83.Світове господарство в роки стабілізації. Економічний зміст планів Дауеса та Юнга.

Європейські країни, що раніше були залежні від міжнародної торгівлі, удалися до широкого кола обмежень, включаючи не тільки протекціоністські мита а й такі жорстокі заходи як імпортні квоти і зіборони. Шукали способів стимулювання експорту. Непомірний економ. націоналізм→ рівень вир-ва і доходів↓. Хаос у кредитно-грошовій і фінанс.сферах. – «репараційна плутатина».

Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 червня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін.

Негативна госп.ситуація в Європі, а особливо в Німеччині призвела до зростання соц.напруженості і політ.нестабільності. Загроза виникнення нової війни і почастішання революційних виступів нім.робітників змусили країни-переможниці піти на деякі поступки Німеччині.

Було розроблено план Дауеса(1924р), що передбачав значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джерелами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), а також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини (21 млрд дол.).

План Дауеса

Сутність	Відновлення військ.-пром.потенціалу Н на основі ↓ обсягів щорічних репарацій в умовах визначення нових основних їх джерел, а також ↑ інозем. фінан. допомоги.
Джерела Репарацій	1. Виплати за рахунок введення високих мит і непрямих податків на цукор, тютюн, пиво, взуття. 2. Забезпеч-ня платежів за рахунок доходів нім.залізниці. 3.виплати безпосередньо з доходів підприємств пром-ті.
Фінансова допомога	↑закордонних інвестицій і кредитів у нім ек-ку.
Підсумки	1. Поступове подолання кризи і відновлення госп-ва. 2. Пом’якшення гостроти конфлікту у відносинах Н із зовнішнім світом.

У червні 1929 р. план Дауеса був замінений планом Юнга, за умовами якого обсяг репарацій знижувався до 114 млрд марок ( на 20%) з терміном виплат упродовж 37 років, а єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і доходи залізниць. Кризова ситуація →згортання плану Юнга.

1924 - 1929 рр. в Німеччині були періодом економічного піднесення, якого не знали інші європейські учасники війни. У 1927 р. промислове виробництво Німеччини досягло довоєнного рівня, а 1929 р, перевищило його па 13 %. За підтримки міжнародних капіталів Німеччина відновила економічну могутність і повернула собі друге місце у світі за розмірами промислового виробництва, відтіснивши Англію на третє місце.

Період 1924—1929 років( «Проспериті») у розвинених країнах(США) характеризувався подальшим скороченням втручання держави в господарські відносини. Однак це не було простим, механічним поверненням до системи вільних ринкових відносин. Скорочення статистських відносин було частковим: у 20-ті роки практично в усіх країнах тривав об'єктивний процес монополізації економіки, відбувалося об'єднання інтересів монополій і держави, змінювалися ринкові відносини, що виражалося, зокрема, в поглибленні внутрішньогосподарських диспропорцій. Крім того, Версальська система, що встановила «новий» політичний порядок, не розв'язала європейських і світових суперечностей, а навпаки, поглибила загальну тенденцію до мілітаризації, до підготовки чергової спроби територіального й економічного перерозподілу світу. Це слугувало політичним обґрунтуванням збереження сильних елементів етатизму і в період стабілізації.

Економічні відносини країн Заходу у повоєнні роки коливалися між економічним націоналізмом (протекціонізмом) і прагненням до поновлення співпраці. Фінансовий і валютний хаос був головною перешкодою па шляху до відновлення довоєнного товарообміну в Європі. Розбіжність валютних курсів, натомість і постійні коливання їх ускладнювали розрахунки й робили невигідним обмін товарами між країнами.