Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори 6.doc
Скачиваний:
24
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
824.32 Кб
Скачать

55. Управління формуванням цін на продукцію і їх вплив на формування прибутку

Поряд із вказаними факторами формування ринкового попиту на продукцію підп-ва, обсяги її реалізації безпосередньо залежать і від цінової політики, оскільки ціни на продукцію є важливим чинником формування ринкового попиту.

Цінова політика суб’єкта госп-ня – невід’ємний елемент моделі упр-ня його прибутком, що визначає особливості формування доходів такого підп-ва. Загалом під ціновою політикою суб’єкта госп-ня необхідно розуміти процедуру обґрунтування масштабу цін на його продукцію та критерії застосування щодо конкретних категорій покупців. Відповідно, цінова політика може виконувати такі функції: 1)масштаб цін використовується як індикатор для фін планування, зокрема планування грош потоків підп-ва для розрахунку планового бюджету грош потоків та планування ліквідності; 2)формування конкурентної позиції підп-ва на ринку його продукції; 3)сприяння скороченню терміну інкасації дебіторської заборгованості.

Важливим елементом цінової політики підп-ва в моделі упр-ня прибутком є визначення ціни продукції суб’єкта госп-ня. Для потреб упр-ня прибутком використовують сукупність показників, що характеризують та визначають абсолютну величину ціни продукції суб’єкта госп-ня, у тому числі: 1)СВ одиниці продукції: а)величина умовно-змінних витрат на одиницю продукції; б)величина умовно-постійних витрат на одиницю продукції; 2)прибуток на одиницю продукції; 3)ціна виробника одиниці продукції; 4)відпускна ціна одиниці продукції.

Ціна виробника продукції підп-ва є показником, на основі якого визначається грош потік, кошти від якого нараховують у повне розпорядження суб’єкта госп-ня. Величина цих коштів визначається множенням ціни виробника одиниці продукції на обсяг реалізації у натуральному виразі. За рахунок такого грош потоку підп-во покриває витрати, пов’язані з виготовленням і реалізацією продукції, та формує прибуток: P`=C+I де P` - ціна виробника одиниці продукції підп-ва; C – СВ одиниці продукції підп-ва; I – прибуток підп-ва з одиниці продукції.

56. Політика управління оборотними активами фірми

Виробничо-комерційний чи операц цикл являє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна їхніх форм.

Тривалість виробничо-комерційного циклу визначають по формулі:

Ппкц = Пд + Пр + Пг + Пз

Пд – період обороту грошових активів, у днях;

Пр – період обороту виробничих запасів, у днях;

Пг – період обороту запасів готової продукції, у днях;

Пз період інкасації дебіторської заборгованості, у днях.

Політика керування оборотними активами являє собою частину загальної фін стратегії підп-ва, що полягає в раціоналізації їхнього обороту й оптимізації структури джерел їхнього фінансування.

Політика керування оборотними активами передбачає:

1.Формування окремих видів оборотних активів і загального їхнього розміру відповідно до обсягу госп-ої д-ті підп-ва і його виробничо-комерційного циклу.

2.Облік сезонних коливань господарської д-ті підприємства при формуванні обсягу і складу оборотних активів.

3.Забезпечення прискорення оборотності оборотних коштів у розрізі окремих їхніх видів і в цілому.

З метою ефективного керування оборотністю оборотних активів у практиці фінансового менеджменту оборотні активи прийнятий підрозділяти на 3 групи: 1)активи, що високо обертаються, (запаси сировини і матеріалів із закупівлею і доставкою яких немає проблем, запаси готової продукції, що користається високим попитом споживачів, короткострокова дебіторська заборгованість, грошові активи в національній і іноземній валютах). 2)оборотні активи з нормальною оборотністю (поточні запаси сировини і матеріалів, включаючи страхові резерви підприємства, продукція, що користається постійним попитом споживачів, що сформувався, середньострокова дебіторська заборгованість, усі форми короткострокових фінансових вкладень з терміном до 6 місяців). 3)оборотні активи, що обертаються низько, (сезонні запаси сировини і матеріалів, готова продукція, запаси готової продукції, що користаються низьким попитом споживачів, довгострокова і прострочена дебіторська заборгованості, усі форми короткострокових фінансових вкладень з терміном від 6 місяців до року).

4. Забезпечення достатньої ліквідності оборотних активів

5. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.

У практиці фінансового менеджменту виділяють 2 групи оборотних активів: 1)Оборотні активи, що приносять прямий доход у формі відсотків і дивідендів. 2)Оборотні активи, що не приносять прямого доходу.

6.Забезпечення мінімізації втрат окремих видів оборотних активів у процесі використання. Оборотні активи поділяються на 2 групи: а)Оборотні активи піддані інфляції; б)Оборотні активи несхильні інфляції.

7.Формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів

8.Формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів.

Процес формування політики керування оборотними активами зв'язаний із проведенням великого аналізу, характеру їхнього використання на підприємстві.

Предметом такого аналізу є: 1)обсяг, внутрірічна динаміка господарської діяльності підприємства. У першу чергу обсяг виробництва і реалізації продукції. 2)тривалість виробничо – комерційного циклу підприємства в цілому й окремих його стадіях. 3)динаміка обсягу і складу оборотних активів підприємства протягом року. 4)оборотність окремих видів оборотних активів і її відповідність середньої тривалості окремих стадій виробничо – комерційного циклу. 5)рентабельність оборотних активів. 6)рівень ліквідності оборотних активів і його внутрірічна динаміка. 7)рівень втрат окремих видів оборотних активів у процесі їхнього використання. 8)структура джерел фінансування оборотних активів.

У практиці фінансового менеджменту диференціюються мети і методи керування 3-мя основними групами оборотних активів: 1)запасами; 2)дебіторською заборгованістю; 3)грошовими активами.

57.Аналіз рентабельності та прибутковості підприємства

Кінцевими результатами діяльності суб’єктів господарювання є фінансові результати у вигляді прибутку або збитку. Позитивним фінансовим результатом виступає прибуток. За нормальних умов діяльності підприємство завжди має отримувати прибуток, що обов’язково зростає у динаміці. Прибуток і прибутковість (рентабельність) є основними показниками ефективності діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності, які характеризують інтенсивність їх роботи та успішну життєдіяльність в умовах ринку та панування конкуренції. Життєздатність підприємства залежить саме від того, який досягається рівень прибутковості (рентабельності). На сьогодні єдиного загальноприйнятого показника ефективності капіталу для розрахунку коефіцієнта прибутковості не існує.

Усі показники рентабельності можна поділити на чотири основні групи:

1. показники рентабельності щодо реалізації; 2. показники рентабельності щодо активів;3.показники рентабельності щодо власного капіталу та зобов'язань;4. показники рентабельності витрат і продукції. До першої групи належать такі показники: 1. Рентабельність за валовим прибутком (Rвп)Rвп = ВП / ЧД ,де ВП – валовий прибуток, ЧД – чиста виручка від реалізації (чистий дохід).2. Рентабельність за операційним прибутком (Rоп) Rоп = ОП / ЧД, де ОП – операційний прибуток, ЧД – чистий дохід (виручка від реалізації продукції).3. Рентабельність за чистим прибутком (Rчп)

Rчп = ЧП / ЧД, де ЧП – чистий прибуток, ЧД – чистий дохід. До показників другої групи належать:1.Рентабельність активів (Rа) Rа = ЧП / А,де ЧП – чистий прибуток, А – середня величина активів підприємства.2.Термін окупності активів (ТОА) ТОА = 100 % / Rа %, де Rа – рентабельність активів, виражена у процентах.3.Рентабельність необоротних активів(Rна) Rна = ЧП / НА,де ЧП – чистий прибуток, НА – середня величина необоротних активів.4.Термін окупності необоротних активів (ТОНА) ТОНА = 100 % / Rна %,де Rна – рентабельність необ

5. Рентабельність оборотних активів (Rоа)

Rоа = ЧП / ОА,де ЧП – чистий прибуток, ОА – середня величина оборотних активів.6. Термін окупності оборотних активів (ТООА) ТООА= 100 % / Rоа %,де Rоа - рентабельність оборотних активів у процентах.7.Рентабельність виробничих фондів (Rвф) Rвф = ВП / ВФ,де ВП – валовий (чистий) прибуток, ВФ –середня величина виробничих фондів.

Показниками третьої групи є:1.Рентабельність власного капіталу (Rвк)

Rвк = ЧП / ВК,де ЧП – чистий прибуток, ВК – середня величина власного капіталу.

середня величина виробничих фондів.2. Термін окупності власного капіталу (ТОВК) ТОВК= 100% / Rвк %,де Rвк – рентабельність власного капіталу, виражена у процентах.3. Рентабельність позикового капіталу (Rпк) Rпк = ЧП / ПК,де ЧП – чистий прибуток, ПК – середня величина позикового капіталу.4. Термін окупності позикового капіталу (ТОПК) ТОПК= 100 % / Rпк %,де Rпк – рентабельність позикового капіталу, виражена у процентах.5. Рентабельність діяльності підприємства (Rд) Rд= ПЗД / К де ПЗД–прибуток від звичайної діяльності,К – середня величина власного та позикового капіталу або сума всіх активів (валюта балансу).Основні показники четвертої групи:1. Рентабельність операційних витрат (Rов)Rов = ПОД / ОВ , де ПОД – величина прибутку від операційної діяльності, ОВ – величина операційних витрат.2. Рентабельність продукції за валовим прибутком (RПвп) RПвп = ВП / СРП ,де ВП – валовий прибуток, СРП – собівартість реалізованої продукції.

58. Управління грошовим потоком-надходження коштів від фінансових інвестицій.

Управлінню грош.потоками приділяється велика увага, оскільки вони є матеріальною основою фін.мен-ту. Платоспроможність та ліквідність безпосередньо залежать від його спроможності своєчасно та в необхідному розмірі генерувати грош.потоки. Особливістю надходження грошей від фін.інвестицій полягає у тому,що цей грош.потік не пов‘язан з формуванням валового доходу. Він впливає безпосередньо на кінцеві результати роботи підприємства та формування загального прибутку. Задачі,що вирішуються при управлінні потоком: 1.збільшення абсолютної суми потоку; 2.гарантія надходження коштів; 3.зниження ступеня ризику; 4.прискорення надходження коштів у часі; Фактори,що впливають на 1-шу задачу: 1.об‘єм фін.інв-ій; 2.період інвестування; 3.розмір процентних ставок та ступінь доходності окремих інвестицій; 4.структура фін.інв-ій; 5.умови налогооблажения доходів від окремих інвест-ій. Шляхи вирішення задач: 1.збільшення абсолютного розміру фін.інв-ій; 2.формування структури портфеля інв-ій; 3.використання пільг. Фактори, що впливають на 2-гу задачу: 1.направлення здійснення фін.інв-ій; 2.умови здійснення інв-ій; Шляхи вирішення задач: 1.вклади грош.коштів на депозитні рахунки; 2.покупка державних цінних паперів. Фактори, що впливають на 3-тю задачу: 1.напрпавлення і вид грош.коштів; 2.умови виплати доходів по окремих інвестиціях. Шляхи вирішення задач: 1.вклади грош.коштів на депозитні рахунки; 2.покупка державних цінних паперів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]