2. Організаційно-правовий механізм міжнародної валютної системи

Розвинуті країни світу створили свій організаційно-правовий механізм валютних відносин. Його структурними ланками є держави або уповноважені ними відповідні державні органи

Сьогодні спостерігається тенденція посилення впливу окремих держав на міжнародні валютні відносини. Держави з метою уникнення кризових явищ намагаються поєднувати стихійний розвиток валютних відносин з їх державним регулюванням. Уряд цих країн відіграє значну роль у визначенні державної валютної політики і проведенні її через свої державні банки. Наприклад:

• у США цю політику здійснюють Федеральна резервна система

• в Англії – Банк Англії

• у Франції – Французький банк

• у ФРН – Німецький федеральний банк

• в Україні – Національний банк

Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних відносин, що зумовлені розвитком світового господарства та юридично зафіксовані в міжнародних угодах.

У своєму історичному розвитку світова валютна система пройшла три основні етапи:

Золотий стандарт

(з 1867 року – Перша світова війна)

Основа системи – золото, всі валюти мають золотий вміст, за яким встановлюються їх валютні курси

Бреттон-вудська система

(1944 – 1973 рр.)

Основа системи – американський долар, встановлений золотий паритет $35 за 1 тройську унцію золота, валютні курси всіх інших валют встановлюються через долар

Ямайська система

(1976 рік – сьогодення)

Основа системи – СДР, країни мають право самі обирати режим валютного курсу: плаваючий, фіксований чи частково фіксований

З огляду на тривалу і провідну роль долара США система золотовалютного стандарту була фактично системою золотодоларового стандарту. Золотовалютний стандарт почав формуватись у 30-х роках і закінчився в 50–60-х роках. Цю систему юридично було оформлено в 1944 році на Бреттон-Вудській конференції. Відповідно до її рішень було створено МВФ і МБРР.

МВФ – це міжурядова валютно-кредитна організація, створена на основі угоди 44 країн ще у 1944 році

МВФ надає кредити, які формуються за рахунок внесків країн-учасниць

Кошти МВФ становлять близько 300 млрд доларів

Фонд покликаний сприяти:

• міжнародному співробітництву у валютній сфері;

• розширенню та збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і відповідно зростанню зайнятості;

• поліпшення економічних умов країн-членів та інше.

У статті 1 Угоди про створення Міжнародного валютного фонду зафіксовано таку мету його діяльності:

• сприяння міжнародному валютному співробітництву через постійні заклади, що становлять механізм для консультацій і співробітництва з міжнародних валютних проблем;

• полегшення рівномірного розширення міжнародної торгівлі й тим самим сприяння розширенню та підтримці високого рівня зайнятості й реальних доходів населення та розвитку продуктивних сил всіх країн-членів, як основних цілей економічної політики;

• сприяння стабільності валют, підтримка впорядкованих відносин між країнами-членами і запобігання знеціненню валют з метою конкуренції;

• допомога у створенні багатосторонньої системи розрахунків за поточними операціями між країнами-членами і в усуненні валютних обмежень, що перешкоджають розширенню світової торгівлі.

Наприкінці 60-х років золотовалютна система перестала відповідати потребам досягнутого рівня інтернаціоналізації господарського життя планети. У 70-х роках після укладення Ямайської угоди золотодоларова система припинила існувати.

Ямайська угода – це домовленість про основні принципи формування нової світової валютної системи замість Бреттон-Вудської системи золотовалютного стандарту. Домовленості було досягнуто на нараді країн-учасниць МВФ, яка відбулась 1976 року у Кінгстоні – столиці Ямайки. Ямайська угода запровадила спеціальні правила запозичення (СПЗ) (Special Drawing Right – SDR), як базу нової валютної системи, юридично зафіксувала демонетизацію золота та узаконила режим „плаваючих” валютних курсів. Спеціальні правила запозичення було названо „паперовим золотом”.

СДР (SDR – Special Drawing Rights) – це міжнародна розрахункова валютна одиниця, яка існує у вигляді записів у бухгалтерських книгах на рахунках країн-учасниць системи СДР, МВФ та деяких міжнародних організацій і перебуває тільки у безготівковому обігу.