2.4.2. Державні стандарти України з охорони праці

Вимоги щодо охорони праці регламентуються в Україні також

• державними стандартами України;

• будівельними нормами і правилами;

• санітарними нормами і правилами;

• правилами улаштування електроустановок;

• нормами технічного проектування;

• іншими нормативними документами.

В стандарті України ДСТУ 1.0-93 встановлено, що стандартизація – це діяльність з метою досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання щодо реально існуючих та можливих завдань.

До державної системи стандартизації України входять такі категорії нормативних документів та види стандартів):

• ДСТУ – державний стандарт України;

• ГСТУ – галузевий стандарт України;

• СТТУ – стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України;

• ТУУ – технічні умови України;

• СТП – стандарти підприємств.

До державних стандартів прирівнюються державні будівельні норми і правила (ДБН), а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації.

Республіканські стандарти колишньої УРСР застосовуються як державні стандарти України до часу їх заміни або скасування.

Серед державних нормативно-технічних актів важливе місце посідають державні стандарти України (ДСТУ) з питань безпеки праці.

• Державні стандарти з питань охорони праці – це комплекс стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки праці, збереження здоровя і працездатності людини в процесі праці.

До цього часу діючими в Україні залишаються стандарти, правила, норми, положення, інструкції та інші нормативні акти, що затверджувались міністерствами та іншими уповноваженими на те державними органами колишнього СРСР. У Реєстр НПАОП ці нормативні акти включені з відповідними посилками на організацію колишнього СРСР, яка затвердила цей документ.

Наприклад, діючий донині документ:

НПАОП 62.0-3.34-80 Типові галузеві норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям цивільної авіації, затверджені 24.06.80, Постанова Держкомпраці СРСР №180/П-7.

2.5. Нормативно-правові акти з охорони праці, що діють на підприємстві

2.5.1. Склад і структура нормативно-правових актів з охорони праці, що діють на підприємстві

Роботодавці розробляють та затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, установи, організації. Порядок опрацювання, прийняття, перегляду і скасування нормативно-правових актів з охорони праці, регламентується Законом України «Про охорону праці», а нормативно-правових актів, що діють на підприємстві – також і НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві».

Ці нормативно-правові акти спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі та на робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці.

На кожному підприємстві ці нормативні акти підлягають затвердженню (погодженню) представницьким органом найманих працівників (наприклад, “Положення про комісію з питань охорони праці підприємства”, або “Положення про уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці” тощо).

Нормативно-правові акти підприємства повинні відповідати чинному законодавству та вимогам державних, міжгалузевих та галузевих нормативно-правових актів з охорони праці. Нормативно-правові акти, що діють на підприємстві, повинні у відповідності до вищенаведеного «Порядку...» включати:

- визначення обов’язків, прав та відповідальності структурних підрозділів, служб та посадових осіб за виконання покладених на них функцій у галузі охорони праці;

- забезпечення перспективного та поточного планування роботи щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, усунення причин травматизму, професійних захворювань;

- організація лабораторних досліджень умов праці, атестація робочих місць на відповідність чинним нормативам з охорони праці;

- внесення вимог нормативних актів про охорону праці до технологічної та конструкторської документації та встановлення порядку проведення експертизи цієї документації на повноту викладення внесених вимог;

- організація правильної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки (підйомних кранів, судин, що працюють під тиском, тощо);

- організація інструктажу, навчання та перевірки знань працюючих з питань охорони праці, впровадження чіткої системи допуску до робіт з підвищеною небезпекою;

- встановлення правил безпечного виконання робіт та поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях та будівельних майданчиках, робочих місцях;

- опрацювання, погодження в установленому порядку та затвердження заходів щодо забезпечення безпеки працівників на певних роботах у разі відсутності в державних нормативно-правових актах з охорони праці конкретних вимог;

- визначення заходів пожежної безпеки;

- організація забезпечення працівників засобами захисту, миючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням (молоком, газованою підсоленою водою тощо);

- організація проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних медичних оглядів працівників певних категорій;

- встановлення порядку ознайомлення працівника, з яким укладається трудовий договір, з умовами праці на підприємстві, можливість впливу їх на здоровя, пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства та колективного договору;

- визначення порядку інформування працюючих про зміни в нормативних актах протягом дії трудового договору;

- визначення порядку інформування працюючих про зміни в нормативних актах протягом дії трудового договору.

Визначений перелік не є повним, а роботодавець може затверджувати нормативно-правові акти з охорони праці, які обумовлюються специфікою виробництва та вимогами чинного законодавства.

Рекомендаціями Держнаглядохоронпраці (таку назву тоді мав Держгірпромнагляд) щодо застосування «Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», передбачено, що до основних нормативних актів підприємства відносяться:

Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;

Положення про службу охорони праці підприємства;

Положення про комісію з питань охорони праці на підприємстві;

Положення про роботу уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці;

Положення про навчання, інструктажі і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

Положення про організацію та проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму;

Наказ про атестацію робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону парці;

Положення про організацію попереднього та періодичного медичних оглядів працівників;

Положення про санітарну лабораторію підприємства;

Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;

Інструкції про заходи пожежної безпеки;

Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

Наказ про організацію видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування;

Наказ про порядок забезпечення працівників спецодягом та засобами індивідуального захисту;

інші нормативні акти, що регулюють питання охорони праці.

Для опрацювання, узгодження, затвердження нормативно-правових актів підприємства за наказом роботодавця створюється комісія чи робоча група, назначаються строки, виконавці та керівники. Розробляється план опрацювання нормативно-правового акту, який затверджується роботодавцем. Проект нормативно-правового акту підприємства про охорону праці узгоджується із службою охорони праці цього підприємства та юрисконсультом, в разі необхідності ‑ з іншими зацікавленими службами. Реєстрація та облік нормативно-правових актів з охорони праці, що діють в межах підприємства, здійснюється у порядку, який встановлюється роботодавцем, якщо інше не передбачено законодавством.