76. Національно-культурне життя в Україні після проголошення незалежності.

З 1991 р. – року проголошення незалежності України і розбудови незалежної української держави – виникають принципово нові умови для розвитку культури, вільної від диктату комуністичної ідеології та тиску тоталітарного режиму. Чимало творів нового смислового ґатунку з’явилось в майстернях художників, письменників, драматургів.

. Сучасна людина починає усвідомлювати, що культурна самобутність її народу невіддільна від культурної самобутності інших народів, що всі ми підпорядковані "законам" культурної комунікації. Особливістю сучасного стану української культури є формування, поряд із традиційною культурою, образу нової культури. Перший образ відображений, насамперед, ідеями історичної і органічної цілісності та спадковості традицій. Новий образ – усе більше асоціюється з глобальними ідеями, єдністю людства та його долі. Планетарне мислення стає домінуючим, народжується новий тип людини і нові картини світу у творах мистецтва.

Однією із особливостей вітчизняної культури є новий тип культурної комунікації, що характеризується:

- всезростаючою здатністю до розуміння чужої культури;

- визнанням іншої культурної самобутності, іншої істини, вмінням включати їх у свою позицію і своє світобачення;

- визнанням правомірності існування багатьох поглядів на істину, умінням будувати діалогічні відношення і йти на розумний компроміс;

- зростанням ваги усвідомленої рефлексії, виробленням нових способів вирішення культурних проблем.

Панораму культурного життя України в новому ідеологічному просторі відбиває активна виставкова діяльність митців як всередині країни, так і за її межами:

- у живопису та графіці: С.Поярков, А.Блудов, П.Бевза, В.Шерешевський, С.Лопухова, Е.Бельський, В.Шкарупа, С.Принь, А.Гідора, В.Макєєв, Т.Свірелі, Б.Єгіазарян, В.Куць, І.Горін, Н.Яковчук, С.Савченко, О.Малих та ін.;

- у скульптурі: П.Пінчук, О.Денисенко, Р.Романишин, О.Дергачов, Н.Дерев’янко, Є.Дерев’янко, Б.Бистров, В.Микитенко, О.Кузьмін, О.Смірнов, О.Сухоліт та ін.;

- у декоративно-прикладному мистецтві: А.Бокотей, О.Янковський, В.Гінзбург, О.Шевченко, Р.Петрук, І.Тарнавський, які працюють у техніці скла та вітража; Б.Данілов, Л.Богінський, З.Береза, І.Береза, Н.Ісупова, Н. та С.Козак, які працюють у кераміці; Л.Жоголь, Г.Забашта, Г.Грищенко, Т.Місковець, О.Мороз, М.Кірницька, Н.Максимова, Н.Шимін, В.Хоменко, О.Потієвська, які працюють у текстилі; О.Федоров, Є.Заварзін, Г.Корнієнко, С.Вольский та ін., які працюють у галузі сучасного ювелірного дизайну.

Одним із найяскравіших представників сучасного українського мистецтва є живий класик українського живопису Іван Марчук (нар. 1936 р.) – український авангардист, імпресіоніст, конструктивіст, сюрреаліст та гіперреаліст. Мистецтво Івана Марчука пройшло випробування часом – радянська влада намагалася заборонити його твори, і, хоча творчій шлях художника починається у 1970-ті роки, свого визнання майстер отримав тільки за часів української незалежності. Сьогодні твори Марчука є відомими і вшанованими по всьому світі – його картини демонструються не тільки в Україні, а й у виставочних залах Торонто, Нью-Йорка, Сіднея. І.Марчук створив оригінальну манеру живопису – його роботи виконані у стилі "пльонтанізму", для якого характерна величезна кількість тонесеньких мазків, з яких і складаються образи полотен. У творах І.Марчука – народного художника України, лауреата Національної премії України ім. Т.Шевченка – яскраво відбиваються найсуттєвіші риси сучасної української культури. Свою творчість І.Марчук поділяє на тематичні цикли: "Голос моєї душі", "Цвітіння", "Пейзаж", "Портрет", "Спадщина", "Кольорові прелюдії", "Абстрактні композиції", а кількість картин сьогодні наближається до двох тисяч.

Сучасне українське мистецтво представлено як окремими мистецькими надбаннями, так і регіональними художніми школами. Широку палітру мистецького життя України відбивають такі регіональні школи, як:

- харківська (Н.Мироненко, О.Кудінова, П.Мось, В.Ігуменцев, О.Рідний, Н.Чернова, В.Ковтун, Є.Биков, В.Гонтарів, Н.Виргун та ін.);

- одеська (Ю.Єгоров, А.Лоза, В.Маринюк, О.Волошинов та ін.);

- закарпатська (Б.Корж, Н.Пономаренко, З.Мичка, І.Панейко);

- кримська (С.Шахунов, Л. та С.Джус, Я.Басов, В.Голинський, О.Зубков, В.Бернадський та ін.);

- київська (В.Баринова-Кулеба, Н.Деригус, П.Гончар, Л.Довженко, В.Юрчишин, В.Марусенко, О.Гур’єв та ін.);

- чернівецька (В.Шевчук, І.Балан, Б.Негода, Т.Царик, А.Яковенко та ін.);

- львівська (П.Сипняк, М.Демцю, Л.Крип’якевич, В.Федорук, Б.Буряк, Л.Медвідь та ін.).

Фінансові проблеми перешкоджають збільшенню тиражів українських книг, комерційна література в основному привозиться з Росії.Скорочуються тиражі книг. Оптимальним показником вважається, коли на душу населення друкується 12—14 книг на рік. Якщо в 1991 р. в Україні цей показник становив 3,6, то в кінці 90-х — 0,99.

У 1999 р. в більш ніж 60 % середніх навчальних закладів викладання здійснювалося державною мовою, за винятком декількох регіонів. У системі середньої освіти зникла одноманітність. З'являються авторські школи. Особливий розвиток отримали нові види середніх навчальних закладів з ранньою профілізацією — гімназії, ліцеї.

Реформується система вищої освіти. Для підвищення її рівня введена система акредитації. Найбільші навчальні заклади отримують статус Національних. Наприклад, Національний Київський університет імені Тараса Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія». Крім державних, з'являється велика кількість комерційних вузів. Внаслідок цього кількість різного роду інститутів, академій, університетів зросла майже вдвічі.

Попри фінансові та інші труднощі розвивається українська наука. Україна бере участь у найбільших міжнародних програмах століття, наприклад, космічних програмах «Морський старт», «Глобалстар». А також у космічних програмах «Спектр», «Марс-96», «Шатл-97», «Океан», «Природа». Вперше запрацювала національна українська станція в Антарктиді. В той же час на науковому потенціалі дуже серйозно відбилися економічні проблеми. Реструктуризація управління економікою, перехід одних підприємств у приватну власність, збитковість інших негативно позначилися на галузевих наукових і проектних інститутах. Державне фінансування науки скоротилося в чотири рази. В Україну широко завозиться електронна техніка, власна її розробка і виробництво не налагоджуються. Погіршення умов життя і роботи стало головною причиною того, що в 1992—1996 рр. за кордон виїхали тисячі наукових співробітників.

Для багатьох людей відвідування театрів, музеїв, бібліотек, тим паче які-небудь поїздки стали недоступними. У зв'язку зі значним скороченням життєвого рівня (за рівнем життя Україна займає 95-е місце в світі, а понад половина населення живе нижче межі бідності), погіршенням медичного обслуговування, зростанням вартості ліків, ускладненням екологічної обстановки спостерігається збільшення захворюваності, смертності, зниження народжуваності.