- •Ю.Бєляєв, о. Мішуков Болонський процес
- •Розділ і. "Європа" Велика хартія університетів
- •Преамбула
- •Основні принципи
- •Сорбоннська спільна декларація про узгодження системи вищої освіти в Європі
- •Спільна декларація міністрів освіти Європи
- •Конвенція вищих навчальних закладів Європи "Формування європейського простору вищої освіти"
- •II. Основні питання
- •Підписались:
- •Конференція міністрів вищої освіти Європи "На шляху до європейського простору вищої освіти"
- •Конференція міністрів вищої освіти Європи "Утворення європейського простору вищої освіти"
- •Прогрес
- •Гарантія якості
- •Перевірка результатів
- •Нові члени
- •Структура контролю
- •Програма роботи на 2003—2005 роки
- •Вища освіта в Європі вища освіта об'єднаного королівства (uk)
- •Тривалість навчання і головні види академічних кваліфікацій вищої освіти Об'єднаного Королівства для окремих профілів
- •Вища освіта італії
- •Тривалість навчання і дипломи для головних профілів вищої освіти сучасної Італії [75]
- •Вища освіта сучасної іспанії
- •Тривалість навчання і кваліфікація за трьома рівнями вищої освіти Іспанії
- •Вища освіта сучасної франції
- •Профілі, тривалість навчання і головні кваліфікації у вищій освіті Франції (позначення розшифровуються нижче)
- •Вища освіта сучасної німеччини
- •Види кваліфікацій вищої освіти Німеччини (1994/95 навчальний рік)
- •Вища освіта сучасної польщі
- •Вища освіта сучасної росії
- •Система кваліфікацій у вищій освіті Росії
- •Вища освіта сучасної україни
- •Конвенція про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні
- •Розділ і. Визначення
- •Розділ II. Компетенція державних органів
- •Розділ ііі. Основні принципи оцінки кваліфікацій
- •Розділ IV. Визнання кваліфікацій, які дають доступ до вищої освіти
- •Розділ V. Визнання періодів навчання
- •Розділ VI. Визнання кваліфікацій вищої освіти
- •Розділ VIII. Інформація про оцінку вищих навчальних закладів і програм
- •Розділ IX. Інформація з питань визнання
- •Розділ X. Механізми здійснення
- •Розділ XI. Заключні положення
- •Стаття хі.6
- •Стаття хі.7
- •Модель структури додатка до диплома, і. Короткий опис моделі
- •II. Структура додатка до диплома
- •1. Інформація, що ідентифікує власника кваліфікації
- •2. Інформація, що визначає кваліфікацію
- •III. Пояснювальна записка до заповнення додатка до диплома
- •Інформація про рівень кваліфікації
- •4. Інформація про зміст і результати навчання
- •5. Інформація про функції кваліфікації
- •6. Додаткова інформація
- •7. Порядок заповнення додатка до диплома
- •8. Інформація про національну систему вищої освіти
- •Іv. Основні принципи і загальні вказівки з підготовки додатка до диплома
- •Розділ іі. "Україна" Болонський процес і перспективи законодавчого врегулювання розвитку вищої освіти в Україні
- •Національна доктрина розвитку освіти і. Загальні положення
- •II. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти
- •III. Національний характер освіти і національне виховання
- •IV. Стратегія мовної освіти
- •V. Освіта – рушійна сила розвитку громадянського суспільства
- •VI. Освіта і фізичне виховання — основа для забезпечення здоров'я громадян
- •VII. Рівний доступ до здобуття якісної освіти
- •VIII. Безперервність освіти, навчання протягом життя
- •Іх. Інформаційні технології в освіті
- •X. Управління освітою
- •XI. Економіка освіти
- •XII. Освіта і наука
- •XIII. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників
- •XIV. Соціальні гарантії учасників навчального процесу
- •XV. Міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти
- •XVI. Очікувані результати
- •Президента України в.Литвин кабінет міністрів україни постанова
- •Про затвердження заходів з реалізації Національної доктрини розвитку освіти на 2002—2004 роки
- •Прем'єр-міністр України а. Кінах заходи з реалізації національної доктрини розвитку освіти на 2002-2004 роки
- •Колегія міністерства освіти і науки україни рішення
- •Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації
- •Схвалено
- •Перелік необхідних умов для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації
- •Схвалено
- •План заходів з підготовки до проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації
- •Міністерство освіти і науки україни лист від 19.05.2003 р. № 1/9-243
- •Заступник Державного м. Ф. Степко
- •Міністерство освіти і науки україни наказ
- •Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу
- •Наказую:
- •1. Затвердити:
- •Міністр в.Г. Кремень
- •Програма проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації
- •Затверджено наказом мон України від 23.01.2004р. №48 тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців
- •1. Основні терміни, поняття та їх визначення
- •2. Мета та завдання
- •3. Загальні положення
- •4. Принципи
- •5. Форми організації навчання
- •7. Контроль успішності студента
- •8. Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання
- •9. Стипендіальне забезпечення студентів
- •10. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента
- •Склад координаційної ради для супроводу та узагальнення результатів педагогічного експерименту
- •Міністерство освіти і науки україни наказ
- •Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004—2005 роки
- •Наказую:
- •Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України
- •Заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки
- •Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2004 р. За № 71/8670
- •Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти
- •1. Загальні положення
- •2. Вимоги до кадрового забезпечення
- •3. Вимоги до матеріально-технічного утримання дошкільних навчальних закладів
- •4. Вимоги до організаційного та навчально-методичного забезпечення навчально-виховного процесу
- •5. Інші вимоги
- •Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері загальної середньої освіти
- •1. Загальні умови
- •2. Нормативи кадрового забезпечення
- •3. Нормативи матеріально-технічного забезпечення
- •4. Нормативи інформаційного забезпечення
- •5. Нормативи навчально-методичного забезпечення
- •Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері позашкільної освіти
- •1. Загальні положення
- •2. Вимоги до кадрового забезпечення
- •3. Вимоги до матеріально-технічного забезпечення
- •4. Вимоги до організаційного та навчально-методичного забезпечення навчально-виховного процесу
- •5. Інші вимоги
- •Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти
- •1. Загальні положення
- •2. Кваліфікаційні вимоги
- •3. Вимоги до матеріально-технічного забезпечення
- •4. Вимоги до навчально-методичного забезпечення
- •5. Інші вимоги
- •Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти
- •1. Загальні положення
- •2. Нормативи та вимоги
- •3. Інші вимоги
- •Перелік скорочень
- •Глосарій
- •Література основна
- •Довідкові електронні ресурси
- •Додаткова література
Вища освіта сучасної іспанії
Країна. Іспанія має чималу територію (504 760 км2) і населення майже 40 млн. чол., які зосереджені на узбережжях і в районі Мадріда. Демократична Конституція 1978 р. покінчила з тоталітарним минулим і разом з прилученням до Європейського Союзу привела до швидкого розвитку й оновлення країни. Вона децентралізувала державу і надала великі права в управлінні освітою місцевим урядам і 17 автономним територіям. За устроєм Іспанія — конституційна монархія. Законодавча влада належить парламенту, виконавча — уряду, керівника якого призначає король за поданням парламенту. Головні політичні партії: іспанська соціалістично-робітнича (PSOE), народна (РР), об'єднаних лівих (IU), є кілька регіональних партій. Чималі регіональні відміни живлять екстремістські сили (насамперед басків), які вибухівку вважають кращим політичним знаряддям. Та все ж Іспанія має дуже вагомі досягнення, які ще раз засвідчують переваги у наш час демократичного устрою над усіма іншими.
Розподіл активного населення такий: 6% у сільському господарстві, 38% у промисловості, 56% у третинному секторі. Досить високий рівень безробіття (23% серед осіб віком від 16 до 55 років) зумовлює підвищену мобільність іспанців, ріст їх діаспори у країнах ЄС.
Чималі мовні і культурні відмінності між регіонами країни, мовою якої став кастильський діалект (літературна іспанська). Кілька регіонів (Каталанія, Валенсія, баскська провінція тощо) мають свої мови за другу офіційну мову. Майже 85% населення — католики, представників інших релігій мало.
Минуле і сучасне системи освіти. На території Іспанії спалахи розвитку освіти припали на період Римської імперії, арабського завоювання (вісім вищих закладів існували у IX сторіччі), формування централізованої монархії і Відродження. Наступні сторіччя супроводжувалися посиленням державного контролю над університетами. Лише демократичний закон 1970 р. повернув університетам належний рівень автономії (статут, управління, використання бюджету, зміст програм і форми навчання, добір кадрів) і започаткував реформу освіти.
З того часу система освіти Іспанії перебуває у постійній перебудові з метою досягнення європейських стандартів. Є підстави вважати, що це завдання буде реалізоване після завершення третього циклу реформ уже після 2000 року.
Про обсяг і глибину вказаних змін свідчать, наприклад, такі факти: з сучасних (1993р.) 52 університетів країни лише 10 існували до 1968р., а за 80-ті роки кількість студентів подвоїлася і сягла 1,378 млн. чол. (з яких понад ЗО 000 — іноземці). Для задоволення величезного попиту Міністерство освіти і наук (займається загальною координацією, має право визнання національних дипломів і звань тощо) майже потроїло кількість викладачів, але їх все ще надто мало (1 на 24 студенти). Не дивно, що урядова політика скерована на стимуляцію розвитку приватного сектора освіти, який менше обтяжує бюджет (стаття на вищу освіту у ньому перевищує всі витрати на оборону), ніж державні заклади. Міністерству у плануванні й координації допомагає значно впливовіша Університетська рада, яка об'єднує ректорів ВЗО, представників урядів провінцій і включає 15 незалежних експертів, відповідаючи за оцінювання всього сектора вищої освіти й окремих закладів.
Заклади вищої освіти. Система вищої освіти Іспанії відзначається виключною однорідністю, адже аж 98% студентів навчаються в університетах, поза якими готують лише фахівців з туризму, ремесел та деяких інших видів занять. З 52 університетів 7 недержавні. Серед університетів більшість мають класичний набір програм навчання, але є кілька політехнік, а також Відкритий університет дистанційного навчання.
Університети мають досить складну структуру і надають курси, програми й кваліфікації різного рівня. Так, їх факультети (Facultad Universitaria) пропонують програми тривалістю 4-5 років з присудженням повного диплома (Licenciado). Вищі технічні школи (Escuela Tecnica Superior) після 4-5 років навчання присуджують дипломи вищих інженерів. Університетські (Escuela Univers.) і інженерно-технічні (Escuela Tecnica de Ingeneria) школи надають дипломи після трьох років навчання.
До сектору неуніверситетської вищої освіти входять інститути, що надають два види дипломів: еквівалентний до університетських Diplomado or
Liceciado за умови виконання програм, подібних до університетських (А), і нижчий від університетських диплом простіших програм мистецьких фахів (Б).
Диплом А надають Військова Академія, інститути туризму, цивільної авіації й теологічні заклади (всі вони не підпорядковані Міністерству освіти і науки). Дипломи Б надають інститути і професійні школи з легшими умовами вступу і простими програмами (музика, співи, дизайн та інші мистецькі фахи).
Доступ. Закон про університетську реформу (1983 р.) проголосив право кожного громадянина на отримання освіти за своїм вибором. Умови і правила вступу встановлює центральний уряд країни за рекомендаціями Університетської ради. Процедура для кожного ВЗО і факультету залежить від співвідношення наявних місць і кількості можливих вступників. До третього циклу перебудови освіти середня школа мала 11 класів, тому її випускники після отримання атестату з назвою "бакалавр", повинні були для вступу в університети обов'язково навчатися протягом року ("репетиторський рік") і завершити "університетський курс орієнтації" із заключними екзаменами.
Ці річні курси організовувалися за чотирма напрямами:
технології і природничі науки;
біологія і охорона здоров'я;
соціальні науки;
гуманітарні науки і мистецтво.
Вступ відбувається через конкурсні екзамени у вигляді двох тестів, які проводить екзаменаційна комісія в одні і ті самі дні на всій території Іспанії. Автономність університетів дає їм право вводити, якщо це необхідно, додаткові вимоги. Перший тест має перевірити загальні вміння абітурієнта (культуру, знання мов, здатність до аналізу й синтезу тощо), другий — засвоєння тих дисциплін, що поглиблено вивчалися на курсах орієнтації. Під час селекції враховують оцінки атестату, випускних екзаменів за "курс орієнтації" і двох вказаних тестів. Оскільки певна кількість молоді вчиться протягом п'яти років у середніх технічних закладах й отримує дипломи техніків, вона може вступати у ВЗО разом з випускниками курсів орієнтації на відповідну до дипломної спеціальність.
Винятком з цих правил є умови вступу осіб віком понад 25 років. Вони складають два специфічних тести; під час прийому враховуються їх трудова діяльність, досвід тощо.
Поділ країни на провінції привів до того, що 95% місць у ВЗО, розташованих у певній провінції, надається мешканцям цієї ж території, 5% — прибулим з інших місць.
Академічний рік і екзамени. Академічний рік розпочинається у перший тиждень жовтня і закінчується в червні, є короткі канікули під час головних релігійних свят. На тиждень припадає 20-30 лекційних годин, що складає 600-700 годин за навчальний рік. Після завершення вивчення дисципліни складається екзамен (у лютому, червні чи вересні).
Система оцінювання передбачає 10 балів: 10 — matricula de honor, 9-9.9 — sobresaliente, 7-8.9 — notable, 5-6.9 — aprobado, нижче 5 — suspense. Прохідною є оцінка aprobado. Тези оцінюються трьома рівнями: extraordinario, apto cum laude, apto.
Навчання на факультетах і у вищих школах університетів організовані за трьома циклами: базовий (2-3 роки), спеціалізований (2 роки з присвоєнням диплома), дослідницький (2-3 роки з отриманням диплома доктора). В університетських школах навчання має лише один 3-річний цикл з високим рівнем спеціалізації навчальних програм для кращої фахової підготовки. Так готують учителів початкових шкіл, працівників соціальних служб тощо.
Навчальні плани університетів будуються з урахуванням існування трьох видів дисциплін: обов'язкових для всіх ВЗО, які присвоюють даний диплом (академічну кваліфікацію); на вибір ВЗО, які можуть бути як обов'язковими, так і факультативними; дисциплін за вибором студентів (10% всього навчального часу). Переповненість аудиторій та ряд інших причин (типу необхідності поєднувати навчання з підробітками) приводить до того, що дуже багато студентів кидає університети, не одержавши диплома. Упродовж 80-х років таке траплялося з кожним другим студентом. Лише 20% студентів Іспанії отримують ту чи іншу форму фінансової підтримки з боку державних чи провінціальних влад.
Викладачі. Викладачі ВЗО Іспанії поділяються на чотири категорії: професори, виконуючі обов'язки професорів, викладачі-заступники, викладачі-асистенти. Перші повинні мати докторський диплом, викладати і проводити наукові дослідження. Наступні дві категорії теж повинні мати звання доктора, лише викладачі-асистенти задовольняються повним дипломом університету чи еквівалентного ВЗО, але для отримання права на роботу складають професійний іспит. Уряд і Університетська рада докладають чимало зусиль для стимулювання викладачів до підвищення свого академічного і професійного рівня (стажування за кордоном, курси підвищення кваліфікації тощо).
Кваліфікації. Завершення сучасної стадії реформування освіти в Іспанії приведе до описаної нижче системи кваліфікацій, які отримуватимуть учні і студенти.
Обов'язкова середня освіта триває 10 років і приводить "успішного" учня до Craduado Escolar з правом продовження освіти у середній школі вищого рівня (два класи з присудженням бакалаврату одного з чотирьох профілів і рік "університетського курсу орієнтації") і отриманням права участі в конкурсних іспитах в університети, "неуспішного" — до Certificate de Escolaridad, що надає доступ лише до дворівневої профосвіти (5 років разом) з отриманням диплома техніка і можливим вступом (через конкурс) у ВЗО за профілем. Отже, модифікована середня освіта Іспанії стане "європейською" —13 років.
Трирічне навчання в університетських школах надає кваліфікацію інженера-техніка з правом продовження навчання у другому циклі цих же університетів чи переходу на ринок праці.
П'ятирічне навчання на факультетах університетів чи в їх вищих школах (і в частині інститутів) приводить до диплома Licenciado, що надає право на післядипломне навчання.
Виконуючи вказівку Університетської ради про розширення набору курсів, ВЗО розширили його майже втричі. Варто виділити введення магістерської програми з присвоєнням звання Magister Universitario обсягом 600 год. і тривалістю 1-2 роки, завданням якої є значне підвищення фахових вмінь випускника, збагачення його навичками наукового аналізу і дослідження. Інший новий варіант післядипломних студій приводить до диплома спеціаліста (Especialista).
Закінчення двох перших циклів університетів й отримання Licenciado надає право продовжувати навчання для отримання диплома доктора. Воно триває два-три роки під наглядом наукового керівника (тьютора), супроводжується самостійними пошуками, написанням і захистом дисертації.
Схематично сучасні кваліфікації вказані у таблиці 14.
Таблиця 14