- •Міжнародне економічне право
- •Міжнародне економічне право: Навчально-методичний посібник.
- •Передмова
- •Глава 1. Поняття, предмет, методи та система міжнародного економічного права
- •1.Поняття міжнародного економічного права та сучасні доктрини міжнародного економічного права
- •C уб’єкти міжнародного економічного права
- •2.Предмет міжнародного економічного права
- •Спеціальні принципи
- •3.Методи міжнародного економічного права
- •4. Система міжнародного економічного права
- •Глава 2 . Джерела міжнародного економічного права
- •Поняття та система джерел міжнародного економічного права
- •До основних джерела міжнародного економічного права можна віднести:
- •До джерел міжнародного економічного права відноситься:
- •Міжнародний договір
- •За кількістю сторін
- •Міжнародний звичай як джерело меп
- •Для підтвердження наявності міжнародного звичаю, як правило, вказують на три головні фактори:
- •Рішення міжнародних організацій та міжнародних судів та їх значення як джерел міжнародного економічного права
- •Глава 3. Принципи міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин
- •Поняття та система принципів міжнародного економічного права
- •2. Місце загальних міжнародно-правових принципів в нормативній системі міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин
- •3. Юридичний зміст спеціальних принципів міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин
- •4. Нормативне закріплення принципів міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин
- •Глава 4. Держави як суб’єкти міжнародного економічного права
- •Правовий статус держави як суб'єкту міжнародного економічного права
- •Імунітет держави
- •Види імунітетів держави
- •4. Основні доктрини імунітету держави
- •5. Міжнародно-правове регулювання імунітету держави
- •Глава 5. Міжнародні економічні організації
- •Поняття міжнародної економічної організації та її правовий статус
- •Міжнародні економічні організації в системі оон
- •3. Міжнародні фінансово-кредитні організації
- •Основними фінансово-кредитними інститутами є:
- •Регіональні банки – важливі фінансово-кредитні установи, до яких відносять:
- •4. Організація країн-експортерів нафти (опек) та інші спеціалізовані міжнародні економічні організації
- •Міжнародна морська організація (імо) International Maritime Organization (imo)
- •Всесвітня метеорологічна організація (вмо) World Meteorological Organization (wmo)
- •Міжнародна організація цивільної авіації (ікао)
- •Міжнародний союз електрозв'язку (мсе)
- •Всесвітній поштовий союз (впс) Universal Postal Union (upu)
- •5. Регіональні економічні організації
- •Коротка характеристика регіональних економічних організацій:
- •ЄврАзЕс
- •Глава 6. Транснаціональні корпорації і міжнародно-правове регулювання їх діяльності
- •Поняття та значення транснаціональної корпорації
- •Класифікація транснаціональних корпорацій Класифікувати транснаціональні корпорації можна за багатьма критеріями
- •Види тнк за структурними ознаками
- •Види тнк залежно від організаційно-правової форми
- •3. Нормативна система регулювання транснаціональних корпорацій
- •За характером відносин з материнською компанією залежні підприємства поділяються на:
- •4. Питання регулювання діяльності транснаціональних корпорацій на двосторонньому рівні
- •Глава 7. Міжнародні економічні договори
- •Поняття та значення міжнародних економічних договорів
- •2. Правове регулювання відносин в межах міжнародних економічних договорів
- •3. Види міжнародних економічних договорів та їх класифікація
- •4. Міжнародно-правове регулювання порядку укладення міжнародних економічних договорів
- •5. Забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з міжнародних економічних договорів
- •6. Засоби вирішення спорів, що випливають з міжнародних договорів
- •Основні засоби вирішення спорів
- •7. Міжнародний арбітраж, як метод вирішення міжнародних спорів
- •Глава 8. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності України
- •1. Поняття та правові засади регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
- •Цілями державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є:
- •2. Загальна характеристика Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”
- •Види зовнішньоекономічної діяльності
- •4. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
- •5. Порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності
- •6. Органи державного управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •Глава 9: міжнародне торговельне право
- •1.Поняття і місце міжнародного торговельного права в структурі міжнародного економічного права
- •Основними завданнями, що їх прагне вирішувати сот у своїй повсякденній діяльності, є:
- •2. Джерела міжнародного торговельного права
- •3. Принципи міжнародної торгівлі
- •12) Значна частина коштів, які вивільнюються внаслідок роззброєння, повинна спрямовуватися на економічний розвиток країн, що розвиваються.
- •13) Державам, які не мають виходу до моря, необхідно надати максимум можливостей, які б дали їм змогу подолати вплив внутрішньоконтинентального положення на їхню торгівлю.
- •4. Міжнародні торговельні договори
- •Стадії укладання міжнародного торговельного договору (згідно Віденської конвенції 1969 року)
- •5. Порядок укладання договору міжнародної купівлі-продажу товарів
- •Умови договору, які погоджують між собою продавець і покупець
- •Глава 10: Міжнародне валютне право.
- •Поняття та джерела міжнародного валютного права
- •Організаційно-правовий механізм міжнародної валютної системи
- •Золотий стандарт
- •Бреттон-вудська система
- •Ямайська система
- •Фонд покликаний сприяти:
- •Міжнародні організації та фонди розподіляються на 6 груп (регіон.Ознака):
- •3. Європейська валютна система
- •4. Міжнародні валютно-кредитні відносини
- •Форми міжнародного руху капіталу
- •Глава 11: Міжнародне інвестиційне право
- •Поняття міжнародного інвестиційного права та його місце в структурі міжнародного економічного права
- •2. Джерела міжнародного інвестиційного права
- •Багатосторонні міжнародні угоди:
- •Міжнародні договори в сфері інвестиційної діяльності
- •4. Міжнародно-правове регулювання іноземних інвестицій
- •Глави Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами:
- •Глава V — «Заміщення та відвід Посередників або Арбітрів»
- •Глава vі — «Витрати»
- •Глава vіі — «Місце розгляду спору»
- •Глава vііі — «Спори між Договірними державами»
- •Глави Сеульської конвенції 1985 р. Про заснування Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій:
- •Глава V —«Організація та управління»
- •Глава vі — «Голосування, коригування підписок і представництво»
- •Глава vіі — «Привілеї та імунітети»
- •Глава vііі — «Вихід, призупинення членства і припинення операцій»
- •Глава 12: Міжнародне транспортне право
- •1. Поняття та джерела міжнародного транспортного права
- •Види міжнародного сполучення:
- •2. Міжнародно-правове регулювання морських перевезень
- •Існують такі способи міжнародних морських перевезень:
- •Різновиди коносаментів:
- •3. Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень
- •Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень:
- •4.Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень
- •5. Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень
- •Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень
- •Глава 13. Міжнародне митне право
- •Поняття міжнародного митного права
- •Джерела міжнародного митного права
- •3. Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва
- •4. Міжнародно-правове регулювання в галузі митного співробітництва
- •Глава 14: Міжнародно-правове регулювання співробітництва у промисловості, сільському господарстві та науково-технічного співробітництва
- •Загальносвітові тенденції розвитку промисловості та сільського господарства
- •2. Правове регулювання міжнародного співробітництва у промисловості
- •Моделі міжнародного промислового співробітництва
- •3. Довготермінові комплексні угоди про промислове комплексне співробітництво
- •4. Правове регулювання міжнародного співробітництва у сільському господарстві
- •Організації з регулювання у галузі сільського господарства:
- •Стратегічний план роботи фао до 2015 року:
- •Глава 15: Правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва
- •Розвиток науки як чинник економічного піднесення держави
- •Значення міжнародного науково-технічного співробітництва
- •Основні форми науково-технічного співробітництва
- •3. Правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва
- •Всесвітня організація з питань захисту інтелектуальної власності
- •Тести для перевірки знань
- •Перелік питань до іспиту
- •Зразок екзаменаційного білету
- •Список рекомендованих нормативно-правових актів та літератури Література:
- •Міжнародно-правові акти:
- •Глава 1. Поняття, предмет, методи та система міжнародного економічного права……………………………………………………………………………………..4
- •Глава 2. Джерела міжнародного економічного права…………………….11
- •Глава 3. Принципи міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин…………………………………………………………………20
- •Глава 4. Держави як суб’єкти міжнародного економічного права……….27
- •Глава 5. Міжнародні економічні організації……………………………….38
- •Глава 6. Транснаціональні корпорації і міжнародно-правове регулювання їх діяльності
- •Глава 7. Міжнародні економічні договори…………………………………66
- •Глава 8: Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності України…………………………………………………………………………………79
- •Глава 13. Міжнародне митне право……………………………………….146
- •Глава 14. Міжнародно-правове регулювання співробітництва у промисловості та сільському господарстві…………………………………………152
- •Глава 15: Правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва………………………………………………………………………163
2. Місце загальних міжнародно-правових принципів в нормативній системі міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин
У Декларації про принципи міжнародного права, прийнятій у 1970 р. (далі — Декларація 1970 р.), дається розширене трактування суверенної рівності, яке зводиться до такого:
1) держави юридично рівні;
2) кожна держава здійснює права відповідно до свого повного суверенітету;
3) кожна держава зобов’язана поважати правосуб’єктність інших держав;
4) територіальна цілісність і політична незалежність держав є недоторканними, непорушними;
5) кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи;
6) кожна держава зобов’язана виконувати повністю і добровільно свої міжнародні зобов’язання й жити у мирі з іншими державами.
● Принцип рівноправ’я і самовизначення народу закріплений у Статуті ООН, і його зміст зводиться до того, що всі народи мають право вільно визначати без втручання іззовні свій політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, а кожна держава зобов’язана поважати це право. Кожна держава зобов’язана сприяти за допомогою спільних і самостійних дій здійсненню цього принципу відповідно до положень Статуту ООН, з тим щоб сприяти дружнім відносинам і співробітництву між державами, а також невідкладно покласти край колоніалізму, проявляючи при цьому повагу до волі заінтересованих народів.
Створення суверенної незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави або об’єднання з нею, або встановлення будь-якого іншого політичного статусу, визначеного народом, є способом здійснення цим народом права на самовизначення. Кожна держава зобов’язана утримуватись від будь-яких насильницьких дій, що позбавляють народи їх права на самовизначення, свободу і незалежність.
● Принцип співробітництва держав є основою побудови і розвитку міжнародних відносин у різних сферах і галузях. Цілком зрозуміло, що без дотримання цього принципу неможливі нормальні міжнародні відносини, зокрема в економічній сфері. Цьому принципу присвячений спеціальний розділ Декларації 1970 р., котрий називається «Обов’язки держав, які співробітничають одна з одною відповідно до Статуту», де сказано, що держави зобов’язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей їхніх політичних, економічних і соціальних систем, у різних галузях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру, безпеки і сприяння міжнародній економічній стабільності та прогресу, загальному добробуту народів.
3. Юридичний зміст спеціальних принципів міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин
■ розвиток економічних і науково-технічних відносин між державами;
■ юридичної рівності та неприпустимості економічної дискримінації держав;
■ свободи вибору форми організації зовнішньоекономічного зв’язку;
■ невід’ємного суверенітету держав над власними природними та іншими ресурсами, а також економічною діяльністю;
■ нації найбільшого сприяння;
■ національного режиму;
■ принцип взаємності.
Крім вищезазначених, до спеціальних принципів міжнародного економічного права належать:
● Принцип невтручання має дещо похідний характер стосовно таких принципів, як повага суверенітету і суверенної рівності держав. Статут ООН (п. 7 ст. 2) забороняє втручання у справи, які стосуються внутрішньої компетенції будь-якої держави, навіть ООН. На це також наголошується в Декларації 1970 р. та в інших міжнародно-правових документах. Дотримання зазначеного принципу виключає можливість використання тиску, всіляких економічних санкцій, введення ембарго та інших обмежень стосовно тієї чи іншої держави. Принцип був закріплений і в конституціях багатьох країн. Але, на жаль, цей міжнародно-правовий принцип нерідко порушується з боку окремих держав. Достатньо нагадати про військову інтервенцію США проти Домініканської Республіки, економічну блокаду Куби. І як не прикро, але сьогодні слід визнати, що й колишній СРСР та деякі інші соціалістичні країни допускали грубе порушення цього принципу. Як було заявлено керівниками СРСР, Болгарії, Угорщини, НДР та Польщі на зустрічі 4 грудня 1989 р., введення їхніми країнами військ до Чехословаччини у 1968 р. було не що інше, як втручання у внутрішні справи суверенної держави. Відомо, що ці неправомірні дії мали довготривалі негативні наслідки. Належну політичну оцінку дав другий з’їзд народних депутатів колишнього СРСР і рішенню про введення радянських військ до Афганістану.
● Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань ще іноді розглядають як принцип поваги міжнародних зобов’язань. І це цілком зрозуміло, адже якщо не буде поваги до існуючих міжнародних зобов’язань, то мало надії на їх належне виконання. Значення цього принципу зростає і у зв’язку з тим, що в міжнародних відносинах практично відсутні органи (апарат), які б вживали заходи щодо примусового виконання міжнародних зобов’язань. Безумовно, що сумлінне ставлення тієї чи іншої держави до виконання своїх зобов’язань, особливо у міжнародних економічних відносинах, відіграє вирішальну роль під час укладання довгострокових договорів та угод.
● Принцип взаємної вигоди — один із загальновизнаних принципів міжнародного права, яким найчастіше керуються у міжнародних економічних відносинах. Цей принцип тісно пов’язаний з таким принципом, як суверенна рівність держав. Адже лише в межах рівності можна врахувати взаємні інтереси, досягти обопільної вигоди. Тому в Хартії 1974 р. ці принципи розглядаються, як такі, що взаємно доповнюють один одного. Недодержання цього принципу у міжнародних економічних відносинах спричиняє неоколоніалізм, дискримінацію, нерівноправність і нееквівалентність обміну, врешті-решт призводить до політичної й економічної залежності, особливо ще недостатньо розвинутих країн.
Водночас не слід вважати якимось відступом від принципу взаємної вигоди встановлення, як виняток, для країн, що розвиваються, певних пільг, режиму найбільшого сприяння. Йдеться про так звані преференції (з латинської — віддаю перевагу), які застосовуються лише щодо тих країн, яким їх надано, і не поширюються на інші країни, навіть якщо вони користуються режимом найбільшого сприяння. Зазначене «порушення» принципу взаємної вигоди забезпечує фактичну рівність і фактичну взаємну вигоду в економічних стосунках між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються.
Принцип взаємної вигоди закріплений у багатьох міжнародно-правових актах: Принципах міжнародних торговельних відносин і торговельної політики, які сприяють розвитку, прийнятих на І Конференції з торгівлі і розвитку в 1964 р., Декларації про встановлення нового міжнародного економічного порядку, прийнятій на VI спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р., Хартії економічних прав та обов’язків держав, Заключному акті загальноєвропейської наради.
Принцип розгляду міжнародних спорів мирними засобами зобов’язує державу вирішувати всі свої міжнародні спори з іншими державами у такий спосіб, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість. Держави повинні прагнути до швидшого і справедливого розв’язання своїх міжнародних спорів, з допомогою переговорів, обстежень, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або іншими мирними засобами на свій вибір. Держави повинні узгодити такі мирні засоби, які відповідали б обставинам і характеру спору. Вони повинні утримуватися від будь-яких дій, які можуть погіршити становище настільки, що буде створена загроза підтриманню міжнародного миру і безпеки. Мирні спори розв’язуються на основі суверенної рівності держав і відповідно до принципів свободи вибору засобів мирного розв’язання спорів.