0. Усе цікаве.
Німеччина складається з 16 земель Шлезвіг – Гольштайн – одна із них і я хочу про неї розказати. Столицею цієї землі є місто Любек, ще його називають “Varzipanstadt” (місто марципанів). Марципани – це шоколад, цукерки. І в цьому місці виготовляють кондитерські фабрики такий шоколад, який є на світовому ринку з іншим шоколадом. Любек можна порівняти з нашим Львовом (шоколад “Світоч”), якого німці називають (Zemberg) – це Львів. Любек – місто курорт на Північному морі. Любек – це старовинне місто і має багато архітектурних пам’яток, літературних, культурних. Наприклад: церква Святої Марії, церква святого Лоренцо, церква Святого Петра, музей “Будденброкхаус”, життя і творчість Томаса і Генріха Манна, музей ляльок і театр маріонето, багато гідропарків, аквапарк Любка (басейн). Також для розважання туристів в Зіркедорфі розташований біля моря Hansa-Pask. Це найкращий атракціон-парк в Німеччині. Це місто-екскурсія, і щоб побути тут, потрібен цілий день, щоб принаймі побачити всі каруселі. Тут багато різних качелів, гірок, водяні гірки, кімната страху і сміху та багато цікавого, яке неможливо передати словами. Також для дітей є PanasamaPark – це звичайний луна-парк. Дуже цікавим в місті є морський центр. Тут можна побачити всі види морських рибок (від найменшої до акули). Заходячи в цей морський центр навколо тебе самі риби. Варто звернути увагу на міст який сполучається з островом Феморн. Звідси легко добратися в Данію. Також острів Феморн є великим портовим центром. В Путгартені – великий порт з промисловими кораблями. Також в цій місцевості є багато замків, які перетворилися у музеї з кафе. Weibenhaus, Кіс мар та інші.
Економічний район – це територіально цілісна частина народного господарства країни, яка має такі ознаки:
– спеціалізація як основна народногосподарська функція (спеціалізація району на певних виробництвах і послугах відповідає його географічному розташуванню, природним, економічним і соціальним умовам та спирається на раціональний поділ праці з іншими районами);
– комплексність – у широкому розумінні – як взаємопов’язаність найважливіших складників економічної й територіальної структур району;
– керованість, цебто наявність певних галузевих і територіальних структур, які є матеріальною основою взаємопов’язаності складових частин, що дозволяє трактувати район як цілісну систему та організаційний осередок територіального управління народним господарством.
Об’єктивною основою економічного району є територіально-виробничі комплекси.
Отож, економічний район розглядається як спеціалізована територія країни з певним комплексом допоміжних та обслуговуючих виробництв. Спеціалізація району повинна визначати галузі, де витрати праці й коштів на виробництво продукції та її доставку споживачеві найменші порівняно з іншими районами. Економічна ефективність спеціалізації оцінюється як з погляду найдоцільнішого територіального поділу праці у масштабі країни, так і з погляду найповнішого й найпродуктивнішого використання місцевих ресурсів району.
Німеччина. Адміністративний поділ визначає землі, в основі економічного районування країни – 8 районів. Іноді до складу економічного району входить одна адміністративна одиниця (Південно-Східний район – це територія Баварії), частіше до складу району входить кілька земель.
1. Рейнсько-Вестфальський. Головне місто –Кельн.
2. Північний район (спеціалізація: кораблебудування, рибальство, автомобілебудування, сільське господарство). Головне місто – Гамбург.
3. Південно-Західний район (спеціалізація: машинобудування, автомобілебудування, точна оптика, легка й харчова промисловість, сільське господарство). Головне місто – Франкфурт.
4. Південно-Східний район – Баварія (спеціалізація: транспортне машинобудування, електротехніка, харчова промисловість, сільське господарство). Головне місто – Мюнхен.
Після приєднання НДР до ФРН у складі Німеччини з’явилися Східні землі, що нараховують 4 економічних райони:
5. Північний район (спеціалізація: кораблебудування, хімічна промисловість, м’ясо-молочне тваринництво, вирощування картоплі). Головне місто – Росток.
6. Центрально-Приодерський район (спеціалізація: нафтопереробка, металургія, електротехніка, електроніка й приладобудування; у сільському господарстві – свинарство, вирощування жита й картоплі). Головне місто – Берлін.
7. Центрально-Приельбський район (спеціалізація: видобуток вугілля, електроенергетика, хімічна промисловість, важке машинобудування, у сільському господарстві – вирощування пшениці, цукрового буряка, м’ясо-молочне тваринництво). Головне місто – Лейпциґ.
8. Південний район (спеціалізація: машинобудування, текстильна промисловість, деревообробна й целюлозно-паперова промисловість, точна механіка й оптика; у сільському господарстві – племінне тваринництво, свинарство, вирощування великої рогатої худоби. Головне місто – Хемніц.
Внутрішні відмінності й міста
Територія Німеччини, яка знаходиться в центрі Європи, давно і ґрунтовно освоєна людиною. Незважаючи на значні регіональні особливості, великих відмінностей у рівнях розвитку території немає. Для внутрішніх потреб країну поділяють на 16 земель. У підручнику їх згруповано в шість районів: Північна Німеччина, Північний Рейн-Вестфалія, Прирейнський Південний Захід, Баварія, Саксонсько-Тюрингський, Бранденбург і Берлін.
ПІВНІЧНА НІМЕЧЧИНА (землі Нижня Саксонія, Шлезвіґ-Гольштейн, Мекленбурґ-Передня Померанія і міста Гамбург та Бремен, яким надані права земель) — це 1/4 території країни. В природному відношенні район майже збігається з Північнонімецькою низовиною. Важливою його рисою є приморське положення.
Район виділяється значним розвитком сільського господарства і торгово-транспортною діяльністю. Його промисловий розвиток є нижчим від середнього. Північна Німеччина виробляє понад 3/10 сільськогосподарської продукції країни. Молоко, м'ясо, жито, картопля, цукрові буряки, рапс і трави — головні місцеві продукти і культури. Транспорт охоплює наземну, внутрішню водну і морську інфраструктуру. В цілому густота населення і рівень економічної діяльності зменшуються в напрямку із заходу на схід. Якщо Нижня Саксонія належить до земель з середнім рівнем розвитку, то Мекленбурґ-Передня Померанія вважається найменш розвиненою в країні.
Міста Північної Німеччини поділяють на дві групи: приморські і внутрішні. Приморські — це порти, які виникли в гирлах річок уздовж узбережжя. Впродовж трьох сторіч (1370-1670 рр.) вони були об'єднані в Ганзу («Союз»), яка монополізувала торгівлю в Північній Європі. І нині торгово-портові функції в них є головними. Розвинені також переробка імпортних товарів, машинобудування, особливо суднобудування. Чимало тут морських курортів і центрів туризму.
Емден у гирлі річки Емс одержав назву «порт для Рура». Через нього транспортують руду і ліс, сюди підведено газопровід з Північного моря. Тут же починається вхід у канал Дортмунд—Емс. В Емдені виготовляють кораблі й автомобілі. Вільгельмсгафен — найбільша військово-морська база Німеччини часів першої та другої світових воєн. Це єдиний німецький порт, здатний приймати танкери будь-якого розміру. Зараз це найзначніший німецький портовий термінал, звідки починається нафтопровід до Руру.
Бремен на річці Везер, за 72 км від Північного моря, — важливий центр суднобудування, торгівлі і промисловості. Відомий у минулому як ганзейське місто, а потім своїми зв'язками з Новим Світом. Через нього йшов головний потік німців, які емігрували за кордон. Імпорт «колоніальних товарів» (чай, кава, тютюн, бавовна) та їх переробка важливі для міста і нині. Бремен — традиційний центр суднобудування. До поразки Німеччини в 1945 р. це був також один з найбільших центрів авіаційної промисловості. Останнім часом виробництво літаків поновилось і доповнилось космічною технікою. Тут же в 60-ті роки побудовано єдиний після війни новий мета¬лургійний комбінат.
Гамбург (1,6 млн жителів) — важливий промисловий центр Німеччини й один з найбільших морських портів Європи і світу. До другої світової війни Гамбурґ називали «другим містом країни» після Берліна, а в Західній Німеччині це було найбільше промислове місто. Гамбурґ розташований на берегах річки Ельби за 110 км від Північного моря. Це перш за все порт, найбільший в країні, і його промисловість так чи інакше пов'язана з портовою діяльністю: переробка імпортного продовольства, руд металів, деревини, целюлози тощо; нафтопереробка і нафтохімія, суднобудування (атомні судна, бурові платформи) і судноремонт. Нині все це дедалі більше доповнюється новітніми галузями машинобудування (аерокосмічне і електронне). До того ж, це місто міжнародних заходів, засобів масової інформації (газет, журналів, рекламних агентств, радіо і телебачення), численних культурних установ. Місто вважається одним з найзеленіших і найбагатших на рекреаційні території.
Порти Балтійського узбережжя Німеччини значно поступаються її портам на Північному морі. Раніше головними тут були Штеттін (Щецін), Данціґ (Ґданськ) і Кенігсберг (Калінінґрад), які тепер належать Польщі і Росії. Серед сучасних німецьких портів виділяються Любек, з'єднаний каналом з Ельбою, і Росток. Місто Любек — засновник і «Король Ганзи», багате на тогочасні пам'ятки.
Внутрішні міста Північної Німеччини виникали на межі низовини і гір. Це була смуга не тільки родючих земель, а й різноманітних корисних копалин (цинк, свинець, залізні руди, калійна і кам'яна сіль, нафта і природний газ). Зараз їх поклади практично вичерпані, але в минулому вони відіграли значну роль. Тут же проходить траса Середньонімецького каналу. Найбільшим є місто Ганновер — значний промисловий і торговий центр, відомий своїм щорічним промисловим ярмарком. В його оточенні привертає увагу Вольфсбурґ. Це «автомобільна столиця» Німеччини з заводами корпорації «Фольксваґен». Будівництво її почалося ще в 30-ті роки XX ст. і розглядалось як своєрідний виклик американському Детройту і компанії «Форд».
ПІВНІЧНИЙ РЕЙН-ВЕСТФАЛІЯ. Це 10% території (34 тис. км кв), 22% населення (17,5 млн чоловік) і 25% промислової продукції Німеччини. Земля Північний Рейн-Вестфалія є важливою сільськогосподарською територією. Тут же знаходяться Ахейський (Нижньорейнський) буровугільний басейн, багато підприємств текстильної і харчової промисловості, бальнеологічні і кліматичні курорти, історичні та культурні центри. Але уособлює цю територію Рур (назва походить від назви річки) — одна з найбільших концентрацій промисловості в світі. Природною його основою став Рурський кам'яновугільний басейн, який займає площу 140 х 30 км між двома невеличкими правими притоками Рейну — річками Ліппе і Рур, на кордоні Північнонімецької низовини і Рейнських Сланцевих гір.
У кінці XIX і в першій половині XX ст. тут на базі місцевого вугілля і довізної залізної руди склався вугільно-металургійний комплекс, який стали вважати класичним, а назва «Рур» стала загальною. Комплекс включає видобування вугілля, коксохімію, електроенергетику, чорну і кольорову металургію, металообробку і важке металомістке машинобудування (рейки, труби, сталеві конструкції, обладнання для шахт, кар'єрів, металургійних і машинобудівних заводів, рухомий склад залізниць тощо), а також виробництво цементу і скла. Залізна руда в Рурі довізна. З 1871 по 1918 р. її доставляли з Лотарингії, а після 1918 р. — зі Швеції. Промисловість Руру спричинила будівництво автострад, залізниць і водних шляхів, включаючи канали.
Майже 100 років Рур уособлював індустріальну міць Німеччини, був базою підготовки двох світових воєн і «німецького дива» в 50-ті роки. Світова криза вугільних районів 70-х років XX ст. не обминула і Рур. Пророкували його повний занепад. Але Рур вистояв і залишається найважливішим промисловим районом світового значення.
Старі традиційні галузі Руру продовжують існувати, але їх відносні і абсолютні розміри зменшились. Різко зменшилась і зайнятість у них. Натомість сотні тисяч робочих місць були створені в новітніх галузях. Коксохімію замінила нафто- і газохімія. Отримали розвиток автомобілебудування, виробництво комп'ютерів та іншої електротехніки, видавнича справа, страхування, рекреація і туризм. Сучасний рурський індустріальний ландшафт значно відрізняється від колишнього вугільно-металургійного.
Рур — це найбільша в Європі агломерація промислових міст, які зрослися одне з одним. На площі 7330 км кв. зосереджено 8,5 млн жителів. Найбільшими містами є Дуйсбурґ, Гессен, Бохум, Дортмунд, Дюссельдорф. Між ними багато спільного і одночасно кожен має своє обличчя. Дуйсбурґ — «ворота Руру» на Рейні — річковий порт з вантажообігом понад 50 млн т щороку. Гессен — «місто сталі», «місто Круппа» — найбільший виробник озброєння в першу і другу світові війни, а тепер «енергетична столиця» Німеччини. Дюссельдорф також промислове місто, але його структура більш диверсифікована і, головне, це фінансово-банківський центр — «сейф Руру».
Серед інших міст району привертають увагу Кельн, Бонн і Ахен, відомі ще з часів Стародавнього Риму. Кельн — велике промислове місто (електротехнічне і транспортне машинобудування, нафтохімія в передмісті Леверкузен із заводами концерну «Байєр») і одночасно торгово-фінансовий, транспортний і культурний центр. Кельнський собор — найвідоміша пам'ятка архітектури. Бонн — колись маленьке провінційне містечко — в 1949—1990 рр. був столицею Західної Німеччини. Ахен, який розташований на кордоні Німеччини, Нідерландів і Бельгії, — колишня столиця Імперії Карла Великого, бальнеологічний курорт, вузівське і туристичне місто.
ПРИРЕЙНСЬКИЙ ПІВДЕННИЙ ЗАХІД охоплює чотири землі: Саар, Гессен, Рейнланд-Пфальц і Баден-Вюртемберґ. Спільним для них є розташування в долині Рейну і його приток — Мозеля, Майну, Неккару. Якщо не брати до уваги Саару — «Руру в мініатюрі», то Південний Захід практично не має родовищ корисних копалин. Це стримувало його розвиток у минулому.
Сучасний Південний Захід є утворенням другої половини XX ст. і зараз виступає як найрозвинутіша і найбільша за своїм економічним потенціалом частина Німеччини. Тут зосереджено 1/4 населення, сільськогосподарського і промислового виробництва.
Швидкому розвитку району після другої світової війни сприяли відсутність кризових галузей важкої промисловості, наявність значної кількості міст, численних наукових лабораторій і університетів, наявність резерву робочої сили і традицій ремісничого виробництва в сільській місцевості, а також сучасні можливості транспортування енергоресурсів. Післявоєнний розвиток Прирейнського Південного Заходу компенсував Західній Німеччині втрачені на сході території з їх складним і точним машинобудуванням, хімічною продукцією і виробництвом споживчих товарів. Район має контакти у сфері наукоємних виробництв і новітніх наукових досліджень з сусідніми територіями Франції і Швейцарії, зокрема з містами Страсбург і Базель.
Специфіка сільського господарства Південного Заходу — наявність виноградарства і виноробства. Вина долини Рейну і Мозеля мають світову славу. Підвищена роль вирощування овочів, плодів і тютюну. В промисловому відношенні район є найбільшим у Німеччині виробником машин і хімічних товарів. Домінують неметаломісткі галузі машинобудування: виготовлення складного промислового обладнання, автомашин, електротехніки і електроніки, точної механіки і оптики. Вони зосереджені в агломераціях Франкфурта, Мангейма і, особливо, Штутґарту. Зокрема, автомобільні заводи є в кожній агломерації. Хімічна промисловість найбільше розвинута навколо Мангейма. Комплекс хімічних заводів концерну БАСФ у Людвігсгафені, до якого йде нафтопровід з Марселя, є одним з найбільших у світі. Традиційними залишаються для району галузі текстильної, деревообробної, паперової і харчової промисловості.
Прирейнський Південний Захід виділяється в Німеччині наявністю багатьох наукових лабораторій і університетів. Серед них — центр досліджень у галузі ядерної фізики в Карлсруе та університети Ґеттінґена, Гейдельберга, Тюбінґена і Фрайбурґа. Район багатий також на рекреаційні ресурси, включаючи мінеральні джерела і курорти. Долини Рейну, Мозеля, Майну і Неккару, гори Шварцвальд і Боденське озеро стали важливими туристичними зонами. Туристів приваблюють і такі маршрути, як «Німецький виноградний шлях», «Німецька дорога казок і легенд», «Романтичний шлях» тощо.
Більшість міст Прирейнського Південного Заходу виникли ще за часів Стародавнього Риму. Вони багаті на пам'ятки минулого і культурні заклади. Трір є найстарішим містом Німеччини, Баден-Баден і Вісбаден — відомі курорти, Гейдельберг — центр найстарішого університету, який засновано в 1386 р. Найважливішими містами тут є Франкфурт і Штутґарт. Кожне з них стало центром великої промислової зони.
ФРАНКФУРТ-НА-МАЙНІ розташований за 30 км від місця впадіння Майну в Рейн. Промислова агломерація, що його оточує, налічує 2,5 млн чоловік. Франкфурт називають містом банків, ярмарків і хмарочосів. За час роз'єднаної Німеччини він перебрав на себе від Берліна функції фінансової столиці і найбільшого транспортного вузла. Цьому сприяли його попередній розвиток (середньовічні ярмарки і банкірські контори) та розміщення в центрі так званого «франкфуртського хреста» — перехрестя широтних і меридіональних шляхів.
У Франкфурті знаходяться Німецький федеральний банк і ще три найбільші банки країни, фондова і валютна біржі, сотні німецьких та іноземних фінансових закладів. Тут проходять щорічні промислові ярмарки, а раз на два роки — виставки автомобілів. Щорічний книжковий ярмарок вважають за найбільшу експозицію книг у світі. В промисловості міста головну роль відіграють підприємства електротехніки і електроніки, хімічної промисловості. В передмісті Рюссельсгайм — головні заводи автоконцерну «Опель», в Ганау — атомна промисловість.
Стратегічне розташування Франкфурта було помічене вже за часів Стародавнього Риму. Зараз залізниці і автостради з'єднують місто з усіма частинами Західної Європи, а його аеропорт за розмірами пасажирообігу конкурує з Лондоном і Парижем. У місті багато історичних і архітектурних пам'яток. Тут у свій час коронувались німецькі кайзери. Особливістю його сучасної забудови є найвищі в Німеччині хмарочоси.
Штутґарт — одне з найбільших промислових міст Німеччини. Основний його профіль — автомобілебудування, електротехніка і електроніка, комп'ютери, точні інструменти і оптика. В його передмістях розташовані заводи концерну «Даймлер-Бенц», а його оточення, як і сусідня Швейцарія, — історичний район виробництва годинників. Штутґарт — центр видавничої справи і поліграфії, звідси виходить 1/5 книжкової продукції Німеччини.
У свій час Штутґарт був столицею герцогства, а потім королівства Вюртемберг. В його музеях зібрано чимало художніх цінностей. У місті зберігся королівський палац та інші пам'ятки архітектури.
БАВАРІЯ — найбільша за площею земля Німеччини — і зараз ще вважається природною, історичною і економічною своєрідністю. В її рельєфі переважають плоскогір'я і гори, головна водна артерія — Дунай — тече не на північ, а на схід. Баварія була окремим королівством аж до 1918 р. Брак корисних копалин обумовлював навіть у першій половині XX ст. аграрну спеціалізацію і бідність населення. Швидкий розвиток землі припадає на роки другої світової війни і післявоєнні роки. Наявність дешевої робочої сили та імпортна нафта відіграли в цьому суттєву роль. Зараз Баварія займає третє місце в Німеччині за сільськогосподарським і промисловим потенціалом.
У структурі сільського господарства найбільше значення має молочне тваринництво (виготовляють масло і тверді сири). Характерними культурами є пшениця, ячмінь і хміль. За кількістю пивоварних заводів, за розмірами пивоваріння і споживання пива Баварія побиває всі рекорди.
В структурі промисловості переважають новітні галузі: електротехніка і засоби зв'язку, офісне та інформаційне обладнання, аерокосмічна, точна механіка і оптика, автомобілебудування. Набули поширення наукові лабораторії концернів і промислові парки. Навколо Мюнхена утворилась Баварська силіконова долина («Ізар Велі»), навколо Нюрнберга — надсучасний промисловий пояс. У цьому відношенні Баварію можна порівнювати з Прирейнським Південним Заходом, де такі ж науково-промислові об'єднання існують навколо Штутґарта, Гейдельберга та інших міст.
Значну роль у Баварії відіграє туризм. Об'єктами його є Баварські Альпи, а також культурно-історична спадщина середньовіччя, особливо в таких містах, як Мюнхен, Нюрнберг, Вюрцбурґ, Реґенсбурґ, Ауґсбурт та ін.
Найбільшими містами Баварії є Мюнхен і Нюрнберг.
МЮНХЕН (1,3 млн жителів) виник на берегах річки Ізар (права притока Дунаю) в передгір'ях Альп на важливому в середні віки «соляному шляху». Лише 160 км відділяють його від перевалу Бреннер в Альпах. Шість з половиною сторіч (1255—1918 рр.) Мюнхен виконував роль столиці князівств, а потім королівства. Як центр католицизму, його прозвали «Новим Римом». Це великий фінансово-торговий, промисловий і науковий центр, який уособлює нову господарську структуру Баварії.
Особливе значення має Мюнхен як культурний центр. Саме ці функції він перейняв у Берліна в роки роз'єднаної Німеччини. Основою стала попередня діяльність баварських королів. У Мюнхені розташовані світового значення картинні галереї і зібрання художніх творів, театри, виставки, видавництва та інформаційні служби. В 1972 р. тут проходили Літні Олімпійські ігри. Особливу увагу привертають колишні королівські палаци і парки в околицях. Мюнхен є організаційним центром туризму і рекреації в Баварських Альпах. Мюнхен — побратим Києва.
Нюрнберг лежить на вододілі Майну і Дунаю. Тут знаходиться центральне управління каналу Рейн-Майн-Дунай. В середні віки Нюрнберг був відомим ремісничим центром, який постачав Європі компаси та вимірювальні прилади. Спеціалізація на виробництві точних інструментів, включаючи й електроніку, збереглася і понині. Особливої слави Нюрнберг зажив як місто Альбрехта Дюрера і виробник іграшок.
САКСОНСЬКО-ТЮРИНГСЬКИЙ РАЙОН включає землі Саксонію, Тюрингію і Саксонію-Ангальт. Це стик Північно-Німецької низовини і Середньонімецьких гір, басейн річки Ельби та її лівих приток. Вже в середні віки Саксонія і Тюринґія належали до найрозвиненіших районів Європи. Тут пролягали торгові шляхи, місцевість була густо населена. Родючі низинні землі поєднувалися з родовищами металів у Рудних горах (звідси їхня назва). До відкриття Америки саме цей район постачав Європі срібло. Промисловий переворот у середині XIX ст. знайшов у Саксонії і Тюринґії сприятливі умови: наявність великих покладів бурого вугілля, калійної і кам'яної солей, товарне сільське господарство (культура цукрових буряків), кадри з традиціями ремісничого виробництва.
Перед другою світовою війною Саксонсько-Тюринґський район (тоді його звали Середньонімецьким) разом з Вестфалією і Сілезією входив до складу трьох найрозвиненіших індустріальних частин Німеччини. Його промислова структура включала гірничодобувну (видобування бурого вугілля і солей), машинобудівну, хімічну і легку промисловість.
У машинобудуванні переважали ті галузі, які пізніше одержали розвиток у Прирейнському Південному Заході і в Баварії: електротехніка, точна механіка і оптика, обладнання для інших галузей промисловості. Основою хімічної промисловості було буре вугілля. Галле-Лейпцизьку округу називали «хімічним Руром», тут знаходився найбільший хімічний потенціал довоєнної Німеччини. Саксонія з центром Хемніц («Німецький Манчестер») вважалась головним зосередженням текстильної промисловості. Різноманітним, що випливало з попереднього ремісничого виробництва, був і асортимент місцевих споживчих товарів: швейні і хутряні вироби, мереживо, меблі, фарфор, поліграфічні видання, мисливські рушниці, музичні інструменти, іграшки тощо.
Така структура промисловості Саксонсько-Тюринґського району зберігалася і в роки роз'єднаної Німеччини. Саме завдяки цьому району Східна Німеччина (НДР) входила до десяти найбільших машинобудівних і хімічних країн світу. Економічні зв'язки із Заходом змінилися на східну орієнтацію. Наявність величезного стабільного і не дуже вибагливого ринку колишнього СРСР спершу сприяла, але потім стала гальмувати розвиток району. Структура, техніка і продуктивність змінювались повільно. Великі вугільні кар'єри і непомірна територіальна концентрація багатономенклатурних хімічних комбінатів спотворювали природне середовище.
Після 1990 р. промисловість Саксонії і Тюрингії втратила східні ринки збуту, а на західних вона виявилась неконкурентоспроможною. Почався процес, який, за англійською термінологією, можна назвати «деіндустріалізацією» — різке скорочення робочих місць, зміна застарілої структури і ліквідація неконкурентоспроможних підприємств та галузей.
Район відноситься до тієї частини Європи, яка простягнулась від англійського Ланкашира до німецької Саксонії і яку можна вважати найбільш залюдненою і міською. Серед міст багато колишніх князівських резиденцій (Ерфурт, Веймар, Єна, Ґота, Айзенах), які увійшли в історію і культурну спадщину людства. Найбільшими є Лейпциг і Дрезден. Це великі промислові міста і одночасно культурні центри загальноєвропейського значення.
Лейпциг розташований на перехресті важливих торгових шляхів, уже в середні віки він був значним містом. Починаючи з XII ст. тут працювали ярмарки і торгували хутром, а в XV ст. з'явилось друкарство. Пізніше Лейпциг зажив слави міста, де виготовляється все, що має відношення до розумової праці людини, і одного з найбільших літературних і музичних центрів Європи. В сучасному Лейпцигу численні машинобудівні заводи, підприємства споживчих товарів і щорічні промислові ярмарки поєднуються з видавничою справою (видавництво «Брокгауз»), знаменитим університетом, який існує з 1409 р., музеями, театрами і концертними залами. Лейпциг є побратимом Києва.
Дрезден на річці Ельбі більш ніж чотири сторіччя (1485—1913 рр.) був столицею герцогства, а потім королівства Саксонія. Всесвітньо відомими стали дрезденський (мейсенський) фарфор і Дрезденська картинна галерея. В 1945 р. Дрезден був майже повністю зруйнований американською авіацією. Відновлена тільки частина його багатющої архітектурної спадщини. Зараз це значний промисловий (виготовляють електротехніку, точні інструменти, оптику, ліки, меблі, споживчі товари) і науковий центр.
БРАНДЕНБУРГ і БЕРЛІН. Земля Бранденбург є ядром, навколо якого утворилась Німеччина.
Центр цієї історичної області — місто БЕРЛІН. Заснований 760 років тому на Північнонімецькій низовині, між річками Ельба і Одер, він в 1486 р. став столицею Бранденбурзького герцогства (з 1701 р. — королівство Пруссія). Проголошення в 1871 р. Берліна столицею Німецької імперії дало величезний поштовх для його розвитку. За короткий час він перетворився на місто світового значення з широкими столичними, фінансово-торговими, управлінськими, транспортними, науково-культурними і промисловими функціями.
У 20-х роках XX ст. Берлін претендував на роль культурної столиці Європи. В 1936 р. в ньому відбувалися Літні Олімпійські ігри. В 1939 р. населення Берліна становило 4,3 млн чоловік і він за масштабами своєї діяльності не поступався таким містам, як Лондон чи Париж.
У промисловості Берліна до другої світової війни головною галуззю господарства була новітня на той час електротехніка (1/2 промислового персоналу міста). В цьому відношенні з Берліном могли змагатися хіба що Нью-Йорк або Чикаґо. Саме в Берліні виникли такі гіганти електротехнічної галузі, як корпорації «Сіменс АГ» і «АЕГ». Важливе місце в Берліні займали також загальне машинобудування, поліграфія, фармацевтика, швейна і харчова промисловість. Ця структура мало змінилася і зараз.
Після поразки Німеччини у другій світовій війні Берлін виявився розділеним на Західний Берлін, що отримав спеціальний статус і в 1961 р. був обнесений «Берлінським муром», і Східний Берлін, який став столицею НДР. Місто, як єдине ціле, опинилося в ненормальних умовах. Населення його перестало зростати, хінтерланд був спотворений, метрополітенська зона (передмістя) взагалі не розвивалася, частина функцій перейшла до інших центрів, решта існувала в урізаному вигляді. Знесення «Берлінського муру» і повернення місту функцій столиці об'єднаної Німеччини знову перетворює його на метрополію світового масштабу. За прогнозами, коли повністю відновляться функції Берліна як столиці, населення його становитиме 4—5 млн чоловік (в 1994 р. — 3,4 млн чоловік).
Берлін виник на правому березі річки Шпре (басейн Хафеля і Ельби). Сучасне місто має кільцево-радіальну планіровку. Одну п'яту його площі займають парки, ліси і озера. Промислові райони простяглися або вздовж залізниць, або вздовж Шпре і Хафеля. Найбільша концентрація промислових підприємств має місце у північно-західній і південно-східній частинах міста.
В другій світовій війні Берлін, особливо його історичний центр, був майже повністю зруйнований. За час роз'єднаного Берліна в ньому склалися і функціонували два окремих центри: один на заході, другий на сході. Об'єднання Німеччини і Берліна потребує створення нового єдиного урядового і нового єдиного ділового центрів. Місцем для них обрано стик двох колишніх окремих частин. Масштаби будівництва, що розпочалось, — одні з найбільших у світі.
У Берліні велика кількість наукових, освітніх і культурних установ, розважальних закладів. Зосереджені вони переважно в історичному центрі, або південно-західній частині міста. З історичних, архітектурних і культурних пам'яток, які збереглися або відновлені, найбільше значення мають вулиця Унтер ден Лінден, Бранденбурзькі ворота, будинок Рейхстагу, парк Тірґартен, палац Шарлоттенбурґ і музейний острів з усесвітньо відомими археологічними і художніми колекціями. В околицях Берліна знаходиться Потсдам — колишня літня королівська резиденція, місто палаців і парків.
Примітні особливості Німеччини
Що примітно, Німеччина є найстабільнішою країною Європейського Союзу. Її економіка розвивається стрімкими темпами, і, напевно, викликає заздрість у своїх партнерів.
Німеччина - країна любителів пива і сосисок.
Багато хто б назвали Німеччину студентської країною. Вона бере участь у багатьох програмах по обміну студентами. Звідси випливає, що Німеччина володіє висококласними фахівцями, які стимулює економіку країни.
Кілька чудес Німеччини [5]. Місця, які необхідно відвідати.
Берлін. Обов'язково потрібно побувати у Берліні. Столиця є столиця. Столиця є обличчя країни. Берлін є джерелу різних пам'ятників архітектури.
Нойшванштайн - це замок з колишніх снів, замок з дитячих книжок про добрий принців і злих драконів. Можна довго підбирати чудові опису, не помилитеся. Отже. Якщо дослівно перекладати з німецької мови, то "Новий лебединий камінь".
Знаходиться цей замок в Альпах в Баварії і є одним з найбільш відвідуваних і фотографованих об'єктів серед туристів. Був побудований за наказом короля Баварії Людвіга II, якого ще називали лагідно "Божевільний" Це прізвисько невипадково адже король так обожнював німецьку міфологію і казки, ототожнював себе з лицарем-лебедем Лоенгріном, що наказав звести це диво-споруду.
З цим замком пов'язано багато таємниць, одна з яких пропажа золота Рейхсбанку в період Другої світової війни, а також картин і дорогоцінних речей, які входили до колекції А. Гітлера.
Октоберфест. Свято Октоберфест відкривається для Вас і ваших друзів в Мюнхені. Це свято пива, соковитих булочок, смажених курочок, парків розваг і гарного настрою, який приваблює щороку близько 6 млн. відвідувачів, які приїжджають до Мюнхена з усіх частин світу. Октоберфест проводиться на "Галявині Терези" (нім. Theresienwiese), в центрі Мюнхена, неподалік від Головного вокзалу в середині вересня - початку жовтня кожного року. На Октоберфест найкраще приїжджати громадським транспортом. Головна причина - практично повна відсутність місця для паркування. Завдяки чудово розвиненому мюнхенському метро до Луга Терези можна дістатися відразу від декількох його станцій.
Октоберфест вважається найбільшим святом пива та булок у світі. Факти говорять, що 70% учасників фестивалю - мюнхенці, велику частку складають італійці, ну і останнім часом росіяни. Свято триває 3 дні.
Кельнський собор. Символ Кельна та архітектури готики - це безсумнівно Кельнський собор. Як тільки ви прибудете в Кельн, то відразу помітите дві гострі вежі (якщо ви приїдете в Кельн на поїзді, то Кельнський собор буде в 50 метрів від вокзалу).
Місто - музей Веймар. Це місто розташоване в широкій рівнині, за якою темніє Тюрінгській ліс. Це місто пов'язане з іменами Шиллера і Гете, композитора Ліста. Гете прожив у Веймарі все життя. У центрі міста на невеликій площі стоїть триповерховий будинок. У ньому повною недоторканності збереглися кімната і речі поета. У Веймером, в мансарді одного з будинків, знаходиться музей іншого великого поета і драматурга - Шіллера. Тут теж все, як було за його життя.
Це місто як нібито залишився в 19 столітті. Тут як і раніше їздять на конях (перегляд міста), тут мало сучасних закусочних аля "МакДональтс", у місті незліченна кількість парків для відпочинку, загалом все виключно в традиціях Німеччини.