- •Русаловський а. В.
- •Русаловський Анатолій Вікторович
- •Список скорочень
- •Вступ. Загальні питання охорони праці
- •В.1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном
- •В.2. Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці»
- •В.3. Суб’єкти і об’єкти охорони праці
- •В.4. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці
- •В.5. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників
- •Запитання для самоконтролю
- •1. Міжнародні норми в галузі охорони праці
- •1.1. Соціальне партнерство в охороні праці
- •1.1.1. Поняття соціального партнерства та його суб’єкти
- •1.1.2. Соціальне партнерство в Європейському Союзі
- •1.2. Соціальна відповідальність
- •1.2.1. Визначення соціальної відповідальності
- •1.2.2. Стандарт sa 8000 «Соціальна відповідальність»
- •1.2.3. Стандарт «Кодекс поведінки для електронної галузі»
- •1.2.4. Європейська модель соціальної відповідальності
- •1.3. Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці
- •1.3.1. Хронологія найважливіших кроків Євросоюзу в галузі охорони праці
- •1.3.2. Охорона праці - частина соціальної політики єс
- •1.3.3. Соціальні положення основного європейського законодавства
- •1.3.4. Директиви з охорони праці
- •1.3.5. Програма дій єс з охорони праці
- •1.3.6. Рамкова директива 89/391/еес «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки і гігієни праці працівників»
- •1.4. Трудові норми Міжнародної організації праці
- •1.4.1. Конвенції та Рекомендації моп
- •1.4.2. Декларація моп основних принципів та прав у світі праці
- •1.4.3. Тристороння Декларація принципів, що стосуються багатонаціональних корпорацій і соціальної політики
- •1.4.4. Основні Конвенції моп в галузі охорони праці
- •Запитання для самоконтролю
- •2. Правові основи охорони праці в Україні
- •2.1. Основні законодавчі акти з охорони праці
- •2.2. Закон України «Про охорону праці»
- •2.2.1.Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
- •2.2.2. Гарантії прав громадян на охорону праці
- •2.2.3. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій
- •2.2.4. Найважливіші надбання закону «Про охорону праці»
- •2.2.5. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •2.3. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •2.3.1. Структура кодування нпаоп
- •2.3.2. Реєстр нпаоп
- •2.4. Стандарти в галузі охорони праці
- •2.4.1. Система стандартів безпеки праці (ссбт)
- •2.4.2. Державні стандарти України з охорони праці
- •2.5. Нормативно-правові акти з охорони праці, що діють на підприємстві
- •2.5.1. Склад і структура нормативно-правових актів з охорони праці, що діють на підприємстві
- •2.5.2. Інструкції з охорони праці
- •2.5.3. Розробка та затвердження нормативно-правових актів з охорони праці, що діють на підприємстві
- •2.6. Фінансування охорони праці
- •Запитання для самоконтролю
- •3. Державне управління охороною праці
- •3.1. Система державного управління охороною праці в Україні
- •3.2. Компетенція та повноваження органів державного управління охороною праці
- •3.2.1. Кабінет Міністрів України
- •3.2.2. Держгірпромнагляд
- •3.2.3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
- •3.2.4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації
- •3.2.5. Органи місцевого самоврядування
- •3.2.6. Об'єднання підприємств
- •3.3. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення
- •3.4. Державний нагляд за охороною праці
- •3.4.1. Органи державного нагляду за охороною праці
- •3.4.2. Держгірпромнагляд України
- •3.4.3. Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду
- •3.4.4. Порядок проведення державного нагляду підрозділами Держгірпромнагляду
- •3.5. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •3.5.1. Вимоги закону «Про охорону праці» до організації громадського контролю
- •3.5.2. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці
- •3.5.3. Обов'язки уповноважених з питань охорони праці
- •3.5.4. Права уповноважених з питань охорони праці
- •Запитання для самоконтролю
- •4. Організація охорони праці на підприємстві
- •4.1. Служба охорони праці на підприємстві
- •4.1.1. Основні завдання служби охорони праці
- •4.1.2. Функції служби охорони праці
- •4.1.3. Структура і чисельності служби охорони праці
- •4.1.4. Права працівників служби охорони праці
- •4.2. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •4.2.1. Доцільність створення Комісії
- •4.2.2. Основні завдання Комісії
- •4.2.3. Права Комісії
- •4.3. Система управління охороною праці на підприємстві
- •4.3.1. Забезпечення функціонування суоп
- •4.3.2. Побудова суоп на підприємстві
- •4.3.3. Положення про систему управління охороною праці
- •4.4. Примірний розподіл функціональних обов'язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства
- •11. Головний бухгалтер (бухгалтер):
- •4.5. Планування заходів з охорони праці
- •4.5.1. Види планування заходів з охорони праці
- •4.5.2. Контроль за станом охорони праці
- •4.5.3. Облік і аналіз показників охорони праці
- •4.6. Стимулювання діяльності з охорони праці
- •Запитання для самоконтролю
- •5. Навчання з питань охорони праці
- •5.1. Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи
- •5.1.1. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників
- •5.1.2. Спеціальне навчання і перевірка знань з питань охорони праці
- •5.1.3. Навчання з питань охорони праці посадових осіб
- •5.2. Вивчення основ охорони праці у навчальних закладах і під час професійного навчання працівників
- •5.3. Інструктажі з питань охорони праці
- •5.3.1. Види інструктажів
- •5.3.2. Порядок проведення інструктажів для працівників
- •5.3.3. Порядок проведення інструктажів з питань охорони праці для вихованців, учнів, студентів
- •5.4. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи
- •5.5. Кабінети охорони праці
- •Запитання для самоконтролю
- •6. Травматизм та професійні захворювання
- •6.1. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві
- •6.1.1. Обов’язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків
- •6.1.2. Обставини, за яких проводиться розслідування
- •6.1.3. Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом
- •6.1.4. Основні документи розслідування нещасних випадків та профзахворювань
- •6.1.5. Розслідування нещасних випадків
- •6.1.6. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •6.2. Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь
- •6.3. Розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру
- •6.4. Дослідження виробничого травматизму
- •6.4.1. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин
- •6.4.2. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань
- •6.4.3. Методи дослідження виробничого травматизму
- •6.5. Основні заходи по запобіганню травматизму та професійних захворювань
- •Запитання для самоконтролю
- •7. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві
- •7.1. Завдання страхування від нещасного випадку
- •7.2. Основні принципи страхування від нещасного випадку
- •7.2.1. Суб'єкти та об'єкти страхування
- •7.2.2. Види страхування
- •7.2.3. Страховий ризик і страховий випадок
- •7.3. Фонд соціального страхування від нещасних випадків
- •7.3.1. Правління Фонду
- •7.3.2. Виконавча дирекція Фонду
- •7.3.3. Страхові експерти з охорони праці
- •7.4. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів
- •7.4.1. Джерела фінансування Фонду
- •7.4.2. Страхові тарифи
- •7.4.3. Страхові виплати
- •7.5. Обов'язки та права суб’єктів страхування від нещасних випадків
- •7.5.1. Обов'язки Фонду
- •7.5.2. Права та обов'язки застрахованої особи
- •7.5.3. Права та обов'язки роботодавця як страхувальника
- •7.5.4. Вирішення спорів
- •Запитання для самоконтролю
- •8. Інтегровані системи менеджменту в галузі охорони праці
- •8.1. Поняття інтегрованої системи менеджменту у сфері охорони праці
- •8.2. Елементи системи управління охороною праці (ohsas 18001:1999)
- •8.2.1. Загальні вимоги
- •8.2.2. Політика в галузі охорони праці
- •8.2.3. Планування
- •8.2.4. Впровадження і функціонування суоп
- •8.2.5. Перевірки і коригувальні дії
- •8.2.6. Аналіз з боку керівництва
- •8.3. Галузева система управління охороною праці
- •8.3.1. Мета та принципи функціонування
- •8.3.2. Організаційна структура
- •8.3.3. Функціональні задачі суопг по рівнях управління
- •8.3.4. Основні показники ефективності функціонування
- •8.4. Регіональні системи управління охороною праці
- •8.4.1. Мета та основні принципи функціонування
- •8.4.2. Служба охорони праці місцевих державних адміністрацій
- •8.4.3. Основні функції управління охороною праці в суопр
- •Запитання для самоконтролю
- •9. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •9 .1. Організація об’єднаних націй
- •9 .2. Всесвітня організація охорони здоров’я
- •9 .3. Міжнародна агенція з атомної енергії
- •9 .4. Міжнародна організація праці
- •9 .5. Європейський Союз
- •9 .6. Співдружність незалежних держав
- •Запитання для самоконтролю
- •Короткий термінологічний словник
- •Перелік основних законодавчих та нормативно-правових актів (до вивчення правових та організаційних питань охорони праці)
- •Література
- •Русаловський Анатолій Вікторович правові та організаційні питання охорони праці
- •03115, М. Київ, вул. Львівська, 23. Тел. (044) 450-18-75, 424-40-69
1.1.2. Соціальне партнерство в Європейському Союзі
Соціальне партнерство в документах Євросоюзу часто позначають терміном «соціальний діалог». В Євросоюзі соціальному діалогу, зокрема, в сфері охорони праці, надають істотне значення, актуальним вважають завдання щодо інтенсифікації консультації із представниками урядів держав-членів і із соціальними партнерами – тобто з працівниками та роботодавцями. Загальноєвропейськими сторонами ринку праці є, наприклад, ETUC, що представляє працівників, і UNІCE, що представляє роботодавців.
Консультативний комітет з безпеки, гігієни та охорони здоров'я, Комісія з безпеки і гігієни праці в гірничій промисловості й інших видобувних галузях будуть відігравати основну роль у цих консультаціях.
Комісія з безпеки, гігієни та охорони праці була створена в 1957 р., після серйозної пожежі в 1956 році в шахті Буа Дю Казьер у Марсинелі (Бельгія), коли загинуло 264 робітників. Рада Міністрів Європейського Об'єднання вугілля і сталі (таку назву мав тоді Євросоюз) відреагував негайно і скликав тристоронню конференцію з поліпшення заходів захисту. Після цієї конференції для допомоги Комісії в підготовці законодавчих ініціатив у даній області була створена Комісія з безпеки й гігієни праці в гірничій й інших видобувних галузях промисловості (Комісія з безпеки й гігієни праці).
Членство в Комісія з безпеки і гігієни праці від кожного держави-члена ЄС сформовано таким чином:
два представника представляють уряд,
один представник від робітників,
і один представник від роботодавців.
Ця Комісія представляє пропозиції щодо поліпшення безпеки й здоров'я безпосередньо урядам держав-членів ЄС,
Консультативний комітет з безпеки, гігієни та охорони здоров'я був заснований Указом Ради Міністрів ЄС 27 червня 1974 р. Кожна держава-член представлена у ньому таким чином:
двома урядовими офіційними особами;
двома членами профспілки;
двома представниками асоціації роботодавців.
Крім того, в роботі Комітету приймають участь також представники ETUC (Європейської Конфедерації Профспілок ‑ ЄКП) і UNІCE (Європейської Асоціації Роботодавців ‑ ЄАР).
Консультативний Комітет визнаний як досить підходящий форум для консультацій між двома сторонами, що представляють роботодавців та працівників. Отже Консультативний комітет з безпеки, гігієни й охорони здоров'я виконує в структурі Європейського Союзу функції органу, що відповідає за соціальний діалог і соціальне партнерство в сфері охорони праці.
1.2. Соціальна відповідальність
1.2.1. Визначення соціальної відповідальності
Соціальна відповідальність – це досягнення комерційного успіху шляхами, які засновані на етичних нормах і повазі до людей, суспільства, довкілля.
Соціальна відповідальність – це концепція, у рамках якої компанія на добровільній основі інтегрує соціальну та екологічну політику в бізнес-операції, а також у свої взаємини з усім колом пов'язаних з компанією організацій і людей.
Кожен суб’єкт економічної діяльності (компанія) бере на себе відповідну соціальну відповідальність перед державою, суспільством, працівниками. Ця соціальна відповідальність розповсюджується також на сферу охорони праці.
Загальні принципи соціальної відповідальності викладені в Глобальному договорі ООН (UN Global Compact).
Глобальний договір ООН – це ініціатива ООН, спрямована на виявлення й поширення передового досвіду в сфері розробки й реалізації соціальної відповідальності компаній.
Договір заснований на десяти принципах, запозичених із Загальної декларації прав людини, фундаментальних принципів МОП у частині права на працю, а також «принципів Ріо» (Декларація по навколишньому середовищу і розвитку, прийнята Конференцією ООН по навколишньому середовищу і розвитку, Ріо-де-Жанейро, 1992 р.). Договір призиває компанії вести справи на підставі викладених принципів.
Глобальний договір пропонує компаніям ‑ у рамках своєї сфери впливу ‑ дотримуватися, підтримувати і впроваджувати наступні основні цінності, викладені в 10 принципах.
10 принципів Глобального договору ООН:
Права людини
Принцип 1: Ділові кола повинні підтримувати й поважати підхід, що передбачає захист міжнародних прав людини в їхніх сферах впливу.
Принцип 2: Ділові кола не повинні бути причетними до порушень прав людини.
Трудові відносини
Принцип 3: Ділові кола повинні підтримувати свободу асоціацій та ефективне визнання права на колективний договір.
Принцип 4: Ділові кола повинні підтримувати ліквідацію всіх форм примусової й обов'язкової праці.
Принцип 5: Ділові кола повинні підтримувати ефективну ліквідацію дитячої праці.
Принцип 6: Ділові кола повинні підтримувати ліквідацію дискримінації при найманні на роботу й у професійній діяльності.
Навколишнє середовище
Принцип 7: Ділові кола повинні підтримувати обережний підхід до екологічних питань.
Принцип 8: Ділові кола повинні запроваджувати ініціативи в підтримку посилення екологічної відповідальності.
Принцип 9: Ділові кола повинні розробляти і поширювати екологічно безпечні технології.
Боротьба з корупцією
Принцип 10: Ділові кола повинні боротися з усіма проявами корупції, включаючи вимагання й хабарництво.
Розрізняють зовнішню та внутрішню компоненти соціальної відповідальності.
Зовнішня соціальна відповідальність:
До зовнішньої соціальної відповідальності віднесені такі напрямки діяльності:
спонсорство й корпоративна добродійність;
сприяння охороні навколишнього середовища;
взаємодія з місцевим співтовариством і місцевою владою по розвитку території;
готовність брати участь у запобіганні кризових ситуаціях території;
відповідальність перед споживачами товарів, випуску якісної продукції.
Внутрішня соціальна відповідальність:
До внутрішньої соціальної відповідальності відноситься:
охорона праці і умови праці персоналу;
забезпечення стабільності заробітної плати, її своєчасну виплату, а також індексацію;
додаткове медичне і соціальне страхування працівників і членів їхніх родин;
навчальні програми й програми підготовки й підвищення кваліфікації;
надання допомоги працівникам в критичних ситуаціях, підтримка ветеранів, що вийшли на пенсію.