82.Соціально- економічні наслідки Першої світової війни. Версальська угода та її економічний зміст.

У період Першої світової війни вирішального значення для економік країн, які брали в ній участь, набули потреби фронту. Держава не обмежувалася функціями замовника і покупця військової продукції. Масштабність воєнних дій і загострення економічних проблем змусили уряди країн, що воювали, перебрати на себе частину організаційних функцій та забезпечення взаємодії між приватними підприємствами, що обслуговували потреби фронту. Управління економікою з боку держави набуло форм контролю й розподілу стратегічних ресурсів, продовольства, засобів транспорту і робочої сили.

Так, у США в 1917—1918 рр. створюється низка комітетів, відповідальних за розміщення державних замовлень та розподіл робочої сили, палива, сировини, транспортних засобів. Діяльність цих нових державних інститутів координувалася військово-промисловою радою. Аналогічна централізація була характерною і для Німеччини («військово-сировинні союзи»), Англії (міністерство військового постачання).

Завершення війни спричинило неминучий процес повоєнної реконверсії економіки США, Великої Британії та Франції. Наприклад, Велика Британія розформувала майже всі створені під час війни органи контролю. Та попри те, що уряд організував розпродаж багатьох військових заводів, під контролем держави залишалося вчетверо більше підприємств, ніж до війни. Це було свідченням того, що до планів уряду не входила остаточна відмова від державного регулювання економіки. В 1920-х рр. практично в усіх країнах – етатистська система господ.відносин.

1ша СВ спричинила колосальні зміни в економ. механізмах Франції, Англії, Німеччини, США і Росії. Ці країни перейшли з формату високо лібералізованої ек-ки у формат ринкового госп-ва і навіть соціалізму.

Режим відносин Західному світі після 1їСВ варто почати з установлення нової системи міжнародних відносин = Версальський мирний договір. Він включав репараційний план:

• суму репарацій з Німеччини(132 млрд золотих марок)

• порядок та способи оплати репарацій( 20млрд – як аванс виплатити протягом 2х років; 10 років поставка буд.матеріалів, вугілля, хімікатів до Франції, Бельгії, Італії; Конфіскація -5тис паровозів, 150тис вагонів, 140тис корів)

• гарантія країнам-переможницям торговельних та інвестиційних пільг

• покладання на Німеч. Витрат на утримання окупац.військ на лівобережжі Рейну.

Зоходи з демілітаризації Німеччини:

1) потоплена велика частина ВМФ;

2) обмеження збройних сил до 100 тис. осіб;

3) скорочення військового виробництва;

4) заборону мати підводний флот, авіацію ат важку артилерію

5) руйнування значної частини військових укріплень.

6) розпущено нім. генерал. штаб

7) скасовано загальну війск. повинність Заходи з розв’язання територ.проблем:

• Скорочення території Н. на 1/8

• Повернення Ельзасу і Лотарингії Франції

• Повернення Мальмеді та Ейпен Бельгії

• Познані , частини Поморя і Пруссії Польщі.

• Гданськ – вільне місто

• Саарський вугільн. басейн на 15 р –Франції.

• Утрата колоній – 3 млн км2

Дж. М. Кейнс у праці «Економічні наслідки Версальського мирного договору» (1919) писав, що прийняті рішення не залишають надії на відновлення мирного господарства, адже репарації з Німеччини нечувано великі. Кейнс пропонував надати американські позики Німеччині, бо вважав, що лише в такому разі Німеччина зможе виплачувати помірні репарації.

У розв'язанні проблем репарацій ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джерелами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), а також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини (21 млрд дол.). У червні 1929 р. план Дауеса був замінений планом Юнга, за умовами якого обсяг репарацій знижувався до 114 млрд марок з терміном виплат упродовж 37 років, а єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і доходи залізниць.