7. Підходи та критерії щодо періодизації господарського розвитку суспільства.

Під періодизацією слід розуміти процес історичного розвитку господарської системи за певними періодами(етапами), які визначаються за науковими критеріями – сутнісною ознакою господарської системи, що пронизує(об*єднує) усіетапи її розвитку та набуває певних особливостей на кожному з них.

Підходи: 1)Формаційний (лінійний) – грунт. на моделі Маркса, в основі підходу покладено принцип екон. детермінізму, тобто, екон. явища і процеси вважають первісними стосовно інших явищ людського життя. Основа моделі- спосіб виробництва як сукупність виробнич. відносин та продиктивних сил. Політич., юрид та ідеолог надбудова- це суспільно-екон. формація. 2) Основний цивілізаційний (нелінійний)– підхід в якому істор. екон. розглядається як сходженя від нижчого ло вищого рівня її роз-ку. В їх основі лежить концепція прогресу. Представники: Десницький вирізняв 4ри стадіїекон розвитку:1) первісний, або мисливський (у т.ч. збиральниц­тво); 2) скотарство; 3) рільництво; 4) комерцію. Ліст виділив 5 стадій, взявши за критерій періодизації найбільш поширений вид господ діяльності людей. 1)стадія дикунства--господар­ство мало привлас-нювальний характер (мисливство, збиральництво, ри­бальство). 2)скотарська (пастуша). 3)ріль-ницька. 4)рільницько-мануфактурна (сільс. господ і ремесло). Організація суспільства — станово-державна. 5)рільницько-мануфактурно-комерційна (рільництво, ремесло (промисловість), торгівля). Орга­нізація суспільства — станово-державна. Мечников намагався довести вирішальну роль рік, морів та океанів у розвитку істор цивілізацій.Видокремив три основні стадії розвитку світової цивілізації як три своєрідні етапи інтеграції людських спільнот: 1) річковий період (старо-давній період); 2) середземноморський період (Середньовіччя); 3) оке­анський період (Новий та Новітній часи).Гільдебранд основу своєї періодизації він поклав явища обміну і виділив 3 послідовні стадії: 1) натуральне гос­подарство (з поч середньовіччя до сер XIII ст.); 2) грошове господ (до кінця XVIIIст.); 3) кредитне госпо­д починаючи з XIXст.Левитський така періодизацію: 1) період замк­нутого натур госпо-дарства; 2) період міського господ, який характер зростанням обміну та торгівлі, цехо­вим ремеслом, а також союзом міст; 3) період народного госпо­д-ва, або грошового та капіталістичного господ.

Дані періодизації мають певні недоліки: відсутність визначеня суттєвих проривів в екон змінних, що характеризують ту чи іншу стадію. Вчені спирались лише на окремі прояви в нееконом інституціях, або на зовнішні події, внаслідок чого їх схеми періодизації не розкривають суто екон чинники, що викликали перехід з однієї стадії до іншої. Такий синтез зробив Маркс, який вперше зумів уніфікувати соціологію та економіку. В центрі уваги Маркса відповідність виробнич. відносин характеру і рівню роз-купродуктив. сил. Маркс поділяв людську історію на такі 5 способів виробництва, або суспільних фор­мацій: І) первіснообщинну, або примітивний комунізм; 2) рабо­власницьку; 3) феодальну; 4) капіталістичну; 5) соціалістичну (комуністичну). Маркс одним із перших запропонував продуману філософію історії, підкріпивши її екон теорією, а екон про­грес розглядав як головний двигун суспільного розвитку. Друга група — теорії історичного кругообігу, або циклічно­сті історико-екоиомічного розвитку суспільства. Віко запроваджує метод порівняльного дослідження істор та культурних явищ. У культурній традиції кожно­го з народів виділяє три типи часу: І) релігійна доба (або боже­ственна), 2) героїчна доба (або «поетична»), 3) людська доба (або цивільна).