78.Представники Київської психологічної школи (м.Бунге, д.Піхно, о.Білимович) про шляхи ринкової перебудови суспільства.

Економічна думка Укр.в другій пол. 19 ст. розвивалася переважно в наук. товариствах та універ.,зокрема Київському(Св.Володимира),Харківському,Новоросійському та ін.

Київська псих школа, яка переважно сповідувала ідеї маржиналізму, виступала за розвиток вільного ринку, позитивно оцінюючи роль конку. і приватної власності у становленні капітал. відгосинта критично сприймаючи економ теор марксизму.

Головна увага укр.думки пореформеного періоду була зосереджена на пит. розвитку ринкового господ., становленні нових господ форм, подолання відставання в соц-економічному розвитковівід країн Західної Європи.

Послідовним прибічником ліквідації економ. основ кріпосництва та підготовки умов для ринкової еволюції сус-ва був також одним із провідних економістів др.пол 19 ст., засновник Київської псих. школи М.Х.Бунге.

Обстоюючи шлях капіталістичного розвитку як історично обумовленого та більш прогресивного, проте був категоричним противником соц.потрясінь, яких зазнала Зах. Європа.Підтримував ідею щодо максим розвитку прив. ініціативи,яка слугує суспільним інтересам.Відзначав прогресивність акціонерної форми власності, вважав позитивним процес концентрації вир-ва та банківської справи.Вважав необхідність створення конкурентного середовища.Ідея необхідності активного регулювання економічних процесів з боку держави.Аналізуав також негативні риси капіталастичної системи гос-ва: протилежність інтересів робітників і підприємців, занепад дрібних підприємств, відсталість с/г.Але при тому в ринковому гос-ві убачав і великий потенціал, за рахунок якого можна вирішити назрілі екон. та політ, питання.

О.Білимович, зокрема, не поділяючи взглядів К. Маркса стверджував, що затрати праці — це не єдина умова товарного обміну. Ha думку вченого, якщо товар позбавлений корисності, він не може бути предметом купівлі-продажу на ринку, а отже і не має мінової цінності. У своїх дослідженнях ринкової ціни Білимович наголошував на необхідності поєднання об'єктивних факторів у вигляді затрат праці та рідкісності благ, суб'єктивних — у вигляді потреб та їхньої корисності, а також чинників неекономічного порядку (соціальних, культурних, політичних тощо). Тільки з таких позицій можна пояснити механізм попиту й пропонування, а також зрозуміти сутність обміну та ринкової ціни.

Ринок як комплексне, системне утворення був також предметом дослідження В.Желєзнова. Він зокрема, зазначав, що під ринком розуміє одну із сторін сучасної екон організації на основі функціонування якого не тільки реально визначається сукупність суспільних потреб, але й забезпечується еквівалентність процесів обміну та рівноважний розвиток економічної системи в цілому. Відомий учений-економіст М. Бунге, професор, згодом ректор Київського університету, а у 80-ті pp. — міністр фінансів Росії, критично ставився до ідей класичної школи політичної економії. Він став фундатором Київської психологічної школи, яка згодом здобула високу оцінку на Заході. Бунге вказував на велике значення для розвитку політичної економії правильного визначення її предмета і вважав, що складність такого визначення пояснюється нечіткими позиціями ліберальної економічної школи та соціалістів. Обстоюючи шлях капіталістичного розвитку як необхідний і природний, М. Бунге критикував соціалістів за те, що вони засуджували існуючий порядок і вбачали свій ідеал у «вигаданих формах суспільного устрою». Цінність речі Бунге визначає її корисністю, «придатністю», величина якої залежить від попиту і пропозиції. Згодом він розробив теорію цінності на засадах психологічної школи і визначив цінність як «корисність»