42. Відродження, Реформація і Просвітництво, їх сутність та роль у становленні суспільства з ринковою економікою в країнах Європейської цивілізації.

Період Відродження, Реформації та Просвітництва припадає на XVI – першу половину XVII ст. Це ті важливі чинники, що вплинули на господарське життя суспільства в період розпаду феодалізму.

Якісні зміни, що стосувалися насамперед духовно-культурної сфери відбулись у країнах Західної Європи.

Епоха Відродження (Ренесанс) (XV- сер. XVII) – революційна епоха, коли в країнах Західної Європи відбувається відновлення ідей, цілей, культури, архітектури, духу Античності.

Суть Відродження:

• зростання потреби в знаннях (винахід техніки друкарства; поширення світських шкіл разом із церковними; розвиток природничих наук, літератури, мистецтва);

• падіння престижу католицької церкви (поява нових релігій, зокрема, протестантської; поступова відмова від релігійних догм);

• звернення суспільної думки до реальних проблем господарської практики;

• відбувається процес формування територіальних, національних держав;

Реформація (XVI – XVII ст.) -  логічне продовження Відродження, багатоплановий релігійний, соціально-політичний та ідеологічний рух, що охопив країни Центральної та Західної Європи; один із найважливіших чинників, що прискорили розшарування європейських держав на економічно розвинених: Англія, Голландія, Швейцарія, ін., та економ. відсталих: Іспанія, Австрія, Польща.

Суть Реформації:

• утвердження протестантської етики;

• зміни в суспільній свідомості;

• утвердження протестанських релігій: кальвінізм, лютеранство, англіканство.

Просвітництво (середина XVII — XVIII ст.) — інтелектуальний та духовний рух, що базувалась на антифеодальних та антиабсолютистських настроях.

Суть Просвітництва:

• суспільні відносини на основі розуму, "вічної справед­ливості", рівності;

• розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства

• віра в людину, її розум і високе по­кликання,- продовження гуманістичні традиції доби Відродження

Роль:

• розвиток мистецтва, друкарства, природничих наук;

• поява шкіл;

• падіння престижу та впливу католицької церкви;

• мінімізація ролі церкви за рахунок протестантських течій;

• протестантська етика як етика буржуазії;

• зміна уявлення про місце людини в господарській діяльності.

43. Суть і значення демократичної, промислової та освітньої революцій для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації.

Суть демократичної революції: очолювана буржуазією, яка прагнула змінити політичну систему. Боротьба велася за відміну феодальних повинностей, кріпацтва та ін. форм особистої залежності і часто супроводжувалися національно-возвольною боротьбою. докорінно змінили політичну та соціальну систему суспільства; Задеклару­вали свободу й рівність усіх громадян держави проти привілеїв пануючої аристо­кратії. Демократичні революції стали також висхідною точкою у фор­муванні національних держав на основі спільної культури, мови та етнічної належності людей, їх рівності. Відбувається поділ влади на законодавчу, су­дову і виконавчу. Формування внутрішнього ринку та його інститутів.  Основою взаємовідно­син у такій державі стала солідарність. Створення національної держави забезпечило соціаль­но -політичні умови розвитку ринкової економічної системи.