В.4. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці
Основні терміни в галузі охорони праці визначаються законом України «Про охорону праці», державним стандартом України ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять», іншими нормативно-правовими актами.
Охорона праці ‑ це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Виробнича санітарія ‑ система організаційних і технічних заходів і засобів, які виключають або зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих чинників.
Техніка безпеки ‑ система організаційних і технічних заходів і засобів, які виключають вплив на працівників небезпечних виробничих чинників.
Безпека праці – стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує допустимих значень
Умови праці – сукупність чинників виробничого середовища і робочого процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов’язків.
Пожежна безпека ‑ стан об’єкта, при якому виключається можливість пожежі або при її виникненні забезпечуються умови для її локалізації, ліквідації, захисту людей і матеріальних цінностей.
Шкідливий виробничий чинник – виробничий чинник, вплив якого на працівника, за певних умов, може призвести зо захворювання, зниження працездатності й (або) негативного впливу на здоров’я нащадків.
Небезпечний виробничий чинник – виробничий чинник, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.
Травма ‑ порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії чинників зовнішнього середовища
Виробнича травма – травма, що виникла внаслідок дії виробничих чинників.
Виробнича травма є наслідком нещасного випадку на виробництві.
Нещасний випадок на виробництві – це раптове погіршення стану здоров’я або настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов’язків унаслідок короткочасного (впродовж однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.
Професійне захворювання – це хронічне або гостре захворювання працівника внаслідок впливу шкідливого виробничого чинника або інших чинників, пов'язаних з роботою.
Наведені визначення дозволяють встановити певні логічні взаємозв’язки основних термінів в галузі охорони праці (мал. В.1).
Слід зазначити, що загалом в охороні праці розглядаються нещасні випадки, які пов’язані з виробництвом. Вищенаведене визначення нещасного випадку на виробництві міститься в Державному стандарті ДСТУ 2293-99.
В той же час Резолюція МОП (Міжнародна організація праці) «Про статистику виробничого травматизму», що прийнята на 16-й Міжнародній конференції із статистики праці у 1998 році містить дещо інше, більш розширене визначення нещасного випадку на виробництві:
Нещасний випадок на виробництві – несподівана та незапланована подія, включаючи дії умисного, насильницького характеру, яка виникає внаслідок трудової або пов’язаної з нею діяльності, що призводить до травмування, хвороби або смерті.
Така відмінність у визначеннях, проте, не призводить до якихось протиріч між державними та міжнародними нормативними документами з охорони праці взагалі і веденням статистики виробничого травматизму зокрема. Це пояснюється тим, що детальна класифікація випадків травматизму, що відносяться до категорії виробничих травм, що міститься в НПАОП 0.00-6.02-04 «Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», (див. далі, розділ 6), фактично задовольняє вимогам міжнародного визначення нещасного випадку на виробництві.