Вища освіта сучасної польщі

Країна. Польща — найближча західна сусідка України з дуже подібною мовою і (почасти) історією, бо не раз зникала з карти Європи під натиском загарбників. Останні поводили себе далеко неоднаково: Росія перешкоджа­ла розвитку національної культури і освіти, Прусія не шкодувала грошей на початкову (німецьку) школу і лише Австро-Угорщина була досить циві­лізованою для утримування повної системи освіти, вершину якої складали університети з викладанням не тільки німецькою, а й польською мовами.

Порівняно легко і швидко покінчивши з соціалістичним устроєм, сучасна Польща (з 1991 р.) є демократичною країною з президентським правлінням і двопалатним парламентом. Обидві гілки влади обираються прямим голо­суванням і врівноважують одна одну.

Територія країни становить 312,7 тис. км², населення мононаціональне (майже 98% поляків) і наближається до межі 40 млн., яку перетне у 2000 ро­ці. Попри чималу еміграцію (події початку 80-х років зумовили виїзд майже 1 млн. молоді) воно продовжує зростати. Промисловість має середній рівень розвитку, у селах й досі мешкає майже третина населення. Чимало фермерів і дрібних ремісників. Рівень безробіття високий, що є однією з причин еміграції. Традиційно великий вплив у багатьох сферах має като­лицька церква. Присутність інших конфесій незначна.

Минуле і сучасне системи вищої освіти. Історія вищої освіти Польщі до­сить тривала, бо перший університет (м. Краків) заснований ще у 1364р., а в часи розквіту країни у XVI-XVII сторіччях додалися університети у Вільно (1578 р.) і Львові (1661 p.). У Варшаві університет діє з 1816 р, політ­ехнічний інститут — з 1826 р. Періодами досить швидкого розширення вищої школи двічі стали післявоєнні роки нашого сторіччя, хоч першого разу модель освіти була німецькою, а другого — радянською.

На момент краху соціалістичного ладу державна вища освіта була без­коштовною, а розподіл студентів у держсекторі виглядав таким чином:

* заклади Міністерства освіти: 10 університетів (96900 студентів), 18 вищих технічних закладів (64045), 9 сільсько­господарських ВЗО (26680), 5 економічних інститутів (17970), 10 педагогічних закладів (28100), 2 теологічні академії (1340);

* заклади підпорядковані іншим міністерствам: 11 медичних академій (35880 студентів), 2 морські навігаційні школи (1980), 17 шкіл мистецтв (6850), 6 закладів фізкультури (9450). Всього денну освіту отримували майже 275 000 осіб, вечірню і заочну — 85 000. Кількість студентів-іноземців перевищувала 7000 (переважно з країн Третього світу). Максимальна кількість студентів на 100 000 населення припала на середину 70-х років (1369 студентів), але надалі скорочення неденної освіти істотно зменшило цей показник (усього до 850 студентів наприкінці 80-х). Недержавний сектор складав Люблінський католицький університет (4370 студентів), відомий тим, що був єдиним великим недержавним закладом освіти в усьому "соцтаборі".

У даний момент вища освіта Польщі еволюціонує від соціалістичної то­талітарної до демократичної європейської моделі: заклади вищої освіти отримали значно вищий рівень автономії, право приймати частину сту­дентів з оплатою навчання; переглядається номенклатура спеціальностей; виникло чимало приватних ВЗО. Навчання у державних закладах безкош­товне для вступників за конкурсом у межах лімітів, якщо вони виконують програму. У випадку повторення навчального року через неуспішність студент платить з власної кишені. Змушені платити і студенти неденного навчання (вечірнього, заочного тощо).

У 1995р. Польща мала 11 державних і 1 приватний університети класич­ної моделі, 15 технічних університетів і 2 інститути, 6 академій економіки, 11 медичних академій, 17 шкіл мистецтв і 6 вищих закладів навчання з фіз­культури і спорту. Список недержавних закладів вищої освіти включав вже 84, з яких 9 мали право надавати кваліфікацію "магістр".

Заклади вищої освіти. Системою вищої освіти керують міністерства, яким підпорядковані найбільші (державні) заклади. З ними співпрацює Центральна Рада з вищої освіти, що складається з обраних представників ВЗО і наукової громадськості (35 професорів, 10 вчителів, 5 студентів), яким закон надав чималі наглядові права, бо без згоди ради не розподіля­ються кошти бюджету і не виходять міністерські накази.

Вища освіта Польщі складається майже виключно із закладів універси­тетського рівня. В довідники входять наступні типи ВЗО: 1) університети (практично автономні в усіх питаннях внутрішньої і зовнішньої діяльності, включаючи введення нових факультетів чи спеціальностей); 2) політехнічні і вищі технічні університети; 3) медичні академії; 4) сільськогосподарські академії; 5) економічні академії; 6) вищі педагогічні школи; 7) вищі акаде­мії мистецтв (музичні, театральні, художні, кіно); 8) академії фізичного ви­ховання; 9) морські школи; 10) теологічні академії; 11) неурядові і приватні заклади.

Структура ВЗО аналогічна нашій: факультети на чолі з деканом і радами включають кафедри й інститути. Закладом керує ректор і виборний сенат (представництво студентів у радах і сенаті сягає 12-20%).

Неуніверситетський рівень вищої освіти (післясередньої освіти) склада­ють численні училища (studia), технікуми, вищі профшколи тощо з дипло­мами і сертифікатами відповідного рівня (техніка, сестри, вихователя до­шкільних закладів), які за правами вступу у ВЗО не перевищують диплома загальноосвітніх ліцеїв (matura).

Мова викладання найчастіше польська, але з підвищенням рівня освіти зростає частка занять на іноземних мовах (англійська, німецька тощо). Система оцінок шестибальна, 3 (задовільно) є прохідним балом, 6 — най­вищою оцінкою.

Доступ. Середня освіта включає восьмирічний нижчий рівень і чотири­річний ліцеїв загальної освіти чи п'ятирічний професійних закладів. Атес­тат має назву "swiadectwo dojrzalosci" (свідоцтво зрілості) чи "матура". От­римання його не гарантує автоматичного вступу у ВЗО, які можуть вста­новлювати власні вимоги і застосовувати свої методи селекції. Найчастіше проводяться письмові чи усні вступні екзамени за програмою середньої ос­віти, аналізуються шкільні оцінки і проводиться співбесіда для визначення загального розвитку і здібностей. Фахові перевірки проводять для майбут­ніх митців і спортсменів. Винятком є переможці і призери всепольських предметних олімпіад, які зараховуються без вступних екзаменів.

Іноземці, крім знання польської мови, повинні продемонстру­вати ті ж знання, що й польські громадяни.

Академічний рік і екзамени. Навчання розпочинається 1 жовтня і закін­чуються у червні, маючи зимовий і весняний семестри й екзаменаційні сесії у лютому і червні/липні. Додаткові екзамени проводяться наприкінці верес­ня. Студенти сільськогосподарських і частини технічних ВЗО часто мають улітку виробничу практику. Проміжні екзамени проходять аналогічно до того, як це відбувається у вузах України. Важливі дисципліни закінчуються екзаменом, короткі чи практикуми — заліками. Наприкінці складаються державні екзамени і захищається письмова самостійна робота (тези).

Все навчання поділяється на цикли, які закінчуються присудженням від­повідних кваліфікацій. З часу трансформації вищої освіти студенти отри­мали набагато ширші можливості навчатися за індивідуальними навчальними планами. Для створення міцнішої бази для такого навчання плануєть­ся перехід на систему підрахунку виконання програми через кредити.

Викладачі. Диференціація викладачів, їх підготовка, наукові і вчені зван­ня, прийом на роботу за конкурсом тощо у Польщі дуже подібні до того, що є в Україні. Лише замість назви "доктор наук" вживається назва "док­тор габілітовани" (doktor habilitiwany).

Кваліфікації. Кваліфікації, які надає вища освіта Польщі, унаочнює таб­лиця 18 (тривалість навчання вказана та, яка передбачена навчальними планами і програмами).

Таблиця 18

Тривалості навчання і дипломи для головних профілів польської вищої освіти ,

Профілі	Роки навчання
	0	1	2	3	4	5	6	Різна тривалість
Педагогічний				LT		ME		DH
Мистецтва						MS		DH
Теологія						М		DH
Гуманітарні науки						М		DH
Економічні науки				LT	I	M		DH
Право						М		DH
Політичні науки						М		DH
Менеджмент, комерція				LT		M		DH
Природничі науки						М		DH
Технологія, архітектура					І	МІ		DH
Загальна медицина							L
Стоматологія						LS		DH
Фармацевтика						М		DH
Ветеринарія						LW		DH
Сільське і лісове господарство						МІ		DH
Фізкультура				LT		M		DH

Примітка.І — інженер; LT — ліценціат; М — магістр; ME — магістр педагогіки; MS — ма­гістр мистецтв; МІ — магістр інженер; L — лікар; LS — лікар-стоматолог; LW — лікар-ветеринар; D — доктор; DH—доктор габілітовани.

"Ліценціат" та "інженер" є професійними кваліфікаціями, академічна складова яких недостатня для вступу на докторські студії. Право на остан­ні надає найпоширеніша у ВЗО кваліфікація "магістра", отримання якої ви­магає переважно п'ятирічного навчання у закладах університетського рів­ня. Сучасні зміни у польській системі освіти мають кінцевою метою досяг­нення міжнародного визнання "магістерки".

Вступ на докторські студії здійснюється через конкурс. Під час навчання необхідно скласти три екзамени (фах, додаткова дисципліна та одна з по­ширених іноземних мов). Вимоги до тез (дисертації), до її перевірки і захис­ту для обох найвищих рівнів польської вищої освіти приблизно такі ж, як в Україні до кандидатських і докторських дисертацій. Права і можливості володарів цих наукових звань теж аналогічні нашим.

Навчання студентів-іноземців. Звернення. У минулому, в часи надвисокої державної централізації більшість звернень про прохання навчатися у Польщі проходили через амбасади і контингент студен­тів-іноземців фор­мувався переважно як результат міждержавних домовленостей і угод про обміни студентами чи про прийом на навчання.

Демократизація початку 90-х років супроводжувалася істотною децен­тралізацією. Нині ВЗО часто здійснюють міжнародні контакти і проекти поза міністерствами. Все ж, враховуючи величезний досвід співробітників польських амбасад, не завадить і в наш час розпочати оформлення свого звернення з відвідування амбасад і консульств Польщі у рідній країні кан­дидата. Це подвійно корисно особам з помітним "польським корінням", бо нова Польща докладає зусилля до об'єднання і підтримки своєї діаспори.

Оскільки останнім часом про польські заклади можна знайти чимало ін­формації у міжнародних виданнях і базах даних, то можна надіслати запит безпосередньо бажаному навчальному закладу.

Визнання закордонних кваліфікацій. Польща підписала практично всі єв­ропейські конвенції з порівняння і визнання освітніх кваліфікацій, має по­рівняно багато двосторонніх угод, є однією з найактивніших учасниць но­вих проектів, тому, як правило, визнає ті атестати, які у країні їх присуд­ження після 12-13-річної середньої освіти надають володарю право претен­дувати на вступ у заклади університетського рівня. Втім, кожне звернення розглядається суто індивідуально, тому певні шанси мають і володарі пос­відчень трохи нижчого рангу за наявності інших позитивних факторів.

У Польщі визнаються також періоди розпочатої за кордоном вищої осві­ти, якщо кандидат подає всі необхідні докази їх успішного завершення.

Вступні іспити. У випадках належної оплати програми навчання і вико­нання вказаних вище кваліфікаційних вимог вища освіта Польщі практич­но повністю відкрита для студентів-іноземців. Тим, хто бажає навчатися чи продовжувати освіту на мистецьких і спортивних спеціалізаціях, необхідно скласти спеціальні тести для доведення наявності належних здібностей, а також (за вимогою) подати зразки свого творчого доробку.

Успішного навчання на річних мовних курсах й складання заключних іс­питів, як правило, цілком достатньо для вступу і початку навчання на пер­шому циклі польських закладів університетського рівня.

Мовні вимоги. Достатнє знання польської мови є обов'язковою умовою для допуску. Його можуть засвідчити амбасади і консульства. У разі необ­хідності вивчення мови кандидат повинен звернутися чи у ВЗО, чи у мов­ний центр у м. Лодзь, щоб за 9 місяців занять по 20 год. мови щотижня під­готуватися до складання іспитів і навчання.

Дисертації вищого рівня дозволено писати і захищати головними інозем­ними мовами (англійською, німецькою, французькою чи російською). Ос­таннім часом дедалі більше прикладів застосування цього правила до магі­стерських тез.

Прийом на докторські студії. Для докторських студій кандидат повинен звертатися до польського закладу, який має право їх проводити. Зараху­вання проходить на наявні місця з урахуванням рівня академічної кваліфі­кації претендента, яка повинна бути не нижчою магістра у Польщі.

Плата за навчання. Про її обсяг повідомляють польські амбасади, а та­кож самі ВЗО, які мають право встановлювати вартість освітніх послуг з врахуванням своїх умов. Сума вноситься завчасно у злотих чи в поширених світових валютах. На початку 90-х вартість року навчання була (в амери­канських доларах): з гуманітарних і економічних наук — 3200, природни­чих, інженерних і технологій — 4000, медичних і мистецьких — 5000, морської торгівлі — 6000, кіно й телебачення — 8000. Вартість року докто­рантури коливається для всіх спеціальностей від 5000 до 6000 доларів США.