- •Митрофанов ігор іванович кримінальне право україни. Загальна частина
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Тема 1 Поняття, предмет, завдання та принципи кримінального права
- •1.1. Поняття кримінального права, його предмет і метод
- •1.2. Завдання кримінального права
- •1.3. Принципи кримінального права
- •1.4. Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
- •1.5. Наука кримінального права
- •1.6. Інститути кримінального права
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 2 Кримінально-правова політика України
- •2.1. Поняття та значення кримінально-правової політики України
- •2.2. Принципи кримінально-правової політики: поняття та зміст
- •2.3. Форми реалізації кримінально-правової політики
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 3 Закон України про кримінальну відповідальність
- •3.1. Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
- •3.2. Структура Закону про кримінальну відповідальність
- •3.3. Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
- •3.4. Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
- •3.5. Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 4 Поняття злочину
- •4.1. Загальне поняття злочину
- •4.2. Ознаки злочину
- •4.3. Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
- •4.4. Поняття і види категорій злочинів
- •4.5. Злочини та інші правопорушення
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 5 Склад злочину
- •5.1. Поняття і значення складу злочину
- •5.2. Ознаки та елементи складу злочину
- •5.3. Види складів злочину
- •5.4. Склад злочину і кваліфікація
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 6 Об’єкт злочину
- •6.1. Поняття і значення об’єкта злочину
- •6.2. Види об’єктів злочинів
- •6.3. Предмет злочину. Потерпілий від злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 7 Об’єктивна сторона злочину
- •7.1. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
- •7.2. Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
- •7.3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
- •7.4. Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
- •7.5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8 Суб’єкт злочину
- •8.1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину
- •8.2. Вік кримінальної відповідальності
- •8.3. Осудність і неосудність
- •8.4. Ознаки спеціального суб’єкта злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 9 Суб’єктивна сторона злочину
- •9.1. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
- •9.2. Поняття і форми вини
- •9.3. Умисел і його види
- •Відмінність прямого умислу від непрямого
- •9.4. Необережність та її види
- •Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
- •9.5. Злочин із двома формами вини
- •9.6. Мотив і мета злочину. Емоційний стан
- •9.7. Помилка та її значення
- •9.8. Невинувате заподіяння шкоди
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 10 Поняття та мета кримінальної відповідальності
- •10.1. Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
- •10.2. Підстава кримінальної відповідальності
- •10.3. Мета кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 11 Реалізація кримінальної відповідальності
- •11.1. Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності
- •11.2. Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
- •11.3. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •11.4. Стадії реалізації кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 12 Стадії вчинення злочину
- •12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
- •12.2. Готування до злочину
- •13.3. Замах на злочин
- •12.4. Закінчений злочин
- •12.5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 13 Співучасть у злочині
- •13.1. Поняття та значення співучасті у злочині
- •13.2. Ознаки співучасті у злочині
- •13.3. Види співучасників злочину
- •13.4. Відповідальність співучасників злочину
- •13.5. Форми співучасті за кримінальним правом
- •13.6. Причетність до злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 14 Множинність злочинів
- •14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів
- •14.2. Поняття та ознаки одиничного злочину
- •14.3. Повторність злочинів
- •14.4. Сукупність злочинів
- •14.5. Поняття рецидиву злочинів
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 15 Обставини, що виключають злочинність діяння
- •15.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- •15.2. Необхідна оборона
- •15.3. Уявна оборона
- •15.4. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •15.5. Крайня необхідність
- •13.6. Фізичний або психічний примус
- •13.7. Виконання наказу або розпорядження
- •13.8. Діяння, пов’язане з ризиком
- •13.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 16 Звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.2. Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.3. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 17 Покарання
- •17.1. Поняття і сутність покарання
- •17.2. Мета покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 18 Система та види покарань
- •18.1. Поняття та ознаки системи покарань
- •18.2. Покарання, що виконуються Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України
- •18.3. Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
- •18.4. Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ддупвп
- •18.5. Покарання, що виконуються мо України
- •18.6. Покарання, що виконуються увп Державного департаменту України з питань виконання покарань
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 19 Призначення покарання
- •19.1. Загальні засади призначення покарання
- •19.2. Обставини, що пом’якшують покарання
- •19.3. Обставини, що обтяжують покарання
- •19.4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •19.5. Пом’якшення покарання при його призначенні
- •19.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •19.7. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •19.8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
- •19.9. Обчислення строків покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 20 Звільнення від покарання та його відбування
- •20.1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
- •20.2. Загальні види звільнення від покарання та його відбування
- •20.3. Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 21 Судимість
- •21.1. Поняття судимості
- •21.2. Наслідки інституту судимості
- •21.3. Погашення судимості. Строки погашення судимості
- •21.4. Зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 22 Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •20.1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •20.2. Види примусових заходів медичного характеру
- •20.3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
- •22.4. Примусове лікування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 23 Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх
- •23.1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
- •23.2. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
- •23.3. Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
- •23.4. Звільнення від покарання та від його відбування
- •23.5. Погашення та зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Навчальне видання
- •Митрофанов ігор іванович
- •Кримінальне право україни.
- •Загальна частина
- •Навчальний посібник
- •2 Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. Докт. Юрид. Наук, проф. А. И. Коробеева, пер. С китайского д. В. Вичикова. – сПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 303 с.
14.5. Поняття рецидиву злочинів
Найнебезпечнішою формою множинності злочинів є рецидив (від латинського слова recidivus – той, що відновлюється). Вчинення особою нового злочинного посягання під час чи після відбування покарання свідчить про її підвищену суспільну небезпеку і стійкі антисоціальні погляди, що не викорінюються навіть у разі застосування примусових заходів.
Відповідно до ст. 34 КК рецидив злочинів – це вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
Обов’язковою ознакою рецидиву є вчинення винним двох або більше умисних злочинів. Умисел при цьому може бути як прямим, так і непрямим. Вчинення злочину через необережність рецидиву злочинів не утворює. Такий підхід з боку законодавця пояснюється тим, що необережні злочини є відображенням недостатньо дбайливого, несумлінного відношення винного до інтересів окремої особи, суспільства чи держави і не свідчать про наявність у винного стійких антисоціальних поглядів.
На відміну від цього, умисна форма вини говорить про негативну установку винного до суспільних відносин, охоронюваних законом про кримінальну відповідальність. Враховуючи сказане, повторне вчинення умисного злочину дозволяє констатувати його невипадковий характер, глибоку ступінь моральної деградації винного, наявність укорінених антигромадських переконань, що є характерною ознакою рецидиву.
Наступною обов’язковою ознакою рецидиву є наявність у особи незнятої і непогашеної судимості за раніше вчинений умисний злочин. Відповідно до ст. 88 КК особа визнається такою, яка має судимість, з дня набуття обвинувальним вироком законної сили і до моменту погашення або зняття судимості. Вчинення особою, яка має судимість, нового умисного злочину може мати місце під час відбування строку покарання або під час визначеного в законі строку судимості після відбуття покарання. Для визнання вчиненого рецидивом не має значення, вчинений повторний злочин під час відбування покарання або коли воно було цілком реалізоване.
Теорія кримінального права виділяє два види рецидиву1:
1) загальний рецидив – це вчинення будь-якого умисного злочину особою, яка має судимість за будь-який раніше вчинений умисний злочин. Цей вид рецидиву не зазначений у жодній статті Особливої частини Кодексу і не має значення для кваліфікації. Наявність загального рецидиву злочинів суд враховує як обставину, що обтяжує покарання за ознакою «рецидив злочинів», (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК) при призначенні покарання у межах санкції відповідної статті закону;
2) спеціальний рецидив – це повторне (після засудження за перше) вчинення не будь-якого злочину, а певного, в одному випадку тотожного злочину, в іншому – однорідного злочину. Спеціальний рецидив зазначений у деяких статтях Особливої частини Кодексу як ознака, що надає певному складу злочину тяжкого (кваліфікованого) виду.
Наявність спеціального рецидиву злочинів має правові наслідки щодо кваліфікації нового вчиненого злочину тоді, коли вона вказана в самому законі (статті) як ознака, що надає основному складу злочину кваліфікованого виду. Ознака вчинення злочину «особою, раніше судимою» стосується лише тотожних злочинів, про це йдеться в окремих статтях закону про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 203, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 296 КК). В інших, передбачених у законі, випадках при кваліфікації вчиненого особою, яка має судимість, нового (нових) як тотожного, так і однорідного, злочину такий рецидив враховується як складова повторності таких злочинів. Так, викрадення майна визнається вчиненим повторно у всіх випадках, якщо особа раніше вчинила один із тотожних або однорідних злочинів, перелічених у примітці 1 до ст. 185 КК, незалежно від того, чи була вона раніше засуджена за це.
За ступенем суспільної небезпечності виділяють пенітенціарний рецидив і рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів1.
Пенітенціарний рецидив – це вчинення особою нового злочину під час відбування покарання у виді позбавлення волі. Прикладом такого рецидиву є злочини, передбачені статтями 390, 391, 392 КК. Пенітенціарний рецидив враховується при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення. Так, якщо для умовно-дострокового звільнення потрібно відбуття не менше половини строку покарання, призначеного вироком, то при пенітенціарному рецидиві – не менше двох третин цього строку. У пункті 2 ч. 3 ст. 81 КК передбачено, що умовно-дострокове звільнення може бути застосоване після відбуття не менше двох третин призначеного строку покарання до особи, яка раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі. У таких ситуаціях особи, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, можуть бути умовно достроково звільнені на підставі п. 2 ч. 3 ст. 107 КК після фактичного відбуття не менше половини строку призначеного покарання, хоча за загальним правилом вони пі і лягають звільненню після фактичного відбуття не менше однієї третини цього строку. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 81 КК особи, які були звільнені умовно-достроково і знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини покарання підлягають умовно-достроковому звільненню після фактичного відбуття не менше трьох чвертей строку покарання. Неповнолітні в таких випадках повинні відбути не менше двох третин призначеного їм строку позбавлення волі (п. 3 ч. 3 ст. 107 КК).
Рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів – це рецидив, при якому особа, маючи судимість за один з таких злочинів, знову вчиняє, незалежно від їх послідовності, новий такий же злочин. Такий рецидив впливає на кваліфікацію злочинів. Наприклад, особа, яка була раніше засуджена за вбивство, і знову, до погашення судимості, засуджена за нове вбивство, відповідає за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК. Рецидив особливо тяжких злочинів при сукупності вироків дає можливість призначити остаточне покарання у межах до 25 років позбавлення волі.
У теорії кримінального права існує ще одна класифікація видів рецидиву: простий рецидив – вчинення нового злочину особою, яка має судимість за раніше вчинений злочин; складний рецидив – вчинення нового злочину особою, яка має три або більше судимостей за раніше вчинені злочини.
Простий і складний рецидив можуть утворювати загальний чи спеціальний рецидив або їх комбінації. Так, за наявності трьох судимостей за крадіжку маємо спеціальний і одночасно складний рецидив, за наявності судимостей за хуліганство, грабіж і крадіжку – поєднання в багаторазовому рецидиві рецидиву загального і спеціального1.
Рецидив злочину у випадках, передбачених законом, впливає на кваліфікацію злочину. Якщо попередня судимість прямо вказана як кваліфікуюча ознака у статтях Особливої частини КК, то ця ознака, встановлена при розгляді конкретної справи, повинна отримати своє вираження у формулі кваліфікації злочину. Так, хуліганство, вчинене особою, яка має судимість за хуліганство, кваліфікується за ч. 3 ст. 296 КК України. Крім того, вказівка в законі на повторність одночасно передбачає і рецидив. Так, вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, озброєння, навчання особи з метою вчинення терористичного акту особою, яка раніше була засуджена за сприяння вчиненню терористичного акту, утворює спеціальний рецидив і кваліфікується за ознакою повторності за ч. 2 ст. 2584 КК України.
Рецидив, якщо він не передбачений як кваліфікуюча ознака у статті Особливої частини КК, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК визнається обставиною, що обтяжує покарання.