Види кваліфікацій вищої освіти Німеччини (1994/95 навчальний рік)

Профілі	Роки навчання
	0	1	2	3	4	5	6	7	8
Гуманітарні					SP/MA		SP/MA		D
Мистецькі					SP/MA		SP/MA		D
Теологія						P/Di
Право					(SP)		SP		D
Економ., соціальні					(Di)		Di		D
Природничі/технічні					(SP/Di)		(SP/Di)		D
Медицина							(SP)	SP	D
Стоматологія							SP		D
Ветеринарія							SP		D
Сільське господарство					(Di)	Di			D

Примітка. 1. SP — Перший держекзамен; Di — диплом; MA — Magister Artium; P — професійна кваліфікація; D — доктор.

2. Круглі дужки означають, що наведені мінімальні строки навчання для отримання даної кваліфікації, а їх відсутність — що йдеться про середні, а не про мінімальні строки.

3. Для природничих і технічних спеціалізацій державні іспити складають ті, хто бажає надалі працювати у державному секторі.

Дипломний ступінь присуджують усі види ВЗО після проведення екзаме­ну і виконання письмової дипломної роботи (за час 6 місяців), яка засвідчує вміння студента розглядати проблеми свого фаху. В дипломі вказують го­ловну спеціалізацію. Для інженерних спеціальностей загальним є звання "Diplom-Ingenieur", для інших поряд зі словом "диплом" вказується фах: Diplom-Physiker. Диплом є базовим документом для початку праці, особ­ливо в промисловості і бізнесі. У випадку вищих фахових шкіл поряд з ди­пломом додається у дужках примітка: (FH)=Fachhochschule (19 фахів і 56 спеціалізацій, на дипломну роботу відводять 3 місяці).

Звання магістра — Magister Artium (M.A.) присуджується в мистецьких і гуманітарних спеціальностях після такої ж системи (екзамени і дипломна робота), як і для отримання диплома, але деталі процедури залежать від ВЗО. У посвідченні магістра спеціалізація не вказується, наводиться лише уніфіковане "М.А".

Державні екзамени проводяться для бажаючих вступити на державну службу чи працювати у регульованих державою спеціальностях (медицина, фармацевтика, харчова хімія і промисловість). Лише для вчителів ці іспити перебувають у віданні земель, з решти фахів цим займається центральний уряд. Екзаменаційні комісії включають викладачів ВЗО і урядових струк­тур. Стандарти однакові і для державних, і для академічних екзаменів. Для правників та вчителів після складання першої групи держекзаменів йде пе­ріод в 1-2 роки роботи, після чого складається другий держекзамен. Лише після цього правники і вчителі стають повноправними державними служ­бовцями.

Посвідчення коледжів мистецтва. Програми цих закладів приводять чи до дипломів чи до фахового звання Meisterschuler (член класу майстрів), для чого також складаються екзамени, які включають суворі мистецькі ви­пробування.

Докторантура (аспірантура). Для вступу необхідно мати одну з вказаних кваліфікацій (диплом, звання магістра чи довідку про складання держекзамену аналогічного рівня) або рівних їм закордонних, а також високі оцінки з профілюючих предметів. Робота виконується під опікою наукового керів­ника (Doktorvater) і має назву "дисертація", її виконання і захист регулю­ються певним законодавством. Хоч докторат не включає регулярних сту­дій, буває, що докторант веде певний колоквіум як свідчення свого розвит­ку. Дисертація захищається усно, кваліфікація присуджується рішенням фа­культету чи департаменту і має назву Doctor philosophiae чи аналогічну (Dr.jur. тощо).

Навчання студентів-іноземців. Запит. Для навчання на університетсько­му рівні, запит слід зробити за рік до початку навчання. Для цього потріб­но звернутися до німецької амбасади за вступною інформацією, до бази ОРТЕЛІУС, служби академічних обмінів DAAD або Інституту Гете, спе­ціалізованого на мовних курсах для іноземців. Варто пам'ятати про існу­вання європрограм для полегшення мобільності. Довідники для іноземців оновлюються у ФРН щороку.

У 1992 р. у ФРН навчалося 118 000 іноземців (27 500 з Європи). Для всту­пу потрібен національний атестат за СШ, який надає доступ до універси­тетської освіти. З приводу його визнання звертаються до того закладу в ФРН, який цікавить. Визнання документа здійснюється на основі рекомен­дацій Постійної конференції ректорів ВЗО Німеччини.

Вступ на мистецькі чи спортивні фахи провадиться через тести навіть то­ді, коли у рідній країні абітурієнти вже розпочали навчання за цими фаха­ми. Для вступу на інженерні спеціальності вимагається (як від німців, так і від іноземців) певний обсяг вивчення головних дисциплін і спецпрактика.

Визнання закордонних кваліфікацій. Німеччина підписала основні конвен­ції Ради Європи і ЮНЕСКО про визнання закордонних кваліфікацій, між* народний бакалаврах визнає за його тривалості від 12 років навчання. Двосторонні угоди має з усіма сусідами. Визнання освітніх документів для представників цих країн здійснюється автоматично. Можуть визнаватися і періоди навчання, для чого необхідно звернутися у заклад, який цікавить.

Якщо атестат визнаний недостатнім, складається спеціальний тест для вступників (Feststellungsprufung) і мовний тест. Найчастіше тестування здійснюється після виконання програми двох семестрів у так званих Studienkollegs. Навчання там необов'язкове, але дуже рекомендоване для тих, хто всерйоз вирішив навчатися в ФРН. Там же можна дістати детальну ін­формацію про згаданий тест (його можна складати повторно).

Обмеження вступу. У Німеччині немає істотних обмежень вступу в ВЗО, але в умовах надміру заяв абітурієнтів їх вводять. У 1995 р. обмеження за­провадили для всіх фахів медицини, архітектури, економіки, права, біоло­гії, бізнесу, лісової справи, фармації, домашньої економіки, сестринства, харчових спеціаль­ностей, психології. До загальнодержавних обмежень мо­жуть додаватися місцеві чи закладові вимоги і бар'єри.

Вступу докторантуру. Слід бути готовим до того, що прийом вимага­тиме певної процедури, мета якої полягає у перевірці здібності апліканта повністю й успішно виконати програму. За даними співбесід та інших пере­вірок його можуть зобов'язати відвідувати якісь заняття чи семінари.

Мовні вимоги. Заняття в ФРН проводяться німецькою мовою, тому її знання обов'язкове. З 1996 р. використовується новий тест DSH = Deutsche Sprachprufung fur den Hochschulzugang auslandischer Studienbewerber, який замінив старі види тестів. Про деталі найкраще дізнаватися у відділеннях Інституту Гете у країні апліканта (заклади за кордоном, німецькі школи).

Аплікація. Запит (аплікація) подається безпосередньо в той заклад освіти, у якому іноземець хоче навчатися. Стандартизовані бланки й список необ­хідних документів можна отримати в амбасадах, консульствах, DAAD то­що. Документи слід подавати якнайраніше, для мешканців країн ЄС — за 6 місяців до початку запланованих студій. Граничні дати уточнити у самому ВЗО.

Після відправлення документів залишається лише чекати звісток з Німеччини. У випадку прийняття кандидатури, аплікант мусить виконати всі перелічені в отриманому від ВЗО листі вимоги.

Фінансові питання. Навчання у державних ВЗО Німеччини безкоштовне. Єдина плата — за систему послуг студентам (спорт, культурні заходи, їдальня, гуртожиток тощо). Передбачено невеликий внесок за участь у сту­дентській спілці (46 і 20 марок).

Бідні німецькі студенти можуть отримувати стипендію від уряду відповід­но до закону, який встановлює і тривалість часу, на який вона надається. Деталі визначаються багатьма факторами. Половина суми надається в да­рунок, половину потім необхідно поступово повернути. Заклади освіти не надають стипендій іноземцям, а про нечисленні винятки слід дізнаватися в DAAD і у відділеннях Інституту Гете. Найчастіше такі стипендії надаються не для початку занять, а для наступних семестрів і другого циклу, зважаю­чи на успіхи студента-іноземця під час навчання в Німеччині.