- •Митрофанов ігор іванович кримінальне право україни. Загальна частина
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Тема 1 Поняття, предмет, завдання та принципи кримінального права
- •1.1. Поняття кримінального права, його предмет і метод
- •1.2. Завдання кримінального права
- •1.3. Принципи кримінального права
- •1.4. Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
- •1.5. Наука кримінального права
- •1.6. Інститути кримінального права
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 2 Кримінально-правова політика України
- •2.1. Поняття та значення кримінально-правової політики України
- •2.2. Принципи кримінально-правової політики: поняття та зміст
- •2.3. Форми реалізації кримінально-правової політики
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 3 Закон України про кримінальну відповідальність
- •3.1. Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
- •3.2. Структура Закону про кримінальну відповідальність
- •3.3. Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
- •3.4. Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
- •3.5. Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 4 Поняття злочину
- •4.1. Загальне поняття злочину
- •4.2. Ознаки злочину
- •4.3. Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
- •4.4. Поняття і види категорій злочинів
- •4.5. Злочини та інші правопорушення
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 5 Склад злочину
- •5.1. Поняття і значення складу злочину
- •5.2. Ознаки та елементи складу злочину
- •5.3. Види складів злочину
- •5.4. Склад злочину і кваліфікація
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 6 Об’єкт злочину
- •6.1. Поняття і значення об’єкта злочину
- •6.2. Види об’єктів злочинів
- •6.3. Предмет злочину. Потерпілий від злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 7 Об’єктивна сторона злочину
- •7.1. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
- •7.2. Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
- •7.3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
- •7.4. Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
- •7.5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8 Суб’єкт злочину
- •8.1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину
- •8.2. Вік кримінальної відповідальності
- •8.3. Осудність і неосудність
- •8.4. Ознаки спеціального суб’єкта злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 9 Суб’єктивна сторона злочину
- •9.1. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
- •9.2. Поняття і форми вини
- •9.3. Умисел і його види
- •Відмінність прямого умислу від непрямого
- •9.4. Необережність та її види
- •Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
- •9.5. Злочин із двома формами вини
- •9.6. Мотив і мета злочину. Емоційний стан
- •9.7. Помилка та її значення
- •9.8. Невинувате заподіяння шкоди
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 10 Поняття та мета кримінальної відповідальності
- •10.1. Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
- •10.2. Підстава кримінальної відповідальності
- •10.3. Мета кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 11 Реалізація кримінальної відповідальності
- •11.1. Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності
- •11.2. Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
- •11.3. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •11.4. Стадії реалізації кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 12 Стадії вчинення злочину
- •12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
- •12.2. Готування до злочину
- •13.3. Замах на злочин
- •12.4. Закінчений злочин
- •12.5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 13 Співучасть у злочині
- •13.1. Поняття та значення співучасті у злочині
- •13.2. Ознаки співучасті у злочині
- •13.3. Види співучасників злочину
- •13.4. Відповідальність співучасників злочину
- •13.5. Форми співучасті за кримінальним правом
- •13.6. Причетність до злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 14 Множинність злочинів
- •14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів
- •14.2. Поняття та ознаки одиничного злочину
- •14.3. Повторність злочинів
- •14.4. Сукупність злочинів
- •14.5. Поняття рецидиву злочинів
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 15 Обставини, що виключають злочинність діяння
- •15.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- •15.2. Необхідна оборона
- •15.3. Уявна оборона
- •15.4. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •15.5. Крайня необхідність
- •13.6. Фізичний або психічний примус
- •13.7. Виконання наказу або розпорядження
- •13.8. Діяння, пов’язане з ризиком
- •13.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 16 Звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.2. Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.3. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 17 Покарання
- •17.1. Поняття і сутність покарання
- •17.2. Мета покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 18 Система та види покарань
- •18.1. Поняття та ознаки системи покарань
- •18.2. Покарання, що виконуються Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України
- •18.3. Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
- •18.4. Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ддупвп
- •18.5. Покарання, що виконуються мо України
- •18.6. Покарання, що виконуються увп Державного департаменту України з питань виконання покарань
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 19 Призначення покарання
- •19.1. Загальні засади призначення покарання
- •19.2. Обставини, що пом’якшують покарання
- •19.3. Обставини, що обтяжують покарання
- •19.4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •19.5. Пом’якшення покарання при його призначенні
- •19.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •19.7. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •19.8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
- •19.9. Обчислення строків покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 20 Звільнення від покарання та його відбування
- •20.1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
- •20.2. Загальні види звільнення від покарання та його відбування
- •20.3. Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 21 Судимість
- •21.1. Поняття судимості
- •21.2. Наслідки інституту судимості
- •21.3. Погашення судимості. Строки погашення судимості
- •21.4. Зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 22 Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •20.1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •20.2. Види примусових заходів медичного характеру
- •20.3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
- •22.4. Примусове лікування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 23 Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх
- •23.1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
- •23.2. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
- •23.3. Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
- •23.4. Звільнення від покарання та від його відбування
- •23.5. Погашення та зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Навчальне видання
- •Митрофанов ігор іванович
- •Кримінальне право україни.
- •Загальна частина
- •Навчальний посібник
- •2 Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. Докт. Юрид. Наук, проф. А. И. Коробеева, пер. С китайского д. В. Вичикова. – сПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 303 с.
Тема 8 Суб’єкт злочину
8.1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину.
8.2. Вік кримінальної відповідальності.
8.3. Осудність і неосудність.
8.4. Ознаки спеціального суб’єкта злочину.
8.1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину
Будь-який злочин є різновидом антигромадської поведінки людини. У той же час, діяння може бути визнано злочинним лише в тому разі, якщо воно вчинено особою, яка характеризується сукупністю передбачених законом ознак. Так, злочин не може бути вчинений твариною, механізмом, малолітньою або іншою особами, які не наділені обов’язковими якостями, передбаченими статтями Загальної та Особливої частин КК. Завдяки цьому необхідним елементом складу злочину є його суб’єкт, тобто особа, яка має всі передбачені законом ознаки.
В Україні наукові праці проблемам суб’єкта присвятили такі вчені, як Т. М. Арсенюк, Д. В. Бараненко, В. М. Бурдін, А. А. Васильєв, Т. О. Гончар, О. В. Зайцев, М. Й. Коржанський, В. П. Кононенко, В. В. Лень, В. А. Ломако, Н. С. Магарін, П. С. Матишевський, В. І. Мельник, Н. О. Мірошниченко, А. А. Музика, В. О. Навроцький, Д. В. Новіков, Н. А. Орловська, В. Б. Первомайський, Т. М. Приходько, М. І. Проценко, В. Я. Тацій, В. М. Трубников, Є. В. Фесенко, О. О. Ходимчук, В. М. Шевельов, С. С.Яценко та інші.
У законі про кримінальну відповідальність «суб’єкту злочину» присвячений розділ ІV Загальної частини КК, який називається: «Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину)». Згідно з ч. 1 ст. 18 КК суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Як суб’єкта злочину слід розглядати індивіда, наділеного необхідними якостями і потенційно здатного вчинити злочин. У науці кримінального права зустрічаються позиції, відповідно до яких під суб’єктом злочину пропонується розуміти особу, яка вже вчинила злочин. Так, В. С. Орлов вважає, що суб’єктом злочину є особа, яка вчинила злочин в осудному стані і при досягненні віку, з якого за законом настає кримінальна відповідальність1. З таким визначенням не можна погодитися, тому що суб’єктом злочину слід вважати не того індивіда, який вже вчинив злочин, а здатного вчинити певне діяння і понести за нього кримінальну відповідальність. Особа, яка вчинила злочин, називається винною, а після засудження злочинцем. Так, суб’єктом побоїв і мордування, (ст. 126 КК) є будь-яка осудна фізична особа, яка до моменту вчинення вказаного злочину досягла 16-річного віку, незалежно від того вчиняла вона колись назване злочинне діяння чи ні. У цьому зв’язку В. Г. Павлов зазначає, що ототожнення понять «особа злочинця» і «суб’єкт злочину» призводить до методологічної помилки1. Крім того, необхідно розрізняти поняття «суб’єкт злочину», «виконавець злочину», «особа винного» та «особа злочинця»2.
Будь-який індивід має певну сукупність соціальних і особистісних якостей. Разом з тим закон як обов’язкові ознаки суб’єкта злочину називає лише ті, що визнані законодавцем як юридично значущі, і дозволяють розкрити його антисоціальну природу. У цьому зв’язку ст. 18 КК визначає такі обов’язкові ознаки суб’єкта злочину: фізична особа, осудність, досягнення віку кримінальної відповідальності. Зазначені ознаки є необхідними, відсутність будь-якої з них виключає склад злочину і, як наслідок, можливість притягнення особи до відповідальності.
Крім того, в окремих статтях ОЧ КК передбачаються ознаки спеціального суб’єкта злочину. Вони є додатковими і присутні далеко не у всіх складах злочинів. Однак коли на це прямо вказує закон, якості спеціального суб’єкта злочину набувають обов’язкового значення і безпосереднім чином впливають на кваліфікацію вчиненого.
Суб’єктом злочину в національному КПР традиційно визнається лише фізична особа, тобто людина. Юридичні особи, тварини, механізми ні при яких обставинах не можуть бути визнані суб’єктами злочинної діяльності. У деяких випадках для вчинення суспільно небезпечного діяння винний може використовувати тварин (нацьковує собаку на потерпілого, у результаті чого йому заподіюються тяжкі тілесні ушкодження), механізми чи автомати. Однак і тут суб’єктом злочину є людина, а використані нею для вчинення злочинного діяння сили визнаються знаряддями або засобами вчинення злочину.
Юридичні особи також не можуть виступати суб’єктами злочину, тому що в будь-якому разі рішення приймає саме людина, і кримінальна відповідальність за вчинений злочин повинна покладатися на неї, а не на установу, яку вона представляє. Отже, при вчиненні злочинного діяння службовою особою організації, у тому числі й в інтересах служби, кримінальна відповідальність покладається саме на неї.
Слід зазначити, що у деяких зарубіжних країнах суб’єктом злочину можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Так, у Зразковому кримінальному кодексі США передбачається відповідальність корпорацій, некорпоративних об’єднань і осіб, які діють або зобов’язані діяти в їхніх інтересах1. На думку П.Л. Фріса, в ситуації розвитку та зміцнення в країні деяких видів злочинності (організованої, проти екологічної безпеки, економічної та ін.), визнання суб’єктом злочину юридичної особи набуває неабиякого значення2.
Однак, на наш погляд, визнання суб’єктом злочину лише фізичних, а не юридичних осіб цілком обґрунтовано, тому що є продовженням принципу індивідуальної відповідальності, а також принципу вини, коли кожна особа відповідає за конкретно вчинене нею діяння. Кримінальна відповідальність є негативною оцінкою суспільно небезпечної поведінки окремого індивіда, його антисоціальних поглядів і установок, завдяки чому примусові заходи застосовуються до окремого суб’єкта, який вчинив певний злочин.
Значення суб’єкта злочину визначається тим, що він:
– є обов’язковим для всіх складів злочинів, що містяться в Особливій частині КК, відсутність будь-якої з ознак суб’єкта виключає злочинність вчиненого діяння і, як наслідок, можливість настання кримінальної відповідальності;
– у деяких випадках сприяє розмежуванню злочинів. Наприклад, розголошення державної таємниці (ст. 328 КК) відрізняється від розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості (ст. 422 КК) за суб’єктом: у першому випадку це особа, якій такі відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків в будь-якій організації, а в іншому – військовослужбовець. Крім того, особливості особи винного можуть прямо впливати на кваліфікацію вчиненого;
– дозволяє розкрити і докладно вивчити особливості особи винного (стать, вік, соціальний стан), виявивши при цьому загальні тенденції вчинення злочинів особами певної категорії. Властивості особи винного можуть мати й інші правові наслідки: перешкоджати звільненню від кримінальної відповідальності, звільненню від відбування покарання з випробуванням, умовно-достроковому звільненню від відбування покарання тощо.