Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Вся книга Рус 2007.doc ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ...doc
Скачиваний:
21
Добавлен:
18.08.2019
Размер:
5.83 Mб
Скачать

6. Травматизм та професійні захворювання

6.1. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві

6.1.1. Обов’язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків

Вимоги Закону України „Про охорону праці” щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій (стаття 22) такі:

Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві організовує роботодавець відповідно до НПАОП 0.00-6.02-04 «Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04 року №1112.

У цьому нормативно-правовому акті, зокрема, конкретизуються обов’язки роботодавця та його посадових осіб при виникненні нещасних випадків.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:

  • терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

  • повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

  • зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно:

1) повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок:

  • робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за місцезнаходженням підприємства;

  • підприємство, де працює потерпілий, ‑ якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

  • органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства ‑ у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

  • установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, ‑ у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

2) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі ‑ комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок з тяжким наслідком, випадок смерті працівника на підприємстві, а також випадок зникнення працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати з використанням засобів зв'язку Повідомлення про нещасний випадок:

  1. територіальному органу Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства;

  2. органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;

  3. робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за місцезнаходженням підприємства;

  4. органу, до сфери управління якого належить підприємство (у разі його відсутності ‑ місцевій держадміністрації);

  5. установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, ‑ у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);

  6. первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий;

  7. органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій за місцем настання нещасного випадку та іншим органам (у разі потреби).