51.Політика управління дебіторською заборгованістю

У процесі керування дебіторською заборгованістю попередньо проводять аналіз її стану на підприємстві.

У процесі аналізу вивчаються: 1)середній розмір фінансових активів відвернених під дебіторську заборгованість, їхня питома вага в загальній сумі оборотних активів підприємства; 2)середній період інкасації дебіторської заборгованості в днях; 3)склад дебіторської заборгованості по окремих її видах; Виділяють 4 види дебіторської заборгованості: 1.дебіторська заборгованість за комерційним кредитом (заборгованість оптових покупців продукції підприємства) 2.дебіторська заборгованість по авансах за товари (заборгованість постачальників по отриманих авансах у випадку передоплати їхньої продукції) 3.дебіторська заборгованість за споживчим кредитом 4.дебіторська заборгованість інших видів (по розрахунках з бюджетом і т.д.). 4)склад дебіторської заборгованості по передбачених термінах її погашення. Виділяють: 1.нормальну дебіторську заборгованість. 2.прострочена дебіторська заборгованість. 3.безнадійна дебіторська заборгованість. 5)вік дебіторської заборгованості.

Політика керування дебіторською заборгованістю – це складова частина загальної політики керування оборотними активами підприємства, що полягає в мінімізації загального його розміру і терміну інкасації боргу.

Зміст політики керування дебіторською заборгованістю:

1.Формування принципів здійснення розрахунків підприємства з контрагентами.

Тут варто визначати 2 основні напрямки: 1)формування прийнятних для підприємства термінів платежів – стосовно постачання продукції розрізняють наступні терміни платежу: a)передоплата (авансовий платіж) повна чи часткова; b)наявний платіж; c)оплата по факту постачання продукції, d)оплата з відстрочкою платежу, тобто з наданням комерційного чи споживчого кредиту. 2)формування прийнятних форм розрахунку з партнерами – пріоритетні для підприємства форми вибирає фінансовий менеджер. Форми: a)розрахунки з використанням платіжних доручень; b)розрахунки по засобах чеків і акредитивів; c)розрахунки з використанням векселів.

2.Виявлення фінансових можливостей надання підприємствам комерційного і споживчого кредиту;

Дебіторська заборгованість за споживчим кредитом має 2 форми: 1)заборгованість власних працівників підприємства; 2)заборгованість інших показників за реалізовані товари.

3.Визначення можливої суми оборотних активів які відволікаються в дебіторську заборгованість по комерційному, споживчому кредиті і по виданих авансах.

4. Визначення складу й оцінка майбутніх дебіторів по товарних операціях.

По комерційному кредиті оцінка здійснюється по 5 критеріям: 1)репутація партнерів у діловому світі; 2)обсяг господарських операцій з партнером, їхня стабільність; 3)платоспроможність партнера; 4)результативність його господарської діяльності; 5)кон'юнктурна стадія галузі, у якій партнер здійснює свою діяльність.

По споживчому кредиті визначається перелік груп товарів, по яких надається кредит. Дебітори оцінюються по категоріях: 1)партнери, яким надається необмежений кредит; 2)партнери, яким надається обмежений кредит; 3)партнери, яким кредит не надається.

5. Лімітування розмірів наданого кредиту.

6.Оцінка розміру фінансових утрат від відволікання оборотних активів і можливості їхньої компенсації.

7.Формування умов забезпечення стягнення дебіторської заборгованості. Визначається система мір, що гарантують одержання суми боргу. Наприклад, оформлення кожного комерційного кредиту забезпеченими чи векселями вимогою страхування дебіторами наданого їм комерційного кредиту. По споживчому кредиті надання гарантій підприємствами, на яких працюють покупці, надання гарантій ощадбанками, що обслуговують покупців, страховий поліс покупця.

8.Формування системи штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань.

9.Визначення процедури стягнення дебіторської заборгованості.

10.Використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, тобто переклад в інші форми оборотних активів підприємства.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є: 1)факторинг; 2)облік векселів їхній продаж на фондовому ринку; 3)форфейтинг.

Факторинг являє собою операцію по рефінансуванню дебіторської заборгованості, по розрахунках з покупцями продукції.

Облік векселів дозволяє перевести дебіторську заборгованість у грошові активи.

Форфейтинг – операція по рефінансуванню дебіторської заборгованості за комерційним кредитом, оформлювана шляхом індосаменту перекладного векселя на користь банку.