Після війни економіка Німеччини стабільно розвивається, країна досягла величезних успіхів практично у всіх сферах життя і заслужено є світовим лідером в економіці, політиці і культурі, незважаючи на те, що останнім часом спостерігається витиснення Німеччини новими індустріальними країнами. Перш за все, це країни Південно-східної Азії і Японія, але, швидше за все і в XXI ст. Німеччина збереже лідируючі позиції на світовому ринку, як визнаний постачальник високоякісної продукції.
Як підсумок можна сказати те, що Німеччина - це високорозвинена країна постіндустріального суспільства, з високорозвиненою промисловістю, сільським господарством і сферою послуг. Вона являє собою центр об'єднаної Європи і один з лідерів сучасного світу.
Економічний потенціал Німеччини є одним з найпотужніших в світі, - попереду тільки США та Японія. За обсягами зовнішньої торгівлі Німеччина займає друге місце у світі після США. Економічна характеристика: ВНП: 1.936 трлн. дол. Розподіл ВНП по секторам економіки: сільське господарство - 1,2%, промисловість - 30,4%, сфера послуг - 68,4%. Зайнятість населення за галузями: промисловість 33,4%, сільське господарство 2,8%, сфера послуг 63,8%.
Німеччина - високорозвинена індустріальна держава. При обмежених сировинних ресурсах економіка країни великою мірою орієнтована на експорт. Визначальним чинником досягнення високої конкурентноздатності створюваної продукції стало забезпечення її високої якості. В останнє десятиріччя відзначається неухильне зростання економічних показників, що свідчить про динамічний розвиток господарського комплексу країни. Німеччина стала однією із країн, які найшвидше подолали наслідки економічної кризи 2008-2009 років.
Переваги німецької економіки полягають у її масштабах, низькій інфляції (2,5%), наявності кваліфікованої робочої сили (німецькі працівники здавна славляться точністю, старанністю та пунктуальністю). Сильні галузі на міжнародному ринку є автомобілебудування, важка промисловість, електроніка та хімічна промисловість. Слабкі сторони: занижена оцінка витрат на модернізацію Східної Німеччини, високі соціальні витрати, дефіцит фахівців, особливо в галузі високих технологій, старіння населення, стабільно-високий рівень безробіття (11%), конкуренція з боку нових індустріальних країн Азії.
На території країни можна виділити такі економічні райони: Північна Німеччина, Північний Рейн – Вестфалія, Прирейнський південний захід, Баварія, Південь Східної Німеччини та Бранденбург з Берліном. Північна Німеччина (земля Нижня Саксонія, Шизвіг-Гальштейн, Мекленбург-Передня Померанія, Гамбург – та Бремен) займає велику площу, входить до моря, в господарському відношенні має розвинуті аграрні та торгово-транспортні функції.
Сільське господарство
Німеччина має добре розвинене і дуже інтенсивне сільськогосподарське виробництво. Як орні землі використовують 12 млн га, під пасовища — 6 млн га. В розрахунку на одного жителя це навіть менше, ніж у Великобританії. Після об'єднання країна перетворилася на найбільшого (разом з Францією) сільськогосподарського виробника Західної Європи. Проте вона забезпечує власні потреби лише на 2/3. Як і Японія, Німеччина залишається найбільшим у світі імпортером продукції сільського господарства. Вона довозить не тільки продукти тропіків і волокна, але й зерно (кормове й продовольче), олію, м'ясо, овочі, фрукти.
Понад третина території Німеччини зайнята сільським господарством. Головним чином вирощуються зернові, картопля, цукрові буряки, рослини, з яких виробляється олія. Німеччина — лідер-виробник хмелю, з якого виробляється понад 5,5 тис. ґатунків пива. На півдні країни (особливо в долинах річок Рейн та Везер) вирощується виноград.
Німеччина має високорозвинене сільське господарство, яке повністю задовольняє потреби населення у місцевій сільськогосподарській продукції. Сільське господарство Німеччини відрізняється високим ступенем концентрації й індустріалізації. В агропромисловому комплексі країни зайнято близько 20% населення, тоді як безпосередньо в сільському господарстві не більш 2Місячний прибуток середньостатистичної німецької родини склав за результатами 2000 року більше 4500 марок. Інфляція в 2000 році була на рівні 2%.
Основою сільськогосподарського виробництва в Німеччині є сільська сімейна ферма. Понад 90 % усіх ферм обробляють земельні площі, які є меншими від 50 га. Ферми не мають вузької спеціалізації. В різних районах — свої форми ведення господарства. Найбільш ефективними сільськогосподарськими територіями вважаються: південна окраїна рівнинної Півночі — найбільший ареал родючих земель, що простягнувся від Маасу до Ельби; річкові долини середньонімецьких гір і середньовисотні плоскі рівнини Південної Німеччини.
Висока інтенсивність сільськогосподарського виробництва забезпечується широкою механізацією і електрифікацією, використанням добрив і сучасних засобів боротьби зі шкідниками. Структура сільськогосподарського виробництва Німеччини характеризується переважанням тваринництва (70%) над рослинництвом. Особливості земельних ресурсів, кліматичні і ґрунтові умови, а також висока платоспроможність населення зумовили тваринницьку орієнтацію в структурі галузі. Цей сектор дає 4/5 вартості продукції. Німеччина виділяється поголів'ям великої рогатої худоби і свиней, виробництвом м'яса (90 кг на рік на кожного жителя), масла і твердих сирів. Із зернових вирощують пшеницю, ячмінь, жито. Пшениця є головною зерновою культурою, але роль її менша, ніж у франції та Великобританії. Важлива також роль жита (колись це був головний хліб німців). Німеччина є великим виробником картоплі, цукрових буряків, фруктів (особливо яблук), овочів і винограду. «Національною» культурою став хміль, що використовується для пивоваріння.
Сприятливі умови для розвитку тваринництва мають передгір’я Альп та приморські території півночі. Майже 80 % молочної худоби фермери утримують стадами не більше 40 голів. За наявністю великої рогатої худоби Німеччина займає друге місце у Західній Європі (після Франції).
Повсюдно в Німеччині поширене свинарство, за поголів'ям свиней Німеччина займає четверте місце у світі і перше у Європі.
Вилов риби — 400 тис. т. Лісозаготівлі — 38 млн м куб.
Рослинництво характеризується відносно високою питомою вагою кормових культур, які разом із пасовищами і природними луками є надійною базою розвитку тваринництва. Товарною продукцією рослинництва є зернові культури, зокрема пшениця, ячмінь, а серед технічних культур - цукровий буряк, хміль.
Основою зернового господарства є пшениця, високоурожайні сорти якої дають врожаї до 70 ц/га. Також вирощують жито, овес, ячмінь. За валовим збором зерна країна займає третє місце в Європі.
Цукровий буряк дає високі врожаї у Нижній Саксонії, Північній Рейн-Вестфалії, Баварії, а хміль вирощується переважно у Баварії. За виробництвом хмелю країна займає перше місце у світі.
Виноградарство і садівництво розвинене в долинах рік півдня Німеччини, а також на схилах мальовничих гір Шварцвальд.
За обсягом зовнішньоекономічного обігу Німеччина займає друге місце у світі після США. Головними експортними товарами Німеччини є машини, хімічні та електротехнічні вироби, автомобілі, продукти харчування.
До найважливіших імпортних товарів належать: продукція обробної промисловості, транспортне обладнання, сільськогосподарські продукти, вироби текстильної промисловості, а також нафта і нафтопродукти, залізна руда, кольорові метали.
Найбільшими торговельними партнерами-імпортерами Німеччини є Франція, Голландія, Італія. Головні напрями експорту — Франція, США, Великобританія та інші країни ЄС.