67. Припинення зобов’язань.

Зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

1. За волею сторін:

Належне виконання, коли зобов’язання є виконаним належним боржником, належному кредиторові, у належному місці та у належний час, з належним предметом і належним способом.

Передача відступного, коли замість виконання за згодою сторін боржник передає кредиторові відступне (гроші, інше майно).

Зарахуванням. Зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог не є можливим за вимогами про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим і ушкодженням здоров’я або смертю; у разі спливу позовної давності й деяких інших випадків).

Новацією, тобто через укладення угоди сторін щодо заміни первісного зобов’язання новим зобов’язанням між цими сторонами. Новація не допускається щодо зобов’язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Прощенням боргу, тобто через звільнення кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Поєднанням боржника і кредитора в одній особі – коли до боржника переходять права кредитора за цим зобов’язанням (наприклад, через спадкування).

2. Незалежно від волі сторін:

Неможливість виконання припиняє зобов’язання, якщо неможливість виконання зобов’язання виникла у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (напр., загибель речі, вилучення її з цивільного обороту тощо).

Смерть фізичної особи. Зобов’язання припиняється смертю боржника чи кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою (наприклад, договір доручення).

Ліквідація юридичної особи. Зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

68. Правові наслідки порушення зобов’язання.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Види: 1. Невиконання зобов’язання – нездійснення боржником жодної з передбачених у зобов’язанні дій. 2. Неналежне виконання зобов’язання – часткове невиконання будь-якого обов’язку за зобов’язанням або виконання, що не відповідає тим або іншим умовам зобов’язання (напр., виконання боржником передбаченої зобов’язанням сплати грошей із порушенням строку, встановленого цим зобов’язанням).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

69. Відповідальність за порушення зобов’язання.

Відповідальність за порушення грошового зобов’язання: 1) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; 2) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підстави для звільнення: 1. Форс-мажор – обставина, яка звільняє сторони зобов’язання від відповідальності у разі невиконання або неналежного виконання ними зобов’язань. 2. Непереборна сила – дія таких зовнішніх чинників природи, які є об’єктивно надзвичайною й невідворотною обставиною для будь-якої особи або для даного боржника, що позбавляє його можливості виконати свій обов’язок належним чином. Види: а) природні стихійні явища (землетрус, повінь, пожежа, тайфун, різкі температурні коливання тощо). б) деякі обставини суспільного життя (військові дії, масові захворювання (епідемії), національні та галузеві страйки, забороняючі акти державних органів). 3. Вина кредитора – згідно зі ст. 616 ЦКУ України, якщо порушення сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд також вправі зменшити розмір збитків та неустойки, що стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розмірів збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. 4. Випадок (казус) – подія, яку неможливо було передбачати заздалегідь і запобігти їй через раптовість її настання. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів. 5. Інші обставини, що спричиняють неможливість виконання зобов’язання, що виникли не з вини боржника, якщо вони передбачені законом або договором. Згідно зі ст. 617 ЦКУ, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.