Стадії укладання міжнародного торговельного договору (згідно Віденської конвенції 1969 року)

Деякі вчені практично дроблять ці стадії на більшу кількість, виділяючи вже одинадцять стадій:

Не обов'язково, щоб укладання кожного договору проходило всі названі стадії. Це залежить від форми договору і від домовленості сторін. Але будь-який міжнародний договір проходить стадії виробітки тексту, його прийняття і стадію, у якій у тій або іншій формі виражається згода держави на обов'язковість для неї договору.

Пролонгація – міжнародного договору

механізм продовження терміну дії міжнародного договору, що заснований на домовленості його учасників або закладається в самий текст міжнародного договору.

Існують такі види пролонгації:

1)автоматична пролонгація – продовження терміну дії договору відбувається автоматично (на 5-10 років при наявності вказівки про це в самому договорі);

2) неавтоматична пролонгація – продовження терміну дії договору відбувається за допомогою підписання додаткового протоколу до міжнародного договору (при відсутності заперечень учасників договору).

Денонсація – міжнародного договору

це правомірне припинення дії міжнародного договору на умовах, передбачених у самому договорі. Приблизне формулювання механізму денонсації, що закріплюється в договорі, може бути приблизно наступним: «Цей договір буде діяти протягом десяти років з моменту вступу в силу".

5. Порядок укладання договору міжнародної купівлі-продажу товарів

Серед різноманітних комерційних угод договір купівлі-продажу – один із найбільш поширених. За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати товар покупцю у власність, а покупець зобов'язується сплатити оговорену ціну.

Існують такі принципи укладання, виконання і здійснення договору міжнародної купівлі-продажу товарів:

• принцип взаємної відповідальності;

• принцип свободи;

• принцип рівності (рівноправності) сторін;

• принцип обов’язкового виконання статей договору;

• принцип погодження договору з нормами міжнародного економічного права;

• принцип врахування вимог національного законодавства.

Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів визначає порядок їх укладення.

1. Попередні переговори сторін з приводу можливостей укладення зовнішньоекономічного контракту (трактація угоди). На цьому етапі сторони домовляються про взаємні пропозиції щодо предмету контракту (кількісні та якісні параметри, ціна, термін поставки товарів, надання послуг).

2. Погодження волі партнерів з приводу укладення взаємного договору. Тут уточнюються конкретні пропозиції сторін, які потім знаходять вираз у статтях контракту.

3. Вибір сторонами часу і місця укладення зовнішньоекономічного контракту.

4. Формування та взаємна передача сторонами письмовця пропозицій щодо укладення зовнішньоекономічного контракту

5. Сторони направляють одна одній взаємні письмові повідомлення про прийняття пропозицій укласти зовнішньоекономічного контракту.

6. Розробка попереднього варіанту зовнішньоекономічного контракту.

7. Відкликання письмової пропозиції укладання зовнішньоекономічного контракту – припинення стосунків сторін щодо укладання зовнішньоекономічного контракту.

8. Виконання процедури остаточного укладання зовнішньоекономічного контракту – сторони підписують екземпляри зовнішньоекономічного контракту (мінімум два) та ставлять на них відповідні печатки. З цього моменту зовнішньоекономічного контракту має юридичну силу

Угода може бути досягнута в різний спосіб, і цей процес може реалізовуватись в різних формах: шляхом безпосередніх переговорів, обміну листами, телеграмами, телексами тощо або навіть за допомогою будь-яких дій, що свідчать про намір і згоду укласти контракт.