- •Митрофанов ігор іванович кримінальне право україни. Загальна частина
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Тема 1 Поняття, предмет, завдання та принципи кримінального права
- •1.1. Поняття кримінального права, його предмет і метод
- •1.2. Завдання кримінального права
- •1.3. Принципи кримінального права
- •1.4. Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
- •1.5. Наука кримінального права
- •1.6. Інститути кримінального права
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 2 Кримінально-правова політика України
- •2.1. Поняття та значення кримінально-правової політики України
- •2.2. Принципи кримінально-правової політики: поняття та зміст
- •2.3. Форми реалізації кримінально-правової політики
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 3 Закон України про кримінальну відповідальність
- •3.1. Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
- •3.2. Структура Закону про кримінальну відповідальність
- •3.3. Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
- •3.4. Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
- •3.5. Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 4 Поняття злочину
- •4.1. Загальне поняття злочину
- •4.2. Ознаки злочину
- •4.3. Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
- •4.4. Поняття і види категорій злочинів
- •4.5. Злочини та інші правопорушення
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 5 Склад злочину
- •5.1. Поняття і значення складу злочину
- •5.2. Ознаки та елементи складу злочину
- •5.3. Види складів злочину
- •5.4. Склад злочину і кваліфікація
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 6 Об’єкт злочину
- •6.1. Поняття і значення об’єкта злочину
- •6.2. Види об’єктів злочинів
- •6.3. Предмет злочину. Потерпілий від злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 7 Об’єктивна сторона злочину
- •7.1. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
- •7.2. Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
- •7.3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
- •7.4. Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
- •7.5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8 Суб’єкт злочину
- •8.1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину
- •8.2. Вік кримінальної відповідальності
- •8.3. Осудність і неосудність
- •8.4. Ознаки спеціального суб’єкта злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 9 Суб’єктивна сторона злочину
- •9.1. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
- •9.2. Поняття і форми вини
- •9.3. Умисел і його види
- •Відмінність прямого умислу від непрямого
- •9.4. Необережність та її види
- •Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
- •9.5. Злочин із двома формами вини
- •9.6. Мотив і мета злочину. Емоційний стан
- •9.7. Помилка та її значення
- •9.8. Невинувате заподіяння шкоди
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 10 Поняття та мета кримінальної відповідальності
- •10.1. Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
- •10.2. Підстава кримінальної відповідальності
- •10.3. Мета кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 11 Реалізація кримінальної відповідальності
- •11.1. Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності
- •11.2. Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
- •11.3. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •11.4. Стадії реалізації кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 12 Стадії вчинення злочину
- •12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
- •12.2. Готування до злочину
- •13.3. Замах на злочин
- •12.4. Закінчений злочин
- •12.5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 13 Співучасть у злочині
- •13.1. Поняття та значення співучасті у злочині
- •13.2. Ознаки співучасті у злочині
- •13.3. Види співучасників злочину
- •13.4. Відповідальність співучасників злочину
- •13.5. Форми співучасті за кримінальним правом
- •13.6. Причетність до злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 14 Множинність злочинів
- •14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів
- •14.2. Поняття та ознаки одиничного злочину
- •14.3. Повторність злочинів
- •14.4. Сукупність злочинів
- •14.5. Поняття рецидиву злочинів
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 15 Обставини, що виключають злочинність діяння
- •15.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- •15.2. Необхідна оборона
- •15.3. Уявна оборона
- •15.4. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •15.5. Крайня необхідність
- •13.6. Фізичний або психічний примус
- •13.7. Виконання наказу або розпорядження
- •13.8. Діяння, пов’язане з ризиком
- •13.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 16 Звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.2. Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.3. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 17 Покарання
- •17.1. Поняття і сутність покарання
- •17.2. Мета покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 18 Система та види покарань
- •18.1. Поняття та ознаки системи покарань
- •18.2. Покарання, що виконуються Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України
- •18.3. Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
- •18.4. Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ддупвп
- •18.5. Покарання, що виконуються мо України
- •18.6. Покарання, що виконуються увп Державного департаменту України з питань виконання покарань
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 19 Призначення покарання
- •19.1. Загальні засади призначення покарання
- •19.2. Обставини, що пом’якшують покарання
- •19.3. Обставини, що обтяжують покарання
- •19.4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •19.5. Пом’якшення покарання при його призначенні
- •19.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •19.7. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •19.8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
- •19.9. Обчислення строків покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 20 Звільнення від покарання та його відбування
- •20.1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
- •20.2. Загальні види звільнення від покарання та його відбування
- •20.3. Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 21 Судимість
- •21.1. Поняття судимості
- •21.2. Наслідки інституту судимості
- •21.3. Погашення судимості. Строки погашення судимості
- •21.4. Зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 22 Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •20.1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •20.2. Види примусових заходів медичного характеру
- •20.3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
- •22.4. Примусове лікування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 23 Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх
- •23.1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
- •23.2. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
- •23.3. Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
- •23.4. Звільнення від покарання та від його відбування
- •23.5. Погашення та зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Навчальне видання
- •Митрофанов ігор іванович
- •Кримінальне право україни.
- •Загальна частина
- •Навчальний посібник
- •2 Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. Докт. Юрид. Наук, проф. А. И. Коробеева, пер. С китайского д. В. Вичикова. – сПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 303 с.
Тема 12 Стадії вчинення злочину
12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення.
12.2. Готування до злочину.
12.3. Замах на злочин.
12.4. Закінчений злочин.
12.5. Добровільна відмова від вчинення злочину.
12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
Стаття 2 КК України пов’язує кримінальну відповідальність із вчиненням будь-якого злочину – незалежно від того, закінчений він чи ні. Особливості відповідальності за так звану «незакінчену злочинну діяльність» додатково регламентуються ст.ст. 13–17 КК. Положення цих статей i утворюють основний зміст окремого інституту Загальної частини кримінального права України – «стадії вчинення злочину».
Питання, що стосуються стадій вчинення злочину, розроблялися у працях А. А. Акопова, Ю. В. Александрова, Є. В. Благова, Ю. В. Гродецького, М. Д. Дурманова, В. Д. Іванова, В. Ф. Караулова, Н. Ф. Кузнецової, Н. В. Маслак, А. А. Піонтковського, В. В. Скибицького, І. С. Тишкевич, А. Н. Трайніна, А. В. Шевчук, С. С. Яценка та інших науковців.
Стадії вчинення злочину – це передбачені законом про кримінальну відповідальність етапи готування та безпосереднього вчинення умисного злочину, які різняться між собою за характером дій, моментом їх припинення, обсягом реалізації умислу та ступенем суспільної небезпечності.
Готування особою умов для вчинення передбаченого ОЧ КК діяння, процес «виконання» такого діяння, а також його закінчення в юридичному розумінні розглядаються в кримінальному праві як окремі стадії вчинення злочину. А. В. Шевчук зазначає, що стадії вчинення злочину – це сукупність етапів, що мають самостійне юридичне значення, які він проходить поступово від моменту задуму чи підготовчих дій до моменту реалізації злочинного наміру, тобто до моменту вчинення злочину з формальним складом або до моменту настання суспільно небезпечних наслідків, що передбачені законом про кримінальну відповідальність для матеріальних складів1.
Поняття «стадія вчинення злочину» стосується лише умисних злочинів, оскільки означає певний етап реалізації умислу на вчинення конкретного злочинного діяння, причому вид умислу – прямий. Очевидно, що при вчиненні необережних злочинів не може йти мова про реалізацію злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості, оскільки сприйняття винним своєї поведінки при вчиненні необережних злочинів характеризується лише можливістю передбачення суспільно небезпечних наслідків i розрахунком на їх ненастання або відвернення (злочинна самовпевненість) та відсутністю усвідомлення суспільної небезпечності діяння i передбачення суспільно небезпечних наслідків своєї поведінки (злочинна недбалість). Крім того, ЗКВ визнає необережні діяння злочином, як правило, у разі настання суспільно небезпечних наслідків (наприклад, вбивство через необережність – ст. 119 КК), порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК), а тому в цих випадках при ненастанні наслідків попередня діяльність особи не може отримувати самостійної кваліфікації.
Не можна застосувати поняття стадії вчинення злочину i щодо діянь, які вчиняються з непрямим умислом, оскільки свідоме допущення настання суспільно небезпечних наслідків не може розглядатися як результат цілеспрямованих дій суб’єкта. Ненастання злочинного наслідку у злочинах, що вчиняються з непрямим умислом, виключає відповідальність за замах. Дії суб’єкта в такому разі кваліфікуються, виходячи з фактично спричинених наслідків1.
Таким чином, за суб’єктивними ознаками наявність стадії вчинення злочину характерна лише для певної категорії злочинів, а саме для злочинів, що вчиняються з прямим умислом.
Не можна застосовувати поняття «стадія вчинення злочину» i щодо виявлення наміру вчинити злочин, оскільки це лише певна думка особи, а не її протизаконна поведінка. Крім того, неприпустимість переслідування за думки є конституційно гарантованою нормою, закріпленою в ст. 34 Конституції України, а принцип «cogitationis poenam nemo patitur» (думки не караються) є загальновизнаним принципом сучасного кримінального права.
Однак виявлення наміру у формі погрози вчинити злочин чи усного або письмового заклику певної особи до невизначеної кількості людей щодо вчинення суспільно небезпечних дій може утворювати склад окремого закінченого злочину. Наприклад, такий склад утворюють публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а так само розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109 КК). Це може бути i погроза вчинити вбивство (ст. 129 КК).
Поняття «стадія» із суб’єктивної сторони вчинення злочину пов’язується, насамперед, зі ступенем реалізації злочинного наміру. Об’єктивна ж сторона стадії вчинення злочину виражає співвідношення фактично вчиненого діяння з передбаченою ЗКВ специфічною конструкцією складу того злочину, який мала намір вчинити особа (як правило, з елементами його об’єктивної сторони). Отже, процес злочинної діяльності на досягнення певного результату можна представити як окремі етапи, кожен з яких має свої об’єктивні та суб’єктивні ознаки i впливає на кваліфікацію дій особи. Це дає можливість визначити, вчинила особа закінчений чи незакінчений злочин.
Відповідно до ст. 13 КК визначає закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу (ч. 1 ст. 13 КК), а незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин (ч. 2 ст. 13 КК). У зв’язку з цим, можна дійти висновку, що КК чітко розрізняє три стадії злочину: 1) готування до злочину (ст. 14 КК); 2) замах на злочин (закінчений та незакінчений (ст. 15 КК); 3) закінчений злочин (ст. 13 КК).
ЗКВ в Особливій частині передбачає відповідальність за закінчені злочини. Специфічність кожної з цих стадій вчинення злочину має відображатися у формулі кваліфікації з посиланням на відповідну частину ст. 14 чи ст. 15 КК у випадках попередньої злочинної діяльності і без такого посилення при вчиненні закінченого злочину1.
Наявність визначених у КК стадій вчинення злочину не означає, що всі злочини, які вчиняються з прямим умислом, обов’язково проходять всі стадії або що наявність стадій взагалі обов’язкова для кожного умисного злочину2. Посягання кваліфікується як готування до злочину чи замах на нього лише тоді, коли злочинна діяльність перервана на відповідній стадії. Якщо ж злочин продовжується – після приготувальних дій вчиняються ті, що оцінюються як замах, або має місце закінчений злочин, то стадії готування до злочину, замаху на нього самостійній кваліфікації не підлягають. Має місце так зване поглинання більш пізньою стадією вчинення злочину попередньої3. У юридичній літературі обґрунтовано зазначається наявність ієрархії стадій вчинення злочину, сутність якої полягає в тому, що кожна нижчестояща стадія є складовою вищестоящої, а будь-яка вищестояща охоплює нижчестоящу4. Кожне діяння досягає якоїсь однієї стадії. Діяння не може досягти одночасно двох стадій його вчинення, а тому воно завжди повинно кваліфікуватися за найвищою стадією його завершеності1.