118. Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.

Повноваження, що здійснюють органи місцевого самовряду­вання, зазвичай різні у різних країнах, але їм притаманне загаль­не правило — вирішувати тільки місцеві справи. Умовно їх мож­на поділити на певні групи:

- повноваження в соціальній сфері (допомога малозабезпече­ним, будівництво шкіл, лікарень, дешевого житла, утримання бу­динків для пристарілих тощо);

- управління муніципальною власністю (встановлення правил забудови, відкриття підприємств та установ, що надають послуги населенню);

- керівництво і розвиток комунального господарства (розви­ток місцевого транспорту, дорожнє будівництво, охорона нав­колишнього середовища, нагляд за містобудуванням, водо-газапостачання та енергозабезпечення, прибирання вулиць, во­дойм тощо);

- охорона громадського порядку (встановлення правил у гро­мадських місцях, санкціонування мітингів, демонстрацій, пікетів, здійснення санітарного нагляду, іноді патрульна та охоронна служба, що здійснюється поліцейськими підрозділами які пере­бувають у підпорядкуванні місцевих органів тощо);

- бюджетно-фінансова сфера (встановлення та стягнення місце­ві^ "Податків, формування та затвердження місцевого бюджету (щорічного та довгострокового)). Зазвичай місцеві органи фор­мують прибутки двома шляхами: місцеві джерела надходжень (податки, штрафні санкції, компенсації, мито) та центральні (суб­сидії центральної влади);

- законодавча діяльність (доповнення федерального та розробка місцевого законодавства).

119. Форми урядового контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування.

Адміністративна опіка передбачає, що рішення органів місце­вого самоврядування набирають сили після схвалення місцевим адміністратором, що призначений уповноваженим органом. При здійсненні адміністративного нагляду адміністратор у визначе­ний час може перевірити тільки законність рішень органів місце­вого самоврядування. Якщо заперечень не надійшло, рішення набирає чинності. Адміністратор оскаржити рішення може тільки в судовому порядку, а органи місцевого самоврядування, в свою чергу, у судовому порядку захищають свої інтереси.

Іноді за здійснення дій, що суперечать кон­ституції чи законам, за невиконання поставлених центральною владою завдань, за неефективної роботи, відсутності сталої більшості та з міркувань національної безпеки передбачається мож­ливість розпуску органу місцевого самоврядування або відставка його керівництва (Італія).

120. Основи конституційного права Франції.

Форма правління – президентсько-парламентська республіка

За формою територіального устрою - складна унітарна держава

За формою політичного режиму – демократія

Конституція (4 жовтня 1958): писана, некодифікована, жорстка

Особливості:

1. Джерела Конституції:

- Конституція 1958 року;

- Преамбула Конституції 1946 рік;

- Декларація прав людини і громадянина.

2. Вперше на конституції рівні права закріплені народовладдя, народний суверенітет.

3. Конституція встановила напів. Президентську республіку з демократичним режимом (раціональний міністреріалізм).

4. За способом зміни Конституції є дуже жорсткою.

Глава держави - президент. Президент Франції обирається загальним прямим голосуванням строком на 5 років. Президент обирається абсолютною більшістю голосів. На сьогоднішній день Президентом Французької республіки є Ніколя Саркозі, обраний 22 квітня і 6 травня 2007 року.

Повноваження:

- призначає прем'єр-міністра і за поданням останнього - міністрів без затвердження їх парламентом;

- має право розпускати Національні збори (нижню палату);

- має право після попередніх консультацій з головою Національних зборів призначати нові вибори;

- головує у Раді міністрів;

- є верховним головнокомандувачем збройними силами;

- виносить на референдум проекти законів;

- оприлюднює закони;

- може вживати будь-яких надзвичайних заходів, які "диктуються обставинами";

- очолює Вищу раду магістратури.

- стежить за дотриманням конституції

- деякі акти потребують контрасигнації

Законодавча влада здійснюється парламентом, який складається з двох палат: Національних зборів (нижня палата) і Сенату (верхня палата).

- Депутати Національних зборів обираються за мажоритарною системою строком на 5 років. складається з 577 членів.

- Сенат. Ця палата створюється в основному триступеневими виборами. Сенатори обираються на 9 років у колегіях у кожному з департаментів. Палата оновлюється на 1/3 щороку, що приводить до зменшення впливу виборчого корпусу на склад Сенату і не дає йому можливості різко змінювати політичний курс.

Повноваження:

- приймає звичайні (прості) органічні та конституційні закони. Законодавче регулювання суспільних відносин шляхом прийняття звичайних законів обмежено ст. 34 Конституції, в якій міститься перелік питань про законодавчі повноваження парламенту. Відносини, що виходять за межі цих повноважень, належать до компетенції уряду.

- Законодавча ініціатива належить прем'єр-міністру і парламентарям. Президент республіки формально таким правом не володіє.

- контроль за діяльністю уряду (інтерпеляція)

- створю особливі суди (Висока палата правосуддя, Суд правосуддя республіки)

- оголошення війни, стану облоги та ратифікації міжнародних договорів.

- оголошення амністії

Виконавча влада

Виконавча влада здійснюється Президентом і Радою Міністрів (урядом). Президент призначає прем'єр-міністра і за його поданням - міністрів. Член парламенту не може бути одночасно членом уряду.

Повноваження:

- призначає на вищі державні посади

- проведення референдуму

- суб’єкт законодавчої ініціативи

- забезпечує соціальний, економічний, культурний розвиток країни

Колективна відповідальність перед нижньою палатою.

Судова влада

Конституційна рада - вищий орган, який здійснює контроль над дотриманням Конституції. До ради входять 9 членів, які призначаються на 9 років (їхній мандат не відновлюється), і всі колишні президенти республіки довічно. Конституційна рада оновлюється на третину кожні З роки. Троє членів ради призначаються президентом, троє - головою Національних зборів. Конституційна рада здійснює контроль за виборами президента, депутатів і сенаторів, стежить за правильністю проведення референдумів і оголошує їх результати. Запити до цього органу можуть надсилати президент, прем'єр-міністр, голови обох палат парламенту, а також група депутатів або сенаторів, що налічує не менше 60 осіб. Рішення Конституційної ради оскарженню не підлягають. Вони обов'язкові для всіх органів державної влади, адміністративних і судових органів.

Судова влада складається з 4 гілок:

1) Громадські суди (дрібні суперечки, вирішуються непрофесійними суддями – медіаторами, що призначаються місцевими радами)

2) Суди загальної юрисдикції (цивільні і кримінальні справи)

3) Спеціальні суди (неповнолітні, війскові, комерція, торгівля; Високої палати правосуддя (розгляд справ вищих посадових осіб), Суд правосуддя республіки - для розгляду справ членів уряду з приводу злочинів або деліктів, вчинених ними при виконанні своїх функцій, судить президента)

4) Адміністративні суди