6. Засоби вирішення спорів, що випливають з міжнародних договорів

Основні засоби вирішення спорів

Переговори – процедура мирного вирішення суперечки між конфліктуючими сторонами

Добрі послуги – це ситуація, коли в конфлікт держав втручається третя сторона. Ця сторона організовує контакти між конфліктуючими сторонами та докладає зусиль для того, щоб їх поса­дити за стіл переговорів. Коли конфліктуючі сторони розпочали переговорний процес, третя сторона може вважати себе вільною.

Посередництво – активна участь третіх сторін у процесі безпосередніх переговорів між сторонами, що сперечаються.

Човникова дипломатія – передача усних чи письмових точок зору сторін перего­ворів, які не хочуть сидіти за одним столом в одній кімнаті зі своїм опонентом

7. Міжнародний арбітраж, як метод вирішення міжнародних спорів

Міжнародний арбітраж — це третейський суд для розв'язання спорів між державами, створений на основі угоди сторін, рішення якого мають для них обов'язкову силу.

Міжнародний арбітраж – особлива процедура розгляду і врегулювання міжнародного спору, а також міжнародний орган, який створюється за взаємною згодою держав для вирішення конкретного спору, спорів визначеної категорії чи взагалі будь-якого спору між сторонами, що домовляються, у випадку їх виникнення.

В міжнародному публічному праві під третейським судом часто розуміють відому людству з часів Давньої Греції та Давнього Риму форму мирного урегулювання міждержавних конфліктів, як альтернативу їх військовому вирішенню. Іноді термін "третейський суд" вживається в значенні форми і засобу врегулювання між сторонами не правових, а "технічних" питань, пов'язаних з виконанням цивільно-правових угод. Такий суд характеризувався, як "квазітретейський суд", оскільки його рішення не підлягають виконанню в порядку, встановленому для виконання рішень з правових спорів. Це рішення спору на підставі експертної оцінки.

Визнання арбітражного суду міжнародним залежить від того, чи належить йому право розгляду спорів з іноземним елементом (сторони, предмет позову, факти, з яких правовідносини виникли).

Основними принципами міжнародного арбітражу є принцип добросовісності та принцип розумності.

• Принцип добросовісності при виконанні зобов’язання з урегулювання міжнародного спору на основі звернення до арбітражу встановлює, що сторони не ухилятимуться з різноманітних причин від виконання букви й духу даного зобов’язання. Сюди входить не тільки відмова укласти арбітражну угоду і взяти участь у формуванні арбітражного суду, а й неправомірність посилання на неюридичний характер спору (у випадку, коли під юрисдикцію арбітражного суду підпадають спори тільки юридичного характеру) чи на непідсудність даного спору арбітражному суду.

• Принцип розумності – суд при вирішенні спору має керуватися нормами міжнародного права, а за їх відсутності чи недостатності – міжнародно-правовими принципами, а також враховувати поведінку сторін при виконанні ними зобов’язань. Принцип розумності можна спостерігати під час розгляду справи арбітрами, як “дружніми посередниками” або ex aequo et bono, коли вони вирішують спір на підставі справедливості й доброї совісті.

Принципи міжнародного арбітражу умовно можна розділити на дві групи:

1. Принципи, притаманні будь-якому процесуальному праву.

2. Принципи міжнародного комерційного арбітражу.

Принципи, притаманні будь-якому процесуальному праву	Принципи міжнародного комерційного арбітражу
Принцип незалежності суддів означає створення таких умов діяльності арбітру, за яких він міг би розглядати справи і приймати за ними рішення на підставі закону й керуючись виключно своїми внутрішніми переконаннями	Добровільність. У цьому принципі виявляється договірна природа міжнародного арбітражу, який не може виникнути без угоди сторін про використання цього засобу врегулювання спору. Угоду сторін можуть оформлювати, як арбітражне застереження в складі основного договору (в цьому випадку воно стосується майбутніх спорів), а також, як окрему арбітражну угоду, якої досягнуто, після укладення договору (найчастіше – після виникнення спору).
Рівність усіх учасників процесу. Арбітражний суд веде розгляд таким чином, щоб забезпечити умови рівного ставлення до сторін і надання будь-якій з них на кожній стадії процесу всіх можливостей для викладення своєї позиції	Доступність. Цей принцип є однією з найбільших переваг арбітражного процесу перед судовим і полягає він у тому, що арбітражне провадження ґрунтується на економії коштів і часу
Змагальність сторін, свобода в наданні доказів. Відповідно до цього принципу, розгляд спорів побудовано так, що будь-яка із сторін може подавати різноманітні докази на підтримку своєї позиції, а інша їх заперечувати будь-якими законними засобами. При цьому сторони обов’язково вважаються рівно-правними	Компетентність. На відміну від загальних судів, у міжнародному арбітражі сторони самостійно обирають арбітра (арбітрів), який розглядатиме справу. Обрані сторонами арбітри найчастіше є фахівцями в тій галузі, до якої належить спір, тобто компетентними зі спірного питання, що забезпечує правильне і швидке вирішення справи.
Принцип оцінки доказів за внутрішнім переконанням. Оцінка доказів – результат розумової діяльності учасників арбітражного процесу, який полягає у визначенні допустимості, відносності, достатно-сті й достовірності доказів. Цю оцінку здійснюють не тільки арбітри, а й особи, які відстоюють власні інтереси. Але якщо в перших оцінка доказів передує прийняттю рішення у справі, то в других вона створює базу для подання заяв, клопотань, відводів, додаткових відомостей тощо. При оцінюванні доказів необхідно пам’ятати, що жоден з них не має наперед визначеної сили або пріоритету.	Негласність арбітражного розгляду справи. Засідання міжнародного арбітражу проводиться за “зачиненими дверима”. Рішення не публікуються. Обнародування ріше-нння можливе лише за взаємної згоди сторін. При цьому сторони встановлюють, яка саме інформація може бути опублікована.
Принцип всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Принцип всебічності передбачає, що під час розгляду справи мають бути перевірені всі можливі версії як на підтримку вимоги позивача, так і ті, що її заперечують. Згідно з принципом повноти, для правильного вирішення справи обов’язково мають бути одержані всі необхідні й достатні відомості. Об’єктивність виключає виявлення відносно сторони упередженого ставлення.	Принцип автономії волі. Більшість арбітражних регламентів надає право сторонам самостійно за взаємною згодою вирішувати питання щодо часу, місця, мови судового розгляду, складу арбітрів, а також права, що має застосовуватися. За відсутності такої згоди арбітражний суд сам визначає, де, коли, в якому складі, якою мовою вестиметься розгляд і яке право застосовуватиметься.
Процесуальна несумісність. Даний принцип полягає в тому, що в одному процесі одна особа не може виконувати дві чи більше процесуальні функції. Тобто арбітр не може бути стороною у справі або її представником, сторона не може бути запрошена як експерт і та ін.

Види міжнародного арбітражу (третейського розгляду):

ізольований арбітраж (арбітраж ad hoc), що створюється в силу особливої угоди сторін, що сперечаються, для розв'язання конкретного спору, не прибігаючи до допомоги міжнародних інституцій.

інституціональний (постійний) арбітраж, який здійснюється постійно діючим арбітражним органом. Такий арбітраж припускає наявність між державами особливої угоди, за якою вони заздалегідь зобов'язуються передавати здатні виникнути між ними спори на вирішення третьої (незацікавленої) сторони.

При вирішенні проблеми звернення до міжнародного арбітражного суду чи національного варто врахувати переваги та недоліки міжнародного комерційного арбітражу.

ПЕРЕВАГИ	НЕДОЛІКИ
нетривалий порівняно із звичайними судами термін розгляду справи; відносна порівняно із судами дешевизна; компетентність арбітражних судів, оскільки арбітри вибираються із числа спеціалістів; негласність розгляду справ; відсутність можливості оскарження рішень; спрощеність виконання арбітражних рішень.	відсутність можливості оскарження арбітражного рішення; обмежені повноваження арбітрів; неможливість поєднання позовних вимог; відсутність гарантії, що після розгляду спору в арбітражі не виникне розгляд справи в іншому суді.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення поняттю «міжнародний економічний договір».

2. На яких стадіях укладається міжнародний економічний договір?

3. Охарактеризуйте основні ознаки міжнародного економічного договору.

4. Які види договорів найчастіше використовуються в міжнародних економічних відносинах?

5. Які ви знаєте способи забезпечення виконання зобов’язань міжнародного економічного договору?

6. В чому відмінність між посередництвом і добрими послугами?

7. Що означає термін «човникова дипломатія»?

8. Назвіть види міжнародного арбітражу (третейського розгляду).

9. Які принципи міжнародного арбітражу вам відомі?

Рекомендовані джерела:

1. Дахно І.І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 160 с.

2. Действующее торговое право. Сборник международных документов и комментарии. – М., 1996. – 253 с.

3. Інституціональні та процесуальні механізми системи ГАТТ / СОТ у регулюванні світової торгівлі. – К.: УАЗТ, 2000. – 286 с.

4. Международное торговое право: расчеты по контрактам: Сб. междунар. док. и комментарии; Учеб. и практ. пособие / Сост. Т. П. Лазарева. - М.: Моск. незави­симый ин-т междунар. права, 1996.

5. Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. — Минск: Амалфея, 1999.

6. Система світової торгівлі ГАТТ / СОТ в документах. – К.: УАЗТ, 2000. – 596 с.

7. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право. — К.: КНЕУ, 2003. – 311 с.

8. Осика С.Г. Генеральна угода з тарифів і торгівлі як основа міжнародного регулювання світової торгівлі. – К., 1999. – 204 с.

9. Фомичев В. И. Международная торговля: Учебник. М.: Инфра-М, 1998.