- •Тема 1. Вступ. Кінематика поступального руху.
- •Вступ. Кінематика поступального руху (2 год.)
- •1. Основні поняття механіки.
- •2. Радіус-вектор. Переміщення. Траєкторія. Пройдений шлях.
- •Тема 2. Кінематика обертального руху. Кінематика обертального руху (2 год.)
- •Основні поняття кінематики обертального руху.
- •Основні елементи кінематики рівномірного обертального руху
- •Обертального руху:
- •Обертальний рух:
- •Повне прискорення матеріальної точки, що виконує
- •Момент сили, що діє на і-ту матеріальну точку:
- •Тема 3. Динаміка поступального руху матеріальної точки.
- •Основні поняття динаміки поступального руху матеріальної точки і твердого тіла:
- •Перший закон Ньютона і поняття інерціальної системи відліку
- •Другий закон Ньютона
- •Третій закон Ньютона
- •Закон збереження імпульсу механічної системи
- •Теорема про рух центра мас механічної системи:
- •Тема 4. Закони збереження в механіці. Закони збереження енергії та імпульсу в механіці (2 год.)
- •Тема 5. Динаміка обертального руху. Динаміка обертального руху. (2 год.)
- •Рівняння динаміки обертального руху
- •4.8. Момент імпульсу і момент інерції
- •4.9. Момент сили і момент інерції
- •4.10. Момент інерції геометричного тіла
- •4.11. Теорема Штейнера. Закон додавання моментів інерції
- •4.12. Закон збереження моменту імпульсу
- •2). Приклади виконання закону збереження моменту імпульсу
- •4.13. Кінетична енергія тіла, що обертається
- •Тема 6.Механічний принцип відносності. Механічний принцип відносності. (2 год.)
- •Перетворення Галілея та механічний принцип відносності
- •Механічний рух. Система відліку. Відносність руху. Матеріальна точка. Траєкторія. Шлях і переміщення. Швидкість. Додавання швидкостей. Прискорення.
- •Рівномірний рух
- •Рівноприскорений рух
- •Рівномірний рух по колу. Період і частота. Лінійна і кутова швидкості. Доцентрове прискорення.
- •Перший закон Ньютона.Інерціальна система відліку. Принцип відносності Галілея.
- •Принцип відносності у класичній механиці (прнцип Галілея):
- •Принцип відносності Енштейна:
- •Маса. Сила. Додавання сил. Другий закон Ньютона.Третій закон Ньютона.
- •Гравітаційні сили. Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжіння. Рух тіла з початковою швидкістю під дією сили тяжіння.
- •Закон пружних деформацій (закон Гука)
- •Тема 7. Елементи релятивістської динаміки. Елементи релятивістської динаміки (2 год.)
- •Тема 8. Електростатичне поле. Електростатичне поле (2 год.)
- •Електростатичне поле
- •Гравітаційне поле та його характеристики. Зв’язок напруженості поля з його потенціалом:
- •Тема 9. Провідник в електричному полі. Провідник в електричному полі (2 год.)
- •Розподіл заряду в провіднику. Зв'язок між напруженістю поля в поверхні провідника й поверхневою густиною заряду
- •§2 Електроємність провідників. Конденсатори
- •3 Енергія електростатичного поля
- •3. Енергія зарядженого конденсатора.
- •Основні формули
- •Тема 10. Постійний електричний струм.
- •Постійний електричний струм (2 год)
- •1. Пості́йний струм, його джерела
- •2. Машини постійного струму
- •4. Закон Ома для замкнутого кола.
- •Тема 11. Електричний струм в рідинах і в газах Електричний струм в рідинах та газах (2 год)
- •Тема 12. Магнітне поле у вакуумі. Магнітне поле у вакуумі . (2 год.)
- •Потенціал електричного поля. Напруженість як градієнт потенціалу
- •Напряженность вихревого поля внутри свернутого соленоида
- •Токовый дипольный момент тороида
- •Тороид – основа самоорганизации движения материи
- •Основні формули
- •Тема 13.Явище електромагнітної індукції. Явище електромагнітної індукції (2 год.)
- •Тема 14. Магнітне поле в речовині. Магнітне поле в речовині (2 год.)
- •§1 Феромагнетики
- •§2 Магнітні властивості атомів
- •§3 Діамагнетизм
- •§4 Парамагнетизм
- •Рівняння електродинаміки в диференціальній формі
- •Сгсг ]у вакуумі
- •У середовищі
- •Пояснення
- •[Ред.]Історична довідка
- •Неінваріантність відносно перетворень Галілея
- •Тема 15. Коливання та хвилі Коливання та хвилі (2 год)
- •Коливальний рух. Математичний та пружинний маятники
- •Тема 16. Складання коливань Складання коливань (2 год)
- •Тема 17. Загасаючі коливання Загасаючі коливання (2 год)
- •Тема 18. Вимушені механічні та електромагнітні коливання Вимушені механічні та електромагнітні коливання (2 год)
- •Тема 19. Хвилі Хвилі (2 год)
- •Утворення хвиль в пружному середовищі. Поздовжні і поперечні хвилі. Рівняння біжучої хвилі
- •Тема 20. Фазова і групова швидкість хвилі. Вектор Пойгтінга. Фазова і групова швидкість хвилі. Вектор Пойгтінга (2 год)
- •Тема 21. Електромагнітні хвилі Електромагнітні хвилі (2 год)
- •Сгсг у вакуумі
- •У середовищі
- •Пояснення
- •Історична довідка
- •Неінваріантність відносно перетворень Галілея
- •Енергія електромагнітної хвилі. Густина потоку випромінювання
- •Експеримент:
- •Класифікація радіохвиль по видах, довжині, частотах. Галузі застосування радіохвиль
- •Розповсюдження радіохвиль
- •Закріплення матеріалу
- •Тема 22. Геометрична оптика Геометрична оптика (2 год.)
- •Тема 23. Хвильова оптика. Інтерференція світла. Хвильова оптика. Інтерференція світла (2 год.)
- •Тема 24. Дифракція світла
- •Дифракція світла (2 год.)
- •Принцип Гюйгенса-Френеля
- •Дифракция света
- •4.3. Дифракция Френеля на круглом отверстии и диске
- •4.3.1. Дифракция Френеля на круглом отверстии
- •Тема 24. Ди Дифракционная решетка
- •4.8. Понятие о голографии
- •Тема 25. Поляризація світла.
- •Поляризація світла (2 год.)
- •Поляризация при отражении и преломлении Закон Брюстера
- •Подвійне променезаломлення
- •Тема 26. Квантова оптика
- •Квантова оптика (2 год.)
- •Теплове випромінювання та його рівноважність
- •18.2. Закони теплового випромінювання
- •18.2. 1. Закон Кірхгофа.
- •18.2. 2. Закон Cтефана-Больцмана.
- •18.2. 3. Закон випромінювання Віна.
- •18.2. 4. Закон зміщення Віна.
- •18.2. 5. Формула Релея - Джінса
- •18.2. 6. Гіпотеза та формула Планка
- •18.3. Розрахунок сталих Стефана - Больцмана та Віна за допомогою формули п ланка
- •Тема 27. Елементи квантової механіки.
- •Елементи квантової механіки (2 год.)
- •Співвідношення невизначеностей як прояв корпускулярно-хвильового дуалізму властивостей матерії. Обмеженість механічного детермінізму
- •Тема 28. Рівняння Шредінгера
- •Рівняння Шредінгера (2 год.)
- •Незбуреному стану частинки відповідає енергія
- •Тема 29. Фізика атомів і атомних ядер.
- •Фізика атомів і атомних ядер (2 год)
- •Тема 30. Періодична система елементів.
- •Періодична система елементів (2 год)
- •Тема 31. Атомне ядро.
- •Атомне ядро (2 год)
- •Радіоактивність. Основний закон радіоактивного перетворення атомних ядер
- •20.11. Реакції поділу урану та ядерна енергетика
- •20.12. Реакції синтезу ядер та термоядерна енергетика
- •Реакція синтезу атомних ядер. Проблема керованих термоядерних реакцій
- •Тема 32. Основи статистичної фізики.
- •Основи статистичної фізики (2 год.)
- •Статистична фізика
- •Процеси нерівноважної термодинаміки
- •Основні поняття термодинаміки
- •Термодинамічні потенціали
- •Спряжені термодинамічні змінні
- •Диференціали від термодинамічних потенціалів
- •Фазові перетворення
- •Абсолютна шкала температур
- •Рівноважне випромінювання
- •Нерівноважна термодинаміка
- •Лінійна нерівноважна термодинаміка
- •Відкриті системи далекі від рівноваги
- •Тема 33. Функція розподілу.
- •Функція розподілу (2 год.)
- •Тема 34. Кінетична теорія газів.
- •Кінетична теорія газів (2 год.)
- •Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії
- •Середня кінетична енергія молекул. Молекулярно-кінетичне трактування абсолютної температури
- •Тема 35. Основи термодинаміки.
- •Основи термодинаміки (2 год.)
- •1 Та 2 закони термодинаміки
- •Цикл карно. Ентропія. Реальні гази Основні формули
- •Тема 36. Елементи фізики твердого тіла.
- •Основи фізики твердого тіла (2 год.)
- •Енергія коливань і теплоємність кристалічної решітки
- •4.1. Модель Ейнштейна
- •4.2. Модель Дебая
- •Тема 37. Поняття про зонну теорію твердих тіл.
- •Поняття про зонну теорію твердих тіл (2 год.)
- •Тема 38. Власна провідність напівпровідників.
- •Власна провідність напівпровідників (2 год.)
- •Тема 39. Домішкова провідність напівпровідників.
- •Домішкова провідність напівпровідників (2 год.)
- •1. Механізм електричної провідності напівпровідників
- •1.2. Енергетичні зони
- •1.3. Рухливість
- •2. Власна щільність
- •3. Види напівпровідників
- •3.1. За характером провідності
- •3.1.1. Власна провідність
- •3.1.2. Домішкова провідність
- •3.2. По виду провідності
- •3.2.1. Електронні напівпровідники ( n-типу)
- •3.2.2. Діркові напівпровідники ( р-типу)
- •Тема 40. Елементи квантової теорії електропровідності металів. Елементи квантової теорії електропровідності металів (2 год)
- •Ефект Пельтьє
- •Відкриття ефекту Пельтьє
- •Пояснення ефекту Пельтьє
- •Застосування ефекту Пельтьє Модулі Пельтьє
- •Тема 41. Випрямлення на контакті метал-напівпровідн Випрямлення на контакті метал-напівпровідник (2 год)
- •Эффект Шоттки
- •Тема 42. Напівпровідникові діоди та транзистори.
- •Напівпровідникові діоди та транзистори (2 год)
- •Коливань решітки, згідно квантової механіки, можна зіставити квазічастинки - фонони. Кожному коливан Напівпровідниковий діод
- •4.2. Транзистор
- •5. Типи напівпровідників в періодичній системі елементів
- •6. Фізичні властивості і застосування
Тема 19. Хвилі Хвилі (2 год)
Мета: Навчитись розрізняти різні види хвиль. Вивести хвильове рівняння.
План
Пружні хвилі.
Рівняння плоскої хвилі.
Поперечні
та поздовжні хвилі. Довжина хвилі.
Хвильове рівняння
Утворення хвиль в пружному середовищі. Поздовжні і поперечні хвилі. Рівняння біжучої хвилі
Розглянемо пружне середовище, між частинками якого існують сили взаємодії, що перешкоджають тому або іншому виду його деформації. Тіло, яке коливається в пружному середовищі, періодично діє на прилеглі до нього частинки середовища, виводячи їх з положення рівноваги і змушуючи здійснювати вимушені коливання. При цьому середовище поблизу тіла деформується і в ньому виникають пружні сили. Ці сили діють як на прилеглі до тіла частинки, намагаючись повернути їх у положення рівноваги, так і на віддаленіші від тіла частинки, виводячи їх з положення рівноваги. Віддаленіші від тіла області середовища поступово втягуються в коливальний рух.
Процес поширення коливань в суцільному середовищі, яке неперервно розподілене в просторі і має пружні властивості, називається механічним хвильовим процесом, або механічною хвилею.
При поширенні хвилі частинки се-редовища не рухаються разом з хвилею, а коливаються біля свого положення рівно- ваги. Основна властивість всіх хвиль є перенос енергії без переносу речовини.
Пружними (або механічними) хвилями називаються механічні збурення, що поширюються у пружному середовищі. Пружні хвилі бувають поперечні і поздовжні.
У поперечних хвилях частинки се-редовища коливаються в площинах, які перпендикулярні до напрямку поширення хвилі (рис. 29). Поперечні хвилі можуть поширюватись в середовищі, в якому виникають пружні сили при деформації зсуву, тобто лише у твердих тілах.
У поздовжніх хвилях частинки ко-ливаються в напрямку поширення хвилі (рис. 30). Ці хвилі можуть поширюватись в середовищах, в яких виникають пружні сили при деформації стиску і розтягу, тобто у твердих, рідких і газоподібних тілах.
Пружна хвиля називається гармо-нічною, якщо відповідні їй коливання час- тинок середовища є гармонічними.
Нехай поперечна гармонічна хвиля поширюється вздовж осі .
На рис. 31 наведено залежність між зміщенням частинок середовища, що беруть участь у хвильовому процесі, і відстанню цих частинок від джерела коливань для якогось фіксованого моменту часу.
Відстань між найближчими частин-ками, що коливаються в однаковій фазі, називається довжиною хвилі . Довжина хвилі дорівнює тій відстані, на яку поширюється певна фаза коливань за період:
і .
Нехай точка, від якої йдуть коливання, коливається в суцільному середовищі. Коливання поширюються від центра у всі боки.
Поверхня, до якої доходить коливання в деякий момент часу, називається фронтом хвилі. Фронт хвилі – це поверхня, яка відокремлює частину простору, уже залучену у хвильовий процес, від області, в якій коливання ще не виникли.
Поверхня, в якій всі частинки коливаються в однаковій фазі, називається хвильовою.
Хвильову поверхню можна провести через довільну точку простору, який охоплений хвильовим процесом. Отже, хвильових поверхонь існує нескінченна множина, а хвильовий фронт в кожний момент часу лише один. Хвильові поверхні залишаються нерухомими, а хвильовий фронт весь час переміщується.
Хвильові поверхні можуть бути довільної форми.
Хвиля називається плоскою, якщо її хвильові поверхні мають вигляд площин, які паралельні площині, що проходить через джерело хвиль.
Хвиля називається сферичною, якщо її хвильові поверхні мають вигляд концентричних сфер. Центр цих сфер називається центром хвилі.
Напрямки, в яких поширюються коливання, називаються променями. В ізотропному середовищі промені перпендикулярні до фронту хвилі.
Поширення в пружному середовищі механічних збурень, збуджених джерелом хвиль, пов’язане з перенесенням хвилями енергій. Тому такі хвилі називаються біжучими хвилями.
Рівнянням хвилі називається вираз, який дає зміщення коливної частинки як функцію її координат і часу .
Розглянемо плоску хвилю, яка по- ширюється вздовж осі і збуджується в площині (рис. 32). Нехай коливання в цій площині мають вигляд:
.
Знайдемо вигляд коливання частинок у площині, що відповідає довільному значенню . Для того, щоб пройти шлях від площини до цієї площини, хвилі потрібен час , де – швидкість поширення хвилі. Отже, коливання частинок, що лежать у площині , будуть запізнюватись на час від коливань частинок у площині , тобто матимуть вигляд:
Введемо величину, яка називається хвильовим числом:
.
Тоді рівняння біжучої плоскої хвилі, що поширюється вздовж осі , має такий вигляд:
,
де – амплітуда коливань, яка називається амплітудою хвилі; – циклічна частота хвилі; – початкова фаза коливань в площині . Величина дорівнює фазі коливань у довільній площині з координатою і називається фазою плоскої хвилі.
Зафіксуємо певне значення фази:
.
Цей вираз визначає зв’язок між часом і тим місцем , в якому фаза має зафіксоване значення. Величина дає швидкість, з якою переміщається дане значення фази. Продиференціюємо вираз для фази:
.
Звідси
.
Отже, швидкість поширення хвилі є ніщо інше, як швидкість переміщення фази хвилі і її називають фазовою швидкістю.
Якщо плоска хвиля поширюється в довільному напрямку, то
,
де – вектор, який дорівнює за модулем хвильовому числу і має напрям нормалі до хвильової поверхні.
,
Електромагнітна хвиля — процес розповсюдження електромагнітної взаємодії в просторі.
|
Рівняння
Електромагнітні хвилі описуються загальними для електромагнітних явищ рівняннями Максвелла. Навіть у випадку відсутності у просторі електричних зарядів і струміврівняння Максвелла мають відмінні від нуля розв'язки. Ці розв'язки описують електромагнітні хвилі.
У випадку відсутності зарядів і струмів рівняння Максвелла набирають наступного виду:
,
,
,
.
Застосовуючи операцію rot до перших двох рівнянь можна отримати окремі рівняння для визначення напруженості електричного і магнітного полів
Ці рівняння мають типову форму хвильових рівнянь. Їхніми розв'язками є суперпозиція виразів наступного типу
,
,
де - певний вектор, який називається хвильовим вектором, ω - число, яке називається циклічною частотою, φ - фаза. Величини та є амплітудами електричної та магнітної компоненти електромагнітної хвилі. Вони взаємно перпендикулярні й рівні за абсолютною величиною. Фізична інтерпретація кожної із введених величин дається нижче.
Характеристики
У вакуумі електромагнітна хвиля розповсюджується із швидкістю, яка називається швидкістю світла. Швидкість світла є фундаментальною фізичною константою, яка позначається латинською літерою c. Згідно із основним постулатом теорії відносності швидкість світла є максимально можливою швидкістю передачі інформації чи руху тіла. Ця швидкість складає 299 792 458 м/с.
Електромагнітна хвиля характеризується частотою. Розрізняють лінійну частоту ν й циклічну частоту ω = 2πν. В залежності від частоти електромагнітні хвилі належать до одного із спектральних діапазонів.
Іншою характетистикою електромагнітної хвилі є хвильовий вектор . Хвильовий вектор визначає напрямок розповсюдження електромагнітної хвилі, а також її довжину. Абсолютне значення хвильoвого вектора називають хвильовим числом.
Довжина електромагнітної хвилі , де k - хвильове число.
Довжина електромагнітної хвилі зв'язана з частотою через закон дисперсії. У порожнечі цей зв'язок простий:
.
Часто дане співвідношення записують у вигляді
.
Електромагнітні хвилі із однаковою частотою й хвильовим вектором можуть розрізнятися фазою.
У порожнечі вектори напруженості електричного й магнітного полів електомагнітної хвилі обов'язково перпендикулярні до напрямку розповсюдження хвилі. Такі хвилі називаються поперечними хвилями. Математично це описується рівняннями та . Крім того, напруженості елекричного й магнітного полів перпендикулярні одна до одної й завжди в будь-якій точці простору рівні за абсолютною величиною: E = H [1]. Якщо вибрати систему координат таким чином, щоб вісь z збігалася з напрямком поширення електромагнітної хвилі, існуватимуть дві різні можливості для напрямків векторів напруженості електричного поля. Якщо електичне поле направлене вздовж осі x, то магнітне поле буде направлене вздовж осі y, і навпаки. Ці дві різні можливості не виключають одна одну й відповідають двом різним поляризаціям. Детальніше це питання розбирається в статті Поляризація електромагнітної хвилі.
Спектральні діапазони
Спектральні діапазони з виділеним видимим світлом
В залежності від частоти чи довжини хвилі (ці величини пов'язані між собою), електромагнітні хвилі відносять до різних діапазонів. Хвилі в різних діапазонах різним чином взаємодіють із фізичними тілами.
Електромагнітні хвилі з найменшою частотою (або найбільшою довжиною хвилі) належать дорадіодіапазону. Радіодіапазон використовується для передачі сигналів на віддаль за допомогою радіо,телебачення, мобільних телефонів. У радіодіапазоні працює радіолокація. Радіодіапазон розділяється на метровий, дицеметровий, сантиметровий, міліметровий, в залежності від довжини електомагнітної хвилі.
Електромагнітні хвилі з вищою частотою належать до інфрачервоного діапазону. В інфрачервоному діапазоні лежить теплове випромінювання тіла. Реєстрація цього випроміювання лежить в основі роботи приладів нічного бачення. Інфрачервоні хвилі застосовуються також для вивчення теплових коливань у тілах і допомагають встановити атомну структуру твердих тіл, газів та рідин.
Електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 400 нм до 760 нм належать до діапазону видимого світла. В залежності від частоти й довжини хвилі видиме світло розрізняється за кольорами.
Хвилі з довжиною меншою за 400 нм називаються ультрафіолетовими. Людське око їх не розрізняє, хоча їхні властивості не дуже відрізняються від властивостей хвиль видимого діапазону. Більша частота, а, отже, й енергія квантів такого світла призводить до більш руйнівної дії ультрафіолетових хвиль на біологічні об'єкти. Земна поверхня захищена від шкідливої дії ультрафіолетових хвиль озоновим шаром. Для додаткового захисту природа наділила людей темною шкірою. Проте ультрафіолетові промені потрібні людині для продукування вітаміну D. Саме тому люди в північних широтах, де інтенсивність ультрафіолетових хвиль менша, втратили темне забарвлення шкіри.
Електромагнітні хвилі ще вищої частоти належать до рентгенівського діапазону. Вони називають так тому, що їх відкрив Рентген, вивчаючи випромінювання, яке утворюється при гальмуванні електронів. В закордонній літературі такі хвилі заведено називати X-променями, поважаючи бажання Рентгена, щоб промені не називали його іменем. Рентгенівські хвилі слабо взаємодіють із речовиною, сильніше поглинаючись там, де густина більша. Цей факт використовується в медицині для рентгенівської флюорографії. Рентгенівські хвилі застосовуються також для елементного аналізу та вивчення структури кристалічних тіл.
Найвищу частоту й найменшу довжину мають γ-промені. Такі промені утворюються внаслідок ядерних реакцій і реакцій між елементарними частинками. γ-промені мають велику руйнівну дію на біологічні об'єкти. Проте вони використовуються у фізиці для вивчення різних характеристик атомного ядра.
Енергія електромагнітної хвилі
Енергія електромагнітної хвилі визначається сумою енергій електричного й магнітного поля. Густина енергії в певній точці простору задається виразом:
.
Усереднена по часу густина енергії дорівнює.
,
де E0 = H0 - амплітуда хвилі.
Важливе значення має густина потоку енергії електромагнітної хвилі. Вона зокрема визначає світловий потік у оптиці. Густина потоку енергії електромагнітної хвилі задаєтьсявектором Умова-Пойнтінга.
Електромагнітна хвиля в середовищі
Розповсюдження електромагнітних хвиль у середовищі має ряд особливостей порівняно із розповсюдженням у порожнечі. Ці особливості зв'язані із властивостями середовища й загалом залежать від частоти електромагнітної хвилі. Електрична та магнітна складова хвилі викликають поляризацію й намагнічування середовища. Цей відгук середовища неодинаковий у випадку малої й великої частоти. При малій частоті електромагнітної хвилі, електрони й іони речовини встигають відреагувати на зміну інтенсивності електричного й магнітного полів. Відгук середовища відслідковує часові коливання в хвилі. При великій частоті електрони й іони речовини не встигають зміститися протягом періоду коливання полів у хвилі, а тому поляризація та намагнічення середовища набагато менші.
Електромагнітне поле малої частоти не проникає в метали, де багато вільних електронів, які зміщуються таким чином, що повністю гасять електромагнітну хвилю. Електромагнітна хвиля починає проникати в метал при частоті більшій за певну частоту, яка називається плазмовою частотою. При частотах менших за плазмову частоту електромагнітна хвиля може проникати в поверхневий шар металу. Це явище називається скін-ефектом.
У діелектриках змінюється закон дисперсії електромагнітної хвилі. Якщо в порожнечі електромагнітні хвилі розповсюджуються із сталою амплітудою, то у середовищі вони затухають, внаслідок поглинання. При цьому енергія хвилі передається електронам чи іонам середовища. Загалом закон дисперсії за відсутності магнітних ефектів набирає вигляду
де хвильове число k - загалом комплексна величина, уявна частина якої описує зменшення амплітуди елетромагнітної хвилі, - залежна від частоти комплекснадіелектрична проникність середовища.
В анізотропних середовищах напрямок векторів напруженості електричного та магнітного полів не обов'язково перпендикулярний напрямку розповсюдження хвилі. Проте напрямок векторів електричної та магнітної індукції зберігає цю властивість.
У середовищі при певних умовах може розповсюджуватися ще один тип електромагнітної хвилі - повздовжня електромагнітна хвиля, для якої напрям вектора напруженості електричного поля збігається із напрямком розповсюдження хвилі.
Корпускулярно-хвильовий дуалізм
На початку двадцятого століття для того, щоб пояснити спектр випромінювання абсолютно чорного тіла, Макс Планк припустив, що електромагнітні хвилі випромінюютьсяквантами з енергією пропорційною частоті. Через кілька років Альберт Ейнштейн, пояснюючи явище фотоефекту розширив цю ідею, припустивши, що електромагнітні хвилі поглинаються такими ж квантами. Таким чином, стало зрозумілим, що електромагнітні хвилі характеризуються деякими властивостями, які раніше приписувалися матеріальним частинкам, корпускулам.
Ця ідея отримала назву корпускулярно-хвильового дуалізму.
Довжина, м |
Частота, Гц |
Найменування |
106-104 |
3∙102-3∙104 |
Наддовгі |
104-103 |
3∙104-3∙105 |
Довгі (радіохвилі) |
103-102 |
3∙105-3∙106 |
Середні (радіохвилі) |
102-101 |
3∙106-3∙107 |
Короткі (радіохвилі) |
101-10-1 |
3∙107-3∙109 |
Ультракороткі |
10-1-10-2 |
3∙109-3∙1010 |
Телебачення (НВЧ) |
10-2-10-3 |
3∙1010-3∙1011 |
Радіолокація (НВЧ) |
10-3-10-6 |
3∙1011-3∙1014 |
Інфрачервоне випромінювання |
10-6-10-7 |
3∙1014-3∙1015 |
Видиме світло |
10-7-10-9 |
3∙1015-3∙1017 |
Ультрафіолетове випромінювання |
10-9-10-12 |
3∙1017-3∙1020 |
Рентгенівське випромінювання (м'яке) |
10-12-10-14 |
3∙1020-3∙1022 |
Гамма-випромінювання (жорстке) |
≤10-14 |
≥3∙1022 |
Космічні промені |
В системі СІ одиниці вимірювання напруженості електричного й магнітного полів різні, тож вони лише пропорційні одна одній. У цьому полягає великий недолік системи СІ з точки зору фізичної ясності.