Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори 6.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
824.32 Кб
Скачать

29.Управління грошовим потоком - отримання банківських кредитів.

Необхідність формування грош. потоку - отримання позикових засобів: 1_ із -за стану власн. оборотних засобів, тобто їх нестачі; 2) із -за затримки надходження виручки від реалізації; 3) із - за проведення передоплати ТМЦ; 4) із -за відкриття акредитиву і використання фактурингових послуг. Засоби залучення позичених засобів: 1) отримання банківських кредитів, тобто формується грош. поток на підприємстві; 2) отримання товарного кредиту 3) отримання податкового кредиту. Таким чином, із трьох способів, перший - дає реальне формування грошей на підприємстві. Задачі управління потоком - отримання банківських кредитів: 1) оптимізація розміру потоку; 2) оперативне формування потоку; 3) здешевлення потоку. Фактори, що впливають на першу задачу:1) наявність власних оборотних засобів; 2) сезонна компанія в заготівлі сировини, в виробництві і реалізації продукції; 3) платіжна здатність покупців; 4) надання тов. Кредиту покупцю; 50 непогашення деб. Заборгованості. Шляхи вирішення задачі: 1)збільшення власн. об. Засобів; 2) прискорення реалізації продукції; 3) підвищення гарантій реалізації. Фактори, що впливають на 2-гу задачу: 1)кредитоздатність підприємства; 2) наявність банку, що згідний кредитувати підприємство; 3) оперативне оформлення кредитного договора і отримання кредиту. Фактори. Що впливають на 3-тю задачу: 1) строк користування кредитом; 2) об’єм отриманих кредитів; 3) види кредитів (коротко -, середньо-, довготривалі). Шляхи вирішення: 1) зменьшення об’єму отриманих кредитів; 2) скорочення терміну користування кредитом

30.Майбутня вартість грошей, їх визначення та застосування.

Одним із механізмів визначення часової вартості грошових по­токів є компаундування (нарощення) (англ). Ком­паундування є фінансово-математичною моделлю визначення май­бутньої вартості грошових коштів, які є у розпорядженні під­приємця на початок планового періоду (у поточний момент часу). Майбутня вартість таких грош. потоків визначається нарощенням на величину процента, який може бути отриманий у разі, якщо наявні грошові кошти будуть використані для фінан­сування тієї чи іншої фінансової операції. Відповідно, майбутня вартість сучасного грошового потоку відповідає абсолютній ве­личині суми грошових коштів (включаючи основну суму та проценти), яку отримає їх власник за умови їх інвестування через певний проміжок часу — плановий (аналізований) період. Такий підхід дає змогу фінансовому менеджеру отримати зіставні абсо­лютні величини вартості грошей для прийняття необхідних управлінських рішень щодо інвестування. При цьому отримання належного результату значною мірою залежить від вибору ставки нарощення та порядку її застосування. Для фінансових розрахунків під час оцінювання часової вартості грошей використовують складний або простий процент. Для аналізу грошових потоків, запланованих до надходження в результаті здійснення інвестиційного проекту (інших фінансових операцій), можуть використовуватися різні моделі, у тому числі: просте нарощення вартості грошових потоків; нарощення ануїтетів (відстроченої або авансової ренти). Під простим компаундуванням (нарощенням) розуміється фінансово-математична модель розра­хунку вартості наявних грошових ресурсів, або теперішніх гро­шових потоків, використання яких протягом чітко визначеного періоду, як очікується, дасть можливість отримати відповідний економічний ефект у майбутньому. Оцінка майбутньої вартості грошовій: потоків із викорис­танням простого процента відповідає формулі і має вигляд: FV= PV*(1 + n*i),де FV— майбутня вартість грошових коштів;PV— абсолютна величина наявних грошових коштів (тепері­шнього грошового потоку);п — кількість інтервалів у плановому періоді; і — процентна ставка (виражена десятковим дробом). Фактор майбутньої вартості процента для різних комбінацій і та n (FVIF), тобто визначена майбутня вартітсь однієї грош. одиниці, залишеної на рахунку n періодів під і-процентну ставку: FVIF = (1+i)^n, де FVIF — абсолютне значення ставки нарощення; i— процентна ставка (виражена десятковим дробом); п — кількість інтервалів у плановому періоді. Ануїтет (рента) — це серія рівновеликих платежів (внесків) протягом визначеної кількості періодів. Розрізняють звичайний та авансовий ануїтет. За звичайного ануїтету платежі здійснюються наприкінці кожного періоду (постнумерандо), за авансового — на початку кожного періоду {пренумерандо). Ануїтет може бути вихідним грошовим потоком підприємця (здійснення періодичних рівновеликих внесків на рахунок бан­ківської установи) або вхідним грошовим потоком. Фін. математичн. Модель оцінки майб. вартості ануїтету може бути відображ: Абсол. Величина періодичних рівновеликих виплат* (1+ процентн. Ставка) в степені кількості інтервалів у плановому періоді мінус 1)/процентна ставка Для звичайного ануїтету грошові потоки виникають по за­кінченні першого інтервалу періоду, який аналізується (саме то­му звичайний ануїтет часто називають відстроченим, постнуме-рандо). Для авансового ануїтету характерним є рух грошових коштів уже починаючи з першого інтервалу планового періоду. Згадані відмінності обумовлюють різницю між відстроченим та авансо­вим ануїтетом на один інтервал, що і закладено у фінансово-математичну модель оцінки майбутньої вартості авансового ануїтету.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]