- •Митрофанов ігор іванович кримінальне право україни. Загальна частина
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Тема 1 Поняття, предмет, завдання та принципи кримінального права
- •1.1. Поняття кримінального права, його предмет і метод
- •1.2. Завдання кримінального права
- •1.3. Принципи кримінального права
- •1.4. Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
- •1.5. Наука кримінального права
- •1.6. Інститути кримінального права
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 2 Кримінально-правова політика України
- •2.1. Поняття та значення кримінально-правової політики України
- •2.2. Принципи кримінально-правової політики: поняття та зміст
- •2.3. Форми реалізації кримінально-правової політики
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 3 Закон України про кримінальну відповідальність
- •3.1. Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
- •3.2. Структура Закону про кримінальну відповідальність
- •3.3. Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
- •3.4. Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
- •3.5. Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 4 Поняття злочину
- •4.1. Загальне поняття злочину
- •4.2. Ознаки злочину
- •4.3. Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
- •4.4. Поняття і види категорій злочинів
- •4.5. Злочини та інші правопорушення
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 5 Склад злочину
- •5.1. Поняття і значення складу злочину
- •5.2. Ознаки та елементи складу злочину
- •5.3. Види складів злочину
- •5.4. Склад злочину і кваліфікація
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 6 Об’єкт злочину
- •6.1. Поняття і значення об’єкта злочину
- •6.2. Види об’єктів злочинів
- •6.3. Предмет злочину. Потерпілий від злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 7 Об’єктивна сторона злочину
- •7.1. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
- •7.2. Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
- •7.3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
- •7.4. Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
- •7.5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8 Суб’єкт злочину
- •8.1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину
- •8.2. Вік кримінальної відповідальності
- •8.3. Осудність і неосудність
- •8.4. Ознаки спеціального суб’єкта злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 9 Суб’єктивна сторона злочину
- •9.1. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
- •9.2. Поняття і форми вини
- •9.3. Умисел і його види
- •Відмінність прямого умислу від непрямого
- •9.4. Необережність та її види
- •Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
- •9.5. Злочин із двома формами вини
- •9.6. Мотив і мета злочину. Емоційний стан
- •9.7. Помилка та її значення
- •9.8. Невинувате заподіяння шкоди
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 10 Поняття та мета кримінальної відповідальності
- •10.1. Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
- •10.2. Підстава кримінальної відповідальності
- •10.3. Мета кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 11 Реалізація кримінальної відповідальності
- •11.1. Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності
- •11.2. Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
- •11.3. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •11.4. Стадії реалізації кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 12 Стадії вчинення злочину
- •12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
- •12.2. Готування до злочину
- •13.3. Замах на злочин
- •12.4. Закінчений злочин
- •12.5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 13 Співучасть у злочині
- •13.1. Поняття та значення співучасті у злочині
- •13.2. Ознаки співучасті у злочині
- •13.3. Види співучасників злочину
- •13.4. Відповідальність співучасників злочину
- •13.5. Форми співучасті за кримінальним правом
- •13.6. Причетність до злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 14 Множинність злочинів
- •14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів
- •14.2. Поняття та ознаки одиничного злочину
- •14.3. Повторність злочинів
- •14.4. Сукупність злочинів
- •14.5. Поняття рецидиву злочинів
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 15 Обставини, що виключають злочинність діяння
- •15.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- •15.2. Необхідна оборона
- •15.3. Уявна оборона
- •15.4. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •15.5. Крайня необхідність
- •13.6. Фізичний або психічний примус
- •13.7. Виконання наказу або розпорядження
- •13.8. Діяння, пов’язане з ризиком
- •13.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 16 Звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.2. Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.3. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 17 Покарання
- •17.1. Поняття і сутність покарання
- •17.2. Мета покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 18 Система та види покарань
- •18.1. Поняття та ознаки системи покарань
- •18.2. Покарання, що виконуються Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України
- •18.3. Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
- •18.4. Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ддупвп
- •18.5. Покарання, що виконуються мо України
- •18.6. Покарання, що виконуються увп Державного департаменту України з питань виконання покарань
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 19 Призначення покарання
- •19.1. Загальні засади призначення покарання
- •19.2. Обставини, що пом’якшують покарання
- •19.3. Обставини, що обтяжують покарання
- •19.4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •19.5. Пом’якшення покарання при його призначенні
- •19.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •19.7. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •19.8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
- •19.9. Обчислення строків покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 20 Звільнення від покарання та його відбування
- •20.1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
- •20.2. Загальні види звільнення від покарання та його відбування
- •20.3. Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 21 Судимість
- •21.1. Поняття судимості
- •21.2. Наслідки інституту судимості
- •21.3. Погашення судимості. Строки погашення судимості
- •21.4. Зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 22 Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •20.1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •20.2. Види примусових заходів медичного характеру
- •20.3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
- •22.4. Примусове лікування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 23 Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх
- •23.1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
- •23.2. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
- •23.3. Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
- •23.4. Звільнення від покарання та від його відбування
- •23.5. Погашення та зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Навчальне видання
- •Митрофанов ігор іванович
- •Кримінальне право україни.
- •Загальна частина
- •Навчальний посібник
- •2 Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. Докт. Юрид. Наук, проф. А. И. Коробеева, пер. С китайского д. В. Вичикова. – сПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 303 с.
9.2. Поняття і форми вини
Питання про вину є одним з обговорюваних у науці кримінального права. Історія становлення і розвитку інституту вини показує складний і суперечливий шлях його становлення залежно від епохи, тобто суспільно-економічної формації суспільства і рівня розвитку науки кримінального права1. У XVІІ ст. німецький криміналіст Пуфендорф запропонував релігійну теорію теологічного поняття провини «за гріх». Однак, на думку А. А. Піонтковського, ця теорія «індивідуалізувала відповідальність, протистоячи об’єктивному ставленню у вину і колективній відповідальності»2. Пізніше І. Кант та Г. Гегель розглядали вину з позицій метафізичного поняття «свободи волі»3. «Батько» російської криміналістики С. І. Баришев пішов шляхом Г. Гегеля, вважаючи, що «воля – необхідна умова... юридичного ставлення у вину»4. Таке уявлення про вину як вираження психічної основи особи і як «діяння, що не відповідає законам»5, довго домінувало в науці кримінального права. У XVІІІ ст. розуміння поняття «вина» у світовій історії кримінального права змінювалося від суб’єктивного антропологічного ставлення у вину (Ломброзо) до соціальних детерміничних «коренів» вини. Зазначений підхід вчених до питання вини ставив під сумнів можливість впливу кримінальної відповідальності на поведінку. При цьому кримінальна відповідальність і покарання виступають як відплата, що позбавлена будь-якої закономірності. Тому ч. 2 ст. 2 у КК законодавець чітко встановлює положення, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Отже, однією з обов’язкових передумов настання кримінальної відповідальності є вчинення суспільно небезпечного діяння за наявності вини особи і заподіяння внаслідок його вчинення злочинного наслідку. Кримінально-правові засоби впливу примусового характеру застосовуються до особи, яка представляє підвищений ступінь суспільної небезпеки, що визначається наявністю в її свідомості укорінених антигромадських поглядів або несумлінного ставлення до суспільних відносин, які мають підвищену значущість. Названі установки знаходять своє безпосереднє вираження у вчиненні винним злочинного діяння, що заподіює шкоду інтересам особи, суспільства і держави.
Сказане означає, що обов’язковою умовою злочинності діяння є вина, яка виражає негативне чи легковажне психічне ставлення суб’єкта до охоронюваних законом суспільних відносин. Так, П. С. Дагель визначає вину як негативне ставлення особи, яка вчинює злочин, до охоронюваних кримінальним правом інтересів суспільства, що виражається у вчиненні нею суспільно небезпечного діяння1. Невипадково, відповідно до принципу вини, закріпленому у ст. 2 КК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Вина – внутрішнє (психічне) ставлення особи до вчинюваного нею суспільно небезпечного діяння, і суспільних відносин, яким внаслідок його вчинення заподіюється реальна шкода чи створюється загроза її заподіяння.
ЗКВ виходить з того, що людина підлягає відповідальності лише в тому разі, якщо вона вчинила суспільно небезпечне діяння, розуміючи фактичний зміст своєї поведінки і маючи здатність керувати нею. В іншому випадку заподіяння шкоди визнається невинним, що виключає ознаки складу злочину і, отже, можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності. Наприклад, А. обвинувачувався в незаконному обігу сильнодіючих речовин. З метою збуту на ринку він придбав дев’ять пляшок тетраетилсвинцю, що згідно з висновком експертизи відноситься до сильнодіючих отруйних речовин. Вироком суду А. був виправданий, оскільки тетраетилсвинець використовується в технічних цілях як антидетонатор при додаванні до бензину. Було встановлено, що раніше А. купував зазначену речовину в магазинах звичайним чином. За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що підсудний не мав уяви про тетраетилсвинець як про сильнодіючу речовину, завдяки чому в його діях відсутній склад злочину.
Зміст вини утворюють два обов’язкові елементи, що у своїй сукупності є вираженням психічної діяльності людини – інтелектуальний і вольовий.
Інтелектуальний елемент означає здатність особи усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку вчинюваного діяння, а також передбачати можливість чи неминучість настання суспільно небезпечного наслідку. Вольовий елемент – психічне ставлення винного до вчинюваного ним діяння, що характеризується прагненням настання певного наслідку, чи навпаки небажанням його заподіяння, а також здатність керувати своєю поведінкою.
Різні зміст і взаємне поєднання інтелектуального і вольового елементів утворюють дві форми вини: умисел (ст. 24 КК) і необережність (ст. 25 КК). У свою чергу умисел поділяється на прямий і непрямий, а необережність на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. Судова практика виділяє особливий різновид умисного посягання – злочин, вчинений з двома формами вини.
Форма вини – це встановлене законом про кримінальну відповідальність певне взаємопоєднання елементів свідомості і волі особи, яка вчиняє злочин, що характеризує її ставлення до діяння і його наслідків.
Поділ вини на форми має велике практичне значення, дозволяючи, по-перше, правильно оцінювати юридичний зміст вчиненого діяння. Багато злочинів за змістом суб’єктивної сторони можуть бути лише умисними або лише необережними. Завдяки цьому їхня правильна кваліфікація безпосередньо залежить від правильного з’ясування форми і виду вини. Крім того, форми вини мають різний ступінь суспільної небезпеки. За загальним правилом умисне заподіяння шкоди становить великішу небезпеку, ніж необережне. Встановлення тієї чи іншої форми вини має також інші правові наслідки. Так, злочини, що відносяться до категорії особливо тяжких можуть бути лише умисними, рецидив має місце тільки при вчиненні умисних злочинів, форма вини враховується при визначенні виду УВП у разі призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк тощо.
Вина є не тільки правовою, але й також соціальною категорією, тому що в ній відображається ставлення винного до найважливіших суспільних благ та інтересів, що мають особливе значення. Соціальну сутність вини утворює антисуспільна установка, що виразилася у злочині, щодо основних суспільних цінностей (життя, здоров’я особи, відносин власності, громадської безпеки тощо).
В умисних злочинах таке ставлення є негативним. Наприклад, винний умисно знищує чуже майно. Тут його ставлення до такого суспільного блага як власність має явно негативний характер. Він усвідомлює значущість цього інтересу, шкідливість можливих наслідків і, не дивлячись на це, здійснює злочинне посягання.
При необережній формі вини ставлення є зневажливим або недостатньо дбайливим. Наприклад, під час проведення робіт С. залишив трактор із включеним двигуном. У цей час трактор почав рух, внаслідок чого наїхав на А. і В., заподіявши їм шкоду здоров’ю. У цьому випадку суб’єкт не передбачав можливості настання вказаного наслідку, хоча в такій ситуації міг і повинний був його передбачити. На цій підставі у наведеному прикладі винний виразив недбале ставлення до такого суспільного інтересу, яким є здоров’я особи.