- •Міжнародне економічне право
- •Міжнародне економічне право: Навчально-методичний посібник.
- •Передмова
- •Глава 1. Поняття, предмет, методи та система міжнародного економічного права
- •1.Поняття міжнародного економічного права та сучасні доктрини міжнародного економічного права
- •C уб’єкти міжнародного економічного права
- •2.Предмет міжнародного економічного права
- •Спеціальні принципи
- •3.Методи міжнародного економічного права
- •4. Система міжнародного економічного права
- •Глава 2 . Джерела міжнародного економічного права
- •Поняття та система джерел міжнародного економічного права
- •До основних джерела міжнародного економічного права можна віднести:
- •До джерел міжнародного економічного права відноситься:
- •Міжнародний договір
- •За кількістю сторін
- •Міжнародний звичай як джерело меп
- •Для підтвердження наявності міжнародного звичаю, як правило, вказують на три головні фактори:
- •Рішення міжнародних організацій та міжнародних судів та їх значення як джерел міжнародного економічного права
- •Глава 3. Принципи міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин
- •Поняття та система принципів міжнародного економічного права
- •2. Місце загальних міжнародно-правових принципів в нормативній системі міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин
- •3. Юридичний зміст спеціальних принципів міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин
- •4. Нормативне закріплення принципів міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин
- •Глава 4. Держави як суб’єкти міжнародного економічного права
- •Правовий статус держави як суб'єкту міжнародного економічного права
- •Імунітет держави
- •Види імунітетів держави
- •4. Основні доктрини імунітету держави
- •5. Міжнародно-правове регулювання імунітету держави
- •Глава 5. Міжнародні економічні організації
- •Поняття міжнародної економічної організації та її правовий статус
- •Міжнародні економічні організації в системі оон
- •3. Міжнародні фінансово-кредитні організації
- •Основними фінансово-кредитними інститутами є:
- •Регіональні банки – важливі фінансово-кредитні установи, до яких відносять:
- •4. Організація країн-експортерів нафти (опек) та інші спеціалізовані міжнародні економічні організації
- •Міжнародна морська організація (імо) International Maritime Organization (imo)
- •Всесвітня метеорологічна організація (вмо) World Meteorological Organization (wmo)
- •Міжнародна організація цивільної авіації (ікао)
- •Міжнародний союз електрозв'язку (мсе)
- •Всесвітній поштовий союз (впс) Universal Postal Union (upu)
- •5. Регіональні економічні організації
- •Коротка характеристика регіональних економічних організацій:
- •ЄврАзЕс
- •Глава 6. Транснаціональні корпорації і міжнародно-правове регулювання їх діяльності
- •Поняття та значення транснаціональної корпорації
- •Класифікація транснаціональних корпорацій Класифікувати транснаціональні корпорації можна за багатьма критеріями
- •Види тнк за структурними ознаками
- •Види тнк залежно від організаційно-правової форми
- •3. Нормативна система регулювання транснаціональних корпорацій
- •За характером відносин з материнською компанією залежні підприємства поділяються на:
- •4. Питання регулювання діяльності транснаціональних корпорацій на двосторонньому рівні
- •Глава 7. Міжнародні економічні договори
- •Поняття та значення міжнародних економічних договорів
- •2. Правове регулювання відносин в межах міжнародних економічних договорів
- •3. Види міжнародних економічних договорів та їх класифікація
- •4. Міжнародно-правове регулювання порядку укладення міжнародних економічних договорів
- •5. Забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з міжнародних економічних договорів
- •6. Засоби вирішення спорів, що випливають з міжнародних договорів
- •Основні засоби вирішення спорів
- •7. Міжнародний арбітраж, як метод вирішення міжнародних спорів
- •Глава 8. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності України
- •1. Поняття та правові засади регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
- •Цілями державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є:
- •2. Загальна характеристика Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”
- •Види зовнішньоекономічної діяльності
- •4. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
- •5. Порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності
- •6. Органи державного управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •Глава 9: міжнародне торговельне право
- •1.Поняття і місце міжнародного торговельного права в структурі міжнародного економічного права
- •Основними завданнями, що їх прагне вирішувати сот у своїй повсякденній діяльності, є:
- •2. Джерела міжнародного торговельного права
- •3. Принципи міжнародної торгівлі
- •12) Значна частина коштів, які вивільнюються внаслідок роззброєння, повинна спрямовуватися на економічний розвиток країн, що розвиваються.
- •13) Державам, які не мають виходу до моря, необхідно надати максимум можливостей, які б дали їм змогу подолати вплив внутрішньоконтинентального положення на їхню торгівлю.
- •4. Міжнародні торговельні договори
- •Стадії укладання міжнародного торговельного договору (згідно Віденської конвенції 1969 року)
- •5. Порядок укладання договору міжнародної купівлі-продажу товарів
- •Умови договору, які погоджують між собою продавець і покупець
- •Глава 10: Міжнародне валютне право.
- •Поняття та джерела міжнародного валютного права
- •Організаційно-правовий механізм міжнародної валютної системи
- •Золотий стандарт
- •Бреттон-вудська система
- •Ямайська система
- •Фонд покликаний сприяти:
- •Міжнародні організації та фонди розподіляються на 6 груп (регіон.Ознака):
- •3. Європейська валютна система
- •4. Міжнародні валютно-кредитні відносини
- •Форми міжнародного руху капіталу
- •Глава 11: Міжнародне інвестиційне право
- •Поняття міжнародного інвестиційного права та його місце в структурі міжнародного економічного права
- •2. Джерела міжнародного інвестиційного права
- •Багатосторонні міжнародні угоди:
- •Міжнародні договори в сфері інвестиційної діяльності
- •4. Міжнародно-правове регулювання іноземних інвестицій
- •Глави Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами:
- •Глава V — «Заміщення та відвід Посередників або Арбітрів»
- •Глава vі — «Витрати»
- •Глава vіі — «Місце розгляду спору»
- •Глава vііі — «Спори між Договірними державами»
- •Глави Сеульської конвенції 1985 р. Про заснування Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій:
- •Глава V —«Організація та управління»
- •Глава vі — «Голосування, коригування підписок і представництво»
- •Глава vіі — «Привілеї та імунітети»
- •Глава vііі — «Вихід, призупинення членства і припинення операцій»
- •Глава 12: Міжнародне транспортне право
- •1. Поняття та джерела міжнародного транспортного права
- •Види міжнародного сполучення:
- •2. Міжнародно-правове регулювання морських перевезень
- •Існують такі способи міжнародних морських перевезень:
- •Різновиди коносаментів:
- •3. Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень
- •Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень:
- •4.Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень
- •5. Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень
- •Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень
- •Глава 13. Міжнародне митне право
- •Поняття міжнародного митного права
- •Джерела міжнародного митного права
- •3. Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва
- •4. Міжнародно-правове регулювання в галузі митного співробітництва
- •Глава 14: Міжнародно-правове регулювання співробітництва у промисловості, сільському господарстві та науково-технічного співробітництва
- •Загальносвітові тенденції розвитку промисловості та сільського господарства
- •2. Правове регулювання міжнародного співробітництва у промисловості
- •Моделі міжнародного промислового співробітництва
- •3. Довготермінові комплексні угоди про промислове комплексне співробітництво
- •4. Правове регулювання міжнародного співробітництва у сільському господарстві
- •Організації з регулювання у галузі сільського господарства:
- •Стратегічний план роботи фао до 2015 року:
- •Глава 15: Правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва
- •Розвиток науки як чинник економічного піднесення держави
- •Значення міжнародного науково-технічного співробітництва
- •Основні форми науково-технічного співробітництва
- •3. Правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва
- •Всесвітня організація з питань захисту інтелектуальної власності
- •Тести для перевірки знань
- •Перелік питань до іспиту
- •Зразок екзаменаційного білету
- •Список рекомендованих нормативно-правових актів та літератури Література:
- •Міжнародно-правові акти:
- •Глава 1. Поняття, предмет, методи та система міжнародного економічного права……………………………………………………………………………………..4
- •Глава 2. Джерела міжнародного економічного права…………………….11
- •Глава 3. Принципи міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин…………………………………………………………………20
- •Глава 4. Держави як суб’єкти міжнародного економічного права……….27
- •Глава 5. Міжнародні економічні організації……………………………….38
- •Глава 6. Транснаціональні корпорації і міжнародно-правове регулювання їх діяльності
- •Глава 7. Міжнародні економічні договори…………………………………66
- •Глава 8: Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності України…………………………………………………………………………………79
- •Глава 13. Міжнародне митне право……………………………………….146
- •Глава 14. Міжнародно-правове регулювання співробітництва у промисловості та сільському господарстві…………………………………………152
- •Глава 15: Правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва………………………………………………………………………163
2. Міжнародно-правове регулювання морських перевезень
Існують такі способи міжнародних морських перевезень:
фрахтування
всього судна за договором морського
чартеру
перевезення
окремих
партій вантажів у трюмі
або на палубі судна на підставі
коносаменту.
Коносамент документ, який підтверджує договір морського перевезення та прийом вантажу перевізником і згідно з яким перевізник є зобов'язаним здати вантаж.
Різновиди коносаментів:
чистий
коносамент і коносамент із застереженням
оборотний
коносамент та коносамент на пред'явника
наскрізний
коносамент, який використовується при
змішаних перевезеннях
Правове регулювання міжнародних морських перевезень здійснюється такими нормативно-правовими актами
-
Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент, від 25.08.1924 року
містить перелік заходів, які перевізник зобов'язаний здійснити для приведення судна в необхідний для перевезення вантажів стан. Капітан або перевізник чи його агент зобов'язаний видати відправнику вантажу коносамент, який повинен містити перелік відомостей, зазначений у статтях Конвенції. У конвенції передбачено межі відповідальності перевізника за втрату або пошкодження вантажу, а також обставини, які виключають його відповідальність. Зокрема: непереборна сила, дії антисуспільних елементів, арешт або затримання владою, карантинні обмеження, спасіння життя або майна на морі тощо. У Конвенції приділено увагу також процедурним питанням, пов'язаним з формою та строками повідомлення перевізником про втрату або пошкодження багажу, та порядку визначення вартості багажу, якщо відомості про неї не були внесені у коносамент.
Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства від 05.04.1965 року
врегульовує питання щодо порядку перерахування коштів за договором, про межі відповідальності, порядок їх застосування, передумови об'єднання позивних вимог до перевізників, випадки втрати права перевізником на обмеження відповідальності, порядок повідомлення пасажиром про втрату чи пошкодження багажу, строк позовної давності, питання підсудності тощо. Закріплює положення про те, що державна влада не має права вимагати при прибутті та відправленні суден будь-яких інших документів, окрім: загальної декларації, декларації про вантаж, декларації про суднові припаси, декларації про особисті речі екіпажу судна, списку пасажирів та документів, щодо яких є розпорядження Всесвітньої поштової конвенції та морської санітарної декларації.
Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їхнього багажу від 13.12.1974 р.
застосовують до будь-якого міжнародного перевезення, якщо судно плаває під прапором держави, яка є стороною цієї Конвенції, або зареєстроване в такій Державі, або сам договір перевезення укладено в державі, яка є стороною цієї Конвенції, або відповідно до договору перевезення місце відправлення чи місце призначення знаходяться в такій Державі. Разом з тим, Конвенція не застосовується, якщо перевезення підпадає під режим цивільної відповідальності, передбаченої положеннями будь-якої іншої міжнародної конвенції про перевезення пасажирів та їхнього багажу іншим видом транспорту, у випадку застосування цих положень до перевезення морем. Перевізник відповідає за шкоду, завдану в результаті смерті пасажира або заподіяння йому тілесного ушкодження, а також в результаті втрати або пошкодження багажу, якщо подія, внаслідок якої було завдано шкоду, сталася під час перевезення і була наслідком вини або недбалості перевізника, його службовців або агентів, які діяли в межах своїх службових обов'язків.
Конвенція ООН щодо морського перевезення вантажів, 1 січня 1978 р.
застосовується до договорів морського перевезення, якщо порт навантаження чи порт розвантаження розташований на території однієї з Договірних країн або коносамент чи інший документ, що підтверджує договір морського перевезення, виданий в одній з договірних країн, а також в інших випадках, зазначених у Конвенції. Конвенція надає визначення коносаменту. Відповідно до її положень, останній є документом, який підтверджує договір морського перевезення та прийом вантажу перевізником і згідно з яким перевізник є зобов'язаним здати вантаж проти цього документу. У змісті Конвенції значну увагу приділено питанням, пов'язаним з відповідальністю перевізника за втрату та пошкодження вантажу, серед яких є встановлення періоду, протягом якого перевізник несе відповідальність, перелік підстав відповідальності та її межі. Перевізник несе відповідальність за збиток, що є результатом втрати чи пошкодження вантажу, за затримку в його отриманні, якщо обставини, що призвели до цього, мали місце у той час, коли вантаж перебував у його веденні, якщо тільки перевізник не докаже, що він, його службовці чи агенти вжили всіх заходів для того, щоб уникнути таких обставин.