10. Структура, зміст і вимоги до постанови слідчого як кримінально-процесуального документу.

Постанова це рішення органу дізнання, слідчого, прокурора, одноособова судді, президії суду, Пленуму Верховного Суду України (п. 14 ст. 32 КПК).

Шляхом винесення постанови порушуються кримінальні справи, притягуються особи як обвинувачені, застосовуються запобіжні заходи, призначаються експертизи, припиняються і закриваються справи і т.п. Своїми постановами прокурори скасовують незаконні рішення органів розслідування.

Загальні реквізити постанов містяться у ст. 130 КПК. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обгрунтування прийнятого рішення, а також стаття КПК, на підставі якої прийнято рішення.

На практиці, постанови складаються із вступної, описової і резолютивної частин. У вступній частині містяться: назва постанови, місце і час складання, посада (якщо є, то звання або чин) особи, яка винесла постанову, її прізвище й ініціали, короткий зміст справи, по якій проводиться розслідування. В описовій частині викладаються встановлені обставини, дається їм оцінка, наводяться підстави і мотиви прийнятого рішення, вказуються статті закону, якими керувалась особа, виносячи постанову. В резолютивній частині міститься формулювання прийнятих рішень.

Постанова підписується відповідальною посадовою особою, а в деяких випадках санкціонується (ст. ст. 157, 177, 178 та ін. КПК); затверджується (от. ст. 218, 229 КПК) чи узгоджується з прокурором (ст. ст. 7—10 та ін. КПК).

Постанови слідчого і прокурора по кримінальній справі обов’язкові для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, службовими особами і громадянами (ст.. 114 КПК, ч.4 ст. 25 КПК).

Виконання постанов забезпечується не лише процесуальним примусом (привід, взяття під варту), а й і моральними факторами, високим авторитетом органів, осіб, які прийняли відповідні постанови. Наприклад, закон нічого не говорить про примусове освідування потерпілого, Свідка, взяття у них зразків для порівняльного дослідження (волосся, кров та ін.).

11. Структура, зміст і вимоги до протоколу слідчої дії як кримінально-процесуального документу.

Протокол за КПК (п. 20 ст. 32) визначається як документ, пов'язаний з проведенням слідчих і судових дій про їх зміст і результати. В КПК Казахстану (п. 23 ст. 21) під протоколом розуміється процесуальний документ, в якому описується кожна процесуальна дія. Таке визначення є більш правильним, оскільки не усі протоколи відносяться до слідчих дій, як це вказано в КПК України (наприклад, протокол ознайомлення з матеріалами справи).

Загальні реквізити протоколів слідчих дій визначені ст. 85 КПК. В протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії. Протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз'яснюється їх право робити зауваження. Зазначені особи можуть ознайомитися з протоколом особисто.

Вставки і поправки повинні бути застережені в протоколі перед підписами. Протокол підписують: особа, яка провадила слідчу дію, допитана особа, а також перекладач, поняті, якщо вони були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії. Якщо хто-небудь з цих осіб через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то для підписання протоколу запрошується стороння особа. До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст.

Коли особа, що брала участь в проведенні слідчої дії, відмовиться підписати протокол, то це зазначається в протоколі і стверджується підписом особи, яка провадила слідчу дію.

Протоколами оформляються допити, фіксуються і засвідчуються певні факти, обставини, описується хід дії, яка проводиться: огляд, обшук, виїмка, впізнання та ін.

Самостійну групу становлять протоколи розпорядчих і судових засідань суду першої інстанції і засідань Пленуму Верховного Суду (ст. 84 КПК). Реквізити цих протоколів вказані у ст. ст. 86, 87 КПК.

В протоколах не можна використовувати формулювання оціночного характеру, робити висновки, які вимагають спеціальних знань. Протоколи слідчих і судових дій, складені і оформлені в установленому законом порядку, є джерелами доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, які мають значення для вирішення справи (ст. 82 КПК).