчу кримінально-правову політику (формує кримінально-правову політику) шляхом прийняття законів про кримінальну відповідальність: Кримінального кодексу України та законів про внесення змін і доповнень до нього. При цьому слід зазначити, що кримінальному праву, вираженому в законі про кримінальну відповідальність, притаманний принцип стабільності. У кримінально-правовій політиці постійно стабільні тільки принципи, відповідно до яких вона здійснюється: принцип верховенства діяльності з протидії злочинності; принцип диференціації та індивідуалізації відповідальності та покарання; принцип економії репресії; принцип невідворотності кримінально-правового реагування на вчинення злочинів; а також загальноправові принципи: законності, рівності громадян перед законом, вини, справедливості та гуманізму. Конкретний зміст кримінально-правової політики визначається тим періодом, в якому розвивається держава. Вона тому може неодноразово цілком чи частково змінюватися в межах дії одного закону про кримінальну відповідальність.
При реалізації інтерпретаційної форми кримінально-правової політики відбувається роз’яснення змісту приписів ЗКВ, віднайдення дійсного змісту правових норм, що відображаються у цих приписах, а також віднайдення та розв’язання колізій цих приписів з нормами інших галузей законодавства, зокрема – з нормами Конституції України. Інтерпретація закону про кримінальну відповідальність здійснюється шляхом його тлумачення1. Інтерпретаційна форма кримінально-правової політики здійснюється Конституційним Судом України.
Правозастосовча кримінально-правова політика полягає у втіленні у життя тих законодавчих приписів, які вироблені при формуванні кримінально-правової політики Верховною Радою України та закріплені в законодавстві України про кримінальну відповідальність. Таким чином реалізація кримінально-правової політики здійснюється шляхом застосування норм КК України.
У теорії права реалізацією правових норм вважається запровадження їх у поведінку суб’єктів права1. Реалізація норми закону – це досягнення мети законодавця. Існують чотири форми реалізації закону: виконання, використання, дотримання, застосування2. Остання форма реалізації закону, а саме його застосування, є прерогативою органів державної влади і полягає у їх владній, організовуючій діяльності, що має на меті забезпечити суб’єктам, яких стосуються законодавчі приписи, реалізацію належних їм прав та обов’язків. Реалізація закону про кримінальну відповідальність, як закону, що більшою мірою звернутий до судів та органів кримінального переслідування3, може бути здійснена лише у формі його застосування цими органами. Під час такого застосування, здійснюється логічна операція підведення одиничного під загальне, або, як писав Г. В. Ф. Гегель, загальне визначення закону зламлюється до окремого конкретного випадку4. Тобто загальне визначення законодавцем злочинності чи караності діяння, загальне визначення правил призначення покарання, звільнення від нього чи від кримінальної відповідальності конкретизується і реалізується для кожного конкретного випадку вчинення особою суспільне небезпечного діяння та вирішення питання про притягнення такої особи до кримінальної відповідальності. І. О. Покровський зазначав, що закон не діє механічно; для своєї реалізації він потребує живого посередника, який застосує його до конкретного випадку. Таким посередником є суд5.
Отже, правозастосовча форма кримінально-правової політики здійснюється виключно судами шляхом застосування положень законодавства України про кримінальну відповідальність до реальних випадків вчинення передбачених ним суспільно небезпечних діянь.
Останню форму кримінально-правової політики складає діяльність державних органів, громадських, наукових, навчальних організацій і закладів з правового виховання громадян. Правове виховання, як і будь-яке інше виховання, є одночасно і об’єктивним, і суб’єктивним процесом. З одного боку, людина виховується під впливом всіх об’єктивних умов життя, а, з іншого боку, виховання є свідома цілеспрямована діяльність суспільства, метою якої є вплив на свідомість людини, її характер, якості особистості тощо. Кримінально-правове виховання громадян – цілеспрямована систематична діяльність, здійснювана державними і громадськими установами, спрямована на формування стійких якостей громадян, що забезпечують як знання, так і дотримання ними кримінально-правових норм. Розрізняють загальну і спеціальну мету кримінально-правового виховання. Перша полягає у формуванні і підвищенні рівня кримінально-правової свідомості законослухняних громадян і забезпечення на основі знання закону про кримінальну відповідальність і позитивного ставлення до його приписів правомірної поведінки. Інша – у корекції елементів кримінально-правової свідомості і поведінки громадян, які вступили в конфлікт із законом. Кримінально-правове виховання покликане забезпечити кримінально-правову свідомість громадян України.