5. Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень

Термінологія в авіаперевезеннях багато в чому нагадує термінологію, прийняту в морських транспортних відносинах: «судно», «борт», «фрахт», «чартер», «коносамент».

Коносамент – це документ, який підтверджує прийняття вантажу на перевезення і зобов’язує перевізника передати вантаж отримувачеві вантажу.

Чартер – це договір між володарем судна і фрахтувальником на оренду усього судна або його частини на визначений термін.

Фрахт – це перевізна плата за транспортування вантажу чи використання судна.

договір укладається без зміни стандартної форми

договір укладається без зміни стандартної форми

договір укладається без зазначення виду вантажу і пункту призначення

зобов’язання про перевезення протягом певного періоду обумовленої кількості вантажів

заздалегідь

промпт

спот промпт

за декілька місяців

термінова умова готовності до навантаження через декілька днів

негайна готовність судна до навантаження

авіавантажна накладна

Використання цивільного повітряного флоту для здійснення міжнародних перевезень вантажів і пасажирів потребує відповідного правового регулювання відносин, що складаються при цьому та створення міжнародних організацій у цій галузі.

Правове регулювання міжнародних повітряних перевезень здійснюється такими нормативно-правовими актами.

1. Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, 12 жовтня 1929 р., застосовується до будь-якого міжнародно­го перевезення людей, багажу чи вантажу, що здійснюєть­ся за винагороду з допомогою повітряного судна. Вона зас­тосовується до безкоштовних перевезень, що здійснюються з допомогою повітряного судна авіатранспортного підприєм­ства, а також до перевезень, що здійснюються державою або іншими юридичними особами публічного права, та в інших випадках, зазначених у Конвенції.

2. Конвенція, додаткова до Варшавської конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, що здійснюються особами, які не є перевізниками за договором, 18 вересня 1961 р., містить низку додаткових положень, які спочатку не було висвітле­но у Варшавській конвенції. Насамперед, вона розмежовує поняття «перевізника за договором» і «фактичного пере­візника»: «перевізник за договором» означає особу, яка ук­лала як Договірна Сторона, що підпадає під дію Варшавсь­кої конвенції, договір про перевезення з пасажиром або відправником; «фактичний перевізник» — це особа, яка не є перевізником за договором, але уповноважена перевізни­ком здійснювати все перевезення або його частину. Відповідно до Положень Конвенції, перший з них підпадає під дію правил Варшавської конвенції відносно всього перевезен­ня, передбаченого в договорі; другий — лише відносно того перевезення, яке він здійснює; проведено розмежування їх відповідальності як за дії, так і за бездіяльність.

3. Конвенція для Уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень, 28 травня 1999 р., є чинною для України. Названа Конвенція модернізує вищезазначені міжнародні акти, її сфера засто­сування майже ідентична зі сферою, передбаченою Конвен­цією 1929 р. Однак, на відміну від останньої, в її змісті за­значено, що при перевезенні поштових відправлень, пере­візник несе відповідальність лише перед відповідною поштовою організацією.

4. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію, 7 грудня 1944 р., є чинною для України. Її положення застосовуються лише до цивільних по­вітряних суден і не поширюються на судна, що використовуються військовою, митною та поліцейською службами. Кожна з Договірних Сторін зобов'язується не використову­вати цивільну авіацію з метою, яка є несумісною з даною Конвенцією. Вона встановлює низку положень щодо регу­лярних (нерегулярних) міжнародних сполучень, каботажу, заборонних зон, спрощення формальностей для прискорен­ня навігації повітряних суден, а також правила про повітряний рух, митні, імміграційні процедури й порядок розслі­дування повітряних пригод.

5. Угода про транзит при міжнародних повітряних спо­лученнях, 7 грудня 1944 р., діє для України відповідно до указу Президента України «Про приєднання до Угоди про транзит при міжнародних повітряних сполученнях» від 4 червня 1997р. №490/97. Відповідно до даної Угоди, кожна країна (Договірна Сторони) надає іншим країнам (Договір­ним Сторонам) такі свободи повітря відносно регулярних міжнародних повітряних ліній: переважне право проліта­ти над її територією, переважне право приземлятися з некомерційними цілями. Кожна країна (Договірна Сторона) за умови дотримання положень Угоди може визначати у межах своєї території маршрут для будь-якої міжнародної повітряної лінії та аеропорти, що можуть використовувати­ся на таких лініях і т. ін.