122.Ринкова трансформація господарської системи України в 90-х роках хх ст

Кінець 1991 — перша половина 1994 рр. — це період поглиб­лення структурного розбалансування економіки України. Світо­вий досвід переконливо свідчить, що для ефективного господа­рювання необхідно, щоб у структурі промислового виробництва частка базових галузей (паливно-енергетичний та металургійний комплекси) становила від 19 до 23 %. В Україні 1992 року вона становила 44,9 %, 1993 — 37,6 %, а 1994 року — 45,4 %. За цими цифрами криється збереження великої рссурсоємності суспільно­го виробництва. Водночас випереджувальними темпами зроста­ють ціни на продукцію базових галузей ціни: на продукцію вугіль­ної промисловості у першому кварталі 1992 р. зросли у 90 разів, більш як у 40 разів зросли ціни на продукцію металургійної та нафтопереробної промисловості, ціни на продукцію легкої промисловості зросли у 12 разів, а сільського господарства— вше­стеро, що свідчило про істотне погіршення галузевої структури національного виробництва. Спроба поліпшити ситуацію за ра­хунок емісійних кредитів лише стимулювала подальше зростання бюджетного дефіциту.

На цьому тлі суттєво посилився податковий тягар па товаро­виробників, давалися взнаки фіскальні ознаки податкової систе­ми, що вкрай негативно позначалося на економічній ситуації, З метою скорочення емісії не забезпечених товарною масою гро­шей уряд вдається до збільшення податків, встановлює найвищу в світі ставку прибуткового податку з громадян — 90 %. Але в підсумку лише збільшуються так звані бартерні операції (натураль­ний обмін), ще більше посилюється «тінізацїя» економіки, обо­роти якої у 1994 р. досягли 40 % валового внутрішнього продук­ту, катастрофічно зростають неплатежі за продані товари й нада­ні послуги, відбувається подальше згортання виробничої та комерційної діяльності. Зростає заборгованість з виплати заробіт­ної плати та інших виплат (пенсій, стипендій тощо). Усе це було результатом непродуманої дефляційиої політики монетаристсь-кими методами без обмежень видатків державного бюджету, які й надалі зростали. Тільки за першу половину 1993 р. обсяги кре­дитування дефіциту державного бюджету Національним банком збільшилися вдвічі.

У жовтні 1995 р. у країні починає здійснюватися курс на радикальні економічні перетворення, в ході реалізації якого відміняються дотації на виробництво збиткової продукції, відпускаються ціни, а також фіксований курс до твердих валют, проголошується необхідність тотальної приватизації, а також суттєвого скорочення бюджетного дефіциту тощо. 1995 рік характ певною стабілізацією грошово-кредитної сфери Рівень інфляції становив 181,7 % за рік і був майже вдвічі нижчим, ніж у росії. Це зміцнило купоно-карбованець. 1996р в обіг було запроваджено гривню-національну українську валюту. У 2-й полов 90-х рр 20ст вже сформувалась досить розвинута ринкова інфраструктура(банки, біржі страхові компанії тощо) визначалась певна спрямованість валютної, кредитної політики. Зберігалась негативна тенденція скорочення ввп до кінці 90-хрр., хоча темп його істото уповільнюється за рахунок більш повільного спаду виробництва у промисловості(в орієнтованих на експорт галузях, зокрема металургії) та с/г. Так, лише наприкінці 90-х рр. дещо прискорюються процеси приватизації промислових об’єктів, до 2000 року змінило форму власності близько 65 тис під-в та організацій, а недержавні підпр почали виробляти майже 70% продукції. Проте ці процеси не мали системного характеру, жодна програма приват і відносини власності в ці роки не отримали підтримки ВРУ.