- •Митрофанов ігор іванович кримінальне право україни. Загальна частина
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Тема 1 Поняття, предмет, завдання та принципи кримінального права
- •1.1. Поняття кримінального права, його предмет і метод
- •1.2. Завдання кримінального права
- •1.3. Принципи кримінального права
- •1.4. Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
- •1.5. Наука кримінального права
- •1.6. Інститути кримінального права
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 2 Кримінально-правова політика України
- •2.1. Поняття та значення кримінально-правової політики України
- •2.2. Принципи кримінально-правової політики: поняття та зміст
- •2.3. Форми реалізації кримінально-правової політики
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 3 Закон України про кримінальну відповідальність
- •3.1. Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
- •3.2. Структура Закону про кримінальну відповідальність
- •3.3. Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
- •3.4. Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
- •3.5. Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 4 Поняття злочину
- •4.1. Загальне поняття злочину
- •4.2. Ознаки злочину
- •4.3. Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
- •4.4. Поняття і види категорій злочинів
- •4.5. Злочини та інші правопорушення
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 5 Склад злочину
- •5.1. Поняття і значення складу злочину
- •5.2. Ознаки та елементи складу злочину
- •5.3. Види складів злочину
- •5.4. Склад злочину і кваліфікація
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 6 Об’єкт злочину
- •6.1. Поняття і значення об’єкта злочину
- •6.2. Види об’єктів злочинів
- •6.3. Предмет злочину. Потерпілий від злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 7 Об’єктивна сторона злочину
- •7.1. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
- •7.2. Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
- •7.3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
- •7.4. Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
- •7.5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8 Суб’єкт злочину
- •8.1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину
- •8.2. Вік кримінальної відповідальності
- •8.3. Осудність і неосудність
- •8.4. Ознаки спеціального суб’єкта злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 9 Суб’єктивна сторона злочину
- •9.1. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
- •9.2. Поняття і форми вини
- •9.3. Умисел і його види
- •Відмінність прямого умислу від непрямого
- •9.4. Необережність та її види
- •Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
- •9.5. Злочин із двома формами вини
- •9.6. Мотив і мета злочину. Емоційний стан
- •9.7. Помилка та її значення
- •9.8. Невинувате заподіяння шкоди
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 10 Поняття та мета кримінальної відповідальності
- •10.1. Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
- •10.2. Підстава кримінальної відповідальності
- •10.3. Мета кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 11 Реалізація кримінальної відповідальності
- •11.1. Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності
- •11.2. Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
- •11.3. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •11.4. Стадії реалізації кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 12 Стадії вчинення злочину
- •12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
- •12.2. Готування до злочину
- •13.3. Замах на злочин
- •12.4. Закінчений злочин
- •12.5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 13 Співучасть у злочині
- •13.1. Поняття та значення співучасті у злочині
- •13.2. Ознаки співучасті у злочині
- •13.3. Види співучасників злочину
- •13.4. Відповідальність співучасників злочину
- •13.5. Форми співучасті за кримінальним правом
- •13.6. Причетність до злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 14 Множинність злочинів
- •14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів
- •14.2. Поняття та ознаки одиничного злочину
- •14.3. Повторність злочинів
- •14.4. Сукупність злочинів
- •14.5. Поняття рецидиву злочинів
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 15 Обставини, що виключають злочинність діяння
- •15.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- •15.2. Необхідна оборона
- •15.3. Уявна оборона
- •15.4. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •15.5. Крайня необхідність
- •13.6. Фізичний або психічний примус
- •13.7. Виконання наказу або розпорядження
- •13.8. Діяння, пов’язане з ризиком
- •13.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 16 Звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.2. Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.3. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 17 Покарання
- •17.1. Поняття і сутність покарання
- •17.2. Мета покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 18 Система та види покарань
- •18.1. Поняття та ознаки системи покарань
- •18.2. Покарання, що виконуються Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України
- •18.3. Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
- •18.4. Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ддупвп
- •18.5. Покарання, що виконуються мо України
- •18.6. Покарання, що виконуються увп Державного департаменту України з питань виконання покарань
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 19 Призначення покарання
- •19.1. Загальні засади призначення покарання
- •19.2. Обставини, що пом’якшують покарання
- •19.3. Обставини, що обтяжують покарання
- •19.4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •19.5. Пом’якшення покарання при його призначенні
- •19.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •19.7. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •19.8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
- •19.9. Обчислення строків покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 20 Звільнення від покарання та його відбування
- •20.1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
- •20.2. Загальні види звільнення від покарання та його відбування
- •20.3. Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 21 Судимість
- •21.1. Поняття судимості
- •21.2. Наслідки інституту судимості
- •21.3. Погашення судимості. Строки погашення судимості
- •21.4. Зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 22 Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •20.1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •20.2. Види примусових заходів медичного характеру
- •20.3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
- •22.4. Примусове лікування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 23 Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх
- •23.1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
- •23.2. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
- •23.3. Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
- •23.4. Звільнення від покарання та від його відбування
- •23.5. Погашення та зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Навчальне видання
- •Митрофанов ігор іванович
- •Кримінальне право україни.
- •Загальна частина
- •Навчальний посібник
- •2 Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. Докт. Юрид. Наук, проф. А. И. Коробеева, пер. С китайского д. В. Вичикова. – сПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 303 с.
6.3. Предмет злочину. Потерпілий від злочину
Охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини, що утворюють зміст об’єкта злочинного посягання завжди виникають з приводу певного суспільно значущого інтересу чи блага. У деяких випадках зазначений інтерес має матеріальне (предметне) вираження, тобто володіє певними фізичними ознаками, властивими речам. Суспільні відносини, що виникають із приводу названих елементів матеріального світу, називаються предметними, завдяки тому, що їхньою обов’язковою ознакою є певна річ, тобто предмет. При вчиненні злочинів, що посягають на предметні відносини, винний впливає на окремий предмет, і тим самим заподіює шкоду об’єкту. Так, при неправомірному заволодінні транспортним засобом (ст. 289 КК) винний посягає на предмет цього злочину, яким у цьому випадку є автомобіль чи інший транспортний засіб, тим самим заподіюючи шкоду об’єкту, а саме відносинам, що виникають із приводу охорони безпеки руху або належної експлуатації транспорту.
Предмет злочину – елемент матеріального світу (річ), із приводу якого виникають охоронювані законом суспільні відносини, впливаючи на який винний заподіює або створює загрозу заподіяння шкоди об’єкту.
На думку М. Й. Коржанського, предметом злочину слід визнати матеріальний об’єкт, у якому виявляються суспільні відносини і впливаючи на який суб’єкт змінює ці суспільні відносини. Під матеріальним об’єктом у цьому визначенні він розуміє як об’єкт, так і суб’єкт, оскільки людська діяльність є активністю суб’єкта, спрямованою на об’єкти або на інших суб’єктів. Як вважає М. Й. Коржанський, цю обставину необхідно враховувати тому, що суспільні відносини можуть бути порушені впливом як на матеріальний об’єкт, так і на суб’єкта відносин, тобто впливом на будь-яку сторону суспільних відносин1.
Предмет злочину є ознакою складу злочину, що містить специфічну інформацію, необхідну для правової оцінки злочину. У передбачених КК випадках він є обов’язковою (конструктивною) ознакою об’єкта злочину певного виду. Такі злочини можуть бути вчинені лише дією на цей предмет. Не можна вчинити такий злочин, ні на що або ні на кого не впливаючи. Скільки б суб’єкт не бажав настання певної шкоди, ця шкода не настане без відповідного впливу на матеріальний предмет – субстрат суспільних відносин2.
Предмет злочину слід відрізняти від знарядь злочинних дій. Якщо предмет злочину – це те, на що впливає злочинець, то знаряддя – це предмети, за допомогою яких вчиняється злочинне діяння.
Як і безпосередній об’єкт, предмет може бути критерієм розмежування суміжних злочинних діянь. Наприклад, за цим критерієм відрізняється заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) (ст. 190) від злочину, передбаченого ст. 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою). Зокрема, предметом шахрайства є майно, яке на момент вчинення злочину знаходилось у власника, а предметом злочину, передбаченого ст. 192 КК, – майно, яке лише повинно було надійти до власника.
Предмет посягання може бути також одним із критеріїв розмежування кримінально караної контрабанди і контрабанди як адміністративного проступку, передбаченого Митним кодексом.
Ознаки предмета в деяких випадках виступають як кваліфікуючі обставини складу злочину. Наприклад, викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК. Викрадення, привласнення, вимагання особливо важливих документів, штампів, печаток кваліфікується за ч. 2 ст. 357 КК. Правильне встановлення предмета злочину, як і його безпосереднього об’єкта, сприяє, насамкінець, суворому дотриманню законності під час розгляду судами кримінальних справ.
Слід також враховувати, що предмет не є обов’язковою ознакою кожного злочину. Він може бути відсутнім при вчиненні посягань на суспільні відносини, що виникають із приводу нематеріальних благ. Наприклад, зґвалтування, позбавлення волі або викрадення людини, що заподіюють шкоду статевій свободі та статевій недоторканості, волі, честі і гідності людини.
Від предмета злочину необхідно відрізняти потерпілого. За своїми якостями потерпілий є особливим різновидом предмета злочину, однак ототожнювати між собою зазначені категорії було б не зовсім коректно, у зв’язку з чим ознаки потерпілого розглядаються окремо. Потерпілий від злочину (жертва злочину) – це факультативна ознака об’єкта злочину, що характеризує людину, з приводу якої вчиняється злочинне діяння та (або) на організм якої здійснюється злочинний вплив1. Необхідно зазначити, що потерпілим визнається лише жива особа. Тіло мертвої людини розглядається як предмет злочину, завдяки чому вплив на нього слід кваліфікувати за іншими статтями КК України, наприклад, за ст. 297 КК – наруга над трупами і місцями їхнього поховання.
У деяких статтях ОЧ КК потерпілий визнаний обов’язковою ознакою складу злочину, його відсутність виключає оцінку дій чи бездіяльності винного як злочинної. В окремих випадках ознаки потерпілого можуть вплинути на кваліфікацію вчиненого. Наприклад, при захопленні співробітника міліції як заручника, відповідальність настає не за статтею 147 КК, а за статтею 349 КК, яка визнає потерпілим за цим злочином представника влади або працівника правоохоронного органу.
Слід враховувати, що поняття потерпілого з погляду кримінального і кримінально-процесуального права має істотні відмінності. Як кримінально-правова категорія потерпілим визнається фізична особа, на яку в процесі вчинення злочину здійснюється моральний чи фізичний вплив. У свою чергу, згідно зі ст. 49 КПК України, потерпілим є фізична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Отже, процесуальне поняття потерпілого допускає заподіяння не тільки фізичної чи моральної шкоди, але й також і матеріальної, у той час як кримінально-правове поняття потерпілого припускає тільки фізичну чи моральну шкоду. З цієї причини у випадку вчинення, наприклад, квартирної крадіжки, власник майна буде визнаний потерпілим лише у кримінальному процесі, а при нанесенні побоїв, і в процесуальному та у кримінально-правовому смислі.
Співвідношення об’єкта і предмета злочину. Об’єкт і предмет злочину це близькі юридичні категорії, що об’єднані низкою загальних властивостей. Предмет є однією з ознак об’єкта злочину, тобто співвідноситься з ним як ціле і частина. Однак, не дивлячись на всю їхню схожість, між об’єктом і предметом злочину існує низка розходжень. У першу чергу слід зазначити, що об’єкт є обов’язковою конструктивною ознакою будь-якого складу злочину. Його відсутність виключає кримінальну протиправність діяння і, як наслідок, можливість покладення на суб’єкта заходів відповідальності. На відміну від цього, предмет вважається додатковою ознакою складу і є наявним не в усіх злочинних діяннях.
Об’єкт злочину є хоча й об’єктивно існуючою, але в той же час абстрактною категорією, що не має зовнішнього прояву. Він виражається в суспільних відносинах, що представляють собою урегульований та охоронюваний законом взаємозв’язок між різними суб’єктами. У свою чергу предмет є елементом матеріального світу і у всіх випадках має конкретні зовнішні форми вираження, представляючи собою річ, що наділена суспільно значущими властивостями.
Також слід враховувати, що об’єкт, будучи обов’язковим елементом складу злочину, страждає у всіх випадках вчинення забороненого законом про кримінальну відповідальність суспільно небезпечного діяння. У цій ознаці знаходить вираження головна властивість об’єкта злочину, що у загальному вигляді є соціальним інтересом чи благом, на яке здійснюється злочинне посягання. На відміну від цього, предмет, навіть якщо він визнаний законом обов’язковою ознакою складу злочину, страждає далеко не завжди. Наприклад, при викраденні певного майна йому, як правило, не заподіюється ніякої шкоди. У деяких випадках, внаслідок вчинення злочинного посягання, властивості предмета можуть навіть покращитися (викрадений несправний мотоцикл ремонтується).
Таблиця 4
Співвідношення об’єкта і предмета злочину.
Об’єкт злочину |
Предмет злочину |
1. Обов’язкова ознака складу злочину |
1. Є факультативною ознакою і передбачається не всіма нормами Особливої частини КК |
2. Не має матеріального вираження |
2. Завжди матеріально виражений |
3. Завжди порушується в результаті вчинення злочину |
3. Шкода предмету при вчиненні злочину заподіюється не у всіх випадках |