35.Роль та значення великих географічних відкриттів для становлення товарного господарства в Європі.

Темпи економічного розвитку європейськиї країн ще більше зростаюсь. Велику рось у цьом відіграють ВГВ, повязані з відкриттям європейцями нових земель і континентів, активним освоєннням інших частин світу, встановленням економічних зв’язків між окремими регіонами земної кулі. Відбувається становлення світового ринку. Унаслідок відкриття нових земель площа відомої європейцям поверхні Землі до кінця XVI ст. збільшилася в шість разів: подорож до індії Васко да Гами, відкриття Америки, перша кругосвітна подорож Магелана.

Значення: 1) розширилася територіальна сфера обігу, 2) розширився торговельний асортимент за рахунок нових товарів, 3) боротьба за оволодіння новими ринками призводить до створення монопольних торговельних об’єднань, 4) центр торгівлі перемішуються із Середземного моря в атлантичний, тихий і індійський океани, 5) змінюється техніка торгівлі – виникають біржі та великі банки, 6) відбувається становлення світового ринку, виникає міжнародний поділ праці, 7) посилюються нові тенденції в праці, 7) посилюються нові тенденції в економічній політиці європейського абсолютизму – меркантелістчні.

Розширюється не лише територіальна сфера обігу, а й торговельний асортимент за рахунок нових товарів (тютюн, какао, кава, картопля, томати тощо); різко збільшується обіг відомих, але рідкісних раніше рису, цукру, прянощів. Так, у XVI ст. увезення прянощів в Європу перевищувало обсяг венеціанського та генуезького імпорту більше, ніж у 30 разів (з 200 до 7000 т).

Боротьба за оволодіння новими ринками вела до створення в ряді країн монопольних торгов об'єднань, найбільш потужними з яких стали голландська та англійська Ост-Індські компанії.

Переміщення основних торговельних шляхів із Середземного моря в Атлантичний океан зумовило занепад італійської торгівлі, передусім венеціанської та генуезької. Роль основних торговельних центрів спочатку переходить до портів Піренейського півострова (Ліссабон, Кадіс — аванпорт Севільї та ін.). Італійські міста змінили торговельну спеціалізацію (увезення в Європу східних тканин, вивезення на Схід англійського сукна). Німецькі міста опинилися поза світовою торгівлею. Водночас зросло значення міст уздовж узбережжя Атлантичного океану, насамперед Антверпена (Нідерланди), який став справжнім центром світової торгівлі — як ввозу, так і вивозу з Європи. Змінюється й техніка торгівлі, яка удосконалюється настільки, що поширюється торгівля за зразками. Це, у свою чергу, вело до створення торговельних бірж, першою з яких стає антверпенська. Поступово роль центру світової торгівлі й кредиту отримують Амстердам та Лондон.

36.Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства.

До 16 ст. основою виробництво феодального суспільство заж європи залишалося дрібне індивідуально-торгове сімейне господарство селянина. Засоби виробництва належали виробнику. Існував позаекономічний примус. Тому першим кроком у вправі первісного нагромадження капіталу стало юридичне звільнення особи селянина від кріпацтва і ремісника від цехового порядку і примусу.

Дрібні товаровиробники були примусово позбавлені засобів виробництва і перетворилися бідних продавців своєї робочої сили. Другим важливим кроком на шляху організації капіталістичного виробництва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, купців і лихварів.

Процес первісного нагромадження капіталу це історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва, процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців своєї робочої сили, що передував власне капіталістичному нагромадженню. Його головною відмітною ознакою були розвиток товарно-грошових відносин, становлення ринкової економіки. Виходячи з того, що капітал — це цінність, що зростає, його нагромадження починалося там, де цінність працювала на своє збільшення.

Процес первісного нагромадження капіталу забезпечив усі необхідні умови для переходу від переважно натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробництва:

• звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежності і станових, цехових обмежень; відокремлення робітників від засобів виробництва, з метою створення для них необхідності пошуку роботи за грошову плату;

• концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців);

• наявність ринків постійного збуту продукції.

Примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів виробництва і їх перетворення у бідних продавців своєї робочої сили було важливим кроком до створення умов для капіталіст виробництва.

Другим важливим кроком на шляху організації капіталістичного виробництва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, але головним чином — у купців і лихварів.

Основн джерелами нагромадження капіталів стали:

• зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами — перцем, прянощами, пахощами, тютюном

• система протекціонізму, державні позики, податки;

• пряме пограбування колоніальних володінь і залежних земель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство;

• організація в колоніях (в Америці) рабовласницького, плантаторського господарства; жорстокі методи поневолення та пограбування корінного населення Африки, Азії, Північної і Південної Америки;

• нещадна експлуатація позбавлених засобів виробництва і засобів існування пауперів у майстернях і робочих будинках, де робота виконувалася з перервами лише на сон і харчування.

У ході первісного нагромадження капіталу в країні створювалися зовнішній і внутрішній ринки. Завдяки розвитку торгівлі вони розширювалися і це стало додатковим джерелом збагачення англійських купців. Частину своїх капіталів вони вкладали в національну економіку, особливо в добувну промисловість, виробництво пороху, паперу, мила, будівництво кораблів та ін.