6. Дисконтування і компаундирування та порядок їх застосування.

Ком­паундування є фінансово-математичною моделлю визначення май­бутньої вартості грошових коштів, які є у розпорядженні під­приємця на початок планового періоду (у поточний момент часу). Майбутня вартість таких грошових потоків визначається на­рощенням на величину процента, який може бути отриманий у разі, якщо наявні грошові кошти будуть використані для фінан­сування тієї чи іншої фінансової операції. Просте компаунду­вання — це визначення майбутньої вартості грошей, вкладених одноразово на певний термін під певний процент.FV=PV*(1+n*i) де РV— майбутня вартість грошових коштів;РV— абсолютна величина наявних грошових коштів (тепері­шнього грошового потоку);п — кількість інтервалів у плановому періоді;i — процентна ставка (виражена десятковим дробом). Дисконтування є фінансово-математичною моделлю визначен­ня поточної (теперішньої) вартості грошових потоків, надхо­дження яких, як очікується, матиме місце у майбутньому протя­гом певного планового періоду. Теперішня вартість майбутніх гро­шових потоків визначається шляхом приведення — дисконтування на величину процента, який міг би бути заробленим у випадку, коли б грошові кошти були доступні для їх використання на момент оцінювання. Процеси компаундування і дисконтування тісно взаємо­зв'язані один з одним. Визначення поточної вартості (дисконту­вання) є прямою протилежністю компаундуванню. Таким чином, якщо нам відомий показник майбутньої вартості грошей (FV), то за допомогою дисконтування ми можемо розрахувати їх тепері­шню вартість (РV). PV= де РУ — приведена теперішня вартість мабутнього грош потоку;РV— абсолютна величина майбутнього грошового потоку; п — кількість інтервалів у плановому періоді; i — ставка дисконтування (виражена десятковим дробом).

7. Політика залучення позичкових коштів.

Мета управління капіталом, як власним так і залученим, — підвищення рентабельності і, як наслідок, збільшення прибутку підприємства. У процесі управління позичковим капіталом, та його залучення треба: 1.Проаналізувати процес формування і використання залученого капіталу у звітному періоді. Для цього доцільно провести аналіз загального обсягу залуче­них позичкових коштів у звітному періоді; форми залучення й ефективність їх використання. У процесі аналізу варто порівняти темпи зростання позичкових і власних коштів; виявити зміну економічних показників діяльності підприємства; загальної суми ак­тивів підприємства. Розрахувати і проаналізувати ефективність використання по­зичкових коштів у розрізі кремих складових і в цілому. На цьо­му етапі доцільно визначити показники оборотності і рентабель­ності позичкового капіталу. 2.Визначити мету залучення капіталу в майбутньому періоді.3.Визначити максимальний обсяг залученого капіталу з ура­хуванням забезпечення достатньої фінансової стійкості підпри­ємства.4.Оцінити вартість різних форм позичкового капіталу. Ре­зультати такої оцінки можуть бути покладені в основу прийняття управлінських рішень, щодо вибору альтернативних джерел залучення позичкових коштів, які забезпечують потребу підприєм­ства в позичковому капіталі.5.Визначити співвідношення обсягу короткострокових і дов­гострокових позичкових коштів. 6.Вибір форм залучення позичкових коштів підприємство по­винно здійснювати виходячи зі специфіки своєї господарської ді­яльності. 7.Визначити склад основних кредиторів. Цей склад доцільно визначати, пов'язуючи кредиторів з формами залучення позичко­вих коштів. 8.Проаналізувати умови залучення кредитів.9.Забезпечити своєчасні розрахунки за отримані кредити.10.Забезпечити ефективне використання позичкових коштів. Критерієм такої ефективності є показники оборотності й рента­бельності позичкового капіталу.