Міжнародні організації та фонди розподіляються на 6 груп (регіон.Ознака):

Міжнародні кредитні організації та фонди створюються на основі угод, укладених відповідними державами і функціонують на основі міжнародно-правових аспектів. Такі організації і фонди мають міжнародно-правову суб’єктність і від свого імені укладають договори як з країнами-учасницями, так і з іншими державами та міжнародними організаціями. Країни світу постійно працюють над удосконаленням своїх валютних систем і пошуком найефективніших форм координації своєї валютної політики.

3. Європейська валютна система

Європейська валютна система почала свою роботу у 1979 р. і замінила тогочасну “валютну змію”. Її головною метою було забезпечення стабільності курсів валют держави-членів Співтовариства

Головним елементом ЄВС була Європейська валютна одиниця (ЕКЮ). ЕКЮ була лише розрахунковою одиницею, вона не мала матеріальної форми (банкноти, монети). ЕКЮ була кошиком, який складався з валют держав-членів Співтовариства.

Європейська валютна система передбачає перехід на єдину валюту (євро).

Умови переходу дійсно дуже жорстокі, але без їх виконання, переконані фінансисти, переходити на єдину валюту марно, тому що розпочнеться перекачування національного багатства з більш розвиненних країн у менш розквітаючі, що тягне за собою знецінення й у перспективі – погроза повного краху як власне валюти, так і самої системи.

4. Міжнародні валютно-кредитні відносини

Міжнародні валютно-кредитні відносини – це відносини, що виникають між суб’єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів, тобто з приводу переміщення з одних країн у інші вартостей у товарній або грошовій формах з метою отримання прибутку, позичкових процентів чи інших вигод.

Міжнародне економічне співробітництво виробило ряд видів валютно-кредитних відносин.

За торговельними і платіжними угодами, які передбачають здійснення кредитних операцій

Використовується у разі поставок устаткування, машин і технології для спорудження великих об’єктів.

Укладаються на великомасштабні, міжгалузеві роботи й послуги. Характерною особливістю цих угод є те, що за отримані в кредит устаткування, машини, технічні послуги тощо кредитором поставляється на відповідну суму продукція, яка виготовляється підприємством-об’єктом кредитування.

Міжнародний рух капіталів здійснюється одночасно у формі експорту для одних країн і у формі імпорту для інших країн.

Форми міжнародного руху капіталу

Експорт капіталу – це одностороння міграція капіталу для розміщення за кордоном з метою отримання прибутку.

Імпорт капіталу – це ввіз капіталу, який використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Формою руху позичкового капіталу у сфері МЕВ, пов’язаною з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів – є міжнародний кредит.

Міжнародний кредит надається державою, банком, іншою юридичною або фізичною особою однієї країни іншій країні, а також банкові, юридичній або фізичній особі іншої країни на певний термін на умовах повернення та сплати процентів.

Термін користування кредитом:

Портфельні інвестиції – це капіталовкладення у боргові цінні папери.

Міжнародна валютно-кредитна система складається не тільки з міжнародних валютно-кредитних відносин, а й з інститутів, без яких ці відносини не існували б.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення поняттю «валюта»?

2. Які види конвертованості валют вам відомі?

3. Розкрийте стадії становлення європейської валютної системи.

4. В чому полягають недоліки і переваги євро?

5. Які види міжнародних валютно-кредитних відносин закріплені в міжнародних договорах?

6. Які міжнародні валютні організації вам відомі?

7. Охарактеризуйте форми міжнародного кредиту.

Рекомендовані джерела:

1. Богуславский М.М. Международное экономическое право. - М., 1986. – 303 с.

2. Боринець С.Л. Міжнародні фінанси. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Знання, 2002. – 312 с.

3. Бувайлик Г.Е. Правовое регулирование международных экономических отношений. - К., 1977. – 381 с.

4. Вельяминов Г.М. Основы международного экономического права. – М.: ТЕИС, 1994. – 108 с.

5. Дахно І.І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 160 с.

6. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право. — К.: КНЕУ, 2003. – 311 с.