49.Зробіть порівняльний аналіз меркантилізму і класичної школи політекономії (умови виникнення, представники, методологія, трактування осн.Екон.Категорій)

Історичні умови виникнення меркантилізму – а) великі геогр.відкриття, процеси первісного нагромадження капіталу у країнах Західної Європі б) перехід до Відродження та Просвітництва в) натурально-феодальна госп.система переходить у ринково-підприємницькі відносини г) зростання товарообігу, розвиток внутр. та зовн. торгівлі потребували величезної кількості готівки (проблема нестачі грошей)

Історичні умови виникнення клас.політекономії – а) розвиток мануфактур в промисловості, розширення торгівлі і кредиту, нові джерела доходу, формування промислового капіталу , який все більше підпорядковує собі торговельний б) економічні положення меркантилістів ( про золото і срібло як основу багатства, а зовн.торгівлю як їх джерело та інші протекціоністські настрої гальмували розвиток виробництва тому необхідна була нова екон.концепція – економічного лібералізму , що базувалась на принципах вільного підприємництва та конкуренції

Представники : меркантилізму – Т.Мен, А.Серро, Дж.Ло, Дж. Стюарт, Кольбер, Стаффорд, Ск’яруффі . Класничної політичної економії- П.Буагільтер (основопол) , В.Петті, Сміт, Рікардо, Тюрбо, Сей, Мілль, Бастіа, Кері.

Суть- у меркантилістів – це внутрішня та зовн.політика держави для збільшення нагромадження золота та срібла всередині країни.Термін виник у 2 пол.18 ст. Від італ. «мерканте» - купець. У розвитку виділяють 2 етапи : ранній (монетарний) -14-16 ст , пізній (мануфактурний) поч 17- сер 18 ст. Предмет дослідження – сфера обігу.

Суть у політекономії – концепція економ.лібералізму(базується на принципах вільного підприємництва і конкуренції, невтручання держави в економ процеси.Предмет дослідження – сфера виробництва. Включає у розвитку такі гілки : критичний напрям, неокласичний, марксизм, утопічний соціалізм.

Методологія у меркантилістів - збір економічних фактів та їх опис; макроекономічний підхід; метод спостереження; метод опису; велика практична направленість. Дослідження ек явищ емпірично, без системного аналізу усіх сфер економіки

Методологія у клас.школи економії – глибокий наук.аналіз економ.явищ та процесів; нові методологічні підходи: нормативізм(субєктивна думка) та позитивізм (реальні факти). Методи наукових досліджень – емпімеричні(збір фактів); теоретичні (проникнення в суть дослідженняявищ); метод абстрагування, індукція, дедукція аналіт.синтез.

Трактування основних ек категорій:

Меркантилисті:

- -Гроші трактувались, як найвища і абсолютна форма багатства і ототожнювались із золотом;

-Шляхи збагачення нації бачились у нееквівалентному зовнішньоторговельному обміні, у проведенні політики «розорення сусіда»

-Сфера виробництва трактувалась, як передумова успішного розвитку торгівлі , як джерело постачання необхідних для продажу товарів;

-На основі переконання, що імпортні товари є капіталомісткими, а експорт готових виробів передбачає інтенсивне використання праці, обґрунтовувалась необхідність високої зайнятості населення;

-Активний торговельний баланс. Держава збагачується тим більше, чим більше експорт товарів переважатиме над імпортом ( засоби: посередницька торгівля, експортні галузі промисловості.

Грошовий баланс.- Зберігання грошей в певній країні і залучення якомога більше грошей із-за кордону.

Політекономія:

-Сус-тво і його ека система підкорюються дії «природних законів». Втручання держави в ці процеси недоцільне і небажане. Вона повинна лише підтримувати порядок і гарантувати економічну свободу;

-Дії ек законів реалізуються через переслідування кожним індивідом своїх особистих інтересів. Зіткнення цих інтересів веде до вироблення оптимальних рішень. Особистий егоїзм – фундамент загального добробуту. Це модель «економічної людини».

-Умовою ефективного функціонування ринкового механізму є забезпечення максимуму ексвободи, гарантією якої є приватна власність і повнота інформації, якою володіють суб’єкти господарювання.

Під капіталом А. Сміт розуміє запаси. Капітал складається з просто капіталу, основного та обігового. Ідея кругообігу капіталу.

Трудову вартість Сміт визначає, як витрати праці, праця, що купується, доходи.

Зар плата. За Рікардо - це дохід робітника, плата за працю. Як товар також має природню і ринкову ціну.

Прибуток – перевищення цінності над заробітною платою.

Рента – це частка продукту землі, що сплачується землевласником за користув початковим силами землі.

Рента землі На гіршій землі ренти нема (за Рікардо).( К.Маркс назвав її абсолютною). Надлишок доходу фермера є земельною рентою (К.Маркс назвав її диференційною).

50.Проаналізуйте процес становлення теорії вартості в екон. спадку Петті, А.Сміта, Д.Рікардо, К.Маркса.

Трудова теорія вартості – це ек.концепція, яка виникла в 18 ст, за якою за основу вартості беруть кількість витраченої праці. Ця теорія є найпоширенішою, започаткована представниками клас.політ.економії – Вільямом Петті, Адамом Смітом, Давідом Рікардо, завершена основоположником нового напрямку в пол.економії К.Марксом. Прихильники трудової теорії стверджували, що вартість – це суспільна властивість речі. Визначити її безпосередньо в товарі за допомогою певних хім. чи фіз. досліджень неможливо. Вона виявляється тільки у відносинах між товаровиробниками.

Основою труд.теорії вартості є визначення праці- як джерела багатства, а екон. світ є суперництво задля створення суспільного блага. Велику роль у зростанні продуктивності праці та нац. багатства відіграє розподіл праці ( вдоск. навичок працівника, полегшення і скор. вир-ва, екон.часу).

Петті – засновник теор. труд.вартості. Вартість визначається затратами праці на вир-во товарів і залежить від продуктивності. Термін «природна ціна» за Петті означає кількість срібла, на видобуток і доставку його в Лондон треба витратити стільки праці, як для виготовлення товару.»Праця- батько багатства, земля – мати» , тобто земля по Петті теж; фактор вартості. Крім природної ціни Петті визначає «політичну» , тобто ринкову ціну ( затрати+ попит та пропозиція).

Фундатор клас.політекономії А.Сміт. Він дав 3 наступні визначення категорії теорії вартості:

1.Вартість визначається затратами живої праці.. Всі товари – продукти праці. Величина вартості визначається кількістю затраченої праці та роб.часом (це існує в умовах простого товарного виробництва, де відсутня наймана праця і поділ праці, товаровиробники є власниками своїх товарів)

2.Визначення вартості працею, яка купується.Вартість товару є рівна кількості праці, тобто міра вартості зведена до вартості робочої сили, тобто зарплати)

3.Визначення вартості доходами..При застосування найманої праці після обміну набуває форми доходу.Тобто вартість складається з 3 видів доходу – зарплати, прибутку, ренти.Визначення вартості лише доходами отримало назву «догма Сміта»

Рікардо піддав критиці теорію вартості і довів, що вартість визн. Працею, затраченою на вир-во, незалежно від розвитку сус-ва.Він говорив, що вартість первинна і не може визначатись доходами.Розділив поняття «вартість» і «багатство».Вартість- праця,залежить від легкості чи важкості виробництва.Багатство – різні споживчі вартості у розпорядженні людей..Вартість товару за Рікардо прямо пропорційна кількості праці, затраченої на виготовлення і обернено пропорційна продуктивності цієї праці.Розмежовував працю на індивідуальну та суспільно необхідну., а також на живу та уречевлену у засобах вир-ва. Тобто , Рікардо вважав що вартість встановлюється працею, затраченою на вир-во, вартістю споживчих засобів вир-ва та вартістю роб.часу.

К.Маркс вивів закон вартості: вартість товару походить з суспільно необхідних затрат праці, що витрачається на його вир-во при середньому рівні інтенсивності. Маркс визначив види вартості: - споживча вартість- здатність товару задовільняти потреби; - мінова вартість – здатність товару обмінюватись на інший; - додатклва вартість – вартість продукту, неоплаченої праці робітників (різниця між вартістю виробленого товару та вартості споживчих засобів виробництва та роб.силою)

Маркс розкрив відмінності між категоріями «вартість» та «ціна» (ціна як грошовий вираз вартості товару відхиляється від вартості під впливом коливань попиту і пропозиції.Для визначення рівня експлуатації роб.сили капіталом Маркс вводить поняття «норма додаткової вартості» (її величина визначається через співвідношення додаткової праці до праці необхідної).