45. Стильові тенденції в укр. Прозі 20-30х років XX ст. (м.Хвильовий, Григорій Косинка та ін)

Доба революції та громадянської війни урвала процес нагромадження змістового й зображального потенціалу укр. прози. Малі прозові форми демонстрували широкий спектр стильових манер, хоча у перші роки переважають експресивність (М.Хвильовий, І.Дніпровський, І.Сенченко), елементи імпресіонізму (М.Івченко, Г.Косинка, почасти В.Підмогильний), орнаментальність в оформленні психологічної новели (М.Хвильовий, А.Головко, Г.Косинка, П.Панч). з'являються оповідання з філософським забарвленням (В.підмогильний, А.Любченко), позначені романтикою духовного аристократизму (Ю.Яновський); цікаві експерименти в прозі роблять футуристи (радикальна деструкція лексики і синтаксису, творили свою алогічну мову). Визначну роль у становленні та розвитку прози відіграє повість. У 20ті роки жанрова палітра укр. повісті збагатилася мотивами політичного детективу й політичної сатири(Ю.Смолич), світового революційного пригодництва(О.Досвітній), історичного біографізму(С.Васильченко) та історичного детективу (М.Горбань). з кінця 20х років провідне місце в укр. прозі належить романові. «Американці» (1925) О.Досвітнього, «Бур'ян»(1927) А.Головка – перші твори цього жанру в літ. цієї доби. У розмаїтті стильових пошуків тогочасної прози однією з найперспективніших тенденцій була новаторська тенденція «модерністського» характеру – спроба очуднення, гострого експериментування з формою, парадоксального конструювання, демонстрування деструкції, намагання поєднати психологізм з напруженою інтригою, з ігровим сюжетом(М.Йогансен). у добу експериментування, коли в прозі перевага надавалася фабулі та сюжету або ж суб'єктивній ліричній імпровізації із структурно підкресленою індивідуалізацією синтаксису та ритмомелодики, розробляв «традиційну» психологічну, трохи імпресіоністично забарвлену прозу В.Підмогильний.

До найбільших здобутків укр. літ-ри 20-30х років можна віднести досить активний розвиток історичної прози. Народжувався зовсім новий жанр – революційно-пригодницький роман (О.Досвітній, О.Слісаренко, Г.Шкурупій).

46. Своєрідність художнього осмислення трагізму громадянської війни у творах Миколи Хвильового.

Героїко – романтичні новели «Солонський яр», «Легенда», «Кіт у чоботях» - ранні твори. Герої – революціонери постають швидше як символічні узагальнення, ніж індивідуалізовані характери. Але Хвильовий був надто прозірливим і чесним митцем, щоб закривати очі на невідповідність між ідеалом і його реальним втіленням.

«Солонський яр» - конфлікт твору визначає протистояння мешканців двох сіл: Млинки і Солонський Яр. У Млинках панує дух одвічних хліборобів, статечних господарів, у С.Я. – злодійський дух. С.Я. – «природна фортеця», мешканці якої живуть за рахунок грабунків, боротьба голови Млинківської ради Савка Гордієнка із солончанами є головною сюжетною лінією твору. Поява цілеспрямованої, мужньої людини у критичний момент поступово змінює атмосферу в Млинках. Ця лінія сюжету більше за все цікавить автора. На початку твору автор подає узагальнений психологічний портрет млинківської громади. Це традиційний селянський світ, у відповідь на напади солончан вони лише чухали потилиці, але наражатись на кулі не хотіли. Ситуація ставала дедалі загрозливішою, тож млин чани зрешту погоджуються воювати з бандитами. Сміливість Савка поступово звільняє селян від страху. Та справжню рішучість виявляють селяни, коли Савка гине.

«Кіт у чоботях» - це одна з найвідоміших новел. Тема твору: «показ жінки в революції та революції в образ жінки». Героїня твору – Гапка, «товариш Жучок». Автор порівнює її з котом у чоботях – так кумедно вона була зодягнена, крім того, «Кіт у чоботях – це ще з дитячої казки, миле і кумедне». Жінка їздить з загоном червоноармійців, допомагає їм у всьому. Малограмотна, вона прочитала брошуру «Что такое комунізм?». І скрізь возить її за собою, за що її і прозвали походним Леніним. Тільки пізніше ми дізнаємося про її минуле: життя в селі, народження дитини, яку повісив на ліхтарі козак, з того часу Гапка і приєдналася до червоної армії. Автор уже в перші пореволюційні роки інтуїцією художника відчув майбутні страшні тенденції в новому «світлому» сус-ві: знецінення людини, компроміси з власною совістю, нехтування принципів гуманізму, страх у душах колишніх відважних бійців,які творили щоденний «невеликий» подвиг.

Трагедійного звучання набуває образ жінки у новелі «Мати». Адже жінка берегиня роду. Носій його традицій. Але це доповнюється ще одним штрихом: ціною власного життя рятувати дітей від жорстокості та абсурдності світу, поділеного на класи, непримиренні ворожі табори. Мати – втілення самопожертви і безмежної любові, вона також уособлює Україну, розіп’яту на хресті братовбивчих революційних потрясінь.

«Я (Романтика)».