106 Зміна ролі факторів економічного розвитку та еволюція інституціоналізму наприкінці хх – на початку ххі ст.

Наприк 20 – на поч. 21 ст відбувається зміна хар-ру і посил-я впливу на госп процеси та явища таких чинників як загостр-я демограф ситуації у світі, суперечливість при викор-ні ресурсних потенціалів у нац. ек-ках в умовах глобалізації та зміни клімату.

З середини 20 ст відбувається грандіозне зрост-я чисельності світового нас-ня.

- Сучас демограф ситуація становить собою глобальну проблему.

- На поч. 21 ст за умов глобалізації загострюються суперечності щодо викор-ня світов припод ресурсів нац. ек-ками провідн країн  боротьба за оволодіння ресурсами Світового океану.

- Проблема зміни клімату як чинника впливу на нац. та світову ек-ку  глобальне потепління, парниковий ефект, стихійні лиха, підвищення рівня води Світов океану.

Еволюція інст.-зму.(застн Веблін,Коммонс,Мітчел)

З 50-60х рр. 20 ст в межах неокласик течії формується новий ек напрям, представники якого працюють на межі ек теорії та інших сусп. Наук – філософії, соц.-гії, політології, кримінології тощо. Якщо інститут-соціолог напрям, що виник на початку 20 ст, вважається «старим» інст.-змом, то новий наку напрям називають неоінст-змом. Неоінст-зм як особлива ек теорія набув визнання у 80-90х рр. 20 ст. Таким чином, теорем основи традиц амер інст.-зму набули свого подальшого розваитк, і інс-зм перетворився в один із провідних напрямів світової ек думки.

Інституціоналізм — напрям сучасної економічної думки, об'єктами дослідження якого є певні інститути (корпорація, держава, профспілки), а також правові, психологічні та морально-етичні аспекти. Ці інститути, на думку представників інституціоналізму, — рушійні сили розвитку суспільства. Теоретики інституціоналізму критикували вади традиційної економічної школи за відрив від соціальних проблем, виступали за соціологізацію економічної науки. Теоретики-інституціоналісти враховують такі нові явища сучасного суспільства, як планування і прогнозування, розширення внутрішнього ринку за допомогою орієнтації на масове споживання.

107.Структура інституціоналізму та його методологічні особливості наприкінці хх – на початку ххі ст.

Інституціоналізм – своєрідний напрям в ек науці.Назва напряму від лат слова « institution» ( звичай, настанова) і близького до нього слова «інститут» (зовн втілення «інституцій», закріпл-я їх у вигляді законів, установ, спілок).Виник наприкінці 19 ст. в Америці. Засновник – Веблен «Теорія бездіяльного класу» 1899. Осн представники: Коуз «Природа фірми», Норт, Вільямсон. Подолання аксіоматичних обмежень мейнстрім економікс: повна раціональність, абсолют інформативність, доскон конкуренція, цінновий механізм встановл-я рівноваги.

Стр-ра інст.-зму:

1) неоінс-зм ( теорія прав влас-ті – Коуз, Познер, теорія опт контрасту – Стігліц,, теорія транснац витрат – Коуз, Вільямс, теорія сусп. Вибору – Б))юкенен , Таллок)

2) нова інститут ек-ка (теорія ігор – Нейман, неш, Моргенштерн, теорія неповної рац-сті – Саймон, ек-ка угод – Тевенор, Фавро, Орлен, Буайє).

Неоінс-зм засновник Коуз ( «Природа фірми» 1937, «Проблема сусп. Витрат» 1960):

А) «Жорстке ядро» (неокласики, Латакош) – традиц інс-зм та неокласика на основі мікроек методів аналізу: рівновага на ринку завжди існує, вона єдина і співпадає з оптимумом Паретто (модель заг ек рівноваги Вальраса-Ерроу-Дебре); рац вибір та прагматизм; концепція «ек людини»; вподобання індивіда стабільні та ендогенні.

Б) «Ек імперіалізм»-проник-ня в сумісні дисципіни (Беккер).

- дифер-ція досліджуваних форм вл-сті та контракт форм, на осові яких здійснюється обмін

- інформац витрати

- транснац витрати – витрати взаємодії між людьми (неокласичні види витрат: виробничі, трансформаційні)

- обмеж рац-сть та опортуністична поведінка ( О. Вільямсон).

Нова інситуц ек-ка – не пов))язана з поперед постулатами неокласики – відбулись зміни « в жорсткому ядрі»:

1) неортодоксальні погляди на аг-ек рівновагу (Вальрас-Ерроу-Дебре): існує декілька точок рівноваги; точки рівноваги не співпадають з точками оптимуму за Паретто; рівноваги може не бути.

2) Піддається сумніву ендогенн хар-тер уподобань та їх стабільність

3) Заміна принципу оптиміз=ції на принципи задоволеності

4) Проблема взаємодії інститутів та інтересів окр. Індивідів.