Стратегічний план роботи фао до 2015 року:

• підвищення значення продовольчої безпеки;

• переведення штату з штаб-квартири на місця;

• збільшення використання експертів країн, які розвиваються, та з перехідними економіками;

• розширення зв’язків з приватним сектором та недержавними організаціями;

• збільшення електронного доступу до статистичної бази даних та документів FАО.

Спри­яти розвитку сільського господарст­ва в країнах, що розвиваються, для подолання голоду й злиденності.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте зміст поняття «міжнародне співробітництво».

2. Які форми промислової кооперації Вам відомі?

3. Назвіть основні комплексні угоди про промислове комплексне співробітництво.

4. Які існують міжнародні організації в галузі сільськогосподарського співробітництва?

5. Що є основною метою діяльності ФАО?

6. Охарактеризуте основні види сільськогосподарського співробітництва.

Рекомендовані джерела:

1. Богуславский М.М. Международное экономическое право. - М., 1986. – 303 с.

2. Бувайлик Г.Е. Правовое регулирование международных экономических отношений. - К., 1977. – 381 с.

3. Вакулич В. Відносини “США – ЄС”: перспективи поширення інтеграційного процесу в Європі. – Кіровоград, 2000. – 52 с.

4. Вельяминов Г.М. Основы международного экономического права. - М.: ТЕИС, 1994. – 108 с.

5. Европейский союз: новый этап интеграции: Проблемно-тематический сборник / РАН; Институт научной информации по общественным наукам; Ред.-сост. Г. В. Вишня­кова. - М.,1996.

6. Зевин Л. Проблемы регулирования глобальных экономических процессов // Международная экономика и международные отношения. – 2002. - № 7. – С. 38-45.

7. Карро Д., Жюйар П. Международное економическое право: Учебник / Пер. с франц. В.П.Серебряникова, В.М.Шумилова. – М.: Междунар. отношения, 2001. – 608 с.

Глава 15: Правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва

Основні поняття: міжнародне співробітництво, науково-технічне співробітництво, наукові дослідження, інтелектуальна власність, консультативні послуги, науково-дослідні роботи.

1. Розвиток науки як чинник економічного піднесення держави

Наука — це сфера людської діяльності, функція якої полягає у створенні та теоретичній систематизації об'єктивних знань про дій­сність. Як відомо, наука є однією з форм суспільної свідомості. Без­посередня мета науки полягає в описі, поясненні та передбаченні процесів і явищ дійсності, що є предметом її вивчення.

Зародилася наука ще у стародавньому світі у зв'язку з потребами практики. Як система, наука почала формуватись у ХУІ-ХУІІ ст. і у процесі історичного розвитку перетворилась на соціальний інститут надзвичайного значення, що істотно впливає на всі сфери життя сус­пільства і його культуру в цілому.

За підрахунками, починаючи з XVI ст. обсяг наукової діяльності збільшувався вдвічі протягом кожних 10-15 років (показниками тут беруться кількість відкриттів, обсяг наукової інформації, кількість на­укових працівників тощо).

У розвитку науки почергово відбуваються екстенсивні та інтен­сивні періоди — науково-технічні революції. Вони зумовлюють зміну структури науки, принципів її пізнання, категорій і методів, а також форм її організацій.

Науці притаманне поєднання процесів її інтеграції і диференціації, розвитку фундаментальних і прикладних досліджень.

Науково-технічна революція вважається докорінним перетво­ренням виробничих сил на основі трансформації науки у провідний чинник розвитку суспільного виробництва. Широко відомий постулат про те, що наука перетворилася на безпосередню продуктивну силу. Розпочалася НТР у середині 30-х років (на думку деяких фахівців, у 50-х роках) під впливом величезної взаємодії науки з технікою і виробництвом, що сприяло різкому прискоренню науково-технічного прогресу. У свою чергу, це істотно вплинуло на всі сфери суспільно­го життя, висунуло підвищені вимоги до рівня освіти, кваліфікації, культури, організованості та відповідальності працівників усіх рівнів.