- •Русаловський а. В.
- •Русаловський Анатолій Вікторович
- •Список скорочень
- •Вступ. Загальні питання охорони праці
- •В.1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном
- •В.2. Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці»
- •В.3. Суб’єкти і об’єкти охорони праці
- •В.4. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці
- •В.5. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників
- •Запитання для самоконтролю
- •1. Міжнародні норми в галузі охорони праці
- •1.1. Соціальне партнерство в охороні праці
- •1.1.1. Поняття соціального партнерства та його суб’єкти
- •1.1.2. Соціальне партнерство в Європейському Союзі
- •1.2. Соціальна відповідальність
- •1.2.1. Визначення соціальної відповідальності
- •1.2.2. Стандарт sa 8000 «Соціальна відповідальність»
- •1.2.3. Стандарт «Кодекс поведінки для електронної галузі»
- •1.2.4. Європейська модель соціальної відповідальності
- •1.3. Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці
- •1.3.1. Хронологія найважливіших кроків Євросоюзу в галузі охорони праці
- •1.3.2. Охорона праці - частина соціальної політики єс
- •1.3.3. Соціальні положення основного європейського законодавства
- •1.3.4. Директиви з охорони праці
- •1.3.5. Програма дій єс з охорони праці
- •1.3.6. Рамкова директива 89/391/еес «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки і гігієни праці працівників»
- •1.4. Трудові норми Міжнародної організації праці
- •1.4.1. Конвенції та Рекомендації моп
- •1.4.2. Декларація моп основних принципів та прав у світі праці
- •1.4.3. Тристороння Декларація принципів, що стосуються багатонаціональних корпорацій і соціальної політики
- •1.4.4. Основні Конвенції моп в галузі охорони праці
- •Запитання для самоконтролю
- •2. Правові основи охорони праці в Україні
- •2.1. Основні законодавчі акти з охорони праці
- •2.2. Закон України «Про охорону праці»
- •2.2.1.Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
- •2.2.2. Гарантії прав громадян на охорону праці
- •2.2.3. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій
- •2.2.4. Найважливіші надбання закону «Про охорону праці»
- •2.2.5. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •2.3. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •2.3.1. Структура кодування нпаоп
- •2.3.2. Реєстр нпаоп
- •2.4. Стандарти в галузі охорони праці
- •2.4.1. Система стандартів безпеки праці (ссбт)
- •2.4.2. Державні стандарти України з охорони праці
- •2.5. Нормативно-правові акти з охорони праці, що діють на підприємстві
- •2.5.1. Склад і структура нормативно-правових актів з охорони праці, що діють на підприємстві
- •2.5.2. Інструкції з охорони праці
- •2.5.3. Розробка та затвердження нормативно-правових актів з охорони праці, що діють на підприємстві
- •2.6. Фінансування охорони праці
- •Запитання для самоконтролю
- •3. Державне управління охороною праці
- •3.1. Система державного управління охороною праці в Україні
- •3.2. Компетенція та повноваження органів державного управління охороною праці
- •3.2.1. Кабінет Міністрів України
- •3.2.2. Держгірпромнагляд
- •3.2.3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
- •3.2.4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації
- •3.2.5. Органи місцевого самоврядування
- •3.2.6. Об'єднання підприємств
- •3.3. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення
- •3.4. Державний нагляд за охороною праці
- •3.4.1. Органи державного нагляду за охороною праці
- •3.4.2. Держгірпромнагляд України
- •3.4.3. Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду
- •3.4.4. Порядок проведення державного нагляду підрозділами Держгірпромнагляду
- •3.5. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •3.5.1. Вимоги закону «Про охорону праці» до організації громадського контролю
- •3.5.2. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці
- •3.5.3. Обов'язки уповноважених з питань охорони праці
- •3.5.4. Права уповноважених з питань охорони праці
- •Запитання для самоконтролю
- •4. Організація охорони праці на підприємстві
- •4.1. Служба охорони праці на підприємстві
- •4.1.1. Основні завдання служби охорони праці
- •4.1.2. Функції служби охорони праці
- •4.1.3. Структура і чисельності служби охорони праці
- •4.1.4. Права працівників служби охорони праці
- •4.2. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •4.2.1. Доцільність створення Комісії
- •4.2.2. Основні завдання Комісії
- •4.2.3. Права Комісії
- •4.3. Система управління охороною праці на підприємстві
- •4.3.1. Забезпечення функціонування суоп
- •4.3.2. Побудова суоп на підприємстві
- •4.3.3. Положення про систему управління охороною праці
- •4.4. Примірний розподіл функціональних обов'язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства
- •11. Головний бухгалтер (бухгалтер):
- •4.5. Планування заходів з охорони праці
- •4.5.1. Види планування заходів з охорони праці
- •4.5.2. Контроль за станом охорони праці
- •4.5.3. Облік і аналіз показників охорони праці
- •4.6. Стимулювання діяльності з охорони праці
- •Запитання для самоконтролю
- •5. Навчання з питань охорони праці
- •5.1. Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи
- •5.1.1. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників
- •5.1.2. Спеціальне навчання і перевірка знань з питань охорони праці
- •5.1.3. Навчання з питань охорони праці посадових осіб
- •5.2. Вивчення основ охорони праці у навчальних закладах і під час професійного навчання працівників
- •5.3. Інструктажі з питань охорони праці
- •5.3.1. Види інструктажів
- •5.3.2. Порядок проведення інструктажів для працівників
- •5.3.3. Порядок проведення інструктажів з питань охорони праці для вихованців, учнів, студентів
- •5.4. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи
- •5.5. Кабінети охорони праці
- •Запитання для самоконтролю
- •6. Травматизм та професійні захворювання
- •6.1. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві
- •6.1.1. Обов’язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків
- •6.1.2. Обставини, за яких проводиться розслідування
- •6.1.3. Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом
- •6.1.4. Основні документи розслідування нещасних випадків та профзахворювань
- •6.1.5. Розслідування нещасних випадків
- •6.1.6. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •6.2. Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь
- •6.3. Розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру
- •6.4. Дослідження виробничого травматизму
- •6.4.1. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин
- •6.4.2. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань
- •6.4.3. Методи дослідження виробничого травматизму
- •6.5. Основні заходи по запобіганню травматизму та професійних захворювань
- •Запитання для самоконтролю
- •7. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві
- •7.1. Завдання страхування від нещасного випадку
- •7.2. Основні принципи страхування від нещасного випадку
- •7.2.1. Суб'єкти та об'єкти страхування
- •7.2.2. Види страхування
- •7.2.3. Страховий ризик і страховий випадок
- •7.3. Фонд соціального страхування від нещасних випадків
- •7.3.1. Правління Фонду
- •7.3.2. Виконавча дирекція Фонду
- •7.3.3. Страхові експерти з охорони праці
- •7.4. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів
- •7.4.1. Джерела фінансування Фонду
- •7.4.2. Страхові тарифи
- •7.4.3. Страхові виплати
- •7.5. Обов'язки та права суб’єктів страхування від нещасних випадків
- •7.5.1. Обов'язки Фонду
- •7.5.2. Права та обов'язки застрахованої особи
- •7.5.3. Права та обов'язки роботодавця як страхувальника
- •7.5.4. Вирішення спорів
- •Запитання для самоконтролю
- •8. Інтегровані системи менеджменту в галузі охорони праці
- •8.1. Поняття інтегрованої системи менеджменту у сфері охорони праці
- •8.2. Елементи системи управління охороною праці (ohsas 18001:1999)
- •8.2.1. Загальні вимоги
- •8.2.2. Політика в галузі охорони праці
- •8.2.3. Планування
- •8.2.4. Впровадження і функціонування суоп
- •8.2.5. Перевірки і коригувальні дії
- •8.2.6. Аналіз з боку керівництва
- •8.3. Галузева система управління охороною праці
- •8.3.1. Мета та принципи функціонування
- •8.3.2. Організаційна структура
- •8.3.3. Функціональні задачі суопг по рівнях управління
- •8.3.4. Основні показники ефективності функціонування
- •8.4. Регіональні системи управління охороною праці
- •8.4.1. Мета та основні принципи функціонування
- •8.4.2. Служба охорони праці місцевих державних адміністрацій
- •8.4.3. Основні функції управління охороною праці в суопр
- •Запитання для самоконтролю
- •9. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •9 .1. Організація об’єднаних націй
- •9 .2. Всесвітня організація охорони здоров’я
- •9 .3. Міжнародна агенція з атомної енергії
- •9 .4. Міжнародна організація праці
- •9 .5. Європейський Союз
- •9 .6. Співдружність незалежних держав
- •Запитання для самоконтролю
- •Короткий термінологічний словник
- •Перелік основних законодавчих та нормативно-правових актів (до вивчення правових та організаційних питань охорони праці)
- •Література
- •Русаловський Анатолій Вікторович правові та організаційні питання охорони праці
- •03115, М. Київ, вул. Львівська, 23. Тел. (044) 450-18-75, 424-40-69
9 .1. Організація об’єднаних націй
До компетенції ООН, згідно з її статутом, входить всебічний розгляд проблем у галузі прав людини. Генеральна Асамблея ООН приймає з цих питань резолюції (серед них особливо важливе значення мають декларації) і договори. Звичайно питання, які стосуються прав людини, включаються в її порядок денний за рекомендацією Економічної і Соціальної ради (ЕКОСОС) або за пропозицією держав-членів. Більшість таких питань Генеральна Асамблея передає на розгляд у свій Третій комітет (з соціальних, гуманітарних і культурних питань), який готує щодо них проекти резолюцій, що приймаються Генеральною Асамблеєю у кінці її сесії. Вона створює також додаткові органи з тих чи інших проблем у галузі прав людини (наприклад, Спеціальний комітет по деколонізації, Спеціальний комітет проти апартеїду, Комітет з здійснення невід’ємних прав палестинського народу та ін.).
Економічна і Соціальна Рада ООН приймає з питань прав людини резолюції або проекти резолюцій (у тому числі декларацій) і договорів, які передає для ухвалення до створених при ЕКОСОС Комісії з прав людини й Комісії з положення жінок.
Комісія з прав людини складається з 53 держав-членів, які вибираються ЕКОСОС. Комісія приймає резолюції і проекти резолюцій або спеціальних доповідей для розгляду окремих проблем (наприклад, щодо смертної кари, релігійної терпимості тощо) і вивчення ситуацій у конкретних країнах (наприклад, в Афганістані, Іраку), створює робочі групи (щодо права на розвиток, з вивчення випадків постійного грубого порушення прав людини та ін.). Із суверенітету держави витікає, що вся сфера її взаємовідношень з власним населенням – питання, в принципі, внутрішнє, яке регулюється на національному рівні. Під порушенням принципу захисту прав людини треба розуміти насамперед загальну політичну і правову ситуацію у державі, яка свідчить про те, що дана держава ігнорує свої зобов’язання поважати права людини, масово і грубо порушуючи основні права людини внаслідок, наприклад, апартеїду, расизму, колоніалізму, окупації тощо. Багато років вважалося, що окремі порушення прав конкретних осіб (індивідуальні випадки) звичайно належать до внутрішньої компетенції держави і не можуть бути через це предметом розгляду в ООН чи інших міжнародних організаціях. Самі по собі вони можуть і не бути ознакою того, що ця держава порушує свої зобов’язання відповідно до Статуту ООН.
За останні роки погляди на цю проблему змінюються.
Глобальний договір ООН (UN Global Compact) - міжнародна ініціатива Організації Об'єднаних Націй, що поєднує на добровільній основі компанії з різних країн миру з метою підтримки універсальних принципів соціальної та екологічної відповідальності. Учасники UN Global Compact, у число яких у цей час входить уже кілька сотень компаній з різних регіонів миру, а також великі міжнародні організації, активно просувають 10 принципів, що включають норми в галузі прав людини, гідних умов праці, охорони навколишнього середовища й протидії корупції (див. розділ 1, п.1.2).
Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку (Unіted Natіons Іndustrіal Development Organіzatіon, UNІDO)
ЮНІДО є спеціалізованою установою Організації Об'єднаних Націй, що додає всі зусилля для поліпшення життя людей у країнах, що розвиваються, і у країнах з перехідною економікою на основі розвитку їхньої промисловості.
Послуги, що надаються ЮНІДО, покликані допомогти цим країнам перебороти труднощі в соціальній й економічній областях і домогтися більше широкої участі на світовому ринку, використовуючи свій власний фундамент довгострокового стійкого розвитку. Вона відіграє роль каталізатора в здійсненні змін і надає промислові послуги, які мають важливе значення для споживачів, допомагають ним забезпечувати власний економічний добробут і розвивати національний потенціал.