1.Необхідність, сутність, мета та задачі фм

Невід'ємною складовою менеджменту є ФМ — процес упр-ня формуванням, розподілом і вико­ристанням фін ресурсів суб'єкта гос-ня та оптимізації обороту його грош коштів. ФМ ґрунтується на системі принципів, засобів та форм організації грош відносин підп-ва, спрямованих на упр-ня його фін-госп-ою д-тю. Складовими ФМ є:—визначення і реалізація фін політики підп-ва;—інф-не забезпечення (складання й аналіз фін звітності підп-ва);—оцінювання інвестиційних проектів і формування «портфе­ля» інвестицій;—поточне фін планування та контроль.Фінансово-ек-ні відносини формуються у трьох взаємо­зв'язаних напрямах:—ринок грошей та капіталу;—ринок інвестицій;—ФМ. На основі ФМ здійснюється упр-ня усією фін-господарською д-тю підп-ва, фор­мування і використання усіх видів його фін ресурсів із застосуванням методів та важелів фін механізму, тобто формується мистецтво упр-ня фін д-ю під­п-ва. Ефективне функціонування ФМ багато в чому визначається такими факторами, як:—приватна власність на засоби виробництва та землю;—самофінансування підприємницької діяльностф;—ринкове ціноутворення;—ринок праці, товарів і капіталу;—чітке регламентування державного втручання в роботу під­приємства. У процесі організації фінансового менеджменту здійсню­ються планування, прогнозування, регулювання, координація, стимулювання, контроль та аналіз.

Отже, фінансовий менеджмент вирішує завдання фінансового управління діяльністю підприємства від постановки фінансових цілей до прийняття рішень, організації і контролю за їх виконан­ням та оцінювання результатів фінансової діяльності.

2.Вартість капіталу фірми і методи її оцінки.

Вартість капіталу відбиває ціну, яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел у відносному виразі. Приймаючи рішення про застосування (залучення) будь-якого джерела (ресурсу), важливо оцінити вартість цього джерела. Вар­тість капіталу — це відносна величина витрат на об­слуговування складових капіталу. Окремі складові капіталу мають різну вартість. Ця вартість відображається у відносних величинах як процентна ставка (річні проценти).Ціна капіталу характеризує ту норму рентабельності, нижче розміру якої підприємство не повинно приймати будь-яких рішень інвестиційного характеру. Узагальнюючим показником, що відображає мінімальну нор­му прибутку, яку отримують інвестори від своїх вкладень, є се­редньозважена вартість капіталу (СЗВК). Для визначення СЗВК застосовується формула: СЗВК=∑В_і*Ч_і, СЗВК — середньозважена вартість капіталу, %;В, — вартість г-го джерела коштів, %;Ч, — частка і-го джерела в загальній сумі капіталу, %;п — кількість джерел (і= 1, 2, 3,...п). Якщо норма рентабельності інвестицій (ІК.К) буде бі­льшою середньозваженої вартості капіталу (СЗВК), рішення що­до прийняття проекту має бути позитивним. Гранична вартість капіталу відображає ті витрати, які під­приємство понесе для відтворення планової структури капіталу з урахуванням змін на фінансовому ринку. ГВК=, ∆СЗВК — приріст середньозваженої вартості капіталу в про­гнозному (плановому) періоді, %;∆К — приріст усього капіталу в прогнозному періоді, %. Прийняття рішення про додаткове залучення капіталу об'єк­тивно передбачає визначення межі ефективного його викорис­тання. З цією метою розраховується показник «гранична ефекти­вність капіталу» (ГЕК): ГЕК=, де ∆Р_К — приріст рівня рентабельності капіталу, %; ∆СЗВК — приріст середньозваженої вартості капіталу, %. Визначені показники у звітному періоді і на прогнозний (пла­новий) період дають змогу прийняти рішення щодо формування ефективної вартості капіталу підприємства.