МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Реферат на тему:

«Техніки виразного руху»

Піл готувала: студентка факультету психологія

-2012-

Здоров'я людей відноситься до числа глобальних проблем, тобто тих, які мають життєво важливе значення для всього людства. Для того, щоб забезпечити гармонійний розвиток людини, дуже важливо з наймолодшого віку сформувати у неї ставлення до здоров'я як однієї з найважливіших загальнолюдських цінностей.

Як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти , пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я. В усіх ланках системи освіти шляхом використання засобів фізичного виховання мають закладатися основи для забезпечення і розвитку фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я кожного члена суспільства. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити: комплексний підхід до гармонійного формування всіх складових здоров'я; удосконалення фізичної та психологічної підготовки до життя; використання різноманітних форм рухової активності. А розпочинатися така робота має вже в дошкільному віці, коли йде процес становлення і розвитку всіх функцій дитячого організму.

Бути здоровим - це природне бажання людини. Здоров'я означає не просто відсутність хвороб, але й фізичне, психічне і соціальне благополуччя. Здорова і духовно розвинута людина - щаслива, вона відмінно себе почуває, отримує задоволення від своєї роботи, прагне до самовдосконалення. Цілісність людської особистості проявляється перш за все у взаємозв'язку і взаємодії психічних і фізичних сил організму. Гармонія психофізичних сил підвищує резерви здоров'я, створює умови для творчого самовираження в різних галузях нашого життя. Активна і здорова людина надовго зберігає молодість, продовжуючи творчу діяльність, не дозволяючи «душі лінуватися».

Більшість сучасних вчених розглядають поняття «здоров'я» як складне, багатокомпонентне поняття, яке включає декілька складових: фізичне, психічне, соціальне здоров'я дитини.

Зупинимося більш докладно на визначенні поняття психічне здоров'я. На думку І.І. Брехмана, психічне здоров'я - це стан інтелектуально-емоційної сфери, основу якого складає відчуття душевного комфорту, яке забезпечує

адекватну поведінкову реакцію. Такий стан обумовлений як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.

Основи психічного здоров'я закладаються ще в дошкільному дитинстві. На сучасному етапі проблема психічного розвитку дитини є актуальною у зв'язку з тим, що у багатьох дітей спостерігаються відхилення в психічному розвитку, недостатня розвинутість психічних процесів.

У сучасній науці існує також термін «психологічне здоров'я». Він був введений у науковий лексикон нещодавно І.В. Дубровіною. При цьому під психологічним здоров'ям розуміються ті психологічні аспекти психічного здоров'я, які відносяться до особистості в цілому і знаходяться у тісному зв'язку з вищими проявами людського духу [9]. Психологічне здоров'я є необхідною умовою повноцінного функціонування і розвитку людини у процесі її життєдіяльності. Таким чином, з одного боку, воно є умовою адекватного виконання людиною своїх вікових, соціальних і культурних ролей (дитини чи дорослого, українця чи японця тощо), з іншого боку, забезпечує людині можливість безперервного розвитку протягом всього її життя. Як стверджує І.В. Дубровіна, основу повноцінного психологічного здоров'я складає повноцінний психічний розвиток на всіх етапах онтогенезу, тобто психологічне здоров'я - це прижиттєве утворення, хоча, безумовно, його передумови створюються ще в пренатальному періоді. Крім того, вченим стверджується також взаємозв'язок психологічного здоров'я з духовністю особистості, тобто в поняття «психологічне здоров'я» необхідно включати орієнтацію на абсолютні цінності: Істину, Красу, Добро. Ці положення дуже важливі для організації роботи саме з дошкільниками.

Отже, проблема повноцінного психічного розвитку особистості, формування психологічного здоров'я людини є сьогодні однією з актуальних. Враховуючи стан здоров'я сучасних дітей та фактори ризику порушення психологічного здоров'я, необхідно в сучасних дошкільних закладах створити таку систему роботи, яка б включала індивідуальні, групові форми і методи роботи, спрямовані на зміцнення психологічного здоров'я дітей дошкільного віку. Одним з ефективних напрямів цієї роботи може бути використання

елементів психофізичного тренування в різних формах роботи з фізичного виховання дошкільників.

З позиції сучасної науки, психофізичне тренування є не тільки ефективною формою лікувальної фізкультури, але й різновидом психотерапії та аутотренінгу. Побудоване на основі науково обґрунтованої системи фізичної культури, психології і психотерапії, воно використовує загальнорозвиваючі та спеціальні вправи, а також деякі види спеціальних дихальних вправ і точковий масаж з метою підвищення функціональних можливостей організму, відновлювання здоров'я та працездатності. Завдяки використанню подібного методу самовиховання і самовдосконалення, людина оволодіває мистецтвом управління своїми духовними силами, сприяє їх росту.

Загальні принципи психофізичного тренування обґрунтували фізіологи та психотерапевти М.Р. Могендович, 1.3. Вельвовський, К.В. Динейка, Н.П. Нарбут. За визначенням К.В. Динейки, психофізичне тренування - це метод самовпливу на організм за допомогою зміни м'язового тонусу, регульованого дихання, образної уяви, нормального функціонування органів, словесного підкріплення з метою підвищення психофізичного потенціалу, виховання активної уваги, волі, розвитку пам'яті, формування самовладання та адекватної реакції на подразники

Слід зазначити, що К.В. Динейка та Н.П. Нарбут розробили ефективну систему зміцнення здоров'я дорослої людини за допомогою психофізичного використані і в роботі з дошкільниками.

Роль психофізичного тренування особливо зростає в умовах різкого скорочення рухової активності людини. У зв'язку з нестачею рухів організм дитини зазнає на собі вплив дисгармонії нервових і фізичних функцій. Тренування емоційної стійкості та адекватної реакції на різні життєві ситуації посилює опір організму стресовим впливам та сприяє загальному оздоровленню. Емоційна діяльність тісно пов'язана з функцією кори головного мозку. Цей зв'язок здійснюється і зміцнюється під впливом психофізичного тренування.

Найважливішою вимогою при оволодінні психофізичним тренуванням є вміння регулювати процеси дихання, м'язовий тонус і стан психіки.

У науковому обігу для визначення різного виду занять, вправ, етюдів, які використовуються з метою поліпшення психофізичного стану дитини, використовуються також терміни: психогімнастика, психотехніка, методи психічної саморегуляції та ін.

Одним з перших в 90-ті роки термін «психогімнастика» став активно використовуватись після виходу книги М.І. Чистякової «Психогімнастика». На думку автора, «психогімнастика» - це курс спеціальних занять (етюдів, вправ та ігор), спрямованих на розвиток і корекцію різних сторін психіки дитини (як її пізнавальної, так і емоційно-особистісної сфери).

А.А. Осипова пропонує дещо інше тлумачення і визначає психогімнастику як «метод, при якому учасники проявляють себе і спілкуються без допомоги слів. Це ефективний засіб оптимізації соціально-перцептивної сфери особистості, оскільки дозволяє звернути увагу на «мову тіла» і просторово-часові характеристики спілкування» .

Також А.А. Осипова зазначає, що термін «психогімнастика» може мати широке і вузьке значення.

Психогімнастика у вузькому значенні розуміється як ігри, етюди, в основі яких лежить використання рухової експресії як головного засобу комунікації у групі. Такого роду психогімнастика спрямована на розв'язання завдань групової психокорекції і встановлення контакту, зняття напруження, обробку зворотних зв'язків тощо.

У широкому смислі психогімнастика - це курс спеціальних занять, спрямованих на розвиток і корекцію різних сторін психіки дитини, як пізнавальної, так і емоційно-особистісної сфери. Психогімнастика як невербальний метод групової роботи передбачає вираження переживань, емоційних станів, проблем за допомогою рухів, міміки, пантоміміки; дозволяє дітям проявити себе і спілкуватися без допомоги слів. Це метод реконструктивної психокорекції, мета якого - пізнання і зміна особистості людини.

Під поняттям психотехніка, яке пропонується З.С. Карпенко, розуміється комплекс вмінь з психологічної діагностики, корекції і розвитку пізнавальних і емоційно-вольових якостей особистості

Дослідження проблеми психічного здоров'я та сутності психофізичного тренування дає підстави як центральну характеристику психологічно здорової людини визначити саморегуляцію. Поняття «саморегуляція» визначається як здатність біологічної системи до відновлення стабільного рівня тих чи інших функцій після їхньої зміни . При саморегуляції керуючі фактори не діють на керуючу систему ззовні, а виникають у ній самій самочинно. Саморегуляція дає можливість адекватного пристосування до різних умов, як сприятливих, так і несприятливих.

Для підвищення стійкості до стресу і розширення психологічних резервів людини розроблені спеціальні методи, які з урахуванням вікових особливостей дітей дошкільного віку можуть бути використані у психофізичному тренуванні дошкільників.

Всі методи можна умовно поділити на дві групи. До першої належать різноманітні методи психічної саморегуляції, за допомогою яких людина може самостійно впливати на свій емоційний, душевний і фізичний стан, а саме: релаксаційно-дихальна гімнастика, релаксація, йога, аутогенне тренування, медитація. До другої групи відносять методи психологічної корекції, використання яких дозволяє впливати на негативні риси людини, виробляти навички спілкування, поведінки, соціально-психологічний тренінг, ділові ігри, психодрама тощо.

Останнім часом у науково-методичній літературі з'являються розробки використання різних елементів психофізичного тренування в системі роботи з фізичного виховання. Науковою базою для цих розробок є дослідження В.М. Нікітіна, О.Л. Осадчук, М.І. Чистякової, З.С. Карпенко та ін.

Серед сучасних дослідників слід виділити роботу В.М. Нікітіна У його дослідженні відзначаються можливості становлення і розвитку психофізичної сфери людини, взаємозв'язок сформованості особистості та її тілесних проявів. На його думку, наші емоції, характер їх прояву виявляються в тілесних формах

дії, і якщо людина не здатна виразити почуття гніву якимсь чином в прямій манері поведінки, то цей стан афекту буде виражено якимсь іншим способом, несвідомо відреагованим на різних рівнях організму. Так, гнів може виразити себе у м'язових скороченнях в області голови, грудей, живота, які викликають гострі спорадичні болі. Тому для попередження хворобливих соматичних розладів дитину необхідно навчити прийомів саморегуляції, - стверджує В.М. Нікітін.

На його думку, у дітей афективна поведінка виникає швидше і яскравіше, ніж у дорослих, тому що вони ще не встигли знайти гнучку здатність до пристосовування. Тому найважче - навчити дітей бути відкритими по відношенню до своїх почуттів, а також у своїх вимогах до дорослих, говорити, що вони люблять і що їм не подобається. Незрілість, несформованість особистісного ядра дитини є причиною неадекватності її поведінки. Стійкість поведінки, психологічна захищеність у дітей і дорослих визначається рівнем внутрішньої сили, «силою Я», ступенем усвідомлення себе і своїх потреб у рамках соціальних вимог. «Сила Я» проявляється в толерантності, пристосовуванні, адаптованості людини до її незадоволених, афективних потягів, в здатності зіставляти ці потяги з вимогами реальності. Саме на формування, виховання внутрішньої сили людини як її психологічного захисту спрямовані основні прийоми тілесно-орієнтованої терапії та арт-терапії.

В.М. Нікітін тілесно-орієнтовану практику за терапевтичною метою і прийомами розділяє на дві частини: психофізична і етико-культурологічна. Перша позиція передбачає безпосередню роботу з тілом через дихання, активну і «пасивну» маніпуляцію м'язами і суглобами, рух і голосоведення. Друга позиція - це цілісне включення особистості до емоційно-креативної дії, яке передбачає ломку поведінкових і культуральних стереотипів. Автором запропоновано розробку і опис прийомів пантомімічної техніки, техніки розвитку дрібної моторики, техніки виразного руху, комунікативних ігор. Деякі з цих методів з успіхом можуть бути використані і з дітьми старшого дошкільного віку .

З дисертаційних робіт, присвячених проблемі психофізичного тренування, привертає увагу дослідження О.Л. Осадчук. Результати дослідження засвідчили, що діти старшого дошкільного віку здатні до психічної саморегуляції, здебільшого до зміни свого емоційного стану, яка проявляється як в занепокоєнні, так і в самомобілізації. Причому самомобілізація виконується дітьми легше, ніж самозаспокоєння. Найбільш яскраво психічна саморегуляція виражається в умінні керувати м'язовим напруженням, менш значно - в умінні регулювати температуру шкіри, вміння довільно змінювати частоту серцевих скорочень у дітей старшого дошкільного віку відсутнє. Це свідчить про те, що психічна саморегуляція у дітей старшого дошкільного віку є відображенням суперечливих функцій організму, порушенням функціональних взаємозалежностей психологічних процесів.

За рекомендаціями О.Л. Осадчук, робота з формування у дошкільників основ психічної саморегуляції, спрямована на оздоровлення дитячого організму, має здійснюватись починаючи з 5 років. Психом'язове тренування як вид фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми старшого дошкільного віку рекомендується проводити між заняттями, після денного сну, автором пропонується не менш двох щоденних занять психом'язовим тренуванням тривалістю 5-10 хвилин.

Одним із важливих методів психофізичного тренування є аутотренінг, пов'язаний із навчанням дітей м'язового розслаблення. Релаксація - це один із шляхів переборювання внутрішнього напруження, який будується на більш-менш свідомому розслабленні м'язів. Сучасні дошкільники постійно зустрічаються з підвищеним психічним і фізичним навантаженням: потік негативної інформації з телеекранів, неспокій, постійний поспіх, підвищення захворюваності дітей часто призводить їх до перенапруження. Саме навчання дітей методів релаксації дасть змогу їм зняти внутрішнє напруження, заспокоїтися, тим самим привести нервову систему у стан спокою. Існує декілька різних методик релаксації, які можна використовувати у роботі з дошкільниками. Так, М.І. Чистякова пропонує дитячий варіант психом'язового тренування, розроблений А.В. Алексєєвим для юних спортсменів і адаптований

нею для дошкільників. Автор пропонує розділити всі м'язи тіла на п'ять груп: м'язи рук, ніг. тулуба, шиї та обличчя. Увага дітей привертається до кожної групи м'язів окремо і послідовно. Переходити до тренування нової групи м'язів не слід, доки попередня не стане «слухняною».

Н.В. Клюєва і Ю.В. Касаткіна пропонують тренінг м'язового розслаблення, у якому розслаблення відбувається за контрастом до напруження. Тренінг рекомендується проводити в два етапи: м'язове розслаблення за контрастом до напруження і м'язове розслаблення за уявленням. Вправи розподіляються на групи на основі тих м'язів, розслабленню яких вони сприяють.

Серед методів психофізичного тренування, які сьогодні використовуються в роботі з дошкільниками, є метод позитивного мислення. К.В. Динейка визначав цей метод як обов'язковий у системі психофізичного тренування. На його думку, необхідно і корисно використовувати тонізуючий вплив думок. Важливо, щоб уже зранку мозок отримав імпульси у вигляді думок, які здатні протягом дня впливати на внутрішній настрій, на стан мисленнєво-творчої активності. Адже від настрою багато в чому залежить характер протікання всіх нервово-психічних процесів і, що дуже важливо, оптимальний рівень емоційних реакцій на різні подразники.

Позитивного настрою можна досягти через аффермації - слова чи речення, які мають позитивне стверджувальне значення і які багато разів промовляються вголос чи подумки. За їх допомогою можна змінити хід думок дітей в позитивну сторону. Важливо навчити дітей всі свої думки, бажання висловлювати в позитивній формулі: «Я хочу...», «Я зможу...», «Я сильний і допомагаю слабким», «Я впевнений у собі...», оскільки негативні висловлювання («Я не зможу цього зробити») часто призводять до негативного результату. Такі аффермації необхідно повторювати з дітьми декілька разів на день.

Ігри та ігрові вправи рекомендуються багатьма дослідниками як важливий метод психофізичного тренування і корекції (Чистякова М.І., Карпенко З.С., Яковлєва Н.Г., Кудрявцев В.Т. та ін.). Ігри можуть бути використані з метою розвитку емоційної сфери, виразності рухів, зняття психоемоційного і

рухів. Також вправи можуть супроводжуватись різними текстами, які допомагають дітям краще уявити той чи інший образ, увійти в нього.

Серед методів психічної саморегуляції, які мають комплексний вплив на оздоровлення дітей дошкільного віку, вирізняються вправи з йоги, які є ще й важливим засобом естетичного і морального виховання. Як засвідчує аналіз методичних розробок, найбільш широко з дошкільниками використовуються елементи Хатха-йоги, Бебі-його, У-шу. Всі східні оздоровчі гімнастики - це певна система виховання здорового тіла і здорової психіки за допомогою вправ, релаксації, психотерапії, режиму харчування і очищення. Безумовно, що в умовах дошкільного закладу неможливо використовувати всі елементи оздоровчої системи. Найбільш доцільним є використання вправ йоги у ранковій гімнастиці, занятті з фізичної культури, гігієнічній гімнастиці після денного сну тощо. Серед вправ йоги найчастіше використовуються статичні пози (асани), комплекс вправ з вихідних положень лежачи, сидячи; вправи з медитації, релаксаційні вправи, ігри, дихальна і звукова гімнастика, елементи самомасажу.

Отже, аналіз і узагальнення теоретичних досліджень та методичних розробок дає нам підстави стверджувати, що елементи психофізичного тренування (аутотренінг, релаксація, метод позитивного мислення, ігри, ігрові вправи, етюди, елементи Хатха-йоги тощо) можуть бути використані в різних формах роботи з фізичного виховання у дошкільному закладі: ранковій гімнастиці, фізкультурному занятті, гігієнічній гімнастиці після денного сну, у фізкультхвилинках і динамічних перервах, в ігровій та самостійній руховій діяльності, а також у вигляді спеціальних занять з психогімнастики, Хатха-йоги тощо. Використання елементів психофізичного тренування у фізкультурно-оздоровчій роботі дає можливість не лише більш ефективно навчати дітей фізичних вправ, а й сприяти розвитку у дітей психічних процесів, особистісних якостей, створенню можливостей для самовиявлення, творчих проявів, активності, всебічно впливати на зміцнення і оздоровлення дитячого організму.

ЛІТЕРАТУРА

1 .Брехман И.И. Валеология - наука о здоровье. - М., 1990.

2.Валеологія: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти /За ред. В.І.

Бобрицької. - Полтава, 2000.

3.Динейка К.В. 10 уроков психофизической тренировки. - М., 1987. 4.Карпенко З.С. Експресивна психотехніка для дітей. - К., 1997. 5.Національна доктрина розвитку освіти //Дошк. виховання. - 2002. - N 7. 6.Никитин В.Н. Психология телесного сознания. - М., 1999. 7,Осадчук О.Л. Методика психомышечной тренировки в физкультурно-оздоровительной деятельности детей старшего дошкольного возраста: Автореф. дис... канд. пед. наук. - Омск, 1998. 8.Осипова А.А. Общая психокоррекция. - М., 2000. 9.Руководство практического психолога. Психическое здоровье детей и подростков в контексте психологической службы /Под ред. И.В. Дубровиной. - М, 2000. Чистякова М.И. Психогимнастика /Под ред. М.И. Буянова. - М., 1990.

Міністерство освіти і науки України Волинський національний університет імені Лесі Українки

Факультет психології

Реферат

на тему:

_{«Тренінг сенситивності»}

2012рік

ВПРАВА 1.

Учасники групи сідають по колу, тренер стоїть в центрі кола. Інструкція:

Зараз у нас буде можливість познайомитися. Зробимо це так: той, хто стоп ь у центрі кола (для початку ним буду я) пропонує помінятися місцями (пересісти) всім тим, хто має яку-небудь загальну ознаку. Наприклад, я скажу: "Пересядьте всі ті, у кого є сестра", - і всі, у кого є сестра, повинні помінятися місцями. При цьому той, хто стоїть в центрі кола, постарається встигнути зайняти місце, а той, хто залишиться в центрі кола без місця, продовжить гру. Крім того, кожний, хто виявляється в центрі кола, перш ніж назвати ознаку, буде вибирати одного з нас спостерігачем, називаючи його ім'я (так, зараз спостерігачем буде Коля). Коли всі поміняються місцями, саме Коля перелічить нам тих, у кого є сестра. Всі інші будуть уважно слухати й допомагати спостерігачеві, якщо в нього виникнуть ускладнення".

Коли вправа завершиться, тренер може попросити декількох учасників перелічити тих, у кого є брати, хто захоплюється математикою, хто вміє водити автомобіль її ін.

ВПРАВА 2

Вправа виконується в парах. Інструкція:

Ця вправа містить у собі кілька завдань. Кожне з них розраховане на ш .> час. Я буду говорити вам, що треба робити, буду стежити за часом і повідомляти, коли воно закінчиться.

Завдання 1. Протягом 5 хвилин мовчки дивимося один на одного.

Завдання 2. Поверніться спиною один до одного. Візьміть зошити й ручки. Я буду задавати питання, що стосуються зовнішності вашого партнера, на які треба дати письмові відповіді. Якого кольору очі у вашого партнера'/ С чи в нього на обличчі родимка? Якщо є, то згадаєте, де вони. Якого кольор> нього брови? Є чи в нього на обличчі ямочки? А тепер поверніться один до одного обличчям й перевірте правильність ваших відповідей.

Завдання 3. Зараз змінимо пари, один з партнерів переходить у пару, їмо сидить ліворуч від нього. Протягом хвилини мовчки дивіться один па одного.

Завдання 4. Поверніться спиною один до одного. Візьміть ручки й зошит и Я буду задавати питання, що стосуються вашого партнера, на які треба бу, дати письмові відповіді. Якого кольору взуття на вашому партнері⁰ С чи в нього на руках (шиї, одязі) які-небудь прикраси? На якій руці в нього

годинник? Якої форми ґудзика на його одязі? Поверніться особою один до одного й перевірте правильність ваших відповідей.

Завдання 5. Один з партнерів переходить у пару, що сидить ліворуч від нього. Зосередьтеся один на одному. Вирішіть, хто з вас буде першим виконувати завдання. Зараз той, хто починає виконувати завдання, повідомляє своєму колезі все, що він довідався про нього в ході виконання попередньої вправи. Не кваптеся, постарайтеся нічого не упустити. Розпові треба побудувати так: якщо ви впевнені, що ваш партнер залишався на міси, коли пересідали ті, у кого є сестри, то ви кажете йому: „у тебе немає сестри ти любиш класичну музику, захоплюєшся математикою й т.д.". Другий партнер слухає, після чого коректує вашу розповідь про себе. Потім помІ няйтеся ролям и".

ВПРАВА З

Всі учасники сідають по колу. Тренер виходить із кола й дає інстр) вправи,стоячи за колом.

Інструкція:

У вас є півтори хвилини, у ході яких треба уважно подивитися один на одного (за часом стежить тренер). Через півтори хвилини тренер просить усіх повернутися на стільцях спиною в коло, підходить до одного з учасн ікі групи й говорить, звертаючись до нього, наприклад: "Володимир, я йду по колу (тренер іде вправо або вліво) і проходжу одного, другого, третього, зупиняюся біля четвертої людини. Хто іде?". Володимир відповідає (якщо відповідь неправильна, треба йому про це сказати й дати можливість відповісти ще й ще раз, поки не буде отримана правильна відповідь). Піс. (я цього тренер пропонує Володимиру відповісти на ряд питань, то ставляти я до зовнішнього вигляду названого учасника групи. Наприклад: "С чи в Дмитрика краватка?", "Що в нього в руках? Якого кольору нього сорочка? т.д.

Далі тренер дає аналогічне завдання ще 4-5 учасникам. На закінчення впра тренер просить усіх повернутися особою в коло й ще раз подивитися один т одного.

ВПРАВА 4

Вправа проводиться на початку дня, всі учасники сидять по колу. Інструкція:

Зараз ми будемо здороватися один з одним. При цьому постарайтеся максимально зосередитися й побачити якнайбільше в кожному з нас і нікого не пропустити. Давайте встанемо".

Тренер бере участь у вправі. Коли всі учасники і рупи привітаються, пропонує сісти по колу.

"Будь ласка, збережіть свої враження про побачене. Це знадобиться для відповіді на питання: "Що нового ви побачили у вигляді, настрої, ставленні кого-небудь із нас?". Той, у кого вже є відповідь щодо кожного з нас, може зараз почати говорити. Продовжить той, про кого говорили. Перед тим як продовжити, черговий учасник може внести корективи (висловити враження почуття) у почуте про себе".

При проведенні вправи в учасників може виникнути бажання доповнити висловлення. Ведучий дає можливість зробити це. Вправа гарно мотивує групу на подальшу роботу, сприяє її зімкненню, поліпшує групов} атмосферу.

ВПРАВА 5

Вправа проводиться на початку дня. Учасники групи сидять по колу. Інструкція:

Уважно подивіться один на одного. Постарайтеся побачити кожного, звернувши увагу на те, як виглядає сьогодні ця людина, у якому вона стані, як себе проявляє. Для цього в нас буде три хвилини.

Через три хвилини тренер продовжує інструкцію: "А зараз ми будемо кидати один одному м'яч, повідомляючи при цьому людині, якій він адресований, що нового в порівнянні із учорашнім днем ви в ньому побачили. Будьте уважні й постарайтеся нікого не пропустити".

Модифікація

Вправа проводиться на початку дня або після перерви в роботі. Інструкція:

Зараз ми встанемо, і будемо підходити один до одного в будь-якому гюрядк) Треба підійти до кожного, нікого не пропустити. Підійшовши до іншого учасника групи, постарайтеся помітити, що нового з'явилося в його вигляді, стані, поводженні в порівнянні із учорашнім днем (до перерви) і скажіть йому про те, що ви побачили. При цьому у вашому повідомленні не повинно бути інтерпретацій. Наприклад, можна сказати: „ти виглядаєш стомленим'⁵, але не варто говорити: "Ти виглядаєш стомленим, напевно, ти не виспався. Не обмежуйте себе якоюсь однією областю змін, спробуйте знайти їх у ході, одязі, діях, вираженні особи, очах і т.дЛ

У ході обговорення учасникам можна поставити запитання: "Наскільки те, що ви почули про себе, відповідає вашим власним враженням, переж и ванн я м, реал ьності ?".

ВПРАВА 6

Всі учасники сидять по колу (вправа проводиться наприкінці першого дня роботи).

Інструкція:

Зараз ми по черзі будемо кидати один одному м'яч, називаючи при цьом) ім'я людини, якому він адресований, і фразу, що він вимовляв тут, у нашом) ко п. Той, хто одержав м'яч, кидає його наступному учасникові, називаючи його ім'я й фразу. Будемо уважні й постараємося, щоб м'яч побував в усіх.

У ході вправи в деяких учасників можуть виникнути ускладнення, пов'язані з тим, що вони не можуть згадати фразу. У цьому випадку тренер не квапить учасника, даючи йому, можливість згадати фразу, або рекомендує йому кинути м'яч тому, чию фразу він може назвати.

ВПРАВА 7

Учасники групи сидять по колу. Інструкція:

Нам потрібний один доброволець, що хотів би перевірити свою психолої ічну спостережливість.

Тренер чекає доти, поки бажаючий не з'явиться. Уявімо, що добровольцем виявився учасник на ім'я Андрій. "Андрію, почекай, будь ласка, одну хвилину за дверима". Після того як Андрій залишає кімнату, всі інші учасники групи розташовуються по кімнаті, сидячи на стільцях, або стоячи по одному й парами. Тренер запрошує Андрія.

"Андрію, у тебе є одна хвилина для того, щоб постаратися запам'ята і и розташування всіх, хто перебуває в цій кімнаті... Тепер тобі доведеться ще раз вийти за двері".

Тренер швидко міняє деяких (приблизно половину) членів групи місцями, запрошує Андрія й пропонує повернути всіх на свої місця.

Вправу доцільно повторити, щоб три~чотири учасники могли перевірити свою спостережливість. Варіант: можна щораз просити бути спостерігач двох чоловік одночасно.

Після закінчення роботи тренер звертається з питаннями, насамперед до тих, хто побував у ролі спостерігача: "Які у вас були труднощі?", "Як ви вирішували поставлене перед вами завдання?".

ВПРАВА 8

Група ділиться навпіл (якщо в групі непарне число членів, тренер теж бере участь у вправі) і сідає у два ряди лицем один до одного.

Інструкція:

Подивіться на своїх сусідів праворуч і ліворуч і постарайтеся запам'ятай! своє місце. Те положення, що ми зараз займаємо, позначимо цифрою „один". Зараз я скажу "два" і кожний повинен поміняти своє місце. "Два".

Постарайтеся знову запам'ятати своїх сусідів. Те ж саме будемо робити на рахунок "три" й "чотири". "Три". (Після 10-15-секундної паузи) "чотири".

А тепер я назву будь-яку цифру й щораз після цього треба буде відтворити положення, що ви займали відповідно до цій цифрі".

ВПРАВА 9

Група сидить по колу. Для проведення вправи необхідні картки, на яких написані імена учасників групи.

Інструкція:

Зараз я дам кожному картку, на якій написане ім'я одного з учасники; групи. (Тренер роздає картки.) Подивіться на свої картки так, щоб ніхто не бачив, чиє ім'я на ній написано. Далі вам треба буде зробити наступне: на рахунок "раз" (рахувати буду я) ви починаєте непомітно спостерігати за людиною, чиє ім'я написане на вашій картці; при цьому, не перестаючи вести спостереження, кожен час від часу, але не дуже часто, робить два яких-небудь обраних заздалегідь рухи: наприклад, качає головою, закриває очі, потирає руки й т.п. Коли я скажу "два", а це відбудеться через три х вили ніг вам треба бути готовими до відповіді на два питання: "Хто спостерігав за вами?", "Які два рухи робила людина, за яким ви спостерігали?". Через три хвилини тренер звертається до одному з учасників групи з питаннями, які були сформульовані в інструкції. Спочатку він запитує: "Хто спостерігав за тобою?" й якщо відповідь правильна, те треба друге питання - уже до спостерігача, що повинен відповісти, які рухи виконував його підопічний.

ВПРАВА 10

Всі учасники сідають по колу. Інструкція:

Зараз один з нас (трохи пізніше ми вирішимо, хто) якийсь час побуде за дверима. Ми тим часом розділимося на дві підгрупи по обраній нами ознаці, що повинна візуально фіксуватися й однозначно ділити групу на дві частини. Дві підгрупи, що утворилися, сідають у різних місцях так, щоб вони були відділені просторово. Учасник, що повернувся, повинен визначній, за якою ознакою розділилася група.

ВПРАВАМ

Учасники групи сидять по колу. Інструкція:

Давайте перевіримо, наскільки в кожного з вас розвинене почуття часу. Закрийте, будь ласка, очі й постарайтеся після моєї команди "почали" уловити той момент, коли пройде хвилина. При цьому не треба рахувати при себе. Як тільки, на ваш погляду, хвилина пройде, підніміть руку й відкрийте

очі. При цьому продовжуйте сидіти мовчки доти, поки всі не відкриють очі. Отже, почади".

У ході вправи тренер фіксує тих учасників, які:

піднімають руку раніше того моменту, коли хвилина мине; вчасно піднімають руку; 4 - піднімають руку пізніше.

Після завершення вправи тренер повідомляє учасникам результати своїх спостережень і пропонує обмінятися враженнями. Як правило, частина людей говорять про складності для них такого завдання, для інших виявляється несподіваною допущена помилка. Учасники можуть висловлювати ідеї щодо того, що порушення адекватності сприйняття тривалості події приводять до перекручування актуальної ситуації, часом погіршують умови, у яких протікає спілкування, підвищують напругу. Яким учасники групи висловлюють бажання повторити вправу, тренер іде їм назустріч або пропонує потренуватися самим.

ВПРАВА 12

Для проведення вправи необхідний магнітофонний запис звуків диска телефону або два (три) телефонних апарати. Учасники групи сидять по колу Кожному з них дається аркуш паперу, на якому підготовлена таблиця на ЗО (50) граф.

Інструкція:

Візьміть ручки й папір. Зараз ви послухаєте запис 30-ти (50-ти) варіантів звучання телефонного диска під час набору номера. Вам необхідно визначити номер, звучання набору якого ви почуєте. Після набору кожного номера буде пауза, під час якої ви встигнете записати свій варі а н і. і Псля кожних 10-ти номерів ви одержите можливість перевірити, наскільки точш ваші результати.

Вправа дає можливість потренуватися в одержанні образів на основі сприйняття інформації, ефективність звукової інтерпретації якої визначається суб'єктивним почуттям часу. У ході обговорення виникають ідеї щодо того, які номери вдавалося зафіксувати з мінімальними складностями, про важливість адекватного сприйняття тривалості події

ВПРАВА 13

Учасники групи стоять по колу. Інструкція:

Зараз ми всі закриємо очі (виконувати вправу зручніше, якщо є пов'язки-шарфи, хустки, який можна зав'язати очі) і будемо пересуватися по кімнаті, намагаючись нікого не зачепити. Робити ми це будемо прибий ;по гри хвилини. Я скажу, коли вони закінчаться.

Цю вправу варто виконувати в кімнаті, де учасники можуть і з закритими очами почувати себе безпечно. Для підвищення почуття безпеки в членів групи й контролю за діями учасників тренер може не приймати участі у вправі.

Коли учасники групи, завершивши вправу, займуть свої місця, можна задати їм такі питання: "Як ви почували себе під час пересувань по кімнаті?", "Які ваші враження?".

Вправа 14

Учасники групи сидять по колу. Інструкція:

Зараз я скажу "раз", і ми всі закриємо очі, а на рахунок "два" устанемо й, не відкриваючи око, поміняємося місцями. Кожний повинен знайти собі нове місце, при цьому не можна сідати на стільці, які перебувають зараз ліворуч і праворуч від вас. Під час виконання завдання я буду стежити за безпекою ваших переміщень. Отже, "раз" (пауза), "два".

Якщо не всім удалося самостійно знайти нове місце, тренер може запропонувати зробити ще одну спробу.

Вправа жадає від учасників орієнтації на тактильні й звукові сигнали. Крім розвитку взаємодії сенсорних каналів, воно дає гарний груповий ефект, сприяє зімкненню групи й збільшенню довірчості групової атмосфери.

Модифікація 1

Учасники групи сидять по колу. Інструкція:

Зараз кожний знайде собі партнера, з тих, хто сидить навпроти. Зробіть це й переконайтеся, що пара знайдена". (Якщо в групі непарна кількість учасників, тренер також включається у виконання вправи.) Тепер я прошу всіх закрити очі. Коли я скажу "почали", всі ми встанемо й. не відкриваючи очі, поміняємося місцями зі своїми партнерами. Отже, ми почали".

Після того як усі зайняли місця, можна поставити запитання: " Чи всі виявилися там, куди ви планували прийти?".

Модифікація 2

Учасники сидять по колу. Інструкція:

"Протягом тридцяти секунд подивіться уважно один на одного, постарат запам'ятати, хто де сидить (для ускладнення вправи можна обмежишся проханням подивитися уважно один на одного). Тепер закрийте очі. Зараз деяким з вас я запропоную помінятися місцями. Зробити це треба буде, не

відкриваючи око. Відкрити їх можна тільки після того, як ви виявитеся на новому місці.

Отже, Таня й Світлана, поміняйтеся місцями".

Тренер називає щораз по дві людини доти, поки всі члени групи не візьмуть участь у вправі.

Модифікація З

Учасники сидять по колу. Інструкція:

На рахунок "раз" кожен, сидячи на своєму місці й мовчки, вибирає собі пари. На рахунок "два" ми всі закриваємо очі, встаємо й знаходимо свою пару. Відкрити очі можна тільки після моєї команди".

Тренер стежить за ходом вправи й дає команду відкрити очі тільки після того, як усі пари об'єдналися.

ВПРАВА 15

Учасники групи сидять по колу. Інструкція:

Будь ласка, закрийте очі. Зосередьтеся на тому, що ви зараз чуєте, "заглибтесь у слух". Постарайтеся почути й запам'ятати якнайбільше звуків".

Через одну-дві хвилин тренер просить усіх відкрити очі й перелічити асе. що вдалося почути, указавши, якщо це можливо, джерело звуку Організувати обговорення можна так: кожний по черзі називає один звук, що віч чув. не

повторюючи те, що було названо до нього. Під час обговорення виявляєл ы що деяким учасникам групи вдається почути звуки, яких не почули, або, и набагато ймовірніше, не зафіксували інші (наприклад, подих сусіда).

ВПРАВА 16

Учасники групи сидять по колу. ' Інструкція:

Займіть зручну позу. Закрийте очі. Зараз я буду називати ті або інші звуки, постарайтеся уявити їх собі як можна більш виразно. Одночасно , усвідомлюйте, які почуття, стани вони у вас викликають. Почнемо: різко гальмує машина. Звук оркестру, що настроює, інструменти перед почаї ком концерту. Шум: морських хвиль, що набігають на берег. Упала й розбилася чашка. Гарматні залпи під час святкового салюту й т.д. ". Після позначенн5 кожного звуку тренер робить паузу (приблизно 7-10 секунд).

У ході обговорення можна задати такі питання: "Які звуки бучо уявити легше, які - складніше?" "Які почуття у вас виникали'?"

ВПРАВА 17

Всі учасники групи сидять по колу. Інструкція:

Закрийте, будь ласка, очі й зосередьтеся на своїх відчуттях. Постарайтеся зафіксувати все, що ви відчуваєте зараз, у цей момент. Для цього в нас є п'я гь хвилин". Через п'ять хвилин тренер продовжує інструкцію. "Відкрийте очі. Нехай хто-небудь із вас розповість про свої відчуття. Всі ми будемо уважно слухати. Постарайтеся передати свої відчуття якнайдетальніше. Наступні учасники, повідомляючи про свої відчуття, не повинні повторювати те, про що було вже розказане. Наприклад, якщо попередній скаже про те, що він чув звук катера, що пройшов по каналі, то про це говорити не треба".

Вправа дозволяє розширити подання про сенсорно сприймані сигнали, потренуватися в їхньому розрізненні й описі.

ВПРАВА 18

Учасники групи розбиваються на пари й сідають навпроти один одного. Інструкція:

Кожен з учасників пари по черзі говорить одну фразу, що починається зі слів "Я бачу...", зміст якої стосується зовнішнього вигляду партнера. Ганю (тренер звертається до учасниці групи), давай ми з тобою покажемо, як не­потрібно робити".

Тренер й учасниця групи сідають один навпроти одного. Тренер: "Я бачу, що твої руки лежать на колінах". Таня: "Я бачу, що ти подивилася вправо". Тренер: "Я бачу, що ти нахилила голову" і т.д.

Під час виконання вправи втримуватися від використання оцінних поняі в

Ця вправа дозволяє усвідомити розходження між тим. ідо "я бачу", і тим. що "уявляю, інтерпретую", "мені здається".

ВПРАВА 19

Вправа проводиться в парах. Інструкція:

Ця вправа складається із двох етапів: на першому етапі один з учасників пари буде спостерігачем, а інший буде випробовувати різні переживання. На другому етапі треба буде помінятися ролями й повторити всі завдання.

Завдання 1. Зараз той з вас, хто буде випробовувати переживання, вибере, нічого не говорячи вголос, три різних переживання з вашого життя, які були

для вас досить інтенсивними. Вони не повинні бути схожими один на одного. Пронумеруйте ці переживання - один, два, три.

Тепер візьміть вашого партнера за руки й скажіть: "один". Потім відволічіться від навколишнього оточення, поглибитеся в себе, перенесіться в той час і те місце, де ви випробували обране переживання й переживіть його знову, але вголос нічого при цьому не говорите. Нехай пройде ! -2 хвилини. Потім скажіть "два" і включитеся в друге переживання. Потім -"три".

При цьому помітьте: якщо, закривши очі, ви як би з боку бачите ситуацію, у якій випробували обране переживання, і представляєте себе в цій ситуації, то "увійдіть" усередину образу. Коли ви виявитеся "усередині" і переживете іі стани, почуття, які виникали у вас там і тоді, стисніть руку спостерігача, щоб дати йому зрозуміти, що саме в цей момент у вас виникло переживання. Спостерігач просто стежить за всіма тими змінами, які відбуваються з першим учасником пари: кольори шкіри, подих, поза, тонус м'язів, розмір зіниці й т.д." Приблизно через шість хвилин тренер продовжує інструкцію.

Завдання 2. "Тепер той, хто випробовує переживання, робить те ж саме, що й раніше: називає номер й "включається" відповідне переживання. Спостерігач же не тільки дивиться, але й описує зміни, що відбуваються з партнером. Наприклад, "куточки вашого рота піднімають, шкіра блідне, ліва шока напружена більше, ніж права, подих частішає" і т.д. Треба стежити за тим. щоб цей опис не включало інтерпретацій, суджень, наприклад, "ви виглядаєте щасливим" або "зараз ви стурбовані".

На виконання цього завдання дається біля десяти хвилин.

Завдання 3. "Перший учасник пари знову випробовує переживания, але не називає їхнього номера. Він може почати з будь-якого. Спостерігач дивиться, нічого не говорячи доти, поки перший учасник не закінчить переживати. Тоді спостерігач повинен сказати, яке із трьох переживань мало місце. Далі робота триває: той, хто випробує переживання, перебирає їх у різному порядку доти, поки спостерігач не навчиться правильно їх ідентифікувати. Якщо спостерігач не справляється із завданням, не треба йому нічого говорити, а продовжуйте роботу".

Завдання 4. Це завдання по суті своєї не ставиться до вправ на розвиток сенситивності спостерігача. Воно спрямовано на вдосконалення здатності розуміння станів іншого. Перший учасник пари випробовує по черзі кожна із трьох переживань, а спостерігач намагається зрозуміти ;міст цього переживання настільки близько, наскільки це можливо: це розуміння може включати як опис стану, так і ситуації, у якій воно могло виникну] и, і Іерший учасник повідомляє, наскільки опис відповідає дійсності. Після завершення вправи можна провести обговорення виниклих вражень. Учасники можуть поділитися труднощами, з якими вони зіштовхнулися, перелічити ті ознаки, реакції, які дозволяли "впізнавати" переживання. Звичайно в результаті

проведення цієї вправи люди починають більше зауважувати у вигляді іншого, фіксувати такі зміни, на які раніше не звертали уваги. Крім того, ця вправа дозволяє усвідомити розходження тим часом, що "я бачу" і моїми інтерпретаціями, і тренуватися в описі іншого, не прибігаючи до оцінних понять.

ВПРАВА 20

Учасники діляться на групи по 4-5 чоловік і стають півколом так, щоб у кожної було досить простору для роботи. Перед кожним півколом ставиться стілець.

Інструкція:

Зараз усі по черзі побувають у ролі "слухачів". "Слухач" повинен буде постаратися почути й зрозуміти все, що буде відбуватися за його спінюю, у той час як він сам буде сидіти на стільці перед своєю підгрупою. Кожном) "слухачу" дається три хвилини. Інші в цей час будуть робити різні дії п по закінченні їх задавати "слухачу" питання про характер дії, про те, хто його виконував й ін. Наприклад, після присідань треба питання: "Що ми робимо?", після маніпуляцій з листком паперу - "Що це було?", після тихої (пошепки) розмови двох учасників групи - "Хто це був?" і т.д. Якщо слухаючий помиляється, його треба поправити, розповівши йому, що було насправді. Все зрозуміло? Давайте почнемо". У ході обговорення учасникам можуть бути задані питання про дії, які вони, робили за спиною "слухача", про характер помилок, про те, що розумілося відразу ж і про виниклі труднощі.

ВПРАВА 21

Учасники групи сидять по колу. Інструкція:

Один з нас (хто саме, ми вирішимо пізніше) вийде з кімнати. Після цього ми виберемо який-небудь відомий всім вірш і розподіляємо між собою слова його перших двох рядків. Слова будемо розподіляти по одному, по годинній стрілці, почавши з кожного з нас. Якщо на всіх елів не вистачить., ми почнемо спочатку. Після цього що вийшов повернеться й по моєму сигналі (наприклад, я скажу "раз-два-три") ми все одночасно скажемо кожний свое слово. Той, хто повернувся в кімнату, повинен зрозуміти, який рядок ми цитували".

Якщо учасникові, що відгадує рядок, не вдається зробити це з першого разу, тренер пропонує всім повторити їх слова ще раз і знову дає команду.

ВПРАВА 22

Ця вправа проводиться в перший або в другий день роботи. Учасники розподіляються на 2 або 3 малі групи, кожна з яких розташовується так, щоб не заважати іншим.