- •Митрофанов ігор іванович кримінальне право україни. Загальна частина
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Тема 1 Поняття, предмет, завдання та принципи кримінального права
- •1.1. Поняття кримінального права, його предмет і метод
- •1.2. Завдання кримінального права
- •1.3. Принципи кримінального права
- •1.4. Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
- •1.5. Наука кримінального права
- •1.6. Інститути кримінального права
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 2 Кримінально-правова політика України
- •2.1. Поняття та значення кримінально-правової політики України
- •2.2. Принципи кримінально-правової політики: поняття та зміст
- •2.3. Форми реалізації кримінально-правової політики
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 3 Закон України про кримінальну відповідальність
- •3.1. Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
- •3.2. Структура Закону про кримінальну відповідальність
- •3.3. Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
- •3.4. Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
- •3.5. Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 4 Поняття злочину
- •4.1. Загальне поняття злочину
- •4.2. Ознаки злочину
- •4.3. Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
- •4.4. Поняття і види категорій злочинів
- •4.5. Злочини та інші правопорушення
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 5 Склад злочину
- •5.1. Поняття і значення складу злочину
- •5.2. Ознаки та елементи складу злочину
- •5.3. Види складів злочину
- •5.4. Склад злочину і кваліфікація
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 6 Об’єкт злочину
- •6.1. Поняття і значення об’єкта злочину
- •6.2. Види об’єктів злочинів
- •6.3. Предмет злочину. Потерпілий від злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 7 Об’єктивна сторона злочину
- •7.1. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
- •7.2. Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
- •7.3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
- •7.4. Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
- •7.5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8 Суб’єкт злочину
- •8.1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину
- •8.2. Вік кримінальної відповідальності
- •8.3. Осудність і неосудність
- •8.4. Ознаки спеціального суб’єкта злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 9 Суб’єктивна сторона злочину
- •9.1. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
- •9.2. Поняття і форми вини
- •9.3. Умисел і його види
- •Відмінність прямого умислу від непрямого
- •9.4. Необережність та її види
- •Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
- •9.5. Злочин із двома формами вини
- •9.6. Мотив і мета злочину. Емоційний стан
- •9.7. Помилка та її значення
- •9.8. Невинувате заподіяння шкоди
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 10 Поняття та мета кримінальної відповідальності
- •10.1. Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
- •10.2. Підстава кримінальної відповідальності
- •10.3. Мета кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 11 Реалізація кримінальної відповідальності
- •11.1. Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності
- •11.2. Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
- •11.3. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •11.4. Стадії реалізації кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 12 Стадії вчинення злочину
- •12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
- •12.2. Готування до злочину
- •13.3. Замах на злочин
- •12.4. Закінчений злочин
- •12.5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 13 Співучасть у злочині
- •13.1. Поняття та значення співучасті у злочині
- •13.2. Ознаки співучасті у злочині
- •13.3. Види співучасників злочину
- •13.4. Відповідальність співучасників злочину
- •13.5. Форми співучасті за кримінальним правом
- •13.6. Причетність до злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 14 Множинність злочинів
- •14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів
- •14.2. Поняття та ознаки одиничного злочину
- •14.3. Повторність злочинів
- •14.4. Сукупність злочинів
- •14.5. Поняття рецидиву злочинів
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 15 Обставини, що виключають злочинність діяння
- •15.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- •15.2. Необхідна оборона
- •15.3. Уявна оборона
- •15.4. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •15.5. Крайня необхідність
- •13.6. Фізичний або психічний примус
- •13.7. Виконання наказу або розпорядження
- •13.8. Діяння, пов’язане з ризиком
- •13.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 16 Звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.2. Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.3. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 17 Покарання
- •17.1. Поняття і сутність покарання
- •17.2. Мета покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 18 Система та види покарань
- •18.1. Поняття та ознаки системи покарань
- •18.2. Покарання, що виконуються Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України
- •18.3. Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
- •18.4. Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ддупвп
- •18.5. Покарання, що виконуються мо України
- •18.6. Покарання, що виконуються увп Державного департаменту України з питань виконання покарань
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 19 Призначення покарання
- •19.1. Загальні засади призначення покарання
- •19.2. Обставини, що пом’якшують покарання
- •19.3. Обставини, що обтяжують покарання
- •19.4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •19.5. Пом’якшення покарання при його призначенні
- •19.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •19.7. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •19.8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
- •19.9. Обчислення строків покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 20 Звільнення від покарання та його відбування
- •20.1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
- •20.2. Загальні види звільнення від покарання та його відбування
- •20.3. Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 21 Судимість
- •21.1. Поняття судимості
- •21.2. Наслідки інституту судимості
- •21.3. Погашення судимості. Строки погашення судимості
- •21.4. Зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 22 Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •20.1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •20.2. Види примусових заходів медичного характеру
- •20.3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
- •22.4. Примусове лікування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 23 Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх
- •23.1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
- •23.2. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
- •23.3. Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
- •23.4. Звільнення від покарання та від його відбування
- •23.5. Погашення та зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Навчальне видання
- •Митрофанов ігор іванович
- •Кримінальне право україни.
- •Загальна частина
- •Навчальний посібник
- •2 Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. Докт. Юрид. Наук, проф. А. И. Коробеева, пер. С китайского д. В. Вичикова. – сПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 303 с.
9.4. Необережність та її види
Необережна форма вини менш поширена, ніж умисна. Крім того, за інших рівних умов необережні злочини набагато менш небезпечні порівняно з посяганнями, вчинюваними умисно. Це пояснюється тим, що вчинення необережних злочинів обумовлено в основному недостатньо дбайливим, несумлінним ставленням винного до найзначущих соціальних відносин, недисциплінованим, безтурботним виконанням службових повноважень, а також інших соціальних обов’язків. У той же час, незважаючи на менший ступінь небезпеки порівняно з умисними деліктами, необережні злочини в деяких випадках здатні заподіяти істотнішу шкоду охоронюваним законом суспільним інтересам. Досить згадати такі наслідки, як катастрофа на Чорнобильській АЕС, загибель теплохода «Адмірал Нахімов», що були заподіяні через необережність.
Основою необережних злочинів, як правило, є недбале, халатне ставлення особи до своїх обов’язків, а також охоронюваних законом суспільних відносин, що обумовлює досить високий ступінь небезпеки винного.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 КК необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Першим видом необережності є самовпевненість. Відповідно до ч. 2 ст. 25 КК необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.
Інтелектуальний елемент самовпевненості утворює передбачення винним можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Можливість настання суспільно небезпечного наслідку при самовпевненості – винний припускає, що в аналогічній ситуації може бути заподіяна певна шкода, однак на свій випадок таку можливість не поширює. Можливість заподіяння шкоди при самовпевненості на відміну від непрямого умислу, де вона реальна, є абстрактною, неконкретизованою.
При вчиненні необережних злочинах суб’єкт завжди усвідомлює фактичний зміст вчинюваного діяння. Назване положення дає деяким авторам підставу для твердження про те, що в необережних злочинах, що вчиняються з самовпевненістю винний зобов’язаний усвідомлювати суспільну небезпеку самого діяння1. З цією думкою не можна погодитися, тому що в необережних злочинах суспільну небезпеку представляє не саме діяння, а ті наслідки, що воно спричиняє. Завдяки цьому винний не повинний усвідомлювати суспільної небезпеки вчинюваного діяння, тому що воно саме по собі, у відриві від наслідку, не є злочинним. Наприклад, коли водій перевищує встановлену швидкість, у результаті чого відбувається дорожньо-транспортна подія, що спричинила загибель людей, безумовно, він розуміє фактичний зміст того, що відбувається. Однак саме по собі перевищення швидкості є не злочином, а адміністративним правопорушенням, завдяки чому водій може не усвідомлювати його суспільної небезпеки.
Вольовий елемент злочинної самовпевненості утворюють дві ознаки: небажання настання суспільно небезпечного наслідку і необґрунтований розрахунок його запобігти.
Небажання (як ознака вольового моменту самовпевненості) –негативне ставлення винного до можливості настання суспільно небезпечного наслідку. У такому разі воля винного займає активну позицію, завдяки чому він докладає певних зусиль, спрямованих на те, щоб запобігти настанню шкоди. Він не просто не бажає спричинення шкідливого наслідку, але легковажно розраховує на певну обставину, що, на його думку, повинна сприяти запобіганню наслідку. Так, Г., керуючи вантажним автомобілем, в умовах дощу порушив правила дорожнього руху і виїхав на зустрічну смугу дороги, де зштовхнувся з зустрічною автомашиною, внаслідок чого пасажирам Г. і водію зустрічного автомобіля була заподіяна шкода здоров’ю. У такій ситуації Г., порушуючи правила дорожнього руху, передбачав, що в цілому його дії можуть бути причиною автотранспортної події і заподіяння шкоди здоров’ю. При цьому він не бажав настання зазначеного наслідку і прагнув його запобігти.
Легковажний розрахунок винного попередити заподіяння шкоди суспільним відносинам – це неправильна оцінка особою власних сил, поведінки інших осіб, надійності роботи механізмів чи агрегатів, а також сил стихії. Наприклад, порушуючи режим експлуатації промислового механізму, винний передбачає, що це може викликати вихід його з ладу, але при цьому розраховує на його надійну роботу. Однак його розрахунок виявляється необґрунтованим, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди у великих розмірах.
Невірно представляючи свої можливості чи обставини ситуації, особа не відмовляється від реалізації своїх намірів і вибирає суспільно небезпечний спосіб їх здійснення, будучи переконаним, що йому вдасться уникнути настання шкоди. Але, завдяки тому, що знання ситуації є неповним чи має місце перекручена оцінка винним своїх здібностей, відбувається заподіяння суспільно небезпечних наслідків.
За своїм внутрішнім змістом злочинна самовпевненість в деякому ступені перетинається з непрямим умислом. Однак ці різновиди умислу і необережності мають низку істотних розходжень. У першу чергу необхідно враховувати, що при вчиненні умисного злочину, суспільно небезпечним і злочинним визнається саме по собі вчинене діяння, у той час як при вчиненні необережного делікту злочинним є тільки наслідок. З цієї причини при вчиненні посягання з непрямим умислом винний має усвідомлювати його суспільну небезпеку, тоді, як у необережних злочинах така ознака відсутня. Інтелектуальний момент непрямого умислу і злочинної самовпевненості характеризується передбаченням можливості заподіяння шкоди. Але при непрямому умислі можливість є реальною, тобто існує висока ймовірність настання наслідку. Самовпевненість відрізняється передбаченням винним не реальної, а абстрактної можливості. Це означає, що особа в цілому усвідомлює – в аналогічній ситуації може наступити шкода, але на свій випадок таку можливість не поширює.
Основні відмінності непрямого умислу від самовпевненості можна з’ясувати з аналізу їхніх вольових елементів (див. табл. 6). Непрямий умисел, як і самовпевненість, характеризується небажанням настання шкоди. Однак при умислі особа сприймає можливість заподіяння шкоди як належне чи ставиться до цього байдуже, тоді як при самовпевненості – активно негативним чином ставиться до такої можливості. При цьому, вчинюючи злочин із самовпевненості, винний розраховує на певну обставину, що, на його думку, повинна запобігти заподіянню шкоди.
Таблиця 6