1.2.3. Стандарт «Кодекс поведінки для електронної галузі»

«Кодекс поведінки для електронної галузі» - (EІCC -Electronіcs Іndustry Supplіer Code of Conduct) - це стандарт соціальної відповідальності, розроблений в 2004 р. компаніями Hewlett-Packard, Dell і ІBM. Кодекс був розроблений для встановлення й просування єдиних стандартів очікуваної соціально відповідальної поведінки для всіх постачальників електронної галузі у світі. Крім зазначених вище компаній, цей стандарт прийняли інші найбільші корпорації електронної галузі, такі як Іntel, Mіcrosoft, Cіsco.

Для його впровадження була організована спеціальна робоча група при участі некомерційної організації Busіness for Socіal Responsіbіlіty (BSR), що надає консалтингові й інші послуги в галузі соціальної відповідальності багатьом компаніям.

Кодекс складається з таких розділів:

A. Праця. Права людину й гідні умови праці робітників.

B. Здоров'я й безпека (Охорона праці). Забезпечення безпеки на виробництві й здорових умовах праці.

C. Охорона навколишнього середовища. Екологічна відповідальність.

D. Система управління. Установлює мінімальні вимоги до системи управління, що забезпечує відповідність Кодексу.

E. Ділова етика. Компанії і їхні представники повинні дотримувати стандартів етичного поводження ‑ такі як невикористання хабарів, чесна конкуренція, дотримання авторських прав та ін.

1.2.4. Європейська модель соціальної відповідальності

Розрізняють такі моделі соціальної відповідальності: американську, японську та європейську.

Сучасна Європейська модель соціальної відповідальності орієнтує бізнес на три сфери прояву ініціативи - економіку, зайнятість і навколишнє середовище. Однак компанії самі не займаються рішенням соціальних проблем населення, а реалізують цю функцію через взаємодію з некомерційними організаціями, державними установами й іншими інститутами громадянського суспільства.

Розвитком цієї моделі є концепція корпоративного громадянства, у якій бізнес розглядається як осередок громадянського суспільства - зацікавленого учасника системи соціальних відносин.

Європейська модель передбачає економічне обґрунтування соціальних ініціатив й їхню інтеграцію в стратегію розвитку компанії. Тому, перед впровадженням цієї моделі, керівництву промислової компанії необхідно впевнитися, що, крім визначення об'єктів вкладень і виділення засобів, вся діяльність компанії буде переглянута з точки зору її відповідності соціально відповідальному поводженню.

1.3. Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці

1.3.1. Хронологія найважливіших кроків Євросоюзу в галузі охорони праці

1951 р.	Європейське об'єднання вугілля і стали. Паризький договір.
1957 р.	Європейське Економічне Співтовариство і Європейське Співтовариство по атомній енергії. Римський договір. Комісія з безпеки й гігієни праці у вугільній й інших видобувних галузях промисловості.
1974 р.	Консультативний Комітет з безпеки, гігієни і охорони здоров'я.
1978 р.	Перша програма дій по безпеці і гігієні праці.
1984 р.	Друга програма дій по безпеці й гігієні праці.
1987 р.	Єдиний Європейський Закон.
1988 р.	Третя програма дій по безпеці і гігієні праці.
1989 р.	Рамкова Директива. Соціальна Хартія й Програма дій, пов'язана із введенням Статуту про соціальні права.
1992 р.	Європейський Рік безпеки, гігієни і охорони здоров'я.
1993 р.	Європейський Союз. Маастрихтська угода про Європейський Союз. Головне Управління (штаб-квартира) Європейської Агенції з безпеки і гігієни праці.
1994 р.	Загальна Програма дій Європейської Комісії з безпеки, гігієні й охороні здоров'я на 1994 - 2000 рр.
1995 р.	Рада ЄС указом 2062/94 (зміни 1643/95) прийняла рішення про заснування Європейського відомства з охорони праці.