- •Митрофанов ігор іванович кримінальне право україни. Загальна частина
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Тема 1 Поняття, предмет, завдання та принципи кримінального права
- •1.1. Поняття кримінального права, його предмет і метод
- •1.2. Завдання кримінального права
- •1.3. Принципи кримінального права
- •1.4. Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
- •1.5. Наука кримінального права
- •1.6. Інститути кримінального права
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 2 Кримінально-правова політика України
- •2.1. Поняття та значення кримінально-правової політики України
- •2.2. Принципи кримінально-правової політики: поняття та зміст
- •2.3. Форми реалізації кримінально-правової політики
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 3 Закон України про кримінальну відповідальність
- •3.1. Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
- •3.2. Структура Закону про кримінальну відповідальність
- •3.3. Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
- •3.4. Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
- •3.5. Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 4 Поняття злочину
- •4.1. Загальне поняття злочину
- •4.2. Ознаки злочину
- •4.3. Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
- •4.4. Поняття і види категорій злочинів
- •4.5. Злочини та інші правопорушення
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 5 Склад злочину
- •5.1. Поняття і значення складу злочину
- •5.2. Ознаки та елементи складу злочину
- •5.3. Види складів злочину
- •5.4. Склад злочину і кваліфікація
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 6 Об’єкт злочину
- •6.1. Поняття і значення об’єкта злочину
- •6.2. Види об’єктів злочинів
- •6.3. Предмет злочину. Потерпілий від злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 7 Об’єктивна сторона злочину
- •7.1. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
- •7.2. Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
- •7.3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
- •7.4. Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
- •7.5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8 Суб’єкт злочину
- •8.1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину
- •8.2. Вік кримінальної відповідальності
- •8.3. Осудність і неосудність
- •8.4. Ознаки спеціального суб’єкта злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 9 Суб’єктивна сторона злочину
- •9.1. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
- •9.2. Поняття і форми вини
- •9.3. Умисел і його види
- •Відмінність прямого умислу від непрямого
- •9.4. Необережність та її види
- •Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
- •9.5. Злочин із двома формами вини
- •9.6. Мотив і мета злочину. Емоційний стан
- •9.7. Помилка та її значення
- •9.8. Невинувате заподіяння шкоди
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 10 Поняття та мета кримінальної відповідальності
- •10.1. Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
- •10.2. Підстава кримінальної відповідальності
- •10.3. Мета кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 11 Реалізація кримінальної відповідальності
- •11.1. Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності
- •11.2. Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
- •11.3. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •11.4. Стадії реалізації кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 12 Стадії вчинення злочину
- •12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
- •12.2. Готування до злочину
- •13.3. Замах на злочин
- •12.4. Закінчений злочин
- •12.5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 13 Співучасть у злочині
- •13.1. Поняття та значення співучасті у злочині
- •13.2. Ознаки співучасті у злочині
- •13.3. Види співучасників злочину
- •13.4. Відповідальність співучасників злочину
- •13.5. Форми співучасті за кримінальним правом
- •13.6. Причетність до злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 14 Множинність злочинів
- •14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів
- •14.2. Поняття та ознаки одиничного злочину
- •14.3. Повторність злочинів
- •14.4. Сукупність злочинів
- •14.5. Поняття рецидиву злочинів
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 15 Обставини, що виключають злочинність діяння
- •15.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- •15.2. Необхідна оборона
- •15.3. Уявна оборона
- •15.4. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •15.5. Крайня необхідність
- •13.6. Фізичний або психічний примус
- •13.7. Виконання наказу або розпорядження
- •13.8. Діяння, пов’язане з ризиком
- •13.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 16 Звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.2. Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.3. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 17 Покарання
- •17.1. Поняття і сутність покарання
- •17.2. Мета покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 18 Система та види покарань
- •18.1. Поняття та ознаки системи покарань
- •18.2. Покарання, що виконуються Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України
- •18.3. Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
- •18.4. Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ддупвп
- •18.5. Покарання, що виконуються мо України
- •18.6. Покарання, що виконуються увп Державного департаменту України з питань виконання покарань
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 19 Призначення покарання
- •19.1. Загальні засади призначення покарання
- •19.2. Обставини, що пом’якшують покарання
- •19.3. Обставини, що обтяжують покарання
- •19.4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •19.5. Пом’якшення покарання при його призначенні
- •19.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •19.7. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •19.8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
- •19.9. Обчислення строків покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 20 Звільнення від покарання та його відбування
- •20.1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
- •20.2. Загальні види звільнення від покарання та його відбування
- •20.3. Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 21 Судимість
- •21.1. Поняття судимості
- •21.2. Наслідки інституту судимості
- •21.3. Погашення судимості. Строки погашення судимості
- •21.4. Зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 22 Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •20.1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •20.2. Види примусових заходів медичного характеру
- •20.3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
- •22.4. Примусове лікування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 23 Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх
- •23.1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
- •23.2. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
- •23.3. Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
- •23.4. Звільнення від покарання та від його відбування
- •23.5. Погашення та зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Навчальне видання
- •Митрофанов ігор іванович
- •Кримінальне право україни.
- •Загальна частина
- •Навчальний посібник
- •2 Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. Докт. Юрид. Наук, проф. А. И. Коробеева, пер. С китайского д. В. Вичикова. – сПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 303 с.
14.4. Сукупність злочинів
Одним із проявів множинності злочинів є вчинення суб’єктом декількох різнорідних злочинів, кожний з яких є самостійним і передбачений окремою статтею чи частиною статті Кримінального кодексу. Вчинення двох або більше таких діянь утворює сукупність злочинів і спричиняє суттєві правові наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 КК сукупність злочинів – це вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.
У разі сукупності злочинів винний несе відповідальність за кожне з вчинених діянь окремо. Залежно від тяжкості злочинів, що утворюють сукупність, остаточне покарання згідно зі ст. 70 КК визначається за правилами поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Головною конструктивною ознакою сукупності є вчинення декількох юридично різнорідних злочинних посягань, передбачених у різних нормах Особливої частини Кримінального кодексу. Вчинення тотожних злочинів, регламентованих однією статтею чи частиною статті закону про кримінальну відповідальність, слід розглядати за правилами повторності, за винятком випадків, коли одна стаття Особливої частини передбачає кілька різних злочинів.
Обов’язковою ознакою сукупності злочинів є збереження за кожним із суспільно небезпечних діянь кримінально-правових наслідків, пов’язаних з їх вчиненням. В іншому разі, якщо до моменту початку нового посягання особа була звільнена від кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин, сукупність злочинів відсутня.
За змістом ч. 1 ст. 33 КК сукупність злочинів виключається у разі, якщо за раніше вчинений злочин винний був у встановленому порядку засуджений. Якщо особа вчиняє злочин, засуджується, і після набрання обвинувальним вироком суду законної сили знову вчинює кримінальний делікт вчинене, за наявності зазначених у ст. 34 КК ознак, кваліфікується як рецидив злочинів.
Теорія кримінального права виділяє два види сукупності злочинів: реальну та ідеальну. А. А. Стрижевська виділяє ще й реально-ідеальну сукупність, яку, на її думку, утворюють два або більше діяння, що у поєднанні з іншими обставинами відповідають різним юридичним складам злочинів, водночас, принаймні одне з цих діянь є «спільним» для цих складів1.
Реальна сукупність має місце у разі, якщо винний у різний час вчиняє два або більше діяння, кожне з яких передбачається окремою статтею чи частиною статті Кримінального кодексу, якщо за жодне з них він не був засуджений. Наприклад, особа вчиняє шахрайство (ст. 190 КК), а згодом давання хабара (ст. 369 КК). Названі злочини розділені у часі, завдяки чому має місце реальна сукупність злочинів. Повторність злочинної діяльності, як правило, свідчить про підвищену небезпеку винного, що є передумовою для призначення більш суворого покарання.
Слід враховувати, що сукупність відсутня, якщо вчинений злочин передбачений загальною і спеціальною нормами закону про кримінальну відповідальність. За наявності зазначеної обставини відповідальність настає лише за спеціальною нормою, тобто йдеться про конкуренцію норм Особливої частини КК, коли одне діяння одночасно передбачено декількома статтями. При встановленні конкуренції правових норм, вчинене кваліфікується лише за однією статтею, що є спеціальною, тобто найбільш повно і послідовно описує ознаки вчиненого діяння. Так, ст. 348 КК встановлює відповідальність за посягання на життя (тобто вбивство бо замах на вбивство) працівника правоохоронного органу в зв’язку з виконанням ним службових обов’язків. Але в КК є і п. 8 ч. 2 ст. 115 КК, в якому передбачена відповідальність за умисне вбивство, вчинене в зв’язку з виконанням потерпілим своїх службових обов’язків. Наприклад, вчинено вбивство співробітника міліції, коли він затримував злочинця. Яку статтю слід застосувати за таких умов – п. 8 ч. 2 ст. 115 чи ст. 348 КК, адже очевидно, що це вбивство підпадає під ознаки як однієї, так і другої статті КК. Але через те, що норма ст. 348 КК є спеціальною стосовно загальної норми (п. 8 ч. 2ст. 115 КК), то застосуванню підлягає саме норма спеціальна (ст. 348 КК). Вона повно і послідовно, ніж п. 8 ч. 2 ст. 115 КК, визначає конкретні особливості вчиненого.
Відсутня сукупність злочинів і в тому разі, якщо одне діяння утворює простий і кваліфікований види певного складу злочину. При цьому вчинене слід кваліфікувати за більш кваліфікованою ознакою статті Особливої частини Кримінального кодексу. Наприклад, особа, яка засуджена за вчинення хуліганства, знову вчиняє зазначений злочин з використанням зброї. У цьому випадку вчинене одночасно охоплюється ч. 3 ст. 296 КК і ч. 4 ст. 296 КК. З урахуванням вищевказаних правил, дії винного будуть кваліфіковані лише за ч. 4 ст. 296 КК, тому що цей склад злочину є більш кваліфікованим щодо злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК.
Сукупності злочинів немає і у разі, якщо неодноразові дії були спрямовані на один і той самий об’єкт (предмет). Наприклад, А. вранці вчинив зґвалтування К., а ввечері того ж дня вдруге зґвалтував К. У цьому випадку вчинено два тотожні злочини, пов’язані з посяганням на один і той самий об’єкт – статеву свободу К., що має кваліфікуватися не за сукупністю злочинів, а за ч. 2 ст. 152 КК за ознакою зґвалтування, вчинене повторно. Дещо змінимо умови цього випадку. А. вранці вчинив зґвалтування К., а ввечері зґвалтував Д. У цьому випадку має місце посягання на два різні об’єкти – на статеву свободу К. і на статеву свободу Д., точніше моральна психологічна шкода була заподіяна двом об’єктам. Це два різні злочини, і вони мають кваліфікуватися за правилами про сукупність злочинів, а останній – і за ознакою повторності; перший злочин – за ч. 1 ст. 152 КК, другий – за ч. 2 ст. 152 КК.
Сукупності злочинів немає і у разі, якщо певний злочин за своєю законодавчою конструкцією передбачає як спеціальну (кваліфікуючу) ознаку склад іншого злочину і тим самим у даному випадку «поглинає» останній. Наприклад, хуліганство як окремий склад злочину (ст. 296 КК) втрачає своє самостійне значення у разі умисного вбивства, вчиненого з хуліганських мотивів. Такий злочин має кваліфікуватися лише за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК.
Відсутня сукупність злочинів і тоді, коли в законі виписано кілька дій, що спрямовані на різні об’єкти, але охоплюються єдиним умислом. Наприклад, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство двох або більше осіб як за один (одиничний) склад злочину. За змістом цієї статті йдеться не про два або більше умисних вбивства (коли має місце множинність злочинів), а про один злочин за умови, що позбавлення життя кількох осіб охоплюється єдиним умислом винної особи.
Ідеальна сукупність – це вчинення одного злочинного діяння (дії чи бездіяльності), що передбачене декількома різними статтями Особливої частини КК. Виходячи з цього, ознаками такої сукупності злочинів є: 1) вчинення одним діянням декількох злочинів, передбачених різними статтями КК; 2) наявність щодо матеріальних складів злочину двох різних наслідків, пов’язаних з таким діянням; 3) такі наслідки були спричинені одному й тому самому об’єкту або різним об’єктам. Найчастіше ідеальна сукупність злочинів виявляється у двох різновидах:
а) при посяганні на один (кілька, пов’язаних між собою) об’єкт однією дією, при одній формі вини, але за наявності кількох різних шкідливих наслідків. Наприклад, зловмисник під час зґвалтування заражає потерпілу вірусом імунодефіциту людини. Отже, однією дією (насильницький статевий акт з потерпілою) було вчинено два різні злочини, які мають кваліфікуватися за правилами сукупності злочинів як зґвалтування за ч. 4 ст. 152 КК України (за ознакою «спричинення особливо тяжких наслідків») і як зараження вірусом імунодефіциту людини за ч. 2 ст. 130 КК;
б) у разі посягання однією дією на два об’єкти з наявністю кількох різних наслідків і двох форм вини. Наприклад, злочинець одним спрямованим пострілом вбиває людину, при цьому куля пройшла тіло потерпілого і спричинила тяжке тілесне ушкодження іншій людині, яка перебувала поблизу. Тут має місце одна злочинна дія, два об’єкти посягання, два різні наслідки, дві форми вини (умисне вбивство і необережне спричинення тяжкого тілесного ушкодження), тобто ідеальна сукупність злочинів, відповідальність за вчинення яких-передбачена статтями 115 і 121 КК1.