- •Ю.Бєляєв, о. Мішуков Болонський процес
- •Розділ і. "Європа" Велика хартія університетів
- •Преамбула
- •Основні принципи
- •Сорбоннська спільна декларація про узгодження системи вищої освіти в Європі
- •Спільна декларація міністрів освіти Європи
- •Конвенція вищих навчальних закладів Європи "Формування європейського простору вищої освіти"
- •II. Основні питання
- •Підписались:
- •Конференція міністрів вищої освіти Європи "На шляху до європейського простору вищої освіти"
- •Конференція міністрів вищої освіти Європи "Утворення європейського простору вищої освіти"
- •Прогрес
- •Гарантія якості
- •Перевірка результатів
- •Нові члени
- •Структура контролю
- •Програма роботи на 2003—2005 роки
- •Вища освіта в Європі вища освіта об'єднаного королівства (uk)
- •Тривалість навчання і головні види академічних кваліфікацій вищої освіти Об'єднаного Королівства для окремих профілів
- •Вища освіта італії
- •Тривалість навчання і дипломи для головних профілів вищої освіти сучасної Італії [75]
- •Вища освіта сучасної іспанії
- •Тривалість навчання і кваліфікація за трьома рівнями вищої освіти Іспанії
- •Вища освіта сучасної франції
- •Профілі, тривалість навчання і головні кваліфікації у вищій освіті Франції (позначення розшифровуються нижче)
- •Вища освіта сучасної німеччини
- •Види кваліфікацій вищої освіти Німеччини (1994/95 навчальний рік)
- •Вища освіта сучасної польщі
- •Вища освіта сучасної росії
- •Система кваліфікацій у вищій освіті Росії
- •Вища освіта сучасної україни
- •Конвенція про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні
- •Розділ і. Визначення
- •Розділ II. Компетенція державних органів
- •Розділ ііі. Основні принципи оцінки кваліфікацій
- •Розділ IV. Визнання кваліфікацій, які дають доступ до вищої освіти
- •Розділ V. Визнання періодів навчання
- •Розділ VI. Визнання кваліфікацій вищої освіти
- •Розділ VIII. Інформація про оцінку вищих навчальних закладів і програм
- •Розділ IX. Інформація з питань визнання
- •Розділ X. Механізми здійснення
- •Розділ XI. Заключні положення
- •Стаття хі.6
- •Стаття хі.7
- •Модель структури додатка до диплома, і. Короткий опис моделі
- •II. Структура додатка до диплома
- •1. Інформація, що ідентифікує власника кваліфікації
- •2. Інформація, що визначає кваліфікацію
- •III. Пояснювальна записка до заповнення додатка до диплома
- •Інформація про рівень кваліфікації
- •4. Інформація про зміст і результати навчання
- •5. Інформація про функції кваліфікації
- •6. Додаткова інформація
- •7. Порядок заповнення додатка до диплома
- •8. Інформація про національну систему вищої освіти
- •Іv. Основні принципи і загальні вказівки з підготовки додатка до диплома
- •Розділ іі. "Україна" Болонський процес і перспективи законодавчого врегулювання розвитку вищої освіти в Україні
- •Національна доктрина розвитку освіти і. Загальні положення
- •II. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти
- •III. Національний характер освіти і національне виховання
- •IV. Стратегія мовної освіти
- •V. Освіта – рушійна сила розвитку громадянського суспільства
- •VI. Освіта і фізичне виховання — основа для забезпечення здоров'я громадян
- •VII. Рівний доступ до здобуття якісної освіти
- •VIII. Безперервність освіти, навчання протягом життя
- •Іх. Інформаційні технології в освіті
- •X. Управління освітою
- •XI. Економіка освіти
- •XII. Освіта і наука
- •XIII. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників
- •XIV. Соціальні гарантії учасників навчального процесу
- •XV. Міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти
- •XVI. Очікувані результати
- •Президента України в.Литвин кабінет міністрів україни постанова
- •Про затвердження заходів з реалізації Національної доктрини розвитку освіти на 2002—2004 роки
- •Прем'єр-міністр України а. Кінах заходи з реалізації національної доктрини розвитку освіти на 2002-2004 роки
- •Колегія міністерства освіти і науки україни рішення
- •Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації
- •Схвалено
- •Перелік необхідних умов для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації
- •Схвалено
- •План заходів з підготовки до проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації
- •Міністерство освіти і науки україни лист від 19.05.2003 р. № 1/9-243
- •Заступник Державного м. Ф. Степко
- •Міністерство освіти і науки україни наказ
- •Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу
- •Наказую:
- •1. Затвердити:
- •Міністр в.Г. Кремень
- •Програма проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації
- •Затверджено наказом мон України від 23.01.2004р. №48 тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців
- •1. Основні терміни, поняття та їх визначення
- •2. Мета та завдання
- •3. Загальні положення
- •4. Принципи
- •5. Форми організації навчання
- •7. Контроль успішності студента
- •8. Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання
- •9. Стипендіальне забезпечення студентів
- •10. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента
- •Склад координаційної ради для супроводу та узагальнення результатів педагогічного експерименту
- •Міністерство освіти і науки україни наказ
- •Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004—2005 роки
- •Наказую:
- •Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України
- •Заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки
- •Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2004 р. За № 71/8670
- •Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти
- •1. Загальні положення
- •2. Вимоги до кадрового забезпечення
- •3. Вимоги до матеріально-технічного утримання дошкільних навчальних закладів
- •4. Вимоги до організаційного та навчально-методичного забезпечення навчально-виховного процесу
- •5. Інші вимоги
- •Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері загальної середньої освіти
- •1. Загальні умови
- •2. Нормативи кадрового забезпечення
- •3. Нормативи матеріально-технічного забезпечення
- •4. Нормативи інформаційного забезпечення
- •5. Нормативи навчально-методичного забезпечення
- •Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері позашкільної освіти
- •1. Загальні положення
- •2. Вимоги до кадрового забезпечення
- •3. Вимоги до матеріально-технічного забезпечення
- •4. Вимоги до організаційного та навчально-методичного забезпечення навчально-виховного процесу
- •5. Інші вимоги
- •Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти
- •1. Загальні положення
- •2. Кваліфікаційні вимоги
- •3. Вимоги до матеріально-технічного забезпечення
- •4. Вимоги до навчально-методичного забезпечення
- •5. Інші вимоги
- •Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти
- •1. Загальні положення
- •2. Нормативи та вимоги
- •3. Інші вимоги
- •Перелік скорочень
- •Глосарій
- •Література основна
- •Довідкові електронні ресурси
- •Додаткова література
Вища освіта сучасної польщі
Країна. Польща — найближча західна сусідка України з дуже подібною мовою і (почасти) історією, бо не раз зникала з карти Європи під натиском загарбників. Останні поводили себе далеко неоднаково: Росія перешкоджала розвитку національної культури і освіти, Прусія не шкодувала грошей на початкову (німецьку) школу і лише Австро-Угорщина була досить цивілізованою для утримування повної системи освіти, вершину якої складали університети з викладанням не тільки німецькою, а й польською мовами.
Порівняно легко і швидко покінчивши з соціалістичним устроєм, сучасна Польща (з 1991 р.) є демократичною країною з президентським правлінням і двопалатним парламентом. Обидві гілки влади обираються прямим голосуванням і врівноважують одна одну.
Територія країни становить 312,7 тис. км2, населення мононаціональне (майже 98% поляків) і наближається до межі 40 млн., яку перетне у 2000 році. Попри чималу еміграцію (події початку 80-х років зумовили виїзд майже 1 млн. молоді) воно продовжує зростати. Промисловість має середній рівень розвитку, у селах й досі мешкає майже третина населення. Чимало фермерів і дрібних ремісників. Рівень безробіття високий, що є однією з причин еміграції. Традиційно великий вплив у багатьох сферах має католицька церква. Присутність інших конфесій незначна.
Минуле і сучасне системи вищої освіти. Історія вищої освіти Польщі досить тривала, бо перший університет (м. Краків) заснований ще у 1364р., а в часи розквіту країни у XVI-XVII сторіччях додалися університети у Вільно (1578 р.) і Львові (1661 p.). У Варшаві університет діє з 1816 р, політехнічний інститут — з 1826 р. Періодами досить швидкого розширення вищої школи двічі стали післявоєнні роки нашого сторіччя, хоч першого разу модель освіти була німецькою, а другого — радянською.
На момент краху соціалістичного ладу державна вища освіта була безкоштовною, а розподіл студентів у держсекторі виглядав таким чином:
* заклади Міністерства освіти: 10 університетів (96900 студентів), 18 вищих технічних закладів (64045), 9 сільськогосподарських ВЗО (26680), 5 економічних інститутів (17970), 10 педагогічних закладів (28100), 2 теологічні академії (1340);
* заклади підпорядковані іншим міністерствам: 11 медичних академій (35880 студентів), 2 морські навігаційні школи (1980), 17 шкіл мистецтв (6850), 6 закладів фізкультури (9450). Всього денну освіту отримували майже 275 000 осіб, вечірню і заочну — 85 000. Кількість студентів-іноземців перевищувала 7000 (переважно з країн Третього світу). Максимальна кількість студентів на 100 000 населення припала на середину 70-х років (1369 студентів), але надалі скорочення неденної освіти істотно зменшило цей показник (усього до 850 студентів наприкінці 80-х). Недержавний сектор складав Люблінський католицький університет (4370 студентів), відомий тим, що був єдиним великим недержавним закладом освіти в усьому "соцтаборі".
У даний момент вища освіта Польщі еволюціонує від соціалістичної тоталітарної до демократичної європейської моделі: заклади вищої освіти отримали значно вищий рівень автономії, право приймати частину студентів з оплатою навчання; переглядається номенклатура спеціальностей; виникло чимало приватних ВЗО. Навчання у державних закладах безкоштовне для вступників за конкурсом у межах лімітів, якщо вони виконують програму. У випадку повторення навчального року через неуспішність студент платить з власної кишені. Змушені платити і студенти неденного навчання (вечірнього, заочного тощо).
У 1995р. Польща мала 11 державних і 1 приватний університети класичної моделі, 15 технічних університетів і 2 інститути, 6 академій економіки, 11 медичних академій, 17 шкіл мистецтв і 6 вищих закладів навчання з фізкультури і спорту. Список недержавних закладів вищої освіти включав вже 84, з яких 9 мали право надавати кваліфікацію "магістр".
Заклади вищої освіти. Системою вищої освіти керують міністерства, яким підпорядковані найбільші (державні) заклади. З ними співпрацює Центральна Рада з вищої освіти, що складається з обраних представників ВЗО і наукової громадськості (35 професорів, 10 вчителів, 5 студентів), яким закон надав чималі наглядові права, бо без згоди ради не розподіляються кошти бюджету і не виходять міністерські накази.
Вища освіта Польщі складається майже виключно із закладів університетського рівня. В довідники входять наступні типи ВЗО: 1) університети (практично автономні в усіх питаннях внутрішньої і зовнішньої діяльності, включаючи введення нових факультетів чи спеціальностей); 2) політехнічні і вищі технічні університети; 3) медичні академії; 4) сільськогосподарські академії; 5) економічні академії; 6) вищі педагогічні школи; 7) вищі академії мистецтв (музичні, театральні, художні, кіно); 8) академії фізичного виховання; 9) морські школи; 10) теологічні академії; 11) неурядові і приватні заклади.
Структура ВЗО аналогічна нашій: факультети на чолі з деканом і радами включають кафедри й інститути. Закладом керує ректор і виборний сенат (представництво студентів у радах і сенаті сягає 12-20%).
Неуніверситетський рівень вищої освіти (післясередньої освіти) складають численні училища (studia), технікуми, вищі профшколи тощо з дипломами і сертифікатами відповідного рівня (техніка, сестри, вихователя дошкільних закладів), які за правами вступу у ВЗО не перевищують диплома загальноосвітніх ліцеїв (matura).
Мова викладання найчастіше польська, але з підвищенням рівня освіти зростає частка занять на іноземних мовах (англійська, німецька тощо). Система оцінок шестибальна, 3 (задовільно) є прохідним балом, 6 — найвищою оцінкою.
Доступ. Середня освіта включає восьмирічний нижчий рівень і чотирирічний ліцеїв загальної освіти чи п'ятирічний професійних закладів. Атестат має назву "swiadectwo dojrzalosci" (свідоцтво зрілості) чи "матура". Отримання його не гарантує автоматичного вступу у ВЗО, які можуть встановлювати власні вимоги і застосовувати свої методи селекції. Найчастіше проводяться письмові чи усні вступні екзамени за програмою середньої освіти, аналізуються шкільні оцінки і проводиться співбесіда для визначення загального розвитку і здібностей. Фахові перевірки проводять для майбутніх митців і спортсменів. Винятком є переможці і призери всепольських предметних олімпіад, які зараховуються без вступних екзаменів.
Іноземці, крім знання польської мови, повинні продемонструвати ті ж знання, що й польські громадяни.
Академічний рік і екзамени. Навчання розпочинається 1 жовтня і закінчуються у червні, маючи зимовий і весняний семестри й екзаменаційні сесії у лютому і червні/липні. Додаткові екзамени проводяться наприкінці вересня. Студенти сільськогосподарських і частини технічних ВЗО часто мають улітку виробничу практику. Проміжні екзамени проходять аналогічно до того, як це відбувається у вузах України. Важливі дисципліни закінчуються екзаменом, короткі чи практикуми — заліками. Наприкінці складаються державні екзамени і захищається письмова самостійна робота (тези).
Все навчання поділяється на цикли, які закінчуються присудженням відповідних кваліфікацій. З часу трансформації вищої освіти студенти отримали набагато ширші можливості навчатися за індивідуальними навчальними планами. Для створення міцнішої бази для такого навчання планується перехід на систему підрахунку виконання програми через кредити.
Викладачі. Диференціація викладачів, їх підготовка, наукові і вчені звання, прийом на роботу за конкурсом тощо у Польщі дуже подібні до того, що є в Україні. Лише замість назви "доктор наук" вживається назва "доктор габілітовани" (doktor habilitiwany).
Кваліфікації. Кваліфікації, які надає вища освіта Польщі, унаочнює таблиця 18 (тривалість навчання вказана та, яка передбачена навчальними планами і програмами).
Таблиця 18
Тривалості навчання і дипломи для головних профілів польської вищої освіти ,
Профілі |
Роки навчання |
|||||||
|
0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
Різна тривалість |
Педагогічний |
|
|
|
LT |
|
ME |
|
DH |
Мистецтва |
|
|
|
|
|
MS |
|
DH |
Теологія |
|
|
|
|
|
М |
|
DH |
Гуманітарні науки |
|
|
|
|
|
М |
|
DH |
Економічні науки |
|
|
|
LT |
I |
M |
|
DH |
Право |
|
|
|
|
|
М |
|
DH |
Політичні науки |
|
|
|
|
|
М |
|
DH |
Менеджмент, комерція |
|
|
|
LT |
|
M |
|
DH |
Природничі науки |
|
|
|
|
|
М |
|
DH |
Технологія, архітектура |
|
|
|
|
І |
МІ |
|
DH |
Загальна медицина |
|
|
|
|
|
|
L |
|
Стоматологія |
|
|
|
|
|
LS |
|
DH |
Фармацевтика |
|
|
|
|
|
М |
|
DH |
Ветеринарія |
|
|
|
|
|
LW |
|
DH |
Сільське і лісове господарство |
|
|
|
|
|
МІ |
|
DH |
Фізкультура |
|
|
|
LT |
|
M |
|
DH |
Примітка.І — інженер; LT — ліценціат; М — магістр; ME — магістр педагогіки; MS — магістр мистецтв; МІ — магістр інженер; L — лікар; LS — лікар-стоматолог; LW — лікар-ветеринар; D — доктор; DH—доктор габілітовани.
"Ліценціат" та "інженер" є професійними кваліфікаціями, академічна складова яких недостатня для вступу на докторські студії. Право на останні надає найпоширеніша у ВЗО кваліфікація "магістра", отримання якої вимагає переважно п'ятирічного навчання у закладах університетського рівня. Сучасні зміни у польській системі освіти мають кінцевою метою досягнення міжнародного визнання "магістерки".
Вступ на докторські студії здійснюється через конкурс. Під час навчання необхідно скласти три екзамени (фах, додаткова дисципліна та одна з поширених іноземних мов). Вимоги до тез (дисертації), до її перевірки і захисту для обох найвищих рівнів польської вищої освіти приблизно такі ж, як в Україні до кандидатських і докторських дисертацій. Права і можливості володарів цих наукових звань теж аналогічні нашим.
Навчання студентів-іноземців. Звернення. У минулому, в часи надвисокої державної централізації більшість звернень про прохання навчатися у Польщі проходили через амбасади і контингент студентів-іноземців формувався переважно як результат міждержавних домовленостей і угод про обміни студентами чи про прийом на навчання.
Демократизація початку 90-х років супроводжувалася істотною децентралізацією. Нині ВЗО часто здійснюють міжнародні контакти і проекти поза міністерствами. Все ж, враховуючи величезний досвід співробітників польських амбасад, не завадить і в наш час розпочати оформлення свого звернення з відвідування амбасад і консульств Польщі у рідній країні кандидата. Це подвійно корисно особам з помітним "польським корінням", бо нова Польща докладає зусилля до об'єднання і підтримки своєї діаспори.
Оскільки останнім часом про польські заклади можна знайти чимало інформації у міжнародних виданнях і базах даних, то можна надіслати запит безпосередньо бажаному навчальному закладу.
Визнання закордонних кваліфікацій. Польща підписала практично всі європейські конвенції з порівняння і визнання освітніх кваліфікацій, має порівняно багато двосторонніх угод, є однією з найактивніших учасниць нових проектів, тому, як правило, визнає ті атестати, які у країні їх присудження після 12-13-річної середньої освіти надають володарю право претендувати на вступ у заклади університетського рівня. Втім, кожне звернення розглядається суто індивідуально, тому певні шанси мають і володарі посвідчень трохи нижчого рангу за наявності інших позитивних факторів.
У Польщі визнаються також періоди розпочатої за кордоном вищої освіти, якщо кандидат подає всі необхідні докази їх успішного завершення.
Вступні іспити. У випадках належної оплати програми навчання і виконання вказаних вище кваліфікаційних вимог вища освіта Польщі практично повністю відкрита для студентів-іноземців. Тим, хто бажає навчатися чи продовжувати освіту на мистецьких і спортивних спеціалізаціях, необхідно скласти спеціальні тести для доведення наявності належних здібностей, а також (за вимогою) подати зразки свого творчого доробку.
Успішного навчання на річних мовних курсах й складання заключних іспитів, як правило, цілком достатньо для вступу і початку навчання на першому циклі польських закладів університетського рівня.
Мовні вимоги. Достатнє знання польської мови є обов'язковою умовою для допуску. Його можуть засвідчити амбасади і консульства. У разі необхідності вивчення мови кандидат повинен звернутися чи у ВЗО, чи у мовний центр у м. Лодзь, щоб за 9 місяців занять по 20 год. мови щотижня підготуватися до складання іспитів і навчання.
Дисертації вищого рівня дозволено писати і захищати головними іноземними мовами (англійською, німецькою, французькою чи російською). Останнім часом дедалі більше прикладів застосування цього правила до магістерських тез.
Прийом на докторські студії. Для докторських студій кандидат повинен звертатися до польського закладу, який має право їх проводити. Зарахування проходить на наявні місця з урахуванням рівня академічної кваліфікації претендента, яка повинна бути не нижчою магістра у Польщі.
Плата за навчання. Про її обсяг повідомляють польські амбасади, а також самі ВЗО, які мають право встановлювати вартість освітніх послуг з врахуванням своїх умов. Сума вноситься завчасно у злотих чи в поширених світових валютах. На початку 90-х вартість року навчання була (в американських доларах): з гуманітарних і економічних наук — 3200, природничих, інженерних і технологій — 4000, медичних і мистецьких — 5000, морської торгівлі — 6000, кіно й телебачення — 8000. Вартість року докторантури коливається для всіх спеціальностей від 5000 до 6000 доларів США.