87.Особливості розвитку світового господарства на зламі хіх-хх ст. Та їх відображення в концепціях імперіалізму (Дж. Гобсон, в. І. Ленін, к.Каутський, р. Гільфердінг, й. Шумпетер).

Перша промислова революція підготувала екон передумови для здійснення другої технологічної революції (1870—1918) B нових істори умовах, які позначилися подальшим розвитком ринкового господарства в період монополіст. конкуренції.

У 1873 p. відбулася світова екон криза, яка була наслідком циклічного розвитку капіталіст економіки в умовах вільної конкуренції. Криза співпала з початком другої наук-технологічної революції, що позначилася значними відкриттями в галузі науки й техніки.

Збільшення обсягів виробництва товарів, зростання міст, освоєння корисних копалин у колоніях призвело до розвитку та вдосконалення транспорту. Швидкими темпами зростає довжина залізниць,будуються нові величезні канали— Суецький та Панамський, почалась електрифікація залізниць.

Упровадження у всі сфери людського життя досягнень другої технологічної революції суттєво вплинуло на світове промислове виробництво. Так, лише з 1870 по 1900 pp. обсяги продукції збільшилися в три рази.

Унаслідок технічних зрушень прискореними темпами розвивається важка промисловість, яка випереджає легку, а також сільське господарство.

У сільському господарстві відбувається подальший розвиток фермерства, зростає його товарність та кардинально поліпшується механізація.

Продовжується освітня революція, яка розпочалася в середині XIX ст. У кінці XIX ст. країни особливий наголос зробили на розвитку середньої та вищої освіти, особливо технічної, щоб задовольнити потреби промисловості у кваліфікованих кадрах.

Технічний прогрес наприкінці XIX — на початку XX ст. активно вплинув на процес розширення виробництва, застосування нової техніки, збільшення розмірів промислових підприємств і централізації капіталу та виникнення монополій.

У такій ринковій системі монополії набувають форми картелів, синдикатів, трестів та концернів, з виробництва, збуту та керування підприємствами.

У провідних країнах Зах Європи та США посилюється, вплив держави на економіку та утворюється державно-монополістичний капіталізм.

Наприкінці XIX -- на початку XX ст. поступово накопичуються й загострюються соціально-економічні суперечності між провідними країнами світу, що призводить до блокового протистояння між ними. Екон й територ претензії країни-Суперниці намагалися розв'язати під час Першої світової війни, яку можна назвати першою кризою світової цивілізації.

На рубежі XIX—XX ст. в економічній літературі для опису змін, що відбувалися, дедалі частіше почали вживаться термін «імперіалізм», переважно у значенні експансіоністської зовнішньо політичної діяльності капіталіст. держав. На початку століття з'являються перші теорії імперіалізму як нової стадії розвитку суспільства. Найпоширенішими підходами до аналізу імперіалізму були економічний та політичний.

*Засновником екон інтерпретації імперіалізму вважають англ ліберального економіста Дж. Гобсона. У 1902 р. в праці «Імперіалізм» він висловив думку, що в основі новітніх тенденцій розвитку суспільства лежать фінансові інтереси класу капіталістів, що є «керуючим імперського двигуна». Створюється сталий надлишок капіталу у вироб-ві, що не може бути реалізований у країні через малу місткість внутрішнього ринку, перешкоди, що виникають під час розподілу капіталу, а також інвестиційні ускладнення. Це обмежує можливості великих фірм, що намагаються уникнути значних ризиків і загрози надвироб-ва. Це спонукає фінансову буржуазію шукати нові інвестиційні можливості за кордоном - за межами своїх країн моноп. стикаються з конкурентами. Для усунення їх з ринку фінан. олігархія використовує власні держави, підштовхуючи їх на імпер-чні авантюри і створюючи загрозу війни. Це був екон-й стрижень імпер-му, але без ризику, агресії, проявів расизму, націоналізму, на думку Гобсона, імпер-м був би неможливий. Він вважав, що імпер-м створює великі витрати для екон. розвитку, що призводить до війни.*

-Екон інтерпретацію імперіалізму розвивали також Р. Гільфердинг («Фінансовий капітал»), В. 1. Ленін («Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму») та ін.-

*Ленінська теорія побудована на марксистських засадах і органічно вписувалася у марксову формаційну теорію сусп.. розвитку, на меті – революційні висновки. Містить ґрунтовний аналіз причин виникнення і сутності монополій, організаційних форм, сутності фін. капіталу на фін олігархії. Через ідеологічність не визнає позитив від монополістичного вир-ва та вивозу капіталу.*

-Прихильники неекономічного підходу до аналізу імперіалізму (лідери II Інтернаціоналу К. Каутський, Р. Люксембург, український дослідник П. Мигулін та ін.) намагалися обґрунтувати тезу, згідно з якою імперіалізм не є прямим породженням капіталізму.-

* Каутський захопився марксизмом і в імперіалістичну епоху розвивав ревізіоністську теоретичну систему, всі положення якої були побудовані на ідеї поступового притуплення. Перекручення суті імперіалізму Каутським полягало в тому, що він розглядав імперіалізм як політику високорозвинених пром. капіталістичних країн, спрямовану на підпорядкування аграрних. Каутський стверджував, що ні імперіалізм, ні імперіалістичні війни в політику соціал-демократії не повинні внести жодних змін. Ленін піддав критиці спробу Каутського представити імперіалізм виключно як політику. У своїх теоретичних міркуваннях Каутський повністю відірвався від капіталістичної дійсності, ігнорував дію законів капіталізму. Він прийшов до висновку, що картелі і трести в результаті змови між ними поступово настільки укрупняться, що виникне нова стадія «ультраімперіалізму», для якої буде характерне панування єдиного світового тресту. У результаті боротьби нац фін капіталів утворюється єдиний інтернаціональний фін капітал. Завдання роб класу буде полягати в тому, щоб замінити капіталістів керівниками з лав пролетаріату, і соціалістична революція буде здійснена. Теорія «ультраімперіалізму» - приклад антинаукової абстракції яка полягає в тому, що вона розглядає капіталістичну концентрацію без врахування дії об'єктивних економічних законів анархії і конкуренції, нерівномірності екон-го і політ-го розвитку і т.д.

*Гільфердінг (Гіг) вивчив структурні зміни капіталізму останньої чверті 19 століття. У 1910 р. робота «Фінансовий капітал»(ФК). Який став типовим зразком центризму. в роботі є «надзвичайно цінний теоретичний аналіз" новітньої фази в розвитку капіталізму », та, - Гіг виявив у ній« відому схильність до примирення марксизму з опортунізмом ».

Гіг узагальнив великий теоретичний матеріал, пов'язаний з появою акціонерних товариств, освітою фіктивного капіталу, засновницького прибутку; розглянув фінансову техніку, за допомогою якої великий капітал мобілізує дрібні капітали, панує над ними; описав біржу і біржові спекуляції, процес комбінування і т.д. Автор вже не був послідовним марксистом. «ФК» прокладав шлях реформістським «теоріям» мирного і організованого капіталізму, вростання капіталізму в соціалізм.У «ФК» капіталізм представлений у кривому дзеркалі мінової концепції, настільки характерної для буржуазної політичної економії. Гіг заявляв, що громадські зв'язки складаються за допомогою обміну товарів, а завдання теоретичної економії полягає в тому, щоб знайти закон обміну з якого матимемо регулювання вироб-ва в суспільстві товаровиробників. Аналіз імперіалізму Гіг починає не з виробництва, а з аналізу грошей, які він розглядає виключно як категорію звернення. У «ФК» Гіг піддав ревізії марксову теорію грошей і кредиту. Він спотворював природу грошей, приписував паперовим грошам здатність безпосередньо відображати вартість товарів. Регулювання у сфері грошового обігу, за його твердженнями, усуває анархію, а кредит - сила, яка «отримує панування над суспільними відносинами». У «Зошити з імперіалізму» В.І. Ленін розкритикував «ФК» Гіг намагався примирити марксизм з ідеалістичною філософією Канта. Він розривав теорію і практику, трактував цілий ряд категорій марксистській політичній економії, і перш за все категорію вартості, як логічні, мають сенс тільки для теоретичного аналізу. Перебільшив ролі обміну і нерозуміння примату вироб-ва в екон-ому житті. Монополії, згідно з поглядами Гіг, з'являються не в результаті високої концентрації виробництва, а в результаті творчої сили банків і кредиту.

*У такому висвітленні найвідомішою є праця Й. Шумпетера «Соціологія імперіалізму» (1919), в якій нім. учений з позицій соціал-дарвінізму обстоював думку, що природа людини (а не сусп.-во) призводить до неминучості виникнення війни, й у цьому Шумпетер бачив «нормальність» перебігу сусп.-х подій. По-перше, він вважав, що клас воїнів є традиційною структурою сусп.-ва, яке віддає «воїнам» свої цінності та прагнення. По-друге, монополії є викривленням природи капіталізму і породженням вспадкованої від феодального порядку системи протекціонізму й тарифів. По-третє, імпер-м з'являється через наявність егоїзму фін. олігархії. Тобто, імперіалізм, на його думку, не є нормальним розвитком капіталізму, а являє собою результат випадкового поєднання мілітаризму, монополії та фін. олігархії. У разі усунення двох останніх шляхом проведення реформ і за умов вільної ринкової екон-ки капіталізм вийде на магістральний шлях свого розвитку.*